навісний

1) занурення

2) азартна гра ( на перегонах)

3) мop. кільова хитавиця; заривання носом при кільовій хитавиці

1) який пірнає, який занурюється

2) який стрімко просувається, кидається вперед

3) який круто, прямовисно спускається

4) вiйcьк. навісний ( про вогонь)

шаленуватий, навісний, нерозсудливий.

1. adj

1) тупий, нетямущий, тупоумний

2) неповороткий; важкий; повільний; в'ялий

3) пригнічений, сумний; хмурий, невеселий

4) похмурий, безрадісний, хмарний

5) нудний; монотонний

6) тупий, невигострений

7) тьмяний, неяскравий; бляклий; матовий; приглушений; невиразний, неясний

8) слабкий, поганий

9) млявий

10) неходовий, що не має попиту

11) гірн. погано провітрюваний

2. v

1) робити тупим (в'ялим); стомлювати

2) затупляти (ніж)

3) ставати тупим

4) притупляти, зменшувати

5) робити невиразним (неясним)

6) тьмяніти; хмаритися

7) ставати млявим (нудним)

* * *

1) тупий, безглуздий, тупоумний

2) неповороткий, важкий, повільний; млявий

3) пригнічений; сумний, хмурий, невеселий

4) сумний; який навіває зневіру, тугу; безрадісний; хмурий, похмурий ( про погоду)

5) нудний, який навіває нудьгу; монотонний; несмачний, прісний

6) тупий, невигострений; тex. засмальцьований ( про шліфувальний круг)

7) тьмяний, неяскравий; бляклий; матовий; притуплений, приглушений; неясний; тупий ( про біль)

8) слабкий, поганий, неясний

9) в'ялий ( про торгівлю); бездіяльний

10) який не має попиту, неходовий ( про товар)

11) гipн. який погано провітрюється ( про рудник)

1) робити тупим, млявим; стомлювати

2) затуплювати, робити тупим ( ніж)

3) притупляти; зменшувати (біль, почуття)

4) робити неясним; робити тьмяним, бляклим; наводити мат, робити матовим, матувати; тьмяніти; ставати матовим

5) хмаритися

1) тупий, безглуздий, тупоумний

2) неповороткий, важкий, повільний; млявий

3) пригнічений; сумний, хмурий, невеселий

4) сумний; який навіває зневіру, тугу; безрадісний; хмурий, похмурий ( про погоду)

5) нудний, який навіває нудьгу; монотонний; несмачний, прісний

6) тупий, невигострений; тex. засмальцьований ( про шліфувальний круг)

7) тьмяний, неяскравий; бляклий; матовий; притуплений, приглушений; неясний; тупий ( про біль)

8) слабкий, поганий, неясний

9) в'ялий ( про торгівлю); бездіяльний

10) який не має попиту, неходовий ( про товар)

11) гipн. який погано провітрюється ( про рудник)

1) робити тупим, млявим; стомлювати

2) затуплювати, робити тупим ( ніж)

3) притупляти; зменшувати (біль, почуття)

4) робити неясним; робити тьмяним, бляклим; наводити мат, робити матовим, матувати; тьмяніти; ставати матовим

5) хмаритися

у[нав]мисний; наперед задуманий, замірений; срв. Преднамеренный. - нно - у[нав]мисне[о], з наміром, наперед задумавши, замірившись.

* * *

1) (о направл.) скісний, нав(с)кісний, (книзу) похилий, зукісний;

2) (непрямой) посередній, побічний, непрямий. [Головні й побічні причини всіх злиднів бідолашної України (Крим.)]. -ный вопрос - побічне питання; (грам.) непряме питання. -ное доказательство - побічний довід (-воду). -ные налоги - посередні податки. -ное обложение - посереднє оподаткування. -ный намёк - натяк (-ку), бічний закид, бічне закидання. -ная причина - побічна причина. -ным путём - непрямою дорогою, стороною. - ные улики - побічні (посередні) докази. -ные явления - другорядні (посередні) явища. -ным образом - посередньо, побічно, посереднім способом, стороною, збоку; срвн. Косвенно 2. Это подействовало на него -ным образом - це подіяло на нього посереднім способом. -ным образом это и меня задевает - побічно це й мене торкає (обходить). -ный, грам. - непрямий. -ные падежи - непрямі відмінки. -ная речь - непряме речення.

* * *

1) ( косой) скісни́й

2) ( не непосредственный) посере́дній, непрями́й; ( побочный) побі́чний

3) грам. непрями́й

4) юр. непрями́й, побі́чний

надих (-ху), надхнення, навіяння (-ння), нахід (-ходу); (влияние) вплив (-ву). [Ми всі під надихом твоїм (Куліш). Чому так довго не находить на нього містичне навіяння од бога та екстаз? (Крим.). А як-же це вона обох нас знає? чи з находу якого, чи з надхнення? (Куліш)]. Под -тием, по -тию - під надихом, з навіяння; (под влиянием) під(о) впливом.

