-
1 Нале[ё]живать
належать1) что - належувати, належати, (отлеживать) відлежувати, відлежати, облежувати, облежати, (пролеживать) перележувати, перележати, (о мног.) поналежувати и т. п. що. [Так собі належав боки, що аж болять (Сл. Гр.). Відлежав собі руку (Брацл.)];2) (пролежать изв. время, сов.) влежати, пролежати. [На твердій постелі довго не влежиш (Канівщ.)]. -жаться - належатися, вилежатися, (о мног.) поналежуватися, повилежуватися. [Будете старі, тоді ще належитеся (Квітка). Тепер ніч,- можна і вилежатися і виспатися (Борзенщ.)].
См. также в других словарях:
належувати — I ую, уєш, недок., розм. Довго, досхочу лежати; відпочивати, відлежуватися. II ую, уєш, недок., нале/жати, жу, жиш, док., перех., розм. Довго лежачи, викликати застій крові, оніміння якоїсь частини тіла … Український тлумачний словник
належувати — 1 дієслово недоконаного виду довго, досхочу лежати, відлежуватися розм. належувати 2 дієслово недоконаного виду довго лежачи, викликати оніміння якоїсь частини тіла розм … Орфографічний словник української мови
належати — I жу, жиш, недок. 1) кому, чому і рідше до кого – чого. Бути чиєю небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні. 2) до кого – чого. Відноситися до якого небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось … Український тлумачний словник
належування — я, с. Дія за знач. належувати … Український тлумачний словник
