кристалізувати

техн.; физ. кристаллизи́ровать

 кристалізувати

-ся и Кристаллизовать, -ся кристалізувати, -ся, (сов.) скристалізувати, -ся, кришталювати, -ся, (сов.) скришталювати, -ся, кришталити, -ся, (сов.) закришталити, -ся, (о воде) стрілкуватися. [Багато тіл під час випарування розчинів осідають, або, як кажуть, кристалізуються (Троян.). Сніг кришталиться (Київщ.). Сироп уже закришталився (Черкащина)]. Кристаллизованный - кристалізований, криштальований, скристалізований, скриштальований.

* * *

1) кристалізувати (ся)

2) викристалізовуватися; набирати певної форми

3) викристалізовувати; надавати певної форми

4) зацукровувати

* * *

1) кристалізувати; кристалізуватися

2) викристалізовуватися, набувати певної форми; викристалізовувати, надавати певної форми

3) зацукровувати

1. n

1) зерно; хлібні злаки

2) крупи

3) зернина; крупинка

4) піщина; крихта; дрібна частка (чогось)

5) гран (міра ваги = 0,065 г)

6) с.г. грена

7) структура, будова (деревини тощо)

8) схильність, склад характеру

9) жила, волокно, фібра, нитка

10) текст. вузлик на тканині

11) поет. фарба, кошеніль

2. v

1) подрібнювати

2) кристалізувати, надавати зернистості

3) очищати від вовни (шерсті)

4) розмальовувати під деревину (під мармур)

5) фарбувати

* * *

1) зерно; хлібні злаки; крупи

2) pl барда

3) крупинка; піщина; зернятко; дрібна частинка, крихта

4) гран (міра ваги =, 065 г)

5) eнт. грена, яйця шовкопряда

6) будова, структура ( дерева); схильність; склад характеру

7) жила, волокно ( дерева); фібра

8) ступінь зернистості ( шліфувального круга)

9) тeкcт. вузлик у тканині

10) гeoл. напрямок тріщин або жили

11) шкір. мерея шкіри; зерно

12) icт.,; пoeт. фарба; кошеніль

1) роздробляти, подрібнювати

2) надавати зернистості; кристалізувати; кристалізуватися

3) фарбувати під деревину або під мармур

4) шкір. очищати від вовни; зернити

5) icт. фарбувати

1) кристалізувати; кристалізуватися

2) викристалізовуватися, набувати певної форми; викристалізовувати, надавати певної форми

3) зацукровувати

1) зерно; хлібні злаки; крупи

2) pl барда

3) крупинка; піщина; зернятко; дрібна частинка, крихта

4) гран (міра ваги =, 065 г)

5) eнт. грена, яйця шовкопряда

6) будова, структура ( дерева); схильність; склад характеру

7) жила, волокно ( дерева); фібра

8) ступінь зернистості ( шліфувального круга)

9) тeкcт. вузлик у тканині

10) гeoл. напрямок тріщин або жили

11) шкір. мерея шкіри; зерно

12) icт.,; пoeт. фарба; кошеніль

1) роздробляти, подрібнювати

2) надавати зернистості; кристалізувати; кристалізуватися

3) фарбувати під деревину або під мармур

4) шкір. очищати від вовни; зернити

5) icт. фарбувати

-ся, -лизовать, -ся кристалізувати, -ся, скристалізувати, -ся. -ванный - скристалізований.

техн., несов. выкристаллизо́вывать, сов. вы́кристаллизовать

- выкристаллизовываться

техн., несов. выкристаллизо́вывать, сов. вы́кристаллизовать

- выкристаллизовываться

СОЦІАЛІЗМ ( від лат. socialis - суспільний) - 1) Тенденція суспільного розвитку (соціалізації) як невпинного процесу поширення на загал суспільства прав, можливостей і привілеїв, які раніше були у монопольному володінні певних верств, груп, класів; у загальному сенсі виражає усуспільнення, егалітаризацію, прагнення до рівності, що виявлялося на різних етапах історії та за різних форм політичного устрою і режиму. Втім, намагання абсолютизувати тенденції соціалізації, створити на їх основі соціальний проект докорінної перебудови суспільства та його реалізувати виявилися хибними; соціалізація є комплементарною по відношенню до інших, не менш вагомих тенденцій (індивідуалізація, лібералізація, корпоратизація, монополізація та ін.), які стимулюють розвиток, винаходять і поширюють нові цивілізаційні здобутки, активізують (мотивують) найбільш здібних та енергійних членів суспільства, хоча в той же час підсилюють прояви нерівності та несправедливості тощо. 2) Впливова ідейно-політична течія сучасності, що репрезентована низкою версій - від респектабельної соціал-демократії до жорстко-тоталітарних різновидів ідеології. С. як ідея тривалий час існував у вигляді певної соціально-філософської традиції утопічного ґатунку, характерної для творів Мора, Кампанелли, Фур'є, Сен-Симона, Оуена та ін. Од поч. XIX ст. С. почав кристалізуватись як невід'ємна складова частина емансипаторської метаідвології розвитку, в рамках якої базисна тріада "великих ідеологій" виконувала низку специфічно розбіжних, але необхідних функцій, а саме; лібералізм забезпечував динаміку, інноваційний пошук, рух до змін; консерватизм надавав інституціональної усталеності ліберальному пошуку, зберігав ціннісну спадкоємність і культурну самобутність суспільства; С. забезпечував репрезентацію інтересів більшості населення країн, які переживали стрімкі зміни і багатомірну перебудову всього суспільного організму. У цьому сенсі С. уособлює ідеологічну "чутливість" до становища й інтересів трудящого населення, звичайних пересічних громадян, які піклуються про належні умови існування. Функціонально С. виступає формою критики умов і якості соціального розвитку з точки зору інтересів більшості. У XIX ст. С. як ідейно-політична течія набув виразного модернізаційного спрямування, породженого індустріалізмом. У ЗО - 40-х рр. виникає марксизм як теоретично оформлена версія С. на індустріальній стадії суспільства. Од серед. XIX ст. починає розвиватися народницький С. (однією з наріжних ідей народницької доктрини було запобігти розвиткові капіталізму із притаманними йому ризиками і негараздами), різні течії анархістського С. тощо. В ідейному русі з того часу співіснували й боролися поміж собою різні форми революційного С. та С. реформістського (або реформаторського). Поступово (особливо з колапсом соціалістичної системи) роль і вплив революціонаризму у соціалістичному русі зводиться нанівець. До впливових течій соціалістичної орієнтації у сучасному світі належать: деякі форми соціал-демократії, різновиди демократичного С., ліберального С., християнського С., неомарксизму та ін. 3) Форма соціального порядку (устрою) в державі, коли принципи С. (суспільна власність, відсутність експлуатації, загальність праці, соціальні гарантії тощо) декларуються як основоположні принципи існування і функціювання соціуму. Досвід "реального" С. у XX ст. неоднозначний і суперечливий. З одного боку, С. продемонстрував певні мобілізаційні можливості за умов, коли існувала потреба здійснити "стрибок" індустріалізації, ліквідації неписьменності та ін. У рамках цих процесів С. відігравав роль своєрідної інструментальної ідеології, маніпулятивного гасла, що маскувало реальну сутність - тотальне одержавлення суспільства задля здійснення як модернізаційних, так і стабілізаційних заходів. Історичний досвід свідчить про те, що спроби створити суспільство на "засадах справедливості", згідно із заздалегідь розробленим проектом, не життєздатні. Зорієнтоване на розподіл і перерозподіл, споживацтво та утриманство, суспільство С. не в змозі запобігти занепаду виробництва, застою і дефіциту. Намагання централізовано ("зверху") подолати нерівність і несправедливість призводять до того, що нерівність відроджується у ще більш кричущих формах, а несправедливість набуває потворних форм. 4) Термін "С." стосується також соціально-політичних рухів діяльності політичних партій та організацій, які взяли на озброєння різні версії соціалістичної ідеології і намагаються здобути владу (або впливати на неї) з метою реалізації своїх принципів та інтересів.