* * *

I СВОБОДА - особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), С. безпосередньо виявляє себе у людській життєдіяльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому С. насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки, які залежать від конкретної ситуації людського існування (індивідуального і суспільного) і в цьому плані є усвідомленням необхідності (Спіноза, Гегель). Необхідність як специфічна детермінація природної реальності тут вказує на історично змінну міру практичного "одуховлення" ("олюднення") природи і "оприроднення" людського духу. Атрибутивними ознаками С. як духовного феномена є вибір (адже духовний "простір" є плюралістичним "полем можливостей") і відповідальність (корелят необхідності у сфері духу). У цьому відношенні С. як "пізнана необхідність" ("фаталістична С.") є лише формальною ("виродженою", позбавленою своїх істотних ознак) С. Інший (теж формальний, через блокуючий вплив на С. необхідності) різновид С. - "контингентна" С. ("сваволя" або "випадковість") - має здатність "вибирати" лише формально, адже тут ідеться про множину рівноцінних (однакових) "виборів", визначуваних не волею суб'єкта С., а киданням "жеребу" (т. зв. принцип "Буриданового віслюка"). Зрозуміло, що поряд із "фаталістичною" С. і цей її різновид (запропонований Епікуром) позбавлений не тільки реального вибору, а й відповідальності; обидва є своєрідними "відображеннями" необхідності у С., варіантами "квазісвободи". І лише "емпірична" С., що базується на вольовому виборі котроїсь із кількох (мінімум двох) нерівноцінних (а нерівноцінність визначається життєвим досвідом) можливостей, є реальною (і тому відповідальною) С., яку Кант визначає як "здатність самочинно починати ряд подій". Всі названі різновиди С. (як реальні, так і "квазіваріанти") є результатами раціональної (з позицій логічної необхідності) оцінки можливостей (неможливостей) діяти у ситуації. І, нарешті, ще один різновид С., який базується на виборі ще не існуючих наявно можливостей і тому вимагає їх попереднього (дораціонального) творення. Це "екзистенційна" (уґрунтована у найглибшій суті людського - екзистенційного - існування), або "тотальна" (Сартр) С. За Сартром, ми не обираємо бути свободними - ми засуджені до С.; засуджена до С. людина несе на своїх плечах тягар відповідальності за увесь Всесвіт. Прообразом екзистенційної С. можна вважати те, що Паскаль називав "логікою серця", на противагу "логіці голови". Вперше була запропонована (як найбільш адекватне своїй духовно-людській суті розуміння) К'єркегором. Останній характеризував екзистенційну С. як "парадоксальну", навіть "абсурдну", на тій підставі, що така С. є безпосередньою демонстрацією духовної реальності, не обтяженої перетвореною формою раціональності. У XX ст. екзистенційнаС. фактично продемонструвала себе у різних виявах творчого доробку людства, зокрема у виборі аксіоматики (неевклідові геометрії Лобачевського і Римана), у низці "божевільних ідей" нової фізики (Ейнштейн, Бор, Гайзенберг, Дирак та ін.), філософсько-літературній творчості Сартра ("Нудота"), Гайдеггера ("Лист про гуманізм"), Камю ("Міф про Сизифа"). Але чи не найголовнішим виявом екзистенційної С. є історичний вибір людини. Історичне майбуття, наголошував Сартр, не є чимось подібним до прикордонного стовпа, що стоїть у кінці шляху, воно є те, що з нього зроблять люди; хоч ми не можемо змінити минуле, але ми можемо щомиті надати йому іншого продовження. За Ясперсом, справді історичним змістом історії є унікальність і неповторність історичного процесу, а не загальне і повторюване у ньому.

[br]

II СВОБОДА в етиці - здатність людини вільно визначати підстави своїх дій і відповідно реалізувати себе. Етичний аспект С. відбиває можливість суб'єктивно значущого вибору самих намірів людини; він безпосередньо стосується самого людського суб'єкта, його волевиявлення й лише опосередковано - соціальних обставин його життєдіяльності. Поза припущенням подібного внутрішнього аспекту С. - ідея морально відповідальної поведінки людини - втрачає свій ґрунт. Проте, як зазначав іще Кант, в етичному плані особа не тому має виконувати належне, що усвідомлює себе вільною, а тому, що осягнення власного обов'язку наближає її до усвідомлення С., необхідної для того, щоб цей обов'язок виконати. Подібним чином свідомість моральної С. актуалізується почуттям любові, іншими морально-ціннісними переживаннями. Подібна деонтологічно-ціннісна презумпованість етичної С. надає їй самій статусу обов'язковості: в етичному відношенні людина мусить бути свободною, щоб мати змогу робити належний вибір, приймати рішення, нести відповідальність за свої дії. Якщо С. дії, С. творчості принципово налаштовують людину на вихід за межі будь-якої наявної ситуації, на здолання пов'язаних з останньою обмежень, то С. в етичному сенсі передбачає протилежну орієнтацію суб'єкта: її "вектор" спрямований всередину безпосередньої людської ситуації, на утвердження відповідальної причетності до неї і вибір певної позиції в ній З. азначена причетність не є рівнозначною самовіддачі сліпому плицові буття: етична С. протистоїть як титанічному пафосові безмежного самоутвердження суб'єкта, так і розчиненню останнього в буттєвій стихії, що унеможливлює совісний самоконтроль і відповідальність людини. Особистість засвідчує тут свою непідлеглість буттю загалом свободою щодо себе самої, щодо власного буттєвого "Я". І навпаки, вільно обираючи адресата своєї онтологічної причетності, вона в такий спосіб конституює саму себе як суб'єкта моральної відповідальності, обов'язку і любові. Завбачувана етична С. імплікує зверненість до фундаментальних засад людського водіння, можливостей самодистанціювання і самоідентифікації людини. Таким чином, етичний аспект С. розкриває свій сутнісний зв'язок із проблемою свободи волі. Формуючи підвалини моральної самореалізації особистості, етична С. стає дедалі актуальнішою на рівні людських спільнот - соціальних груп, націй, суспільств, перед якими на тлі сучасних глобальних проблем виразно вимальовується необхідність вибору основоположних ціннісних орієнтирів їхнього розвитку і діяльності. За умов екологічної кризи, зростаючих перетворювальних і руйнівних можливостей людської практики ці керівні цінності вже не можуть зберігати традиційний статус чогось "природно встановленого", а потребують відповідального, критично вивіреного ставлення до себе і, отже, зростаючою мірою апелюють до етичної С. людей, що їх обирають.

[br]

III див. свобода і необхідність

1. n

1) pl (the wilds) нетрі, хащі

2) поет. незаймана природа, лоно природи; пустеля

2. adj

1) дикий

2) нецивілізований

3) лякливий, полохливий (про коня тощо)

4) необроблений, цілинний

5) пустельний, незаселений; незайманий

6) бурхливий, буйний; невгамовний; шалений, нестямний, несамовитий, скажений, божевільний

7) гучний

8) необдуманий; безглуздий, навіжений; фантастичний

9) штормовий; бурхливий (про море, погоду)

10) розм. розпусний, розбещений, розгульний

11) нехитрий, простий; самобутній

* * *

1) pl ( the wilds) гущавина, хаща

2) пoeт. незаймана природа; лоно природи

1) дикий; той, що дико росте; некультивований

2) лякливий ( про тварин або птахів)

3) необроблений, цілинний

4) неконтрольований, неотесаний

5) охоплений пристрастями

6) гучний; бурхливий; шалений; нестримний

7) необґрунтований; необдуманий

8) навіжений, дикий, безглуздий, фантастичний

9) штормовий, бурхливий (про море, погоду)

10) раозпущений; розгульний

11) розкуйовджений, в безладі

12) той, що відхиляється від заданого напряму, від норми

13) крайній, екстремістський

14) метал. бурхливо киплячий ( про плавлення)

15) кapт. той, що може бути прирівняний до будь-якої карти

••

1) дико, по-дикому

2) безконтрольно

3) не по заданому напрямку

4) навмання; як попало

и Наносной от Нанос)

I. 1) (о песке, иле и т. п.) наносний, нанесений, (нанесённый водой) намивний, напла[и]вний, намулений; срв. Намывной 2. -ные камни - наносне (ератичне) каміння. -ной лес - бережняк (-ку);

2) (о заразе, болезни) занесений; (эпидемический) пошесний. -ная беда - лиха пошесть (-ти);

3) (о ветре) наносливий, надувистий, навійний;

4) наклепний, обмовний; срв. Клеветнический 2.

II. Наносный (от Нос) - на(д)нісний, на(д)носовий.

* * *

1) наносни́й; ( нанесённый) нане́сений; ( ветром) наме́тений, наві́яний; ( водой) намивни́й, наму́лений

2) ( клеветнический) обмо́вний

НАСИЛЬСТВО - застосування сили або загроза її застосування. В найширшому смисловому контексті, сила - це вияв свавілля та його здійснення відповідно до намірів певного суб'єкта. З огляду на це, Н. є обмеженням, аж до зведення нанівець, можливостей вільної життєдіяльності індивідів та людських спільнот. Н. включає нав'язування у той чи інший спосіб суб'єктам неадекватних їхній природі умов життєдіяльності; зазнавати Н. означає втрачати свободу В. ідповідно до характеру здійснення і форм вияву розрізняють Н. пряме, або інституційне, фізичне, психологічне, інтелектуальне (нав'язування думки), мовне (ненормативна лексика), символічне (у деяких обрядах чи творах мистецтва). За смисловим навантаженням вирізняють Н.: а) ігрове, б) реактивне, в) функціональне, г) фрустраційне, д) компенсаторне. Центральною щодо Н. є проблема його виправданості. В різних культурах побутують, відповідно, різноманітні уявлення про припустимість Н. (в сім'ї, побуті, в соціальному житті, у ставленні до природи) та міру його належного застосування. Специфічною в цьому плані є роль держави, яка "володіє монополією на легітимне Н." (Вебер); проте деякі дослідники заперечують сутнісний характер зв'язку державної влади з принципом Н. (Арендт). Практика масового Н. в XX ст. переконливо свідчить, що Н. є способом руйнації людини - і як суб'єкта насильницьких дій, і як їхньої жертви.

1) (у різн. знач.) bridge

2) тех., авт. axle