лазить

1) лазити; (ползать) плазувати.[На похиле дерево і кози лазять (Номис)]. -зить на четвереньках - рачкувати. -зить по полу - лазити по підлозі (по помосту, по долівці);

2) -зить пчёл - підрізувати вулика.

* * *

см. Лазить. -зать в воду - (у)пірнати, поринати у воду.

* * *

см. лазить

на-карачках, нрч. рачки; см. Четвереньки. На -ках лазить, ползти - рачкувати.

* * *

1) лізти, (взлезать) вилазити, вилізати, злазити куди, на що, по чому; (карабкаться) дертися и дратися (деруся, -решся), видиратися, здиратися, пнутися и п'ястися (пнуся, пнешся), спинатися, (цепко) драпатися куди, на що; (слезать) злазити, злізати з чого, куди, у що; (переть) перти (пру, преш), пертися, пхатися куди, до чого, у що; срвн. Лазить и Взбираться. [Серед ліса стоїть дуб,- давай по нім лізти (Рудан.). Знову лізуть на сонце важкі, розтріпані хмари (Коцюб.). Наївся дурману та й дереться на стіну (Богодухівщ.). П'явсь, п'явсь на ту гору - не зопнеться (Чуб. I). Наймички регочуться, аж на комін спинаються (Н.-Лев.). Лядські господарі почали пертися на узграниччя всіма способами (Куліш)]. Лезть на дерево, на кровлю - лізти, ви[з]лазити, дертися, ви[з]диратися, пнутися на дерево, на покрівлю. Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) - лізти (дертися и т. п.) на стіну. Лезть с дерева - лізти (злазити, злізати) з дерева. Лезть на четвереньках - рачки лізти, рачкувати. [Струк рачкував за їм здалека (Грінч.)]. Лезть в воду - лізти у воду. Лезть в бары, в начальство и т. п. - пнутися или п'ястися, лізти в пани, в начальники, на панську лінію гнути, (грубо) пертися, пхатися, микатися куди, до чого, у що. [Забагатіли, в пани пнуться (Слов'яносерощ.). П'явся до гетьманування на Україні (Куліш). В слов'янофіли так і претесь (Шевч.). У начальство він не пхається (Грінч.). Коли не піп, не микайся в ризи (Приказка)]. Куда ты -зешь? - куди ти лізеш, пнешся? (грубо) куди ти пхаєшся (прешся)? [Куди ти прешся,- і без тебе тісно (Л. Укр.)]. Не лезь в чужое дело - не втручайся (не вмикуйся) до чужої справи; не пхай носа до чужого проса (Номис). Лезть (приставать) к кому - лізти, в'язнути, чіплятися до кого. Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому - з короткими гужами приставати до кого; срвн. Приставать 4. Лезть в драку - лізти, сі[и ]катися, соватися, сукатися з кулаками (з ножем и т. п.) до кого. [Чого до мене з ножакою сикаєшся? (Куліш). Кричав, совався з кулаками (Н.-Лев.). Не билася я, а вони сукалися з кулаками, а я одпихалась (Переяславщ.)]. Лезть в голову - лізти в голову, лізти (сунутися, спадати) на думку, на мислі, (фам.) пертися в голову. [Лізе на думку, наче злодій до скрині (Кон.). Такі все дурниці лізуть (спадають) на думку (Харківщ.). Їх лиця раз-у-раз сунулися мені на думку (Франко). Однісінька влізлива думка так і преться в голову (Крим.)]. Ему ничто не -зет в голову - його голови ніщо не держиться; йому до голови нічого не впхаєш (не втовчеш). Он сам в петлю -зет - він самохіть у петлю лізе (пнеться), він сам собі зашморг на шию накидає. Сапоги узки, не -зут на ногу - чоботи вузькі, не налазять на ногу. Шапка не -зет на голову - шапка не налазить на голову. Из кожи лезть - рватися (видиратися) з шкури; Срвн. Кожа. [Роблю, аж із шкури видираюся (Звин.)]. Он в карман за словом не -зет - він язика не в кешені ховає, він по слово до кешені не лізе;

2) а) (о волосах, мехе) лізти, вилазити. [Після тифу коси вилазять, лізе й лізе і кіска отака зостанеться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лізти, розлазитися. [Крам гнилий: так і лізе (розлазиться) в руках (Полтавщ.)].

* * *

1) лі́зти; ( взбираться наверх) вила́зити, виліза́ти; ( с трудом) де́ртися, дра́тися; ( налезать) нала́зити

2) ( во что - вмешиваться) лі́зти (в що); ( приставать) сі́катися, сучи́тися (до кого)

3) (выпадать; расползаться) лі́зти; (о волосах, шерсти) вила́зити, виліза́ти; (о ткани, коже) розла́зитися, розліза́тися

напасти

1) (скот) напасати, напасти, випасати, випасти, (диал.) напашувати, напашити, (о мног.) понапасати, повипасати кого, що. [Сьогодня добре напасла корову (Сл. Гр.). Скотину за ніч так понапасає, що боки повирівнюються (Г. Барв.)];

2) (припасать) припасати, припасти, запасати, запасти, призапасити, назапасити; надбавати, надбати, пристарати чого. Напасённый -

1) напасений, напашений, понапасаний;

2) припасений, запасений, призапасений, назапасений. -ться -

1) напасатися и (пров.) напасуватися, напастися, (диал.) напашитися, (о мног.) понапасатися; бути напасаним, напасеним, напашеним, понапасаним. [Волики напасаються (Грінч. III). Не напасується скот (Борзенщ.). Воли вже напашилися (Ковельщ.). Скотина напашена (Сл. Гр.)];

2) припасатися, бути припасеним, припасеним и т. п.;

3) чего - призбирувати, призбирати, надбавати, надбати, узапасити чого (досить). [Ніяк не надбаю одежі, щоб зайва була: що справимо, те й поносимо (Богодух.)]. -тись на кого - наста(р)чити(ся) на кого. [Одежі не настачу на його, як він лазить по барканах та по гілляках. (Звин.). На всіх злодіїв не настачишся (Кониськ.)].

* * *

повзати, плазувати, лазити. [Мухи лазили по столу. Дитинка вже лазити почала. Гадина повзе (плазує)]. -зать на четвереньках - рачкувати(ся); рачки лазити, лізти; (на коленях) колінкувати. Рождённый -зать, летать не может - плазунові орлом не бути.

* * *

1) по́взати; ( лазить) ла́зити; (пресмыкаться, передвигаться ползком) плазува́ти; ( на четвереньках) рачкува́ти

2) перен. плазува́ти

начать лазить) залазити, заповзати, заплазувати, (на четвереньках) зарачкувати. [Врешті він почув що по тілі в його мов комашня залазила (Коцюб.)].

I. см. Ладить.

II. Лаживать - см. Лазить.

1) см. Налазать;

2) (мёду) нарізати щільників. -ться - налазитися, пополазити (досхочу); наплазуватися; нарачкуватися; срв. Лазить 1.