-
41 испытательный
1) спробний, (реже) спробунковий; (опытный, для опытов) дослідний;2) (экзаменационный) іспитовий, іспитний. [Іспитова комісія]. -ный срок, юрид. - спробний, іспитний термін.* * *1) випробни́й и випро́бний, іспито́вий; ( исследовательский) до́слідний\испытательныйый пери́од — випро́бний (іспито́вий) пері́од
2) ( экзаменационный) іспито́вий -
42 кассационный
касаційний. -ная жалоба - касаційна скарга, подання про скасування вироку. -ный повод - касаційний привід (-воду), причина до скасування вироку. -ное решение - касаційний вирок (-ку). -ный срок - касаційний термін.* * *юр.касаці́йний -
43 конечный
1) скінченний, минущий; срвн. Преходящий. -ное существо - смертна істота. - ная величина, мат. - скінченна величина;2) (концевой) кінцевий, прикінцевий; (крайний, окончательный) останній, остаточний, доконечний. [Історичний процес дійде до своїх кінцевих форм (Єфр.)]. -ный срок - остайній строк (термін, реченець). -ная гибель - кінцева загибе[і]ль. -ные заботы - останні турботи. -ная цель, -ная причина - кінцева мета (ціль). -ный звук, грам. - (при)кінцевий звук, кінцівка. -ная морена, геол. - кінцева морена.* * *1) скінче́ннийконе́чная величина́ — мат. скінче́нна величина́
2) (находящийся на конце, последний, предельный, завершающий) кінце́вий, остато́чний, підсумко́вийконе́чная цель — кінце́ва мета́
-
44 короткий
1) короткий (ср. ст. коротший, пр. ст. найкоротший). -кие волосы - коротке волосся. -кое платье - коротке убрання, (женское) коротка сукня. Юбка -ка - спідниця коротка (куца). Он -ток, в солдаты не годен - він малий (приземок, фам. куций), до військової служби не придатний. -кий дух, -кое дыхание - коротке дихання. -кое зренье - короткий (близький) зір (р. зору), коротко-[близько]зорість (-рости). -кая память - коротка пам'ять (-ти). Ум -ток у кого - на розум небагатий хто, малий розум у кого. Руки -ки! - руки короткі! не твоя (не ваша и т. п.) сила! тобі зась! а зась! -кий ответ - коротка відповідь. В - ких словах - коротенько, небагать(о)ма словами, в небагатьох словах. -кий звук, слог, грам. - короткий звук, склад. Делать, сделать -роче - см. Коротить и Укорачивать. Делаться, становиться, сделаться, стать -роче - коротшати, покоротшати;2) (о расстоянии) недалекий, близький (ср. ст. ближчий, пр. ст. найближчий). -кий путь - недалека (близька) дорога (путь);3) (непродолжительный) короткий, недовгий, малий. [Короткий той веселки вік дівочий (Н.-Лев.)]. Жизнь -ка - вік короткий (недовгий), життя коротке. -кий срок - недовгий (близький) строк (термін, реченець (-нця)). -кое время - малий час, мала часина, часочок (-чку), часинка. В (за) -кое время - за малий (не за великий) час, за малу часину, не за довгий час. На -кое время - на малий (на недовгий) час, на (малу) часину, на часинку, на часочок. В самом -ком времени - найближчого часу, найближчим часом, у найближчім часі;4) (о близких отношениях) близький. -кое знакомство - близька знайомість (-мости). -кие отношения, связи - близькі відносини (стосунки). Они очень -ки между собой - між їми близькі відносини (стосунки), вони приятелюють (дружать, о женщ. также подругують), (фам.) панібратаються. Быть на -кой ноге с кем - бути у близьких відносинах (стосунках), (гал.) бути на короткій (близькій) стопі, приятелювати, дружити, (о женщ. также) подругувати, (фам.) панібрататися з ким.* * *1) коро́ткий; ку́ций; ( непродолжительный) недо́вгий, мали́йв коро́тких слова́х — небагатьма́ (кількома) слова́ми, в коро́тких (в небагатьо́х, в кілько́х) слова́х, ко́ротко, сти́сло
2) (перен.: дружественный, приятельский) близьки́йна коро́ткой но́ге с кем — в близьки́х стосу́нках (відно́синах) з ким
-
45 крайний
1) (находящ. на краю) крайній, що з краю, (зап.) скрайній, (последний) останній [Зачну свататися з крайньої хати (ЗОЮР.)]. -ний дом в улице - будинок, що з краю вулиці. -няя цена - крайня ціна. -ний срок - останній (крайній) термін. -няя пора - крайній час, крайня пора. [Вже крайня пора взяти до Юзі гувернантку (Л. Укр.)]. -няя плоть, анат. praeputium - припонець (-нця), припрутня, (вульг.) залупа;2) (чрезвычайный, чрезмерный) крайній, надмірний, гострий, прикрий, (зап.) скрайній. [З крайнім призирством (Л. Укр.). Скрайня революційна партія вела горожанську війну проти поміркованої (Азб. Ком.)]. Смертні присуди виносяться лиш в найгострішому випадку (Аз. Ком.)]. Принимать -ние меры - вживати крайніх (гострих) заходів, вдаватися до крайніх заходів. Находиться в -ней нужде, -нем убожестве, в -ней нищете - терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, дуже бідувати, жити в великих злиднях, у великому убожестві. -ние обстоятельства жизни - скрутні життєві обставини (умови). В -нем случае - в крайньому разі. -няя глупость - надмірна дурість. К -нему сожалению - на превеликий жаль. По -ней мере - принаймні, що-найменше, (зап.) бодай, прецінь. [Принаймні вкупі сумували, згадавши той веселий рай (Шевч.). Кругом кождої роїлося бодай по п'ятеро дробини (детишек) (Франко)];3) (настоятельный, необходимый) конечний, пильний, конче потрібний, прикрий. [Але конечна є потреба заміри ваші знать, які вони (Самійл.). Як прийде робота прикра, то платять і по півкарбованця (Кам'янеч.)]. Я имею -нюю нужду (необходимость) его видеть - у мене пильна (пекуча) потреба його бачити, мені його конче (притьмом) треба бачити.* * *1) кра́йній; диал. скра́йнійв кра́йнем слу́чае — в кра́йньому ра́зі (ви́падку)
по кра́йней ме́ре — прина́ймні
2) ( чрезвычайный) надзвича́йний, кра́йній; диал. скра́йнійкра́йние ме́ры — кра́йні (надзвича́йні) за́ходи
-
46 льготный
пільговий, вільготний. [За принадою пільгових років (Куліш)]. -ный срок приходит к концу - пільговий речінець доходить. Покупать на -ных условиях - купувати на пільгових умовах. -ный билет - пільговий квиток (білет).* * *1) (предоставляемый кому-л. в виде льготы) пі́льговий; вільго́тний2) ( привольный) приві́льний; вільго́тний -
47 месячный
1) (лунный) місячний. [Місячна ніч (Сл. Гр.). Місячне світло (Грінч.)];2) (длящийся месяц) місячний, місяцевий; (ежемесячный) що-місячний. [Місячна платня (Київщ.)]. -ный срок - місячний термін (строк). -ное очищение - см. Менструация. -ная трава, бот. Campanula sibirica L. - дзвоник (-ка) сибірський.* * *мі́сячний, місяце́вий -
48 миновать
миновывать, минуть и миновать1) кого, что (обходить, объезжать, оставлять в стороне) - минати, минути, поминати, поминути, о(б)минати, о(б)минути, проминати, проминути кого, що. [Я на ті дівочі голоси просто й пішов, минаючи хати (М. Вовч.). Нема чого стрибати нам в огонь, коли його і обминути можна (Грінч.). Певне не додому йдеш, бо свій провулок проминув (Грінч.)]. Да -нёт (-нует) нас чаша сия! - хай мине нас ця гірка (лиха) доля, ця лиха година, (возвыш.) ця чаша;2) что (пропускать, оставлять без внимания) - минати, минути, проминати, проминути, поминати, поминути, пропускати, пропустити що. [Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова (Г. Барв.). Не читай цього, промини (Брацлавщ.)]. Минуя, Миновав что (за исключением, кроме) - поминаючи, виключивши що, за винятком, за виїмком, крім, окрім чого;3) не -вать (не избежать) чего - не минути, не обминути чого, не втекти чого и від чого. Не -вать ему тюрьмы - не минути йому в'язниці, не втече він від кари. Этого не -вать - цього не (об)минути (не (об)минеш), від цього не втечеш. Как ни беречься, а не -вать ожечься - хоч як бережешся (стережешся), а нарешті впечешся. Чему быть, того не -вать - що статися має, те станеться. Двум смертям не бывать, одной не -вать - смерти не відперти; раз мати родила, раз і вмирати (Приказки);4) (о времени) минати, минути и зминути, минатися, минутися, проминати, проминути, поминати, поминути, переходити, перейти, проходити, пройти, сходити, зійти, збігати, збігти, спливати, спливти и сплисти; срв. Проходить 10. [Минула весна, літо минає (Грінч.). Зминуло ще скількись днів (Крим.). Час іде, минається (М. Вовч.). І обід, і полудень минувсь, а Левка нема (Квітка). Весна нашої приязни проминула безповоротно (Крим.). Уже петрівочка поминає (Мил.). Перейдуть віки, світ завалиться (Рудан.). Зійшло і літо (Борзенщ.). Збігло кілька років (Коцюб.)]. Зима ещё не -вала - зима ще не минула(ся), не проминула, не перейшла, не перезимувалася. Вся беда -вала - все лихо минулося. [Згадай лихо, та й байдуже: минулось, пропало (Шевч.)]. Срок уже -нул - термін (речінець, строк) уже (про)минув, вийшов, (истёк) уплив. Опасность -вала - небезпека минула(ся). Ему -нуло двадцять лет - йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років, йому дійшов, йому поминув двадцятий рік. Миновавший - що минув(ся), проминув и т. п.; минулий, перебутий. [Страшний та остаточно щасливо перебутий епізод (Франко)].* * *(несов. и сов.)минуть — мина́ти, мину́ти; ( проходить) промина́ти, промину́ти; (обходить, проходить мимо) обмина́ти, обмину́ти, омина́ти, омину́ти; ( окончиться) мина́тися, мину́тися
-
49 наём
1) (действие и результат) наймання, найми (-мів); см. Нанимание; оконч. - а) на(й)няття (-ття) кого, найманка; поєднання, з'єднання, по[під]рядження и по[під]рядіння згодження и згодіння, договорення кого; б) на(й)няття чого; в) (сдача в -ём), вина(й)няття, на(й)няття чого. [Наймання робітників на цукроварню (Київщ.). Як-що є найманка де, а в тебе й шкапа є, то заробиш (Лебединщ.). Наймання (на(н)няття) будинків під школи (Київщ.)]. -ём имущественный - оренда. -ём корабля - наймання (на(й)няття) корабля. -ём личный - наймання послуг. -ём рабочей силы - наймання робочої (робітної) сили. Плата за -ём чего - плата за наймання чого, плата за що, наймове (-вого); см. Наёмный 2 (-ная плата). Плата за -ём квартиры - плата за ква(р)тиру (за помешкання), квартирна плата, комірне (-ного). В -ём - у найми. Идти в -ём - йти в найми, найматися. Брать, взять в -ём - наймати, на(й)няти, (только недвиж. имущ.) орендувати, заорендувати що. Отдавать, отдать, сдавать, сдать в -ём - винаймати, вина(й)няти, наймати, на(й)няти, здавати, здати в найми, (только недвиж. имущ.) давати, здавати, здати в оренду (в посесію) що. [Можете школу на літо зайняти безплатно, бо школу не можна винаймати за гроші (Крим.). Дві світлиці людям наймаємо, а сами в одній живемо (Богодухівщ.). Здав хату в найми (Звин.)]. Квартира сдается в -ём - ква(р)тиру[а] винаймається. Отдача, сдача в -ём - вина(й)мання (вина(й)няття), наймання (на(й)няття) чого. Берущий в -ём - наймач (-ча). Отдающий, сдающий в -ём - винаймач, наймодавець (-вця);2) (о службе) найми (-мів). [Нехай вона, сердечна, од наймів трохи відпочине (Шевч.)]. Поступать, поступить на работу по -йму - ставати, стати, йти, піти в найми, найматися, на(й)нятися. [Або в найми стати, чи на заробітки куди піти (Доман.). «Коли я одсахнуся од тебе, - побачимо, що діятимеш!» - «Піду в найми» (Крим.)]. Работать, служить, жить, ходить по -ймам, в -ймах, по -йму - служити по наймах, у наймах бути, ходити по наймах, наймитувати, (о женщ.) наймичкувати. [Бідна була, - по наймах служила, пари не знайшла (Пісня). Дочки по наймах ходять, на посаг собі заробляють (Київщ.). Буде вже мені наймитувати, може своє хазяйствечко заведу (Рудч.)]. Служить по вольному -йму - служити з волі, служити вільним наймом, бути вільнонайманим, з волі. Служащий, рабочий по вольному -йму - службовець (-вця), робітник (-ка) (вільно)найманий, (вільно)на(й)нятий или (що служить) з волі. Держать по -йму - наймом держати. [Була в гетьмана під рукою невеличка сила драгонії, що з німецьких земель наймом Польща держала (Куліш)].* * *тж. наёмканаймання́, найня́ття, найо́м, -йму; (служба, работа по найму у кого-л.) найми, -мів\наём м рабо́чей си́лы — найма́ння (найняття́, найм) робо́чої си́ли
-
50 нанимать
нанять1) кого - наймати, на(й)няти, (о мног.) понаймати, (договаривать) єднати, поєднати, з'єднати, рядити, порядити, підрядити, годити, згодити, договоряти, договорити кого. [Пішов наймати наймита (Рудч.). Не сердься, найму взавтра музики (Н.- Лев.). Дівчат на буряки понаймав (Г. Барв.). (Земство) одну стару бабу поєднало служити коло лікарні (Яворн.). Я от землеміра з'єднав, щоб переміряв ваш наділ (Кониськ.). Ще з вечора треба порядити візника (Звин.). Мені треба було згодити візника (Н.-Лев.). Пішов договоряти молотників (Звин.)];2) что - наймати, на(й)няти, (о мног.) понаймати що. [Наймаємо собі маленьке приміщення у великому будинкові (Київщ.). Молебінь наняла аж на цілого карбованця (Тесл.)];3) (отдавать в наём) винаймати, винайняти и (зап.) винаймити, наймати, на(й)няти, (о мног.) повинаймати, понаймати що. Нанимаемый - найманий; винайманий. Нанятый и Нанятой -1) на(й)нятий, найманий, (о мног.) понайманий, (договорённый) поєднаний, з'єднаний, поряджений, підряджений, згоджений, договорений. -тый работник - найманий робітник (-ка), наймит (-та), (-тый на определ. срок) строковий (-вого) (робітник);2) на(й)нятий, найманий, (о мног.) понайманий. [Живемо не в своїй хаті, а в нанятій (Звин.)];3) винайнятий, винаймлений и т. д.* * *несов.; сов. - нан`ятьнайма́ти, найня́ти, -йму, -ймеш и мног. понайма́ти; ( подряжать) годи́ти, -джу́, -диш, згоди́ти, диал. поряджа́ти, поряди́ти, -ряджу́, -ря́диш -
51 наниматься
наняться1) (о людях) найматися, на(й)нятися и (зап.) наймитися, (о мног.) понайматися, (поступать на службу по найму) ставати, стати (піти), (о мног.) поставати в найми, (договариваться) єднатися, поєднатися, рядитися, порядитися, підрядитися, годитися, згодитися, договорятися, договоритися; бути найманим, на(й)нятим, (о мног.) понайманим и т. п.; срв. Нанимать. [Найнявся - продався (Приказка). Раяла до пана нанятися (Грінч.). Наймився в одного склепаря (Франко). Примушені блукати, щоб де- небудь в найми стати (Олесь). Він був згоджений носити з містечка до чаю свіжі паляниці (Н.-Лев.)]. -ться (служить) кем, в качестве кого - найматися, на(й)нятися, понайматися, ставати, стати, поставати за кого. [Наймався за чередника і пас вівці (Крим.). Найнялася (стала) за няньку (Канівщ.)]. Он -нялся в подёнщики - він на(й)нявся (став) за поденного. -ться на известный срок - найматися, на(й)нятися, ставати, стати на певний термін (строк, у строки, у строках). [Наші дівчата в строки понаймалися до Покрови (Слов'яносербщ.)]. Он для этого -нят - його на це (для цього) на(й)нято;2) (о вещах) найматися, бути найманим, на(й)нятим, понайманим. Этот дом -ется каким-то частным лицом - цей будинок (цього будинка) наймає якась приватна особа;3) (сдаваться в наём) винайматися, найматися, бути винайманим, винайнятим, найманим, на(й)нятим, (о мног.) понайманим.* * *несов.; сов. - нан`ятьсянайма́тися, найня́тися, -йму́ся, -ймешся и мног. понайма́тися; ( подряжаться) годи́тися, -джу́ся, -ди́шся и зго́джуватися, -джуюся, -джуєшся и згоджа́тися, згоди́тися, става́ти (стаю́, стає́ш), ста́ти (ста́ну, ста́неш), диал. поряджа́тися, поряди́тися, -ряджу́ся, -ря́дишся -
52 неопределённый
1) неозначений, невизначений, неокреслений; (неясный) нез'ясований, невиразний, (сомнительный) непевний. [Метод вираховування неозначених кількостей (Павлик). В житті нові форми мають ще зовсім невиразний і неокреслений характер (Гр. Думка). Панна Клава мовчала, повна невловимих, нез'ясованих переживань (Черкас.). Діяльність Шевченкова вивела справу з невиразного становища (Рада). Невиразною постаттю уявляється той «Новий рік» (Р. Край). Глухі невиразні звістки долинули й до його (Грінч.). Їй мулило серце якесь невиразне почуття (Л. Укр.). Звідти неслись якісь невиразні, змішані згуки (Коцюб.)]. -ное местоимение, грам. - неозначений займенник. -ное наклонение, грам. - дієйменник. -ное положение - невиразне становище, непевне становище, невиразний (непевний) стан. [Може-б ми довго перебували в такому непевному стані, коли-б на нас не почали звертати увагу робітники (Кирил.)]. -ное уравнение, мат. - неозначене рівня[а]ння. -ный член, грам. - неозначений член. На -ный срок, на -ное время - на неозначений (невизначений) термін (строк, речінець), час. Человек -ного возраста - людина невизначеного (невиразного) віку;2) см. Неопределимый.* * *1) неви́значенийотложи́ть на \неопределённыйое вре́мя — відкла́сти на неви́значений час
2) (неотчётливый, неясный; ничего не выражающий) невира́зний, неясни́й и нея́сний; ( неточный) нето́чний; (уклончивый, туманный) непе́вний\неопределённыйое положе́ние — невира́зне (непе́вне) стано́вище
\неопределённыйый жест — невира́зний жест
\неопределённыйый отве́т — непе́вна (невира́зна, нея́сна́) ві́дповідь
3) мат. неозна́чений, неви́значений\неопределённыйое уравне́ние — неозна́чене рівня́ння
4) грам. неозна́чений\неопределённыйая фо́рма глаго́ла — неозна́чена фо́рма дієсло́ва
\неопределённыйые местоиме́ния — неозна́чені займе́нники
\неопределённыйый арти́кль — неозна́чений арти́кль
-
53 отживать
отжить1) (умереть) відживати, віджити свій вік (своє), умерти, (о мног.) померти, повмирати. [Я вже віджив своє, пора й умирати]. -жили отцы, -живём и мы - померли батьки, помремо й ми;2) (одряхлеть) відживати, віджити, застарюватися, застарітися, перестарюватися, перестарітися. Срв. Одряхлеть. -вший - застарілий, перестарілий, віджилий. -лый - віджитий. [Застарілі форми життя. Давно віджиті звичаї]. Человек -вший свой век (одряхлевший, отжилой) - збуй-вік, збудь-вік. [Якщо баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; і на діда: збуй-вік];3) (свой срок службы) вибувати, вибути, вислужувати, вислужити; (за взятые деньги) відслужувати, відслужити. -жить (в помещении) - вижити;4) -жить кого от себя - спекатися, збутися кого.* * *несов.; сов. - отж`итьвіджива́ти, віджи́ти -
