Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

князь

  • 1 князь

    1) князь (-зя, мн. князі), (ум.) князик, (ув.) князюка. [З старих київських князів чи ватажків пам'ятали в Київі Аскольда, Дира, Олега (Грушев.). Мій орлику, мій князику! (Г. Барв.)]. Великий князь - великий князь. Князь мира сего, князь бесовский - князь (володар, владар (-ря)) світу цього, сатана. Быть -зем - бути за князя, князювати. Взят из грязи, да посажен в -зи - із грязі - у князі;
    2) (в свадебном обряде) князь, молодий (-дого). Князь и княгиня - князь і княгиня, князі (-зів);
    3) см. Конёк 3.
    * * *
    ист., фольк.
    князь, -зя

    Русско-украинский словарь > князь

  • 2 Новобрачнный

    прлг. (устар.)
    I. князький, княжецький, княженецький. [Вже й коровай спекли княжецький калач на столі (Основа, 1862)]. -ный князь - молодий князь. -ный стол - князький (княжецький) стіл.
    II. Новобрачный, сщ. - молодий (-дого), (в свад. обряде) князь (-зя), (молодожён) новоженець (-нця), молодожон, молодан, (-на); срв. Молодожён. Новобрачная, сщ. - молода (-дої) (в свад. обряде) княгиня. Новобрачные, сщ. - молоді (-дих), молодята (-дят), молодожони (-нів), (в свад. обряде) князь і княгиня, князі (-зів). [На весіллі бринять чарочки, - хай здорові живуть молодята! (Л. Укр.)].

    Русско-украинский словарь > Новобрачнный

  • 3 владетельный

    володарний, можновладний. [Можновладний князь].
    * * *
    можновла́дний, воло́дарний, воло́дарський

    \владетельный князь — ист. можновла́дний князь

    Русско-украинский словарь > владетельный

  • 4 великий

    1) великий, величезний, величенний; величний. [Великий піст. Велика руїна. Такі великі люди, як Шевченко. Величезні наслідки. Величні заміри]. Великий четверг - великий, чистий четвер;
    2) Велик, -ка, -ко - см. Большой. Велика Федора, да дура - великий виріс, та ума не виніс; великий до неба, та дурний як не треба. У страха глаза 1 велики - хто боїться, тому в очах двоїться.
    * * *
    вели́кий; (большего размера, чем нужно) завели́кий; ( выдающийся-) видатни́й, визначни́й

    \великий князь — ист. вели́кий князь

    вели́кое мно́жество — бе́зліч, -і, си́ла, си́ла-силе́нна

    Русско-украинский словарь > великий

  • 5 наречённый

    1) прлг. - наречений, названий; см. Названный. [Робимо вкупі, молотимо і в гаях рубаємо з нареченим тестем (Г. Барв.)];
    2) сщ. - наречений (-ного), жених (-ха), (во время свадьбы) молодий (-дого), (в свад. обряде) князь (-зя). -ная - наречена (-ної), (во время свадьбы) молода (-дої), (в свад. обряде) княгиня. -ные - наречені (-них), молоді (- дих), молодята (-дят), (в свад. обряде) князь і княгиня, князі (-зів).
    * * *
    тж. нареч`енный
    1) прич. наре́чений; на́званий
    2) в знач. прил. нарече́ний, назва́ний
    3) в знач. сущ. нарече́ний, -ого

    Русско-украинский словарь > наречённый

  • 6 жених

    1) жених, наречений, молодий. -них и невеста - молодий і молода, молоді, ум. молодята, (в свад. песнях) князь і княгиня;
    2) (молодой человек) молодик, (шутл.) женило.
    * * *
    жени́х, -а, нарече́ний, -ого; ( во время свадьбы) молоди́й, -ого; сва́тач; диал. молоди́к, -а

    \жених х и неве́ста — нарече́ний і нарече́на, нарече́ні, -их; молоди́й і молода́, молоді́, -и́х, ласк. молодя́та, -дя́т

