коноплёй

час (р. часу), пора, час-пора, часина, година, доба (р. доби), діб (ж. р.) (р. доби). Короткое время - малий час, часочок, часинка, мала часина. В короткое время - за малий час, не за великий час, за малу часину. Продолжительное время - великий час, довший час. Во время (во времена) кого, чего - за кого, за чого, за часів кого, чого, під що, підчас чого, при чому, по-при що, серед чого (и просто орудн. пад.). [Був ще за панського права кухарем (Грінч.). То було за царя Панька, як земля була тонка. За часів Соломона. За часів наростання народньої сили, письменство вело за руку наш народ (Єфр.). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (Тесл.). При добрій годині всі куми й побратими. Серед бурі страшно на морі. Це діялося постом = во время поста]. Во-время - см. ниже В своё время. Со времени - від часу, від часів. [Від часу революції]. До времени - до якогось часу, покіль-що. С какого времени? - відколи? з якого часу? С этого времени - відтепер, з цього часу. С того времени - відтоді, відтогді, з того часу, з тих часів. С давнего времени - з давніх часів, здавна, з давньої давнини, з давнього давна, з давніх давен, од найдавніших давен. С незапамятных времён - з-поконвіку, з передвіку, з правіку. С того времени, как - з того часу як, відколи, одколи. [Відколи прийшов, ще й слівцем не прохопивсь]. В какое время? - якого часу? Около того времени - близько того часу. В это время - в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю пору, в ці пори. А в это время - аж тут, аж під цей час. В то время - тоді, того часу, в той час, під той час, тими часами, на той час, на ту пору. В то же время - рівночасно, одночасно, в той-таки час, в той самий час. В одно время - заразом. [Не всі бо заразом! Я думаю й слухаю заразом]. В одно и то же время - за одним заходом, одночасно. [Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Грінч.)]. Тем временем - тимчасом, поки-що. В то время, как - як, тимчасом як. [Як були ми в його, бачили його брата]. Всё время - раз-у-раз, раз-по-раз. В своё время - за свого часу, свого часу, в свій час, (своевременно) на свій час. Не в своё время - не в час, невчасно, не свого часу. Всему своё время - на все свій час. Для своего времени - як на свій час, як для свого часу. Во всякое время - повсякчас, повсякчасно, на всяку діб. Это было не в наше время - це ще не за нас було, не в наші часи те діялося. В недавнее время - недавніми часами. В прежнее время - попередніми часами, за попередніх часів, давніших літ, перше, попереду, (вульг.) допреж сього, спрежду. В последнее время - останнім часом, останніми часами. В старое время - за давнього часу, в старовину. По теперешним временам - як на тепер, як на ці часи. До последнего времени - до недавна. В другое время - иншим часом. До сего времени - досі, до сього часу. До того времени - доти, доті[и]ль, (диал.) дотля. До поры до времени - поки-що, доки-що, до слушного часу, до часу. [До часу глек воду носить (посл.)]. До позднего времени - допізна, до пізньої години. Раньше времени - без часу. На-время - на час, до часу, про час. [Хай буде про час і така, навпослі я зроблю гарну]. На некоторое время - на якийсь час. На определ. время - на безрік. На вечные времена - на вічні часи, на безвік, в вічний час. Спустя, через некоторое время - згодом, згодя, перегодом, з- перегодом, перегодя, небавом, незабаром, невдовзі, невзадовзі, далі-подалі, далі-далі, по якійсь годині, за якимсь часом. Спустя долгое время - по довгому часі. В непродолж. времени - см. Вскоре. С течением времени - де-далі, з часом. В течении некоторого времени - на протязі (протягом) якогось часу. В течение непродолжит. времени - не за великий час, на протязі (протягом) недовгого часу. От времени до времени - час од часу, з часу до часу. По временам, время от времени - часами, десь-не-десь, коли-не-коли, десь- колись. В ночное время - уночі, нічною добою, нічної доби, вночішнього часу. Время предрассветное - досвіток. Время дообеденное - задобіддя, задобідня година. В обеденное время - в обіди. Время послеобеденное - пообідній час, сполуденок (р. -нку). Время перед вечером - підвечірок (р. -рку). Время, когда ложатся спать - ляги, обляги, вляги, лягмо, лягови, (нареч.) облягома. [Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду]. Время вставания - устанок. [Робив од устанку до смерку]. Утреннее время - зарання, заранок. [Півень співа поки зарання, а потім спить]. Время года - пора, доба року. Время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления - відзимка. Время между весною и летом - залітки. Время, когда греет солнце - вигріви. Время пахания - оранка. Время уборки сена - косовиця, гребовиця. Время перед новой жатвой, перед новым хлебом - передні[о]вок (р. -вка). Время жатвы - жнива. Время возки копен - возовиця, коповіз (р. -возу). Время рождения овец - обкіт (р. -коту). Время, когда пасётся скот - пасовиця. Время роения пчёл - рійба, ройовиця. Время собирания мака - макотрус. Время опадания листьев - листопад. В свободное время - на дозвіллі, гулящого часу, вільного часу, на гулянках, гулянками, гуляючи. Есть время - є коли. Отсутствие свободного времени - нікольство. Не хватать, не доставать времени - ніколитися. [Не поможу тобі, бо й самому ніколиться]. Нет времени - нема коли, ніколи, не маю часу. Удобное, благоприятное время - добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година. Надлежащее время - слушний час. Неблагоприятное, бедственное время - лихий час, лихоліття, лиховщина, тяжка година, знегіддя, знегода. В условное время - в належиту годину. В лучшие времена - за кращих часів. Определённое время - визначений (призначений) час (термін). В определённое время (в опред. сроки) - певними речінцями. Теперешнее время - теперішні часи, сьогочасність (р. -ности). Старые времена - старі часи, давнина, старовина, старосвітчина. Время, в которое жили деды - дідівщина, дідизна. Настоящее время - час теперішній (и грамм.). В настоящее время - тепер, тепереньки, теперечки, сейчас, нині. До настоящ. времени - донині, дотепер. Время прошлое, давно минувшее - час минулий, давній, давно минулий (и грамм.), давні часи, давня давнина. Время будущее - час майбутній, прийдешній (и грамм.). На будущее время - на далі, на дальший час, на потомні часи. В давние времена - давньою порою, давніми часами, у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени - сьогочасній, тогочасній, тоговіковий, тодішній, новочасній. Условленное время, проведенное в обучении ремеслу - термінування. Время летит - час біжить, час не змигнеться. Требующий, отнимающий много времени - забарний, загайний, бавний, забавний. Время прибавочное (для работы) - надробочий час. Время упущено - проминуто час, (шутл.) пора перепорилася.

