насищатися

насытить

1) (накармливать досыта) нагодовувати, нагодувати (досита, досхочу, до-не(с)хочу), (обычнее в возвыш. речи) насищати и насищувати, ситити, наситити, (о мног.) понагодовувати, понасищати и понасищувати кого чим; срв. Накармливать. [Жаднючого не нагодуєш (Київщ.). Старшого сина ситить, жалує, поважає (Ант.-Драг.). Трупи-б тліли та ситили і без того ситу землю (Мирний)];

2) (перен.) насищати и насищувати, наситити кого чим; (удовлетворять) задовольняти и задовол(ьн)ювати, задовол(ьн)ити, вдовольняти и вдовол(ьн)ювати, вдовол(ьн)ити кого чим. [Сріблом-злотом панів насищати (ЗОЮР II). Думки насищай минулим щастям (Куліш). Читаючи, душу свою насищає словом (Грінч.). Є чим серце наситити (Федьк.). Не наситив своєї помсти (Сторож.)]. -тить любознательность чью - вдовольнити допитливість (жадобу до знання) чию, наситити ззнаттєлюбивість (знаттєлюбність) чию;

3) хим. и перен. - насич[щ]увати, наситити що чим. Насыщенный -

1) нагодований, насищений, понагодовуваний, понасищуваний;

2) насищений; задовол(ьн)ений, вдовол(ьн)ений;

3) насич[щ]ений. [Любо їй дихати теплим повітрям, насиченим пахощами (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) нагодовуватвся, бути нагодовуваним, нагодованим, понагодовуваним; насич[щ]уватися и насищатися, бути насич[щ]уваним, насич[щ]еним, понасич[щ]уваним и т. п. [Околишня тиша насичена була тривогою (Коцюб.)];

2) (наедаться) наїдатися, наїстися (досита, досхочу, до-не(с)хочу) чим, чого и з чого, заїдатися (редко), заїстися, доїдати (редко), доїсти, заживлятися, заживитися, (слегка) оживлятися, оживитися, (обычнее в возвыш. речи) насищатися и насищуватися, насититися чим, (о мног.) понаїдатися, позаїдатися (редко), позаживлятися, понасищатися и понасищуватася; (удовлетворяться) вдовольнятися, вдовол(ьн)итися; срв. Наедаться 2. [Я вже наївся, - не хочу більше (Гайсинщ.). Сідай обідай, - грушками (з грушок) не наїсися (Брацл.). Наш люд тої землі ніколи не наїдається: хоч-би й скільки мав, хочеться ще більше (Звин.). Не доїси стравою, то намагай хлібом (Чуб. III). Що сама поїм-же (груші), то не оживлюся, а милому однесу, слави наберуся (Гнідич). «Їж», - каже, - «насищайся!» (Свидн.). Їли хліб і наситилися (Морач.). Купити хліба досить, щоб насититись (Франко). І їли і вдовольнились усі (Морач.)];

3) (перен.) насищатися и насищуватвся, насититися чим, (удовлетворяться) задовольнятися, задовол(ьн)итися, вдовольнятися, вдовол(ьн)итися чим; (наслаждаться) тішитися, втішатися, натішитися чим и з чого, (преимущ. лицезрением) напасатися, напастися чим. [Не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи (Куліш). Ті, що жадають правди, задовольняться (Біблія). Як напасеться його тілом, побачить тоді, що помилилась вибором (Куліш)];

4) хим. и перен. - насич[щ]уватися, насититися.

* * *

несов.; сов. - нас`ытить

1) ( кормить досыта) нагодо́вувати, -довую, -довуєш, нагодува́ти, -дую, -дуєш и мног. понагодо́вувати, насища́ти, наси́тити, -сичу, -ситиш

2) хим., перен. наси́чувати, наси́тити, -сичу, -ситиш, несов. ситити

1) насытиться; напитаться; пропитаться

2) насытиться