Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

колотить

  • 1 колотить

    техн.
    1) ( выколачивать) вибива́ти
    2) (лён, коноплю) тіпа́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > колотить

  • 2 колотить

    техн.
    1) ( выколачивать) вибива́ти
    2) (лён, коноплю) тіпа́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > колотить

  • 3 колотить

    1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;
    2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);
    3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];
    4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;
    5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -
    1) (о вещах) битий, товчений;
    2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.
    * * *
    1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти
    2) ( выколачивать) вибива́ти
    3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти
    4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́
    5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

    Русско-украинский словарь > колотить

  • 4 переколачивать

    -колотить
    1) перебивати, перебити, (о мног.) поперебивати. [Перебий гвіздок (гвіздка) на инше місце];
    2) (посуду и т. п.) перебивати, перебити, поперебивати, побити, перетовкти, поперетовкувати, потовкти. [Ти мені увесь посуд поперебиваєш (потовчеш)];
    3) (выколачивать одежду) вибивати, вибити, повибивати;
    4) кого (о мног.) - побити. См. Отколотить 2. Переколоченный - перебитий, перетовчений, потовчений, побитий; вибитий.
    * * *
    несов.; сов. - переколот`ить
    1) ( на другое место) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти
    2) (разбивать всё, многое) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти; несов. перетрощи́ти, ( хрупкое) перетовкти́
    3) ( избивать) би́ти, поби́ти

    Русско-украинский словарь > переколачивать

  • 5 наколачивать

    наколотить
    1) что и что на что (набивать) - набивати, набити, (о мног.) понабивати що, що на що. [Набив обручі на діжку (Сл. Ум.)]. -вать ракету - набивати ракету;
    2) чего во что, на что (вколачивать) - набивати, набити и (чаще) понабивати чого в що, на що, забивати, забити и (чаще) позабивати що в що; (дрань под штукатурку) решетити, порешетити, зарешетити, дранкувати, подранкувати (стіну). [Понабивав гвіздків у стіну (Сл. Ум.). Позабивай тут скрізь коляки (Богодух.). Попереду стінку зарешетимо, а тоді тинькуватимем (Звин.)];
    3) чего (разбивать) - набивати, набити, натовкти, натрощити чого;
    4) -тить кого - набити, налупити, налупцювати, (образно) набанити, намотлошити, намолотити и т. п. кого; срв. Колотить 3. -тить бока кому - полатати (облатати, потасувати) боки кому. [І боки так потасувала (Котл.)];
    5) (цену) набивати, набити ціну;
    6) (копейку, денежки) збивати, збити копійчину (грошики, грошенята, гріш, грошву), назбивати грошиків (грошенят), зібрати (чимало, читрохи) грошей. [Зібрав грошей і став хороший (Кропивн.)]. Наколоченный -
    1) набитий, понабиваний;
    2) набитий, забитий, пона[поза]биваний; порешете[я]ний, зарешетений, подранкований;
    3) набитий, натовчений, натрощений;
    4) набитий, налуплений, налупцьований и т. п.;
    5) набитий;
    6) збитий, назбиваний. -ться -
    1) набиватися, набитися, понабиватися; бути набиваним, набитим, понабиваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) - а) (стуча) наколотитися, нагрюкатися, налупитися, нагатитися, нагупатися; б) (избивая) набитися, налупитися, налупцюватися и т. п. Срв. Колотить 1 и 3; в) (бьюсь обо что) набитися, наколотитися об що, в що, (трясясь) натіпатися, натріпатися, накидатися, натрястися, (ударяясь) набитися, настукатися об що, в що; г) (стараясь) натовктися, набитися, напобиватися, напоратися, навпадатися коло чого, над чим, з чим; ґ) набратися (зазнати) лиха, натерпітися; набідуватися, назлиднюватися; срв. Намаяться.
    * * *
    несов.; сов. - наколот`ить
    1) набива́ти, наби́ти, -б'ю́, -б'є́ш и мног. понабива́ти
    2) (избивать, колотить) би́ти, наби́ти; товкти, -вчу́, -вче́ш, натовкти́
    3) (перен.: сколачивать капитал) збива́ти, зби́ти (зіб'ю́, зіб'є́ш) и назбивати; збира́ти, зібра́ти (зберу́, збере́ш)

    Русско-украинский словарь > наколачивать

  • 6 выколачивать

    техн., несов. выкола́чивать, сов. вы́колотить
    вибива́ти, ви́бити

    Русско-украинский политехнический словарь > выколачивать

  • 7 выколачивать

    техн., несов. выкола́чивать, сов. вы́колотить
    вибива́ти, ви́бити

    Русско-украинский политехнический словарь > выколачивать

  • 8 гвоздить

    1) цвяхувати;
    2) (перен.) кіл на голові тесати кому.
    * * *
    1) (бить, колотить) гати́ти, сади́ти, товкти́, товкма́чити, гнізди́ти, гвозди́ти
    2) ( твердить одно и то же) товкти́, товкма́чити, гвозди́ти

    Русско-украинский словарь > гвоздить

  • 9 дуть

    дунуть
    1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);
    2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;
    3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;
    4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;
    5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…
    6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;
    7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.
    * * *
    несов.; сов. - д`унуть
    1) ду́ти, ду́нути, дму́хати, дму́хнути; ( о ветре) ві́яти, пові́яти; ( ртом) ху́кати, ху́кнути
    2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти
    3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити
    4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити
    5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити
    6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити

    Русско-украинский словарь > дуть

  • 10 жарить

    1) прягти (-жу, -жеш), пряжити, смажити, шкварити, пекти; (на жиру) смажити, шкварити. [Прягти (пряжити, смажити) яєшню. Пряжити (прягти) горох. Пекти картоплю в грані. Пряжуть сало на вогні, на шпичку настромивши. Смажити рибу]; (жарко топить) жарити. [Жарять у печах]. Жарить (вм. топить) молоко - прягти (пряжити) молоко. Жареное (топлёное) молоко - пряжене молоко. См. Топить; (о солнце: сильно греть) - жарити, пекти, палити, пря[а]жити, смалити. [Як піднялося сонечко, що-то вже жарило (Квітка). Сонечко пече, мов огнем пряжить (Фр.)];
    2) (употребл. вместо многих глаголов для выражения усиленного действия: бить, хлестать, мчаться, тараторить, отплясывать, играть, резаться в карты, палить, стрелять и т. п.) жарити, шкварити, смалити, чесати, чухрати, тяти і ин. См. ещё Колотить, Дубасить, Тузить, Мчаться, Тараторить и т. п. [Взяли-ж вони жарити діда полінякою. Давай його шкварити по спині. Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш (спешишь). А ну, ноги на плечі та й чухрай. Він по-польськи так і чеше. Музика шкварить (чеше, тне). Цілу днину в карти смалили (дулись). А він усе смалить та й смалить вишнівку. З гармат жарять (чистять, гатять)].
    * * *
    1) ( приготавливая пищу) жа́рити, сма́жити, прягти́ (пряжу́, пряже́ш), пря́жити; пекти́ (печу́, пече́ш), пра́жити; (преим. в сале, масле, сало) шква́рити
    2) ( палить - о солнце) пекти́, пали́ти, -лить; жа́рити, смали́ти, -лить, шква́рити, сма́жити, пря́жити, пра́жити
    3) (жарко топить; накалять) жа́рити; ( прокаливать для очистки) прожа́рювати, -рюю, -рюєш
    4) (перен.: энергично, с азартом делать что-л.) шква́рити, тну́ти, тя́ти (тну, тнеш), жа́рити, рі́зати (рі́жу, рі́жеш)

    Русско-украинский словарь > жарить

  • 11 загвоздить

    1) ( забить гвоздём) заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш, загвозди́ти, -гвожджу́, -гвозди́ш
    2) (начать бить, колотить) поча́ти гати́ти; см. гвоздить
    3) (задать трудный вопрос, задачу) закрути́ти

    Русско-украинский словарь > загвоздить

  • 12 заколачивать

    заколотить забивати, забити кого, що, (о мн.) позабивати що. [Виїздячи, позабивали наглухо двері й вікна в хаті. Її бідну зовсім заштовхали та забили]. -ть баки - забивати баки. Заколоченный - забитий, (о мн.) позабивані. [Край села стояла пустка з позабиваними вікнами]. -ться - забиватися, забитися, бути забитим.
    * * *
    несов.; сов. - заколот`ить
    1) забива́ти, заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш и мног. позабива́ти
    2) (сов.: начать колотить, стучать) засту́кати, загрю́кати, закалата́ти, усилит. застукоті́ти, -кочу́, -коти́ш, загрюкота́ти, загрюкоті́ти, -кочу́, -коти́ш; ( сильно ударяя) загати́ти

    Русско-украинский словарь > заколачивать

  • 13 зудить

    кого
    1) см. Дразнить;
    2) см. Бить, Колотить, Сечь;
    3) (пить) дудлити, цмулити, цідити. Эк он -дит - як він дудлить;
    4) (на память) товкти, трубити що; см. Зубрить 3.
    * * *
    см. зудеть I

    Русско-украинский словарь > зудить

  • 14 лупить

    лупливать
    1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупити (-плю, -пиш), облуплювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білувати що. [Облуплює яйце (Луб.). Зарізав чоловік ягня, зібрався білувати (Манж.)];
    2) (драть, обирать) драти, дерти, обдирати, лупити. [Що ступить, то лупить (Номис)];
    3) (уписывать) уминати, трощити, лупити. [Лев уминав за сніданням ягня (Глібов). Бублики лупить, як хто купить (Номис)];
    4) (бить) лупцювати, лупити, ч[ш]устрити. [Мати її взяла лупцювати нещадно (Крим.). Дивимося: вже шустрить коня (Звин.)];
    5) (таращить) витріщати, лупити, вирячувати очі (грубее баньки) на що; срв. Пялить глаза;
    6) (ковырять) колупати. [Стала коло печі та й колупає її пальцем (Квітка)];
    7) (бежать) чухрати, чесати, лупити. [Час мов віл з гори чухра, його не налигаєш (Гул.-Арт.)].
    * * *
    1) (очищать от коры, скорлупы) лупи́ти, облу́плювати
    2) ( брать втридорога) де́рти, дра́ти, обдира́ти, лупи́ти
    3) (сильно бить, колотить) лупи́ти, лупцюва́ти, ката́ти, чухра́ти, пері́щити, пі́жити, репі́жити
    4) ( быстро бежать) лупи́ти, ката́ти, шква́рити, чухра́ти, чеса́ти

    Русско-украинский словарь > лупить

  • 15 месить

    месивать и мешивать
    1) (тесто, глину) місити (мішу, місиш). [Мотря місила коло хати глину (Коцюб.)]. -сить на молоке - місити на молоці. -сить тесто в квашне - діжу місити, (диал.) топкати хліб. [Дівчата топкають хліб (Дпіпропетр.)]. -сить ногами размягчённую дождём землю - грузити що (напр. подвір'я). [Кіньми двора та й не грузіте (Пісня)]. Кто тихо ходит, тот густо -сит - тихо ходить, та густо місить (Номис);
    2) кого - місити, молотити кого; см. Колотить 3. -ться - міситися, бути мішеним. [Як діжа не міситься, то сім'я біситься (Номис)].
    * * *
    міси́ти (мішу́, мі́сиш)

    Русско-украинский словарь > месить

  • 16 мозжить

    1) міжчити, товкти (доки не розтовчеться), (дробить) дробити, кришити, (плющить) плющити, плескати, чавити що; (колотить кого) товкмачити, мотлошити кого. [Можчили голови і спини (Котл.). Міжчив мене (Звягельщ.)]. -жить голову кому, перен. - гризти (міжчити) голову кому, золити кого, дозоляти кому. -жить кого (просьбами о чём) - канючити в кого чого, жебрати в кого що и чого, циганити;
    2) (безл.: ломить) ломити, крутити що, ломотіти в чому, (корчить) судомити що в кого и кому. [На негоду кості в мене крутить (Київ)]. У меня голову -жит - мені голову ломить, у мене голова тріщить.
    * * *
    1) (ныть, ломить) ни́ти, ломи́ти
    2) (кого) перен. золи́ти (кого), дозоля́ти (кому), гризти (кого)

    Русско-украинский словарь > мозжить

  • 17 мутить

    мучивать
    1) (делать мутным) каламутити, колотити, с[за]каламучувати, сколочувати, мутити, бовтати; срв. Замутить 3, Помутить. [Що це ти тут каламутиш берег мій? (Глібів). Два голуби воду пили, а два колотили (Пісня). Дітвора бовтає воду (Луб.)];
    2) (возмущать, бунтовать) хвилювати, баламутити, колотити, каламутити, мутити, ворохобити, бунтувати. [По селах людей баламутять (Кониськ.). Так колотить усіма, як вир водою (Приказка). Колотила Пилипиха в нас у хаті (М. Вовч.). Мутив, як на селі москаль (Котл.)]. -тить общество (народ) - баламутити громаду (народ), колотити громадою (миром), каламутити в громаді, народ бунтувати. [Не вспів у село війти, вже й каламутить миром (Тобіл.). Почне каламутити в громаді (Грінч.). Отой Гуща народ бунтував (Коцюб.)];
    3) (тошнить) нудити, вадити, млоїти, (диал.) канудити. [Правда ваша: наїдались, а вам тепер вадить (Шевч.)]. Меня -тит - мені нудно (млосно, вадить), мене нудить (млоїть, канудить). На душе, на сердце -тит - на душі, на серці млосно (нудно).
    * * *
    1) ( жидкость) каламу́тити, колоти́ти
    2) (перен.: вызывать беспокойство; подстрекать) баламу́тити, збу́рювати, мути́ти; каламу́тити, колоти́ти
    3) (безл.: тошнить) нуди́ти и ну́дити

    Русско-украинский словарь > мутить

  • 18 набивать

    набить
    1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];
    2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];
    3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;
    4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;
    5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;
    6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];
    7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.
    * * *
    несов.; сов. - наб`ить
    1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

    \набиватьть доро́гу — набива́ти, наби́ти (нато́птувати, натопта́ти) доро́гу

    \набиватьть желуде́й с ду́ба — набива́ти, наби́ти (сов. назби́вати) жолуді́в з ду́ба

    \набиватьть карма́н (мошну́) — набива́ти, наби́ти (сов. напха́ти, напакува́ти) кише́ню (кали́тку, капшу́к)

    \набиватьть ноги — набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти но́ги

    \набиватьть о́бручи — набива́ти, наби́ти (наса́джувати, насади́ти) обручі́

    \набиватьть оско́мину — набива́ти, наби́ти оско́му, оско́мити, -млю, -миш несов., оско́митися, пооско́митися

    \набивать би́ть ру́ку — наби́ти ру́ку

    \набиватьть [се́бе] че́м-либо го́лову — набива́ти, наби́ти (начиня́ти и начи́нювати, начини́ти) [собі] чим-не́будь го́лову

    \набиватьть це́ну — набива́ти, наби́ти ціну́

    2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати
    3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти
    4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

    Русско-украинский словарь > набивать

  • 19 нагревать

    нагреть
    1) нагрівати, гріти, нагріти, вигрівати, вигріти, у[о]грівати, у[о]гріти, пригрівати, пригріти, (о мног.) понагрівати, повигрівати, повгрівати, попригрівати. [Ну, то й справді нагрівай окропу (Рудч.). Грубка добре нагріває хату (Київщ.). Окропи гріти (Рудч.). Лежить собі проти сонця, живіт вигріває (Рудан.). Ледачого і кожух не вгріє (Грінч. I)]. Эту комнату одною печью не -греешь - цієї кімнати одною грубою не нагрієш, (не вгрієш, не огрієш). -грей железо путём - нагрій залізо як слід (добре);
    2) нагрівати, нагріти. -ть место - нагрівати, нагріти місце. Он нигде себе места не -греет - він ніде собі місця не нагріє. -ть руки у чего (перен.) - гріти, нагріти (погріти) руки (кишеню) коло чого, чим, напхати кишеню коло чого, поживитися коло чого; срв. Поживляться. [Буде чим руки погріти (Номис)]. -реть себе плечи - нагріти собі плечі, (перен.) намахатися;
    3) (колотить) лупцювати, налупцювати, м'яти, наминати, нам'яти, дуба[о]сити, надуба[о]сити, гамселити, нагамселити, гріти, нагріти кому що. -реть бока, шею кому - надавати стусанів під боки, напарити (полатати) боки, нам'яти в'язи, надавати по потилиці кому. Нагретый - нагрітий, вигрітий, у[о]грітий, пригрітий, понагріваний и т. п. -ться -
    1) нагріватися, грітися, нагрітися, понагріватися; бути нагріваним, нагрітим, понагріваним и т. п. [Як їсть - так нагріється, а як робить - так ізмерзне (Номис). Горн палав, залізо грілось (Грінч.). Груби добре понагрівалися (Васильківщ.). Уже попригрівалися окропи (Сл. Гр.)]. Комната уже -грелась - у хаті вже нагрілося, хата вже огрілася. Вода в комнате -грелась - вода в хаті нагрілася. В печи -грелось - у печі (в грубі) напалилося (нагрілося). Печь -грелась - піч (груба) напалилася (нагрілася). [Напалилася груба добре (Сл. Гр.)];
    2) (вдоволь, сов.) нагрітися (грея) попогріти (досхочу), (греясь) попогрітися (досхочу), (о мног.) понагріватися.
    * * *
    несов.; сов. - нагреть
    нагріва́ти, нагрі́ти; ( согревать) вигріва́ти, ви́гріти

    \нагревать ре́ть ру́ки — нагрі́ти ру́ки

    Русско-украинский словарь > нагревать

  • 20 отделывать

    отделать
    1) зробити, відробити, поробити що. [Я вже своє відробив];
    2) обробляти, обробити, виробляти, виробити, викінчувати, викінчити що; (начисто) опоряджати, опорядити, улаштовувати, улаштувати, (украшать) чепурити, вичепурити, хорошити, вихорошити що. Дом уже достроен, но ещё не -лан - будинок уже добудовано, але ще не опоряджено (не улаштовано). Поэма готова, но ещё не совсем -лана - поема готова, але ще не зовсім оброблена. -вать картину - викінчувати картину. -вать украшениями что-л. - оздобляти, оздобити, (мелкими украшениями, особенно одежду) цяцькувати, вицяцьковувати, вицяцькувати, поцяцькувати що, (инкрустациями) цвяхувати, вицвяхувати, поцвяхувати що;
    3) (отчитать, пробрать) шпетити, вишпетити, відчистити, зганити кого. Ну и -лали же вы его - ну й вишпетили-ж ви його;
    4) (затаскать, испортить) знехтувати, знівечити, зіпсувати, попсувати що. Отделанный - оброблений, вироблений, викінчений, опоряджений и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - отд`елать
    1) обробля́ти и обро́блювати, оброби́ти; ( квартиру) опоряджа́ти и опоря́джувати, опоряди́ти; ( устраивать) обла́днувати, обладна́ти; (завершать изготовление чего-л.) викі́нчувати, ви́кінчити, роби́ти, зроби́ти
    2) (украшать чем-л.) оздо́блювати и оздобля́ти, оздо́бити
    3) (портить что-л.) псува́ти, зіпсува́ти и попсува́ти, ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити
    4) ( отчитывать) шпе́тити, ви́шпетити; вичи́тувати, ви́читати; ( колотить) лупцюва́ти, відлупцюва́ти и налупцюва́ти, лупи́ти, відлупи́ти и налупи́ти, чухра́ти, відчухра́ти, дуба́сити, віддуба́сити, несов. дубцюва́ти

    Русско-украинский словарь > отделывать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • КОЛОТИТЬ — КОЛОТИТЬ, колочу, колотишь, несовер. 1. чем по кому чему или во что. Ударять, стучать. Колотить кулаками по столу. Колотить в дверь. Колотить в барабан. Колотить молотком, забивая гвозди. 2. что. Выколачивая, наносить удары палками, каким нибудь… …   Толковый словарь Ушакова

  • КОЛОТИТЬ — КОЛОТИТЬ, колотнуть (сев. колонуть), колачивать что или кого; чем, по чем; бить, ударять; стучать. Цепом бьют со всего плеча, а шубу колотят легонько. Молот бьет, молоточек колотит. | * Пустословить, молоть; | * скупо торговаться, мозжить. | *… …   Толковый словарь Даля

  • колотить — См …   Словарь синонимов

  • КОЛОТИТЬ — КОЛОТИТЬ, очу, отишь; оченный; несовер. 1. по чему и во что. Сильно бить, ударять. К. в дверь. К. молотком по гвоздю. 2. кого (что). Бить, наносить побои (разг.). 3. что. Бить, разбивать (что н. хрупкое) (прост.). К. посуду. 4. (1 ое лицо и 2 е… …   Толковый словарь Ожегова

  • колотить — (ударять, стучать) по чему и во что. Колотить молотком по гвоздю. Колотить в стену. Антон взял палку, поколотил по висячей, давно безмолвной доске у амбара (Тургенев). [Гаврила] взбегал на крыльцо и колотил в дверь рукояткой плетки (А. Н.… …   Словарь управления

  • колотить — Общеслав. Суф. производное от колот < *koltъ «пест», в диалектах еще известного. Старое *koltъ от *kolti (> колоть) в значении «бить, колотить». См. колоть …   Этимологический словарь русского языка

  • колотить — • бешено колотить …   Словарь русской идиоматики

  • колотить друг друга — пускать в ход кулаки, не жалеть кулаков, батальствовать, драться, давать волю кулакам, бить друг друга, давать волю рукам, распускать руки Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • Колотить замочки — См. Колотить замки (ЗАМОК) …   Большой словарь русских поговорок

  • колотить — колочу, итер. колачивать, укр. колотити мешать, трясти, мутить, подстрекать , блр. колоцiць, ст. слав. клатити σείειν (Супр.), болг. клатя двигаю, трясу , сербохорв. клатити сотрясать, качать , словен. klatiti сгонять , чеш. klatiti трясти,… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • Колотить — I несов. перех. и неперех. разг. 1. Ударять, стучать. 2. Ударяя палкой, вальком и т.п., выбивать, выколачивать, вычищать что либо. II несов. перех. разг. 1. Наносить удары по противнику; разбивать врага. отт. Наносить побои; бить. 2. Разбивать,… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»