54 отпахать
с.-х.1) ( пропахать известный срок) відора́ти; ( участок) ви́орати2) ( закончить пахоту) кінчи́ти (скінчи́ти) бра́нку; обора́тися -
55 отсиживать
отсидеть1) відсиджувати, відсидіти, висиджувати, висидіти. Он целый месяц -дел под арестом - він відсидів цілий місяць під арештом;2) -деть ногу - пересидіти ногу;3) -деть водку - відкурити горілку. Отсиженный - відсиджений, висиджений; пересиджений.* * *несов.; сов. - отсид`еть1) ( доводить до онемения) відси́джувати, відси́діти, заси́джувати, заси́діти, переси́джувати, переси́діти2) (какой-л. срок) відси́джувати, відси́діти, ( высиживать) виси́джувати, ви́сидіти -
56 отсрочивать
отсрочить1) відкладати, відкласти, відсувати, відсунути. Заседание -чено до вторника, -чено на неделю - засідання відкладено до вівтірка, відкладено (відсунуто) на тиждень. -чить исполнение приговора - відкласти (відсунути, загаяти) виконаная присуду;2) (назначать другой срок) відрочувати, відрочити. -чить уплату долга - відрочити виплату боргу. Время взноса налогов -чено до Рождества - час на внесення податків відрочено до Різдва. Отсроченный - відкладений, відсунений; відрочений.* * *несов.; сов. - отср`очитьвідстро́чувати, відстро́чити; ( откладывать) відклада́ти, відкла́сти -
57 оттягивать
и Оттягать оттянуть1) что, кого от чего - відтягувати, відтягати, відтягнути, відтягти, відволікати, відволокти що, кого від чого, від кого, (о мног.) повідтягувати, повідтягати, повідволікати; (вниз своею тяжестью) отягати, отяг(ну)ти, (о мног.) поотягати. [Червінці аж кешеню мені отягнули];2) (растягивать) ви[роз]тягувати, ви[роз]тягати, витягнути, розтягнути що;3) -вать время, дело - відтягувати, відтягати, відтягнути, відтягти, відволікати, відволокти, зволікати, зволокти, дляти, задляти час, справу, уводити час. Не -гивай этого спешного дела - не відтягуй цієї негайної справи, не отягайся (не зволікай) з цією негайного справою. -вать (медлить с чем) - зволікати з чим. [Зволікати ніколи з ратунком - медлить некогда с спасением (Л. Укр.)];4) -вать, -гать и (иногда) -нуть что у кого (отнимать) - відтягувати, відтягати, відтяг(ну)ти, (судом) відсуджувати, відсудити, (тяжбой) випозивати. Оттянутый -1) відтягнений, відтягнутий, відволочений;2) витягнений, витягнутий, розтягнений, розтягнутий;3) відтягнений, відтягнутий, зволочений, (о времени) уведений. Оттяганный - відтяганий, відсуджений, випозиваний.* * *несов.; сов. - оттян`уть1) відтяга́ти и відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти и повідтяга́ти; ( вниз своей тяжестью) отяга́ти, отягти́ и отягну́ти; ( выпячивать) випина́ти, ви́пнути и ви́п'ясти и повипина́ти2) ( откладывать на более поздний срок) відтяга́ти и відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти, несов. зволіка́ти3) техн. відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти и повідтяга́ти4) ( отбирать тяжбой) відтя́гувати, відтяга́ти -
58 платёж
платіж (-жу), виплата, (побор) оплатка, оплаток (-тку). [Добра вільні від усяких оплаток або відбутків (Куліш)]. Нести -жи - відбувати оплатки. Срок -жа - платіжний термін (речінець). Выкупной -ёж - викупне (-ного). -ёж в рассрочку - сплат (-ту). [Купив машину на сплат]. Долг -жём красен - узяв - віддай; бувши винним, треба бути й платним; умів брати, умій і віддати. Производить -ёж - сплачувати, робити (ви)плату. [Одчиняйте хату та робіте плату]. Наложенный -ёж - післяплата.* * *платі́ж, -тежу́; пла́та -
59 поступать
поступить1) чинити, учинити, робити, зробити, поводитися, повестися, (опис.) ходити яким робом. [Чинімо так, як чинять адвокати: поспоривши, їдять і п'ють укупі (Куліш). Не добре ми собі учинили, що свою матінку прогнівили (Дума). Міркував, повестися в цім ділі]. Как мне -пить? - як (или що) маю чинити? -пать против совести (чести) - поводитися, повестися як безсумлінний, чинити проти сумління; поводитися, повестися безсумлінним (безчесним) робом, ходити лихим робом. -пать честно - чинити (робити) чесно; ходити чесним робом. [Я в твоїй справі ходив найчеснішим робом (Куліш)]. -пать несправедливо - кривити, покривити (душею), чинити, робити не по правді. [Він первих вас за кривду покарає, дарма що ви кривили задля його (Куліш)]. -пать таким образом - робити таким чином, чинити (ходити) таким (тим) робом. [Не тим-би робом треба тут ходити (Куліш)]. -пить с кем - повестися з ким, повернути ким. [Чи ти знаєш, як Цезар хоче повернути мною? (Куліш)]. -пать по дружески с кем - поводитися, повестися з ким по дружньому (дружнім робом), дружити кому. [Другові дружи, а другого не гніви]. -пать несправедливо с кем - кривдити, скривдити кого. -пать по закону - чинити (робити) по закону (законним робом), ходити в законі. [Щоб мені випробувати їх, чи ходитимуть у законі мойому, чи ні (Св. Пис.)]. Жестоко -пать с кем - поводитися, повестися з ким жорстоко, нелюдським робом. -пать правильно - справедливо, правдиво робити, чинити по правді. -пать по своему - своїм робом робити, зробити (чинити, вчинити); ходити своїм робом; своїм богом іти, піти, ходити. -пать по чьему-л желанию - чинити волю чию. [Чини мою волю]. Не знаешь, как -пить - не знаєш, що (в)чинити (робити), як повестися; не знаєш, на яку ступити. -пать иным способом - чинити иншим робом; робити иншим чином. -пай с оглядкой - чини (роби) обачно; (шутл.) позирай (озирайсь) на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)];2) (в школу, на должность) вступати, вступити, іти, піти у школу, до школи, на посаду; (наниматься) найматися, найнятися куди, до кого, іти, піти в найми, ставати, стати до кого. [Найнявся на баштан за баштанника. Наймусь до тітки за няньку. Дівчата у Київі стають за наймичок до кухні, або за няньок до дітей]. -пить на срок, считающийся годами - стати на годи. [Піду за наймичку куди або до швачки: стану у неї на годи, доки вивчусь шити (Конис.)]. -пить на военную службу - піти у військо (до війська), у москалі;3) (прибывать, итти) вступати, вступити, надходити, надійти до чого. Деньги уже -пили в государственное казначейство - гроші вже вступили до державної скарбниці. Имущество уже -пило в продажу - майно вже пішло в продаж. Налоги -ют своевременно - податки надходять (прибувають) своєчасно. Поступающий - вступний. [Вступні папери].* * *несов.; сов. - поступ`ить1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) чини́ти, учини́ти; (несов.: действовать) ді́яти; ( обращаться) пово́дитися, повести́ся2) (устраиваться куда-л.) вступа́ти, вступи́ти; (несов.: стать участником чего-л.) піти́3) ( прибывать) надхо́дити, надійти́; ( переходить) перехо́дити, перейти́ -
60 предельный
крайній, граничний. -ный возраст - найвищий вік. -ный срок - крайній (останній) строк (речінець). -ная скорость - найбільша скорість. -ная температура - крайня, гранична температура. -ные цены - найвищі (найбільші) ціни.* * *грани́чний; ( крайний) кра́йнійпреде́льная ско́рость — грани́чна (найбі́льша) шви́дкість
преде́льная температу́ра — грани́чна (кра́йня) температу́ра
\предельный во́зраст — грани́чний (найви́щий) вік
\предельный сро́к — кра́йній (оста́нній) строк
Страницы
См. также в других словарях:
срок — сущ., м., употр. часто Морфология: (нет) чего? срока и сроку, чему? сроку, (вижу) что? срок, чем? сроком, о чём? о сроке; мн. что? сроки, (нет) чего? сроков, чему? срокам, (вижу) что? сроки, чем? сроками, о чём? о сроках 1. Сроком называется… … Толковый словарь Дмитриева
срок годности — (expiry date or expiration date): Дата, указываемая на упаковке/этикетке АФС, обозначающая период времени, в течение которого гарантируется сохранение свойств АФС в рамках установленных спецификаций при хранении в определенных условиях и после… … Словарь-справочник терминов нормативно-технической документации
СРОК — муж. определенная продолжительность времени, и | самый предел этого времени. На обжалованье судебных решений полагаются разные сроки. Работа взята на срок. Крепости предложена сдача, и дан суточный срок. В годовой срок земля наша обтекает солнце… … Толковый словарь Даля
Срок заключения — время, проведенное осужденным в тюрьме или подобном месте лишения свободы. Как правило, срок заключения назначается судом, однако бывали и бывают случаи, когда срока назначаются без суда и следствия. Срок заключения также может быть дан условно.… … Википедия
Срок (Гражданское право) — это момент или период времени, наступление или истечение которого влечет возникновение, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей. Содержание 1 Виды сроков 2 Определение начала и окончания срока … Википедия
СРОК — СРОК, срока (сроку), муж. 1. Определенный промежуток времени. На короткий срок. Президиум избран сроком на один год. Месячный срок. Годичный срок. До истечения срока. Договорный срок. Срок давности. «На какой то срок мою боль отпустило.» Пришвин … Толковый словарь Ушакова
Срок хранения — (BBD англ. Best Before Day; shelf life; freshness date) время хранения продуктов питания и др., в течение которого они остаются качественными или дата, когда этот срок истекает. Согласно ГОСТу Р 51074 2003 срок хранения: «период, в… … Википедия
СРОК ПЛАТЕЖА — число, день погашения займа, задолженность. В случае оплаты долга в более поздний срок кредитор вправе потребовать оплаты процентов мораториальных (по опозданию, по невыполнению). Словарь финансовых терминов. Срок платежа Срок платежа в биржевой… … Финансовый словарь
СРОК ИСПОЛНЕНИЯ ОБЯЗАТЕЛЬСТВА — срок, в течение которого обязательство должно быть исполнено. Если обязательство предусматривает или позволяет определить день его исполнения или период времени, в течение которого оно должно быть исполнено, обязательство подлежит исполнению в… … Большой бухгалтерский словарь
СРОК ИСПОЛНЕНИЯ ОБЯЗАТЕЛЬСТВА — срок, в течение которого обязательство должно быть исполнено. Если обязательство предусматривает или позволяет определить день его исполнения или период времени, в течение которого оно должно быть исполнено, обязательство подлежит исполнению в… … Большой экономический словарь
Срок погашения — для процентного свопа дата, когда прекращается накопление процентов. По английски: Maturity См. также: Свопы процентных ставок Финансовый словарь Финам. Срок погашения Срок погашения период, в течение которого фьючерсный контракт может быть… … Финансовый словарь