* * *

вымочить вимочувати, вимочити (напр. коноплі), намочувати, намочити. [Дощ нас намочив]. Вымоченный - вимочений, (дождём) намоклий. Недостаточно вымоченное и потому грубое волокно конопли - недомока (Вас.).

* * *

несов.; сов. - в`ымочить

високий (ум. височенький, ув. височенний, височезний), великий (ум. величенький, ув. величен[з]ний). [Високе небо. Височенні гори. На галявині стоїть величенький дубок, вищий за всі инші]. Наивысший - найвищий, крайній. [Гістерійні пароксизми дійшли до крайніх градусів]. Высокий и тонкий - гінкий, стрибулькуватий, високоверхий. [Високоверхі коноплі (М. Вовч.)]. Высокий ростом - високий на зріст, росл(ав)ий, високостанний, (шутливо) довгаль, довгань, довгело, довготелесий. На высоких ногах (о животн.) - саганистий, цибатий, цибанястий. [Цибаняста курка]. В. (о голосе) - високий, горовий, тонкий. В. (о дереве) - гончак. В. (о цене) - велика (и висока) ціна. Делать высоким - робити високим, височити, вивищувати. Делаться выше - вищати, підвищуватися. Быть выше всего, всех - перевищувати все, всіх; (превосходить) переважати кого. Високо-високо; высоко-высоко - гень-високо, геть-високо, геть-геть. Выше чего - [по]вище чого, над чим, по-над чим, над що. Из находящегося выше - з-над. [З-над хмари]. Стать выше чего - вийти з чого.

* * *

замочить

1) замочувати, замочити, (платье внизу ещё) забовтувати, забовтати, задрипувати, задрипати, забрьохувати, забрьохати чим; (росой) зарошувати, заросити; (уриной) замочувати, замочити (вульг.) засцикати, засцяти що; (коноплю) мочити, помочити (коноплі); (о мн.) позамочувати, позабовтувати, позадрипувати и т. д. [І риби не зловив, собі штани замочив (Чуб. III)]. -вать бочку - замочувати бочку;

2) (о дожде) намочувати, намочити, помочити, (слегка) за[при]кроплювати, за[при]кропити;

3) (выпить немного) закроплюватися, закропитися, замочуватися, замочитися. Замоченный - замочений, забовтаний, задрипаний, забрьоханий; зарошений, закроплений; засцяний; (дождём) намочений, помочений, (слегка) за[при]кроплений.

* * *

несов.; сов. - замоч`ить

1) замо́чувати, замочи́ти, -мочу́, -мо́чиш и мног. позамо́чувати, сов. помочи́ти; ( росой) заро́шувати, зароси́ти, -рошу́, -ро́сиш и мног. позаро́шувати, обро́шувати, оброси́ти, сов. пороси́ти; (сов.: одежду) диал. забе́йкати

2) ( опускать в воду для обработки) замо́чувати, замочи́ти и мног. позамо́чувати; ( коноплю) мочи́ти, помочи́ти

-ся и Застужать, -ся, застудить, -ся

1) (о простуде) застуджувати, -ся, застудити, -ся, перестуджувати, -ся, перестудити, -ся, захолоджувати, -ся, захолодити, -ся, (о мног.) позастуджувати, -ся, позахолоджувати, -ся; см. Простужать, -ся. [Застудили дитину, от і кахикає. Застудишся - зуби крутитиме (Київщ.). Дуже я перестудилася, як коноплі мочила - усі кістки круте (Катеринославщ.). Десь захолодив поперек собі, тепер ні зігнутися, ні розігнутися (Харківщ.)];

2) что (захолаживать) - захолоджувати, захолодити що. [Рибу зварила й захолодила]. Застуженный - застуджений, перестуджений; захолоджений. -ная рыба - холодець (драглі) з риби. -ные ножки (телячьи, свиные) - холодець, драглі з ніжок (телячих, свинячих).

* * *

несов.; сов. - застуд`ить

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

коноплище, коноплисько, підмет (-ту), ум. підметець (-тцю).

* * *

костриця, паздір (-деру), паздір'я (-р'я, ср. р.), терміття, терміть (-ти), терміта. [Хто тер коноплі, нехай і терміття замете (Гуман.)].

* * *

см. костра; тж. костр`ица

1) (черта) лінія, риса, риска. Береговая -ния - берегова лінія, борежина. Выпрямить, искривить -нию - виправити, закривити лінію. -ния искривлённая - скривлена лінія, кривуля. Кривая -ния - крива лінія. Касательная -ния - лінія дотична. Ломанная -ния - ламана лінія. -ния падения - спадова лінія. Параллельная -ния - лінія рівнобіжна. Прямая -ния - лінія проста (пряма), (в общежитии) прямець (-мця). -ния пунктиром (обозначенная) - лінія крапкована, точкована. Руководящая -ния - провідна лінія. Снеговая -ния - снігова лінія. Скошенная -ния - скошена лінія, косина (-ни), косиня (-ні). Цепная -ния - ланцюгова лінія;

2) (ряд) ряд (-ду), лава, шерег (-гу). [Зелена дібровонька в три ряди посаджена (Чуб. V). (Коноплі) стоять як москалі шиковані до лав (Рильськ.)]. Боевая -ния - бойова лава (лінія). -ния за -нией - ряд по ряду. [Ішли бояри ряд по ряду (Милор.)]. -ния домов (вдоль улицы) - лінія будинків, перія (-рії). [Оцією вулицею по правій перії його хата (Катериносл.)]. Нарушить -нию - зламати лінію (шерег). В одну -нию - в один ряд. [На курочці пір'ячко в один ряд (Пісня)];

3) (мера длины) лінія. Дюйм имеет десять -ний - цаль має десять ліній;

4) (пограничная полоса) лінія, кордон (-ну). [У городі, у Глухові у всі дзвони дзвонять, та вже наших козаченьків на лінію гонять (Шевч.)]. Таможенная -ния - митний кордон;

5) (родства) лінія, коліно, покоління. Боковая, восходящая, нисходящая, женская -ния родства - бічне, горове, низове, жіноче коліно роду (споріднення). Вести -нию чего - вести лінію чого, виводити далі нитку чого. [Веди свою лінію до самого краю (Кониськ.). Поет у своїх творах виводить далі нитку кращих традицій письменства (Єфр.)];

6) (полоса) лінія, смуга, пруга, пружок (-жка), колія. Железнодорожная -ния - залізнична колія. Защитная -ния - оборонна смуга. Огневая -ния - огнева смуга. Стратегическая -ния - стратегічна лінія. Поперечная -ния (в орнаменте) - поясок (-ска), поперечка. -ния руки - зморшка;

7) (направление, движение) лінія, напрямок (-мку), дорога. -ния не вышла (нет удачи) - не судилося; не так склалося. Ему -ния в большие люди - йому дорога в великий світ стелеться. Мне не -ния к нему на поклон итти - не рука мені до нього приклонятися. Не подходит под -нию - він не під масть, не під лінію. Ему -ния там быть, работать - йому з руки там бути, працювати;

8) (типогр.) лінія;

9) (лесная) лінія, просіка, просіч (-чи).

* * *

лі́нія; ж.-д. ко́лія, полотно́; ( на лице) ри́са; ( пограничная) межа́, кордо́н, -у; ( прямая) сущ., мат. пряма́, -ої; ( родства) колі́но

ломнуть

1) ламати (-маю, -маєш и ламлю, ламлеш), ломити (-млю, -миш), ло[а]мнути; (крушить) трощити; срв. Ломить 1. [То не вітер, то не буйний, що дуба ламає (Шевч.). Страх ламле життя (Коцюб.). Дурень і м'яло ломить (Номис). Кидалися трощити все, що нагадувало їм про їхню ганьбу (Єфр.)]. -мать себе над чем голову - морочити, ламати, сушити собі голову (мозок), мізкувати, крутити мо[і]зком над чим, морочитися коло чого, над чим. [Бідолашна Маруся морочила собі голову і з тугою безнадійною впевнялася, що пособити вона нічим не може (Грінч.). Міркую собі, голову ламаю, а не тямлю, як дійти до краю (Кониськ.). Даремне крутив мізком над загадковою спадщиною, що мені дісталася (Крим.)]. -мать дверь - ламати, бити двері. [Одчиняй! Ламайте двері! (Шевч.)]. -мать камень, соль - ламати, бити, лупати камінь, лупати сіль. [Били камінь під горою, храми будували (Рудан.). Остався він у Криму, лупає сіль вагову (Рудч.)]. -мать комедию - см. Комедия 3. -мать коноплю - бити, терти, ламати коноплі. -мать копья - ламати, трощити списи; см. Копьё 1. -мать на куски что - трощити, ламати (и трощити) на дрізки (диал. на друзки), на дрі[у]зочки, на скалки, на г[к]амуз що. [Трощіте сосну на дрізки (Чуб.)]. -мать мёд - підрізувати вулика. -мать овёс, яровое - двоїти, (бороной) боронувати, боронити, скородити, (ралом) перералювати овес, ярину. -мать (заламывать) руки - ламати, ломити, заламувати руки. [Ламає руки старець (Франко). Умліває, ломить руки (Рудан.). Благала, заламуючи руки (Коцюб.)]. -мать старые порядки - ламати, (сильнее) нищити старі звичаї. -мать строение, дом - розбирати, буряти будівлю, будинок (хату). -мать (собирать) табак - рубати тютюн, (обрывать листья) обривати тютюн. -мать целину - орати (ворушити) цілину, орати пар, обліг (-логу). -мать язык - ламати язик (язика). [Та говори-бо по- людському, не ламай язика (Богодух.)];

2) безл. Ветром -ет лёд - вітер ламає лід (кригу). Меня -ет - мене ломить, мне, тре, (корчит) судомить; срв. Ломить 2. Ломан(н)ый, нрч. - ламаний, ломлений; трощений; битий, лупаний и т. п.; срв. Ломан(н)ый, прлг. -ная посуда - битий посуд.

* * *

мачулистий, ликуватий. [Як поростуть великі коноплі, то волокно буде ликувате (Вовчанщ.)].

* * *

мочило, копанка, де мочать коноплі.

* * *

мачивать мочити що; мачати що в чому и в що. [Треба мочити сорочки (Сл. Гр.). Копай, доню, корінці, мачай, доню, в горілці (Чуб. V). Мачай хліб в молоко (Звин.)]. Я не хочу -чить себе ноги - я не хочу мочити собі ноги. Дождь -чит землю - дощ мочить (змочує, росить) землю. -чить лён, коноплю - мочити льон, коноплі. [Щоб конопель не мочили в річці (Грінч.)]. -чить яблоки - мочити (квасити) яблука. Мочёный -

1) мочений;

2) прлг. - см. отдельно.

* * *

1) м'яти (мну, мнеш), наминати, м'яшкурити, (жать, комкать) бгати, жужмити, гарбати, жмакати, жмакувати, (месить) місити що. [Не терши, не м'явши, не їсти калача (Номис). В руках груша аж пом'якшала, так її наминає (Свидн.). Смирний, хоч у вухо бгай (Приказка)]. -ть живот - вибирати живота (живіт, у животі). [Ворожка вибирає живіт (Сл. Гр.)];

2) (о волокнист.) м'яти, терти (тру, треш), тіпати, (солому) мервити (мервлю, -виш), (кожу) м'яти, виминати, (ключом) ключкувати що. [Мати коноплі біля комина мне (Тесл.)];

3) жувати, жерти, лупити; срв. Жевать, Жрать. Мятый (неоконч. и оконч.) - (зі)м'ятий, (по)м'яшкурений, (зі)бганий, (по)жмаканий, (по)жмакований, (по)гарбаний, мішений, вимішений; (по)тертий, (по)тіпаний, (з)мервлений, (по)ключкований; (з)жований, (з)жертий, (з)луплений.

* * *

1) м'я́ти (мну, мнеш); ( комкать) бга́ти, жу́жмити

2) (лён, коноплю) м'я́ти; ( трепать) тіпа́ти, те́рти (тру, треш)

1) см. Навеска 1;

2) (наклон, склон) нахил, схил (-лу);

3) (свес, выступ кровли) причілок (-лка), стріха, острішок, острішина, піддах (-ху), піддашок (-шка);

4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) піддашок (-шка), піддашшя (-шшя), піддашки (-шків, мн.); підсіння (-ння). [Посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив і на хату поп'явся (Грінч.). Перед брамою було підсіння (Франко)];

5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) повітка, повіть (-ти), шура, шопа, ум. повіточка, шурка, ші[о]пка, (для экипажей) возі[о]вня (-ні). [Під повіткою наймички коноплі тіпають (Н.-Лев.). Повіть, хату й новий тин (Макар.). Нема коло тієї хати ні тиночка кругом двору, ні хлівця, ні кошарочки, ні повіточки, - нічого не було (Март.). Дощ іде, зажени корову під шуру (Звин.). Пішли до шопи (Чуб. III)];

6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашок (-шка), клубок (-бка), будка, будчина, (диал.) бундар (-ра); (шатёр) намет (-ту), курінь (-реня), халабуда, накриття (-ття). [От наче ще перед моїми очима ті крамнички під наметом (М. Вовч.) Люди звикли там на своїх далеких полях та сіножатях ставати собі холодні хатки, або хоч курені та халабуди (М. Лев.). Налинув дощ і перервав промову, я сів під накриття і думу думав (Л. Укр.)];

7) (дверные петли) наві[и]ска (мн. -ки), начепа.

* * *

1) наві́с, -у, накриття́; ( полотняный) наме́т, -у; (для хранения сена, необмолоченного хлеба диал.) оборі́г, -ро́гу; ( род сарая) пові́тка, ші́пка, диал. шо́па

2) ( выступающая часть) наме́т, наві́с; (преим. над входной дверью, крыльцом) підда́шшя, підда́шок, -шка, дашо́к, -шка́

и Отрепливать отрепать (лён, коноплю) обтіпувати, обтіпати (льон, коноплі). Я тебе -плю космы - я тобі всю кучму (патли) обірву. -ться - обтіпуватися, обтіпатися. Отрёпанный - обтіпаний.

* * *

см. обтрёпывать

оттрепать

1) (лён, пеньку) тіпати, витіпати, потіпати (льон, коноплі);

2) -пать (одежду) - об[по]шарпати (одежу);

3) -пать кого (отколотить) - відчустрити, відчухмарити кого, дати тіпачки кому, (за волосы) почубити, вичубити кого, почубеньків дати кому, (за уши) нам'яти вуха кому; см. Выдрать. Собака так -пала курицу, что едва ходит - собака так нам'яв курку, що насилу ходить. Оттрёпанный -

1) потіпаний, витіпаний;

2) об[по]шарпаний;

3) відчухмарений, відчустрений; почублений, вичублений.

* * *

несов.; сов. - оттреп`ать

1) (лён, пеньку) тіпа́ти, потіпа́ти, виті́пувати, ви́тіпати

2) (несов.: наказать) прочуха́на (прочуха́нки) да́ти; ( за волосы) нам'я́ти чупри́ну (чу́ба); відчу́бити, ви́чубити, почу́бити, почубе́ньків да́ти; ( за уши) нам'я́ти ву́ха; ( отлупить) відлупи́ти, відлупцюва́ти, віддуба́сити

прядиво, коноплі (-пель).

* * *

(лён, коноплю) потіпати, (долго, много) попотіпати (льон, коноплі); (по лицу, плечу) поплескати кого по лиці (по виду), по плечі; (крыльями) потріпати, (за бороду, за косы) потіпати, посмикати, виволочити, за бороду, за коси; (за ухо, волосы) поскубти кого, скубки (матланки) дати кому; (поколотить) потріпати, потіпати, помотлошити кого, наминачки дати кому; (одежду) пошарпати, потріпати, поносити, (о мн.) позношувати. -ться (об одежде) - пошарпатися, поноситися, (о человеке) підтоптатися. Потрёпанный - потіпаний, поношений, пошарпаний. В -ной одежде - обшарпаний. -ный жизнью - підтоптаний. [Підтоптана людина].

* * *

1) порва́ти, поша́рпати, потріпа́ти; помотлоши́ти; ( потормошить) пото́рсати, потермо́сити; ( помять) пом'я́ти

2) ( истрепать) поша́рпати, потріпати, порва́ти; ( износить) зноси́ти; ( изодрать) поде́рти, подра́ти

3) ( ласково похлопать) поплеска́ти

4) ( о лихорадке) поті́пати

5) (лён, коноплю) потіпа́ти; ( шерсть) почухра́ти