-
1 належувати
-
2 належати
I см. належувати II II III1) (кому, чому и до кого, до чого) принадлежать (кому, чему)2) (до кого, до чого) относиться (к кому-нибудь, к какой-нибудь области, к определённому времени); при надлежа́ть ( быть частью чего-нибудь)3) ( кому и з кого - о заработке и взносе) причита́ться, полага́ться, сле́довать4)нале́жить (безл.: надо) — надлежит; следует; полагается; положено; должно
См. также в других словарях:
належувати — I ую, уєш, недок., розм. Довго, досхочу лежати; відпочивати, відлежуватися. II ую, уєш, недок., нале/жати, жу, жиш, док., перех., розм. Довго лежачи, викликати застій крові, оніміння якоїсь частини тіла … Український тлумачний словник
належувати — 1 дієслово недоконаного виду довго, досхочу лежати, відлежуватися розм. належувати 2 дієслово недоконаного виду довго лежачи, викликати оніміння якоїсь частини тіла розм … Орфографічний словник української мови
належати — I жу, жиш, недок. 1) кому, чому і рідше до кого – чого. Бути чиєю небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні. 2) до кого – чого. Відноситися до якого небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось … Український тлумачний словник
належування — я, с. Дія за знач. належувати … Український тлумачний словник
