-
41 necessary
I n1) ( найбільш) необхідне2) ( the necessary) гроші, кошти ( на що-небудь)3) aмep.; дiaл. відхоже місце, нужник4) pl; юp. кошти, необхідні для утримування неправоздатної особиII a1) необхідний, потрібний2) неминучий; який логічно випливає, неминучий3) невід'ємний4) вимушений5) очевидний, який не потребує доказів -
42 unescapable
-
43 неотвратимый
невідхильний, невідворотний, непереборний, непереможний, (неизбежный) неминучий, (роковой) призначений долею, фатальний, (неустранимый) непозбутній. [Це непереборний закон історії (Доман.)]. -мое бедствие - невідхильне (неминуче) лихо. -мая ошибка - непозбутня помилка. -мое последствие, -мый результат - неминучий (невідворотний) наслідок.* * *невідворо́тний, невідхи́льний; ( неизбежный) немину́чий -
44 Неотклонимый
невідхильний, неминучий, непозбутній; срв. Неотвратимый. -мый удар - невідхильний (неминучий, непозбутній) удар. -
45 inevitable
adj неминучий; невідворотний- inevitable conflict неминучий конфлікт -
46 necessary
adj1. необхідний, потрібний2. неминучий; такий, що логічно випливає з чогось- necessary alternative єдина альтернатива- necessary conclusion неминучий висновок- necessary-and-proper clause стаття конституції США, що уповноважує Конгрес видавати всі необхідні закони -
47 unavoidable
-
48 inevitable accident
(нещасний) випадок, якого не можна (було) уникнути; неминучий нещасний випадок -
49 вірний
1) ( відданий) faithful, true, loyal, staunch, devoted, trusty2) (правильний, точний) true, correct, right, exact, precise, just3) ( надійний - про засіб) sure, reliable, unfailing, real, infallible4) ( неминучий) certain, sure -
50 обов'язковий
1) obligatory, compulsory; mandatory; binding; imperative; ( неминучий) indispensable2) (про людину, яка виконує свої зобов'язання) obliging, accommodating; responsible -
51 and
conj1) єднальний сполучник і, й, таyou and I — ви та я, ми з вами
two and two is four — два плюс два — чотири
we walked miles and miles — ми все йшли та йшли; ми йшли дуже довго
2) протиставний сполучник а, та, алеI shall go and you will stay here — я піду, а ви залишитеся тут
3) у питальних реченнях передає здивування, перехід до іншої думки і, невже, а5) в емфатичних зворотах все-таки, проте* * *I [ʒnd] nзнак &II1) з'єднує однорідні члени речення е цілі речення, e, з2) з назв пepeв. предметів харчування е побуту утворює сполучення, часто вживані з дієсловом в oдн. e з невизначеним артиклем з; aмep. прост. в усічених словосполученнях з3) утворює багатозначні числа; приєднує дріб до цілого числа, з4) розм. приєднує інфінітив до дієслів go, come, try, деяких інших, вказує на мету, намір для того щоб,; після дієслова go вносить у висловлювання елемент несподіванки; приєднує прикметники nice, good до інших прикметників, надає їм підсилювального значення5) з'єднуючи два однакових слова, підкреслює розходження в якості, властивостях; значення множинності або тривалості процесуand so on, and so forth;, — так далі, тощо;; та інші
and then — а потім; крім того
and yet, and still — однак
and how — ще як; інші сполучення див. під відповідними словами
7) приєднує слово або речення, що додає що-небудь логічно безпосередньо не пов'язане з висловленою думкою додаткове повідомлення e; до того ж, при цьому; повідомлення, що має значення результату, наслідку a; після дієслів у наказовому способі вводить речення, що виражає неминучий наслідок e уживається при протиставленні a8) на початку питального речення виражає подив, невже; позначає перехід до нової думки a -
52 certain
adj1) певний; незмінний, постійний2) відомий, деякий, певний3) упевнений, переконаний4) один, якийсьa certain Mr. Smith — якийсь містер Сміт
5) вірний, надійний; безсумнівний6) упевнений, спокійний; безпомилковий* * *I nщось вірне, безсумнівне; фактII afor certain — напевно; безсумнівно
1) певний, незмінний, постійний2) деякий, певний; відомий3) predic упевнений; переконаний4) один, якийсьa certain person — хтось, одна людина
5) вірний, надійний; безсумнівний; безперечний; неминучий6) упевнений; вірний, точний; безпомилковий7) icт.; eвф. певного типу -
53 cocksure
-
54 corollary
n1) висновок2) результат, наслідок* * *n1) мaт. ( безпосередній) наслідок2) ( неминучий) висновок; наслідок, результат, підсумок -
55 eacapable
aнеобов'язковий; який можна відвернути; не неминучий -
56 either-or
nнеминучий вибір; альтернатива, дилема -
57 entail
1. n1) родовий маєток; заповідне майно2) успадковані риси3) неминучий наслідок2. v1) юр. установлювати заповідне майно; обмежувати права розпоряджання власністю2) викликати, спричиняти3) передавати; дарувати* * *I [`enteil] n1) юp. майоратне спадкування2) родовий, заповідний маєток, майорат; заповідне майноII [in'teil] v1) спричиняти; викликати2) (on, upon) викликати; накликати ( незручності)3) юp. обмежувати права розпорядження власністю; засновувати заповідне майно -
58 evadable
adjвідворотний; не неминучий* * *aякий не є неминучим; відворотний -
59 evasible
adjне неминучий; який можна відвернути* * *aякий не є неминучим, відворотний -
60 evitable
adjне неминучий; якого можна уникнути* * *aякий не є неминучим, відворотний
См. также в других словарях:
неминучий — неминучий … Орфографический словарь-справочник
неминучий — см. неизбежный Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011. неминучий прил. • неизбежный • … Словарь синонимов
НЕМИНУЧИЙ — НЕМИНУЧИЙ, неминучая, неминучее; неминуч, неминуча, неминуче (прост. и нар. поэт.). То же, что неминуемый. «Чует он беду неминучую.» Былина. «Неминучее дело под суд итти.» Салтыков Щедрин. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
НЕМИНУЧИЙ — НЕМИНУЧИЙ, ая, ее (устар., обычно в народной словесности). Неминуемый, неизбежный. Гибель неминучая. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Неминучий — прил. нар. поэт. то же, что неминуемый Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
неминучий — неминучий, неминучая, неминучее, неминучие, неминучего, неминучей, неминучего, неминучих, неминучему, неминучей, неминучему, неминучим, неминучий, неминучую, неминучее, неминучие, неминучего, неминучую, неминучее, неминучих, неминучим, неминучей … Формы слов
неминучий — немин учий … Русский орфографический словарь
неминучий — Тв. немину/чим, Пр. о немину/чем … Орфографический словарь русского языка
неминучий — а, е. 1) Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов язково має настати, відбутися і т. ін. || у знач. ім. немину/че, чого, с. Те, що обов язково має настати, відбутися і т. ін. || Який не викликає ніякого сумніву; явний,… … Український тлумачний словник
неминучий — ая, ее; нуч, а, е. Нар. разг. = Неминуемый. Беда, гибель н ая. Н ее банкротство … Энциклопедический словарь
неминучий — ая, ее; ну/ч, а, е., нар. разг. = неминуемый Беда, гибель н ая. Н ее банкротство … Словарь многих выражений