музика

музика

музика

музика, музикант, грач (-ча), (і)грець (р. (і)греця), (архаич.) гудець (-дця), (диал.) гудач (-ча), (оркестровый ещё) капелиста, капелянець (-нця); ум. музиченько, ігронько, гудаченько. [Він музика, пане, пречудовий; всю дорогу веселив пан душу (Франко). Військо йде, короговки мають, попереду музиченьки грають (Пісня). Музиканти мої, ви заграйте мені! (Пісня). Які грачі, такі й танці (Номис). Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець (Номис). Приїхали подоляни з Подолу, ой, привезли свої ігроньки з собою, ой, загадали хорошенько йграти (Метл.). І гудець по струнах вдарив (Ворон.). Ой, гудаки красно грають, а я не танцюю (Гол. IV). Заграй мені, гудаченьку, як сам розумієш (Пісня). А ви, пани капелисти, танцю ми заграйте (Пісня)]. Хороший -кант - гарний (добрий) музика, майстер-музика.

* * *

МИСТЕЦТВА ВИДИ - форми художньотворчої діяльності, що вирізняються на основі специфічного характеру художнього змісту та відповідних засобів його матеріального втілення. Перші спроби з'ясувати видову специфіку мистецтва пов'язані з іменами Сократа, Леонардо да Вінчі, Буало, проте концептуалізація проблеми М.в.чітко простежується лише у XVIII - XIX ст. Під впливом трактату Батте "Витончені мистецтва, зведені до єдиного принципу" (1746) в теоретичний ужиток активно вводиться поняття "витончені мистецтва", відоме ще з доби Відродження, і робляться перші спроби систематизувати М.в. "Витончені мистецтва" - поезія, музика, живопис, танець, скульптура, красномовство, архітектура - об'єднувалися на підґрунті "наслідування прекрасної природи". На противагу їм визнавалися мистецтва "механічні" (декоративно-прикладні). Поняття "витончені мистецтва" закріпилося в естетичній теорії, хоча кількість і якість М.в., визначених як "витончені", у конкретні історичні періоди змінювалась. Кант - прихильник концепції "витончених мистецтв" - структурував їх наступним чином: 1) словесні мистецтва (красномовство, поезія); 2) зображальні мистецтва (живопис, декоративно-прикладні види творчості, оформлення інтер'єру); 3) мистецтво "гри відчуттів" (музика). Упродовж XVIII ст. сформувалася і тенденція розгляду видової специфіки в контексті обґрунтування теорії реалістичного мистецтва. Лессинг виокремлює "просторові мистецтва" (живопис, скульптура) та "часові" (поезія) і намагається визначити їх естетично-художні межі. При цьому "театр", який активно "вписаний" в естетичну концепцію Лессинга, не усвідомлюється ним як самодостатній М.в. Проблема М.в. має значне теоретичне навантаження в естетиці Гегеля. Історично, на його думку, абсолютний дух розкривається через три форми: символічну, класичну та романтичну. Рухові цих форм відповідає логіка зміни М.в.: архітектура, скульптура, живопис, музика і поезія. Символічній формі духу відповідає архітектура, класичній - скульптура, а романтична форма об'єднує живопис, музику, поезію - мистецтва, які "оформлюють внутрішні переживання суб'єкта". Друг, пол. XIX ст. - поч. XX ст. дали можливість проаналізувати різні підходи до побудови видової системи мистецтв і спроби теоретиків визначити засади видоутворення. Вельфін (Швейцарія) поєднав проблему М.в. з "методами бачення" - системами формальних категорій, які були розглянуті парами: лінійне - живописне, площинне - об'ємне, закрите - відкрите (форма), просте - складне, абсолютне - відносне. Через "методи бачення" дослідник виокремив архітектуру і пластичні мистецтва як такі, що гармонізують зовнішній світ із внутрішнім світом людини. Дессуар (Німеччина) і Манро (США) розглядали проблему М.в. як вияв плідності "міжчуттєвих" станів людини і подальшої можливості наукового розкриття міждисциплінарних контактів. Визнаючи "сферу естетичного" ширшою від "сфери мистецтвознавчого", стимулом видоутворення вони вважали чуттєве багатство людини. Унгарден (Польща), приділивши значну увагу розгляду конкретних видів мистецтв (поезія, музика, живопис), підкреслив естетичний аспект проблеми, спираючись на категорію "цінність". Проблемам.в. і зараз залишається дискусійною. Найчастіше розрізняють М.в. просторові (скульптура, живопис, архітектура), часові (література, музика), систематичні (театр, кіно).

1) (искусство) музика. [В сфері музики з'являється перший серйозний композитор - Микола Лисенко (Єфр.)]. Чувствовать склонность к -ке - мати потяг (нахил) до музики. Учиться -ке -учитися музики, учитися грати. Положить на -ку - завести в ноти, покласти на музику;

2) (игра) музика, музики (-зик и -ків), ум. музиченька. [Огні горять, музика грає (Шевч.). Якби мені черевики, то пішла-б я на музики (Шевч.). Андрій кудись подався; Гафійка на музиках, а в хаті сумно (Коцюб.). Ой, на балі веселая музиченька грає (Л. Укр.)].

* * *

1) му́зика

2) ( оркестр) му́зика; музи́ки, -зи́к

n фр.

балет

* * *

1) балет; трупа танцюристів-професіоналів

2) музика до балету

1. n

1) тж pl набір дзвонів; куранти

2) pl передзвін; бій курантів

3) мелодія курантів (дзвонів)

4) бій годинника

5) дзвіночок (на дверях)

6) гармонія, музика (вірша)

7) згода; гармонійне поєднання

8) утор бочки

2. v

1) вибивати мелодію (на дзвонах, курантах)

2) звучати; дзвонити; дзвеніти

3) бити (про годинник)

4) монотонно повторювати; скандувати

5) гармоніювати; узгоджуватися; бути відповідним (до — in, with)

* * *

1) (тж.; pl) набір дзвонів; куранти

2) pl дзвоновий передзвін; дзвін курантів; мелодія, що виконується на курантах

3) бій ( годинника)

4) дзвіночок ( дверний дзвінок з мелодією)

5) гармонія, музика ( вірша)

6) гармонійне поєднання

1) вибивати мелодію (на дзвонах, курантах); дзвонити, дзвеніти; бити, відбивати ( про годинник)

2) дзвонити ( у дзвони); закликати, запрошувати ( дзвіночком)

3) одноманітно повторюватися (тж. chime over); монотонно повторювати; скандувати

4) ( with) гармоніювати ( з чим-небудь)

1) похоронна пісня; похоронна музика

2) похоронний плач, голосіння (в Ірландії)

* * *

1) похоронна музика, похоронна пісня ( у гірській Шотландії)

2) похоронний плач, голосіння ( в Ірландії)

інтродукція; музика, що виконується перед початком спектаклю

* * *

1. n

1) танець, танок

2) танцювальна музика

3) бал; танцювальна вечірка

4) тур (танцю)

5) дії, лінія поведінки; гра

2. v

1) танцювати

2) примушувати танцювати

3) стрибати

4) кружляти, звиватися

5) колисати (дитину)

6) добиватися (чогось — in, out, into)

7) втрачати (тж dance away)

* * *

1) танець

2) танцювальна музика

3) бал, танцювальний вечір

4) тур, танець

5) дії, лінія поведінки; гра

1) танцювати; змушувати танцювати

2) танцювати, стрибати, скакати

3) рухатися, кружляти, витися; гойдатися

4) качати, гойдати, колихати

5) домогтися; втратити, проморгати

1. n

1) пусте базікання

2) жаргон джазових музикантів; джазова музика

2. v

1) базікати марно, теревенити по-дурному; молоти нісенітниці

2) виконувати джазову музику

3) танцювати під джазову музику

* * *

1) пуста балаканина

2) жаргон джазових музикантів; новітній жаргон

3) джайв ( джазова музика)

1) верзти нісенітницю, дурницю

2) виконувати джайв; танцювати під джазову музику, під джайв

3) знати що до чого, розбиратися

4) обманювати, розігрувати; жартувати

5) підходити до компанії, товариства

1) музика

2) музичний твір

3) ноти

4) спів птахів; шелест листя; дзюрчання струмка

5) заст. оркестр; хор

6) музичний інструмент

7) амер., розм. схвильованість

8) амер. розвага

* * *

1) музика

2) музичний твір; ноти

3) спів птахів

4) заст., вiйcьк. оркестр

5) дiaл. музичний інструмент

6) aмep. розвага