крим

извлечь

1) (кого, что откуда) витягати, витягти, видобувати, видобути, добувати, добути, виймати, вийняти кого, що відкіля. [Треба його витягти з негарного товариства (Київ). Видобули (витягли) з архіву давно забуту справу (Крим.). Кулю з рани вийнято (М. Грінч.)]. -ть зерно из ореха - вилущувати, вилущити зерно з горіха. -ть масло из маслянистых зёрен (подсолнухов, конопляного семени и т. п.) - бити олію (з сонячників, з насіння і т. и.), (из маслин, орехов и т. п.) вичавлювати, вичавити олію; (выделять) вилучати, вилучити. [Із каменя він вилучив метал (Крим.)];

2) -кать пользу, выгоду от чего - см. Польза, Выгода;

3) матем. -кать, -лечь (квадратный) корень из числа - добувати, добути (квадратовий) корінь з числа. Извлечённый откуда, из чего - (з)добутий, витягнений и витягнутий, вийнятий, вилучений звідки, з чого. [Здобутий з архівів Максим Залізняк (Ніков.)]. Извлекаемый - витягуваний; (мат.) добуваний. -ться - добуватися, витягатися, вийматися, бути (з)добутим, витягненим, вийнятим.

* * *

несов.; сов. - извл`ечь

1) ( вытаскивать) витяга́ти и витя́гувати, -гую, -гуєш, ви́тягти, -гну, -гнеш и ви́тягнути и мног. повитяга́ти и повитя́гувати; ( добывать) видобува́ти, ви́добути, -буду, -будеш, добува́ти, добу́ти, -бу́ду, -бу́деш; ( вынимать) вийма́ти, ви́йняти, -йму, -ймеш и мног. повийма́ти

2) (выделять из чего-л. путём обработки) добува́ти, добу́ти, здобува́ти, здобу́ти; (материалы, цитаты) вибира́ти, ви́брати, -беру, -береш и мног. повибира́ти, витяга́ти и витя́гувати, ви́тягти и ви́тягнути и мног. повитяга́ти и повитя́гувати

3) (получать, приобретать) ма́ти (несов. и сов.), дістава́ти, -стаю́, -стає́ш, діста́ти, -ста́ну, -ста́неш, здобува́ти, здобу́ти

4) (перен.: вызывать, застав іять появиться) виклика́ти и викли́кувати, ви́кликати, -кличу, -кличеш

5) мат. добува́ти, добу́ти

излить виливати, вилити и вилляти, зливати, зілляти. [Хмара виливала дощ на спраглу землю (М. Грінч.). Навіть слів досить не знаходять, щоб вилити своє обурення (Єфр.). Зливає на нього зцілющий бальзам (Крим.)]. Он -вал на него свои милости - він проливав на нього свої милості (свою ласку), він обдаровував його своєю ласкою. -ть слезами - виплакувати, виплакати, сплакувати, сплакати, переплакувати, переплакати. [Смути та печалі… виплакать їх щиро (Крим.). Переплачу, то й полегшає на серці (Звиног.)]. -ть словами - виливати, вилити словами, мовою. Излитый - вилитий, злитий.

* * *

несов.; сов. - изл`ить

1) вилива́ти, ви́лити, -ллю, -ллєш и ви́лляти; ( проливать) пролива́ти, проли́ти и пролля́ти

2) перен. вилива́ти, ви́лити, злива́ти, зли́ти (зіллю́, зіллє́ш) и зілля́ти

изречь вирікати, ректи (речу, -чеш, -че, -чемо), виректи, прорікати, проректи, ізрікати, ізректи. [Вважає себе за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.). І слово кожнеє, яке єси прорік, смутить нам буде серце бідне (Самійл.). А хтось ізрік: «дивіть на психопата» (Крим.)]. Не говорит, а -кает- не говорить (спроста), а прорікає. Изречённый - виречений, речений, проречений. Мысль - ная - думка речена. Изречимый - реченний, речний. Неизречимый - незреченний.

* * *

ирон.; несов.; сов. - изр`ечь

Изящность гожість, красність, чепурність, зг[ґ]рабність, гарність, доладність, майстерність, елегантність (-ности), (красота) краса. [Перекладач намагавсь бути дословним, тільки-ж через тую дословність не постраждала стилістична гожість оригіналу (Крим.). Минула юная краса і врода, і чепурність (Крим.). Надає періодові (словесному) музичности, доладности (Єфр.). Постаті богів не мають ні краси, ні зграбности (Л. Укр.). Він любить красу й розуміє гарність форм (Н.-Лев.)]. -ство движений - гожість, елегантність рухів.

* * *

1) (действ.) оконч. дослідження, дослід, розслід (-ду) чого; неок. - см. Исследывание. [Дослідження історичних законів, тексту. Хімічні досліди. Тільки науковий дослід може довести, що це позичений, а не свій сюжет (Грінч.)];

2) (в отвл. знач.: результат, научн. сочинение) дослід (-ду), розслід, (научн. сочин. ещё) розвідка, розправа, студія. [Я, було, замість досліди робити, читаю Садія, мов белетристичне писання (Крим.). Дотеперішні розсліди в історії нашого письменства (Єфр.). Професор писав рецензію на одну математичну розвідку (Крим.). І за тиждень написав я чималу таки розправу (Самійл.)]. -ния (научные сочин.) по истории - розвідки, досліди з історії. -ние в области чего - дослід в царині чого, дослід коло чого, над чим. [Досліди коло старого письменства ще й досі не завершено (Єфр.)]. -ние больного - огляд, оглядання, дослід хорого. -ние крови - (процесс) дослідження, дослід крови, (результат) дослід крови. -ние места преступления - обслідування (обслід) місця злочину, обслід на місці злочину.

* * *

1) ( действие) дослі́дження, (неоконч.) дослі́джування

2) ( научное сочинение) дослі́дження, ро́звідка

кого что

1) (изорвать на части) порвати, пошматувати, пошарпати, розшматувати, розшарпати кого, що; см. Терзать;

2) (перен.: измучить) пошматувати, пошарпати кого, кому що (серце, душу). -зать кому сердце - пошматувати, покраяти кому серце. Истерзанный - порваний, пошматований, пошарпаний, розшматований, розшарпаний; (измученный) змучений. [Рідна моя Україно, розшарпаний краю! коли-ж тобі розвидниться? (Крим.). З пошарпаними нервами (Єфрем.)]. -ный мучениями совести - змучений муками сумління. -ться -

1) бути порваним, по[роз]шматованим, по[роз]шарпаним;

2) (измучиться) змучитися, змордуватися; см. Измучиться. [З нудьги- турботи серце змордувалось (Крим.)].

* * *

1) (изорвать, изранить) пошматува́ти; ( изувечить) зні́вечити, поні́вечити

2) (измучить, истомить нравственно) зму́чити, ви́мучити, заму́чити, наму́чити, пому́чити, змордува́ти, поша́рпати; пошматува́ти; (пытками, истязаниями) скатува́ти; ( изгрызть) згри́зти, -зу́, -зе́ш

истратить витрачати и витрачувати, витратити, тратити, потратити, страчувати, стратити, протрачувати и протрачати, протратити що, (о мн.) повитрачати и повитрачувати, витратити що, (иногда: истратить без остатка что) витрачатися и витрачуватися, витратитися з чого, (диал.) теряти, потеряти що; срвн. Издерживать. [Мати на себе боялася витратити якийсь там шажок (грош) (Крим.). Всі сірники витратив і не закурив через вас (Васильч.). Потратить він (ворог) запаси (Куліш). Останню копійку протратив (Свидн.). Із тих (грошей) він не стратив ані шеляга (Франко). Невдячна звірюка! забув ті гроші, які я повитрачував на твоє виховання (Крим.) Ви дали злотого, десять я потеряла на олію, а ще є п'ять (Звин.)]. -чивать, -тить попусту что - марнувати, змарнувати (зап. дармувати, здармувати), гайнувати, згайнувати, збавляти, збавити, переводити, перевести, (о мн.) помарнувати, попереводити, позбавляти що на що. [Багато сил змарнує на боротьбу зі страхом (Коцюб.). Здармувати час (Верхр.)]. -тить попусту время - змарнувати, згайнувати, згаяти (марно), звести час. -тить на освещение - висвітити. [Ми вже шістдесят карбованців висвітили (Він. п.)]. -чивать, -тить силу работая, на работе - виробляти, виробити, спрацьовувати, спрацювати силу. Истрачиваемый - витрачуваний, страчуваний, протрачуваний. Истраченный - витрачений, страчений, потрачений, (попусту) змарнований, збавлений, переведений, згайнований (марно), (о времени ещё) згаяний. -ться -

1) стр. з. ви[про]трачатися и ви[про]трачуватися, бути витраченим, страченим;

2) возвр. з. витрачатися и витрачуватися, витратитися, тратитися, потратитися, стратитися, виживатися, вижитися з чого; см. Издерживаться. Совсем -тился - геть витратився (з грошей), вийшов з грошей. -тился, что и хлеба, денег нет - з хліба, з грошей вижився (витратився).

* * *

несов.; сов. - истр`атить

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік