-
1 курить
1) (жечь для благоухания) курити (-рю, -риш), кадити чим, (о ладане ещё) ладанити. [Я вже й ладаном курила (Кониськ.)]. -рить можжевельником - курити (кадити) ялівцем;2) (табак) палити, курити, смалити (тютюн), тютюну заживати, (метафор.) з димом гроші пускати (попыхивая) пакати, пахкати, пихкати. Вы -те? - ви палите (курите)? Я не -рю - я не палю. -рить папиросу, трубку - палити (курити) цигарку, люльку, (попыхивая) па(х)кати люльку. [Люлечки палили (Сл. Гр.). Дурень нічим ся не журить, горілку п'є та люльку курить (Номис). Пакає люльку (Л. Укр.)]. -рить воспрещается - палити (курити) невільно (заборонено). -рёная сигара - надкурена сигара. Курящий - а) прич. що палить, курить; б) сущ. - см. Курильщик 1. Я не -щий - я не палю, не вживаю (тютюну), не курій з мене. Для -щих - для курців. Для некурящих - для некурців;3) -рить (перегонять) водку, дёготь - горілку гнати, курити дьоготь, горілку;4) (кутить) курити, пиячити, (диал.) кубрячити, (бедокурить) шурубурити, колобродити. [Троянці добре там курили (Котл.)];5) (мести, вьюжить) мести, бити. Гляди, как -рит на дворе - дивись, яке б'є (яка куря) надворі.* * *1) кури́ти; (трубку, папиросу) пали́ти, смали́ти2) ( добывать перегонкой) гна́ти, кури́ти -
2 курить
техн.( добывать перегонкой) гна́ти, кури́ти -
3 курить
техн.( добывать перегонкой) гна́ти, кури́ти -
4 перекуривать
-курить перекурювати, перекурити, (о мног.) поперекурювати, (выкурить, о мног.) викурювати, повикурювати, повипалювати (напр., увесь тютюн, папіроси); (водку, хлеб), переганяти, перегнати, попереганяти що на що. [Увесь хліб попереганяли на горілку, на самогін]. -ся - перекурюватися, перекуритися, бути перекуреним; переганятися, бути перегнаним. Перекуренный - перекурений, повикурюваний; перегнаний.* * *несов.; сов. - перекур`ить1) переку́рювати, перекури́ти; ( о перегонке) переганя́ти и перего́нити, перегна́ти и попереганя́ти и поперего́нити; ( расходовать табак) вику́рювати, ви́курити и повику́рювати2) (окуривать всё, многое) обку́рювати, пообку́рювати -
5 табачничать
-
6 дымиться
1) (испускать дым) димитися, димувати, диміти (воно димить), димом ійти [Скрізь димилися руїни. Мушкет димує. Далеко щось диміло. Город палав, ішов димом (Васильч.)], куритися, куріти (воно куріє и воно курить). [Пожарище ще курилося. З комина курить. З труби куріло]. Дымящийся - диму(ю)чий, димлючий, димливий. [Гора димуюча (Св. П.)];2) (испускать пар) парувати, димувати, куріти [Гарячий борщ парує. Дивись, як гній парує. Твій меч іще димує кров'ю (Куліш). На твоїй шаблі ще курить братерня кров]; (о запахе: благоухать) куритися. [Степ куривсь усіма пахощами своїх квіток (Гр. Григор.)].* * * -
7 мчаться
мчати(ся), гнати(ся), нестися; (лететь) летіти (лечу, летиш), линути, (бежать) бігти (біжу, біжиш), курити, (катить) котити, катати, (вульг.) чкурити, махати, драти, мести, стригти, садити, (о животн. ещё) улягати. [Як той вітер мчався (Мирн.). Він мчав по тісних вулицях (Коцюб.). Гнався кіньми засідатель (Рудан.). Куди ти женешся, не можеш заждати? (Звин.). Весь у хмарі пилу жене назад (Коцюб.). Коні мов вихор неслися (Франко). Немов стадо скажених вовків летить (Франко). Тільки-б мені на коні тепер бути, - швидко, радіючи, линула-б я (Грінч.). Звідсіль бігтимуть по всіх краях гінці (Черняв.). Із Переяслава до Сомка гонець курить (Куліш). Чи не котить де південний біс пісковим гураґаном (Франко). Коні весело катали в Вільшаницю (Н.-Лев.). Махай додому, бравий мій козаче! (Куліш). Куди це ти так дереш? (Кониськ.). Стриже сіренький (заяц) степом, тільки хвостиком киває, собака за ним так і уляга (Греб.)]. -ться во весь опор - мчати (гнати) чвалом (учвал). [В вчвал жене по втоптаній дорозі препишна чвірка (Франко)]. -ться во весь дух - мчати (летіти, бігти) що (єсть) духу. Пыль -тся по дороге - пил курить дорогою (жене шляхом), курява котить дорогою.* * * -
8 пылить
1) (вздымать пыль) пилити, курити, порошити, збивати пил (куряву, копіт), напилювати, накурювати, кушпелити. [Ой помалу, дружечки, ідіте, пилом не пиліте, щоб нашая пава пилом не припала (Грінч. III). Не кури, бо так, вимітаючи (Манж.)];2) (быть пыльным, стоять, вздыматься пыльным облаком) пиліти, куріти (3 л. -рить и реже -ріє), кушпотіти, пилитися, куритися. [Сьогодні пилить надворі (Звин.). Кропить дощик доріженьку, да щоб не куріла (Макс.). Тепер не курітиме, - дощик пройшов (Грінч.). Знов щось куріє, тільки не туди, а відтіль ближче, ближче, пил такий збива (Г. Барв.). Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? (Коцюб.). З-під воза почина вириватись кіптяга, курить, обдає вас пилом (Мирн.), Поливайте доріженьку, щоб не курилася (Хвед.). То не кушпела кушпотить, то татарва мчиться на наших (Мирн.)];3) (сердиться) паленіти, гарячитися;4) (мотать из тщеславия) курити.* * *Iпили́ти, пороши́ти, кури́тиII( горячиться) гарячкува́ти, гарячи́тися -
9 выкуривать
техн., несов. выку́ривать, сов. вы́курить(вино, спирт и т. п.) гна́ти и виганя́ти, ви́гнати, кури́ти и вику́рювати, ви́курити -
10 выкуривать
техн., несов. выку́ривать, сов. вы́курить(вино, спирт и т. п.) гна́ти и виганя́ти, ви́гнати, кури́ти и вику́рювати, ви́курити -
11 дымить
1) (испускать дым) (стр. зал.) - диміти (-млю, -миш; пр. вр. димів, -іла), (сов.) надиміти, куріти (-рю, -риш; пр. вр. курів, -іло), (сов.) накуріти; (о лампе) чадіти, начадіти. [Піч димить. Дрова почали диміти. Таке то паливо кляте: тільки курить. Дрова куріли (сов. накуріли)]. Лампа дымит - лямпа чадить (коптит); (производить дым) (действит. зал.) димити (-млю, димиш; пр. вр. димив, -ила), (сов.) надимити, курити (-рю, куриш; пр. вр. курив, -ила), (сов.) накурити. [Кинь люльку! Не дими! - Чого ти в кімнаті жарівнею димиш?]. -мить трубкой, папиросой - пихкати, пахкати, попих(к)увати [Позакурювали махоркою, ходять, пихкають (Тесл.). Попих(к)ують із люльок]; сов. в. - надимити, накурити;2) (выкуривать, подкуривать) викурювати [Викурювати лиса, гадюку = дымить лису, змею], підкурювати [Підкурювати бджіл = дымить пчёл]; сов. в. - викурити, підкурити. [Ой, одрізала да русої коси, козака підкурила].* * * -
12 закапчивать
-ся, закоптить, -ся1) закурювати, -ся, закурити, -ся, задимлювати, -ся, задимити, -ся, (-титься ещё) закуріти, задиміти. [З печи курить що-дня, то й хата закурилася (закуріла) як кузня];2) (о мясе, рыбе) - см. Коптить, -ся. Закопчённый -1) закурений, задимлений;2) см. Копчёный.* * *несов.; сов. - закопт`итьзако́пчувати, закопти́ти, -пчу́, -пти́ш; ( дымом) зади́млювати и задимля́ти, задими́ти, заку́рювати, -рюю, -рюєш, закури́ти, -курю́, -ку́риш и мног. позаку́рювати -
13 закоптеть
Закоптиться задимитися, задиміти, закуритися. [Хата закурилася, бо з печи курить].* * *закопті́ти, -пчу́, -пти́ш, задими́тися, -млю́ся, -ми́шся, закури́тися, -курю́ся, -ку́ришся, закурі́ти, -рю́, -ри́ш -
14 закуривать
закурить1) (начать курить) закурити;2) (зажигать и раскуривать трубку) закурювати, закурити, запалювати, запалити (цигарку, люльку), (о мн.) позакурювати, позапалювати що (люльки). [А дай-но вогню - люльку закурити (Коцюб.). Позакурювали люльки (Сл. Гр.). Давид запалив цигарку (Кониськ.)];3) (задымить) закурювати, закурити, задимлювати и задимляти, задимити. [Затопила, закурила сирими дровами (Чуб. V)];4) (водку, дёготь) закурювати, закурити, починати, почати курити (гнати);5) (закутить) закурити; см. Загулять, Запить. [Продав усю худобу, та як закурив (Сл. Гр.)];6) безл. (о вьюге) - закурило, закрутило. Закуренный - закурений, запалений, задимлений.* * *несов.; сов. - закур`ить1) заку́рювати, -рюю, -рюєш, закури́ти, -курю́, -ку́риш и мног. позаку́рювати; ( папиросу) запа́лювати, запали́ти, -палю́, -па́лиш и мног. позапа́лювати2) (сов.: стать курильщиком) поча́ти кури́ти (пали́ти) -
15 затяжка
1) см. Затягивание;2) зав'язка, затяжка, мотузок (-зка), поворозка, (гашник) очкур (-ра);3) (в неводе) матня, (в мешке) гичка;4) (проволочка) загаяння, відтягання, загайка, угайка. Курить с -кой - курити на затяжку.* * *1) ( действие) затяга́ння, затя́гування, затя́гнення; зашмо́ргування; зволіка́ння2) ( при курений) затя́жка3) ав. затя́жка4) сапожн. затя́гування -
16 куривать
см. Курить.* * *многокр.1) [ча́сто; часте́нько; не раз] кури́ти (пали́ти, смали́ти); поку́рювати2) [ча́сто; часте́нько; не раз] гна́ти (кури́ти) -
17 курнуть
курнути, смикнути, (попыхивая) пакнути; срвн. Курить 2. [Тільки раз собі пакнув (Рудч.). Не вспів добре смикнути люльки (Стор.)].* * *однокр.курну́ти -
18 лакомство
1) см. Лакомление 2;2) (реже) ласощ (-щи) и (обычно) ласощі (-щів и -щей), лакомина и (пров.) ла[и]гомина, присмачка, смакота, ум. лакоминка, ла[и]гоминка, присмачка. [Як почне жінка вередувати, забажаючи усякої ласощи (Квітка). Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін (Номис). Мати дає дітям лакоминки (р. п.ед.) (Звин.). Не їсти беруться, а курить,- смакота яка! (Борзенщ.)]. -ства - ласощі, лакомини (-мин) и (пров.) ла[и]гомини, ум. лакоминки (-нок), (сладости) солодощі (-щів) (вкусные вещи) смакощі (- щів), присмаки (-мак). [Насіння, оріхи та инші сільські ласощі (Єфр.). Там лакомини різні їли (Котл.)]. Истратить на -ства что - потратити на ласощі, проласувати що.* * *ла́сощі, -щів; лагоми́на, уменьш. лагоми́нкала́комства — мн. ла́сощі
-
19 нельзя
I. До -зя см. Донельзя.II. 1) глаг. нрч. - а) (невозможно) не можна, не сила, не вільно, ніяк, (зап.) годі, (диал.) нільга. [Скільки я осів поламав, то й полічити не можна (Н.-Лев.). Не сила забути (Грінч.). За людським гудінням, однаково їх не сила було-б чути (Крим.). Люблю, люблю дівчиноньку, та не вільно взяти (Пісня). Потішити-б її, попестити, та ніяк увійти (Коцюб.). Для їх усе дарма і годі їх спинити (Вороний). Є речі, що годі їх обминути мовчки (Павлик). Одно я серце маю, - нільга ним ділитися (Макар.). Ні так, ні сяк нільга обернутися (Куліш)]. -зя ли вам замолвить за меня словцо? - чи не можна-б вам (чи не могли-б ви) закинути за мене слівце? -зя упросить кого - не можа упросити кого, (диал.) немає впросу в кого. [У неї немає впросу (Федьк.)]. Здесь одному -зя управиться - тут самому не можна (не сила) впоратися, тут сам один не впораєшся. Как -зя лучше, хуже, более - як-найкраще, як- найгірше, як-найбільше, як(о)-мога краще, гірше, більше. [Цензурна практика довела це як- найкраще (Гр. Думка)]. Никак, никоим образом -зя - ніяк (отнюдь не: аж ніяк) не можна, ніякою силою не можна, (ні) жадною мірою не можна, ані способу. [Просили мене до себе, так мені ніяк не можна, поспішаюся дуже (М. Вовч.). Дозволити цього аж ніяк не можна (Київ). Ні жадною мірою не можна, - баба дуже завзята (Квітка). Ані способу разом поскладати (Рудан.)]. Против этого -зя ничего сказать - проти цього не можна (годі) щось сказати. Сказать -зя - не можна сказати, сказати не можна, не сказати. [Не сказати, щоб він цурався жіночого товариства (Грінч.)]. Этого -зя сделать - цього не можна (не сила) зробити. Этой беды -зя исправить - цього лиха не направити (не можна, не сила или годі направити); б) (запрещено) не вільно, не можна, заборонено. [Увійти в містечко не вільно було козакові, як не покаже білета від сотника (Куліш). По пасіці бігати не вільно, - дідусь не велять (Грінч.)]. Здесь -зя курить, плевать, ходить - тут палити (курити) плювати, ходити не вільно (не можна). [«Не кури!» - «А хіба не вільно?» (Грінч.)]. Мало ли что можно бы, да -зя - чого-б не схотілось, тав не можна. Чего -зя, того не можно - чого не вільно, того й не можна. Чего -зя, того и хочется - чого не вільно (що заборонено), того й кортить;2) (в качестве междом.: не сметь! дудки!) зась! засі!, (диал.) заськи! (а)дзуськи! [Очима їж, а руками зась! (Номис). Що панові можна, то дякові зась (Номис). Горілка не дівка, а козакові зась (Млр. лит. сб.). Заськи до моєї запаски (Харк.)].* * *предик.1) не мо́жна, ні́як, нема́є (нема́) як; го́ді; диал. неві́льнокак \нельзя зя́ бо́лее пра́вильный — якнайправильні́ший, щонайправильні́ший; якнайвірні́ший, щонайвірні́ший
\нельзя зя́ ли... — чи не мо́жна
\нельзя зя́ не... — не мо́жна не
\нельзя зя́ сказа́ть, что́бы... — не мо́жна сказа́ти, щоб
2) ( запрещено) не мо́жна -
20 поплёвывать
спльовувати, припльовувати. Курит себе да -вает - курить собі да спльовує.* * *попльо́вувати
- 1
- 2
См. также в других словарях:
КУРИТЬ — КУРИТЬ, курю, куришь, несовер. 1. что и без доп. Втягивать и выдыхать дым какого нибудь вещества, преим. табака. Курить табак. Она много курит. Курить воспрещается. || что. Пользоваться для этого действия чем нибудь (каким нибудь прибором). Турки … Толковый словарь Ушакова
курить — См … Словарь синонимов
курить — КУРИТЬ, арх. – Производить спиртное посредством перегонки. – Помимо новины отправляют их в Макыцкий острогу, чтоб на тех же конишках, потом и кровью добытых у татарвы, возили до Тунгусского острогу хлебные и иные припасы, курили вино и пиво на… … Словарь трилогии «Государева вотчина»
КУРИТЬ — КУРИТЬ, курю, куришь; куренный; несовер. 1. что. Втягивать в себя дым тлеющих растительных продуктов. К. табак. К. опиум, марихуану. 2. что. Втягивать в себя дым измельчённого тлеющего табака как возбуждающее средство; иметь соответствующую… … Толковый словарь Ожегова
КУРИТЬ — архан. бедокурить, будить, прокудить, проказить по легкомыслию, ошрометчивости, шалости. Что ты накурил? Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
курить — КУРИТЬ, курю, куришь; несов., с кем. Быть в хороших, близких отношениях с кем л., иметь общие дела, хорошо знать друг друга. Ср. скуриться … Словарь русского арго
курить — Курить фимиам льстить, льстиво восхвалять кого н. Другим курил я фимиам, но вас носил в святыне сердца. Баратынский … Фразеологический словарь русского языка
курить — курить, курю, курит и устарелое курит; прич. курящий. В устойчивом сочетании: курит. Курит фимиам … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
Курить — Сигарета, готовая для курения Табакокурение (или просто курение) вдыхание дыма тлеющих высушенных или обработанных листьев табака, наиболее часто в виде курения сигарет. Люди курят для получения удовольствия, из за сформировавшейся вредной… … Википедия
курить — глаг., нсв., употр. часто Морфология: я курю, ты куришь, он/она/оно курит, мы курим, вы курите, они курят, кури, курите, курил, курила, курило, курили, курящий, куримый, куривший, куря; св. покурить; сущ … Толковый словарь Дмитриева
курить — что и чем. 1. что (вдыхать и выдыхать дым какого л. вещества). Курить папиросы. Курить трубку. 2. чем (сжигать какое л. ароматное вещество). Пришел священник, дьячки пришли, стали петь, молиться, курить ладаном (Тургенев) … Словарь управления