    Русско-украинский словарь > жених

  • 7 запродавать

    запродать
    1) (заключать предварит. условие продажи) запродувати, запродати. [Весною запродав садок (Поділля)];
    2) (продавать окончательно) запродувати, запродати кого, що кому, продавати, продати, (о мног.) позапродувати, попродати. [Ой коню мій, коню вороненький, я-ж тебе запродав за Дунай бистренький (АД.). Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають (Шевч.). Радіє князь, запродує з половою жито (Шевч.)]. Запроданный - запроданий, проданий. -ться - запродуватися, запродатися, бути запроданим, проданим. [Вже з осени запродується врожай другого году (Дом.). Чорт каже до нього: запродайся мені (Драг.)].
    * * *
    торг.; несов.; сов. - запрод`ать
    запро́дувати и запродава́ти, запро́дати, и запрода́ти и мног. позапро́дувати

    Русско-украинский словарь > запродавать

  • 8 знахарка

    знахарка и знаху[о]рка, знатниця, баба, бабка, (ворожея) ворожка, шептуха, шептуня. [Занедужала княгиня і князь схаменувся, за бабами-знахарками по селах метнувся (Шевч.). До сто бабок піти - сто немочей скажуть (Приказка). Покликали до неї усіх знатниць і лікарок (М. Вовч.)].
    * * *
    зна́харка; диал. знаху́рка; ворожби́тка, ба́ба, зна́тниця и знатни́ця

    Русско-украинский словарь > знахарка

  • 9 княжич

    княжич, княженя (-няти), княженко, князятко, (стар.) княжа (-жати). [Землі Київської держави знову збиралися в руках найбільш щасливого княжича (Грушев.). В ридвані сидів князь із княжам (Куліш)].
    * * *
    кня́жич, князе́нко, княжа́, -жа́ти

    Русско-украинский словарь > княжич

  • 10 ковать

    1) кувати и (реже) кути (кую, куєш), (преимущ. о холодной ковке) клепати (-паю, -паєш и клеплю, -плеш), (выковывать) виковувати що. [Ой, ковалю, ще й ти, коваленьку, чом не куєш заліза тоненько? (Гнід.). Князь Борис усе плуги кував та людям давав (Номис). Важкі його удари нас кують мов те залізо (Франко). У тій кузні коваль клепле (Франко)]. -вать гвозди, подковы - кувати (виковувати, виробляти) цвяхи (цвяшки, гвіздки), підкови. -вать жорнов - насікати млиновий камінь (и жорно). -вать в два, в три молота - кувати в два, в три молоти. Куй железо, пока горячо - коваль клепле, поки тепле; куй залізо, коли гаряче (Приказки);
    2) (подковывать) кувати (кути), підковувати кого. [Я бачила, хтось до вас строкатого коника приводив кути (М. Вовч.)];
    3) (о мерных ударах, голосе) кувати (кути), (о мерном трещанье шашня, сверчка, кузнечика и т. п.) с[ц]вірчати, співати, тріщати. [З грубих голосів виривається й кує, як у дзвоник, молодий, приємний контральто (Васильч.). Цілу ніч співа цвіркун, і спать не дає (Звин.)]. Кованный, прич. - кований, кутий, клепаний; підкований.
    * * *
    кува́ти; ( подковывать) підко́вувати; ( заковывать) зако́вувати

    Русско-украинский словарь > ковать

  • 11 колобродить

    1) (шляться, слоняться) никати, сновиг[ґ]ати, блукати, тинятися, вештатися, снуватися;
    2) (проказить) колобродити, колоброїти, броїти, пустувати, штукарити, витворяти, чмутувати. [Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить (Пісня). Еней тут добре колобродив (Котл.). Не мало-ж мабуть вони й броїли; згадаймо-ж іще, що витворяв князь Владимир у Київі (Куліш)];
    3) белькотати (-кочу, -кочеш), говорити безладно, верзти (нісенітницю).
    * * *
    1) ( слоняться) тиня́тися, ве́штатися, сновига́ти, снува́ти, ни́кати, сота́тися, шве́ндяти
    2) (озорничать, проказить) колобро́дити, колобро́їти, бро́їти, штука́рити, витворя́ти; пустува́ти

    Русско-украинский словарь > колобродить

  • 12 который-нибудь

    котрий-небудь, которий-небудь, кот(о)рий, котрийсь, которийсь; (-рый бы ни было) будь-котрий, будь-которий, котрий-будь, которий-будь, (который из…) кот(о)рий; см. Который 2. [«На віщо ви силуєте?» казала котра-небудь з дочок батькові (Мирн.). Напишіть мