кость

1) кобилка, лошичка, кобильчина, (молодая, уж и не жеребёнок) кобиля (-ляти), кобильча (-чати, ср. р.). Сколько -ке не прыгать, а быть в хомуте - стрибай не стрибай, а в голоблі ставай (Приказка);

2) (в струнных музык. инструм., в шерстобитном лучке) кобилка;

3) (для снимания сапог) роззувачка;

4) (подпорка) підпора, підпірка, (вилообразная) соха, сішка, (козлы) кобилиця, ко[і]зли (-зел и -злів);

5) (цокольная, карнизная) кобилка;

6) (грудная кость у птиц) кобилка, місток (-тка);

7) энтом. Cicada - кобилка, коник.

* * *

1) уменьш.-ласк. коби́лка; лоши́чка

2) спец. коби́лка

3) энтом. коби́лка, ко́ник

тж. козон`ок

куприковий.

* * *

1) (ум. от Кость) кістка, кістонька, кісточка, мн. кістки, -точки (-чок), кості (- тей). [Болить мене голова, болять мене кості (Пісня)]. Барская -чка - панська кістка. Перемывать -чки кому - переминати, перетирати кого на зубах. Слуховые -чки - слухові кісточки;

2) (птичья, рыбья) кістка, кісточка;

3) (в плодах) кісточка, зеренце, кістка, камінець (-нця). [Сливи геть ізбіжать, а в мисці зостануться кістки (Звин.). Сливу з'їв, а камінець кинув (Сл. Гр.)];

4) (в теле под кожей) хрупка, камінець (-нця);

5) (в счётах) кружалка, кружальце, кісточка.

* * *

1) уменьш.-ласк. и пр. кі́сточка

2) бот. кі́сточка; каміне́ць, -нця́

1) легкість (-кости), легкота;

2) повільність, м'якість, делікатність;

3) необтяжливість;

4) простість, зрозумілість;

5) поверховність, побіжність, легкодумність, невимушеність, плавкість;

6) легкозвичайність, легкі, вільні звичаї;

7) легкість, швидкість, прудкість;

8) стрункість (-кости); срвн. Лёгкий. -ость в мыслях - легкість думок. С -тью что-л. делать - робити щось легко, за іграшки. [Зберуться дівчата та гуртом на сіножаті за іграшки й повигрібають (Основа)]. -кость на ходу в работе - легкість ходу, в роботі.

* * *

1) лицьовий. -вая кость - лицьова кістка. -вой угол - лицьовий кут (-та). -вой череп - череп (-па) обличчя (-ччя). -вое полотенце - см. Лицевик;

2) (о лице предмета) правий, лицьовий, зверхній. -вая сторона - правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку), лице; срв. Лицо 6. [В цеї хустки другий бік (изнанка) кращий за правий (за лице) (Брацлавщ.). Причепиш (дві каблучки золоті) до обох нарамників наплічника знизу, з лицьового боку його (Біблія)]. -вая сторона карты, монеты - лице карти, монети. [Грошам лиця нема (Номис)]. -вая сторона ткани - лице, правий, лицьовий (и т. д.) бік тканини;

3) (о лице здания) чільний; чоловий. -вая сторона дома - чоло, чільний бік (р. боку) будинку. - вой фасад - чолова фасада. -вой чертёж дома - чоловий рисунок (-нку) (план) будинку;

4) (снабжённый рисунками) лицевий, образовий (рукопис);

5) (персональный) особовий, особистий. -вой счёт - особистий рахунок (-нку). -вая книга, бухг. - особова книга (книжка), книга (книжка) особистих рахунків.

* * *

1) ( относящийся к лицу человека) лицьови́й, лице́вий

2) (наружный, передний) лицьови́й, лицеви́й; ( верхний) горі́шній, ве́рхній; (о ткани, одежде) пра́вий; ( о здании) чільний, чолови́й

3) ( личный) особо́вий

4) (о старинных рукописях, книгах) лице́вий

1) анат. pubicus - лобиковий, лоновий. -вая кость, os pubis - лонова кістка;

2) строит. - чоловий; срв. Лоб 2;

3) кожев. - лобаковий; срв. Лобки.

* * *

спритність, моторність, меткість, жвавість, проворність, в'юнкість, звинність, зручність, вправність, промітність, дотепність, змисність, імкливість; похватність, вигідність; замашність; влучливість, влучність (-ности). [На торговий хист та спритність мало вже надії (Єфр.). Де ж той огонь, де та моторність, жвавість? (Г. Барв.). Бачучи його зручність і справність, радився з ним, мов із старшим (Франко). Потім люди набиралися більшої вправности й майстерности (Л. Укр.). Нема у вас ні того хисту, ні тієї дотепности (Мирн.)]. -кость рук - вправність рук.

* * *

лі[о]ктьовий. -вая кость - ліктьова кість (р. кости), кістка.

* * *

1) промінний, променевий. -вая кость, анат. radius - промінь (-меня), радіяльна, променева кістка;

2) см. Лучинный.

* * *

1) (головной) - а) (анат. cerebrum) мозок (р. мозку и мізку). [Голова розбита, аж мозок видко (Грінч.). В мозку нелад (Крим.). Це ти своїм мізком розміркувала? (Н.-Лев.). Тисяча планів, що крутилися й гасли в мізку (Коцюб.)]. -ги - мо[і]зки (-ків). [Мучать свої мозки, як-би один у другого витягти з кишені (Кониськ.)]. Малый мозг - см. Мозжечок. Продолговатый мозг - довгастий мозок; б) мозг и мозги (перен.: ум) - мозок, (реже) мо[і ]зки, (соображение, толк) глузд (-ду), тямка, (фамил.) олія в голові. [Через темноту мозок нації спав (Єфр.)]. У него не стало -гу на это дело - йому глузду (олії в голові) не вистачило (не стало, забракло) на цю справу. Куриные -ги - курячий мозок. Шевелить -гами - крутити мо[і]зком. [Чоловік письменний і завжди готовий крутити мозком (Короленко)];

2) (спинной, позвоночный, хребтовый: анат. medulla spinalis) спинний мозок, стриж (-жа) хребтовий;

3) (костный: анат. medulla ossium) шпик и шпек (-ку). [Чорт його бери з кісткою, аби мені шпик був (Ком. Пр.)]. До -га костей - до самого шпи[е]ку, до самих кісток, до самої кости. Промочить до (-га) костей - промочити до рубця (до рубчика). [Промочило мене геть до рубчика (Звин.)]. Проникнуться чем-л. до -га костей - см. Кость 1;

4) -ги, кулин. - мозок. Телячьи -ги - телячий мозок;

5) мозг китовый - спермацет (-ту);

6) мозг каменный, геол. - ґлейовина;

7) см. Мокредь 3.

* * *

1) анат., перен. мо́зок, -зку

2)

3)

1) (о головном мозге) мо[і]зковий;

2) (о спинном) стрижевий;

3) (о костном мозге) шпи[е]ковий. -вая кость - шпи[е]кова кістка.

* * *

см. Недалёкость.

* * *

незвичайний, (чрезвычайный, выдающийся) надзвичайний, видатний, неординарний, непересічний, (необычный) незвичний, (сверхъестественный) надприродни[і]й, (неслыханный) нечуваний, несвітський, несвітній, (от'явленный) несосвітенний, (странный) дивний, чудний, химерний, (особенный) особливий, (необыденный) нещоденний, небувалий. [Та королем коверзує, - не кажу Степаном або Яном Собієським, ті два незвичайні, а иншими (Шевч.). Якась незвичайна сміливість і духова міць (Мирний). Честь надзвичайна (Р. Край). При комуні буде надзвичайна техніка (Кирил.). Вона чула все з надприродньою вразливістю (Виннич.). Самому Кулішеві сяєво Шевченкового духа було чимсь надприроднім (Грінч.). Це визначає тільки, що обличчя в тії людини розумне або видатне (Крим.). Це вже несвітський сором сидіти в острозі (Харк.). Ото ще дурень несосвітенний! (Звин.). Кость засміявся, але якимсь особливим, чудним сміхом (Крим.)]. -ный талант - надзвичайний (видатний) талант. -ный человек - незвичайна (непересічна) людина. -ное явление - незвичайне явище, надприродне[є] явище, феноменальне явище. [Бачимо в Шевченкові феноменальне, може єдине явище у всесвітній історії (Грінч.)]. Случилось что-то -ное - сталося щось надзвичайне (незвичайне).

* * *

непокірливість, непокірність, неслухняність (-ости), непослух (-ху), неслухнянство; срв. Непослушание. [Кость перший показав стежку до неслухняности (Крим.). (Школа) була б гніздом крамоли і неслухняности рабів (Самійл.). Казав стратити слуг за неслухняність (Л. Укр.)]. -ние закону - непослух законові (перед законом).

* * *

перевести

1) переводити, перевести, (о мног.) попереводити кого куди. -сти арестанта из одной тюрьмы в другую - перевести арештанта з одної в'язниці до другої. -сти глаза, взор на кого, на что - перевести очі, погляд на кого, на що. -дить глаза (с места на место) - переводити очі, поводити очима по чому. -сти разговор на что, на другую тему, предмет - звернути розмову (річ) на що, на иншу тему (на инший бік), звести мову на що, зійти на що, закинути на инше, (шутл.) заговорити з иншої бочки. [Нехай, сестро, опісля! - скаже було Кость, та й закине на друге на що-небудь (Квітка)]. -дить, -сти дух - зводити, звести дух, відводити, відвести дух, переводити, перевести дух, відсапувати(ся), відсапатися, відсапнути, віддихатися и -дихуватися, віддихатися, віддихнутися, відідхнути, відхлинути. [Дайте мені дух звести (відсапнути). Молодиця не переведе духу, верещить (М. Вовч.) Лаговський важко одсапував з того прудкого ходіння (Крим.). Візник важко оддихнувся й поскріб під шапкою (Васильч.)]. Не могу (не может) дух -сти - не здишуся, не здишеться, не відведу (не відведе) духу. [Аж не здишеться, мов тільки що вловлений горобчик (Куліш)];

2) (в высший класс) промувати, попромувати. [Що в йому кипіло, зараз виявилось, як тільки попромували його в четвертий клас (Свид.)];

3) переписувати, переписати, попереписувати що на кого, зводити, звести що на що. [Семилітню поволовщину звів на годову (Куліш)]. -сти имение на имя своей жены - переписати маєток на свою жінку. -дить что-л. на деньги - обертати (обернути) що на гроші. -дить рубли на франки - обертати, зводити карбованці на франки. -дить на камень, литогр. - перебивати на камінь. -дить на бумагу - перебивати, переводити на папір;

4) переказувати, переказати, пересилати, переслати що. Я -вёл ему по почте сто рублей - я переказав (переслав) йому поштою сто карбованців;

5) (с одного языка на другой) перекладати и -кладувати, сов. перекласти и переложити, (о мног.) поперекладати и -кладувати (з однієї мови на другу); (пояснить) перетовмачувати, перетовмачити, поперетовмачувати що. [На нашу мову Іліяду переклав Руданський. Промов по-нашому, а я приставлю таку рабиню, що по-римськи вміє, вона твої слова перетовмачить (Л. Укр.)]. -сти слово в слово - перекласти слово за словом. - водить что-л. стихами - перекладати (перекласти) віршем (віршами), перевіршовувати (перевіршувати, поперевіршовувати), переспівувати (переспівати, попереспівувати) що;

6) (истреблять) зводити, звести, переводити, перевести, виводити, вивести, вигублювати, вигубити, вибавляти, вибавити, (неоднократ.) позводити, попереводити, повиводити, повигублювати, повибавляти. [Позводити, повиводити и т. д. мишей, всяку погань];

7) (тратить понапрасну) переводити, перевести, марнувати, змарнувати, (о мног.) попереводити, помарнувати. -сти время, деньги - перевести, змарнувати час, гроші. Переведённый - переведений; переписаний; переказаний, пересланий; перекладений и т. д.

* * *

1) перево́дити, перевести́; ( о перемещении) поперево́дити; ( о разговоре) зво́дити, звести́

2) ( пересылать - деньги по почте) перека́зувати, переказа́ти

3) ( на другой язык) переклада́ти, перекла́сти

4) ( рисунок) перево́дити, перевести́ и поперево́дити, перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти

5) (уничтожать) вини́щувати, ви́нищити, зни́щувати и ни́щити, зни́щити и пони́щити, вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити, зво́дити, звести́ и позво́дити

6) ( тратить попусту) марнува́ти, змарнува́ти, несов. промарнува́ти; перево́дити, переве́сти и поперево́дити

7) (передавать чью-л. речь, сведения) передава́ти, переда́ти

здух[о]винний. -ные кости - см. Тазовые кости. -ная перепонка - см. Диафрагма.

* * *

1) клу́бовий

2) ( об области) зду́хвинний

справжній, справдешній, правдивий, автентичний, достотній, щирий, сутий, сущий, нестеменний, чистий, настоящий, існий, істий, вірутний. [Справдешня границя землі руської. Щирий патріот. Перстінь сутого злота. Кость оцей, чиста болячка на оці (Крим.). Іста мама. Вся мамина врода і вдача (Неч.-Лев.)]. С -ным верно - з оригіналом згідно. В -ном виде - (о людях) живцем. -ный источник - автентичне джерело. -ная причина - суща (справжня причина). -ная правда - суща (щира) правда.

* * *

отполировать (металл, камень, кость) лощити, вилощити, ґлянсувати, виґлянсувати; (дерево) полірувати, сполірувати; (гребень роговой) калярувати, викалярувати, лицювати. Полированный - (о камне, металле, кости) вилощений, виґлянсуваний, (о дереве) сполірований; (о гребне роговом) викаляруваний.

* * *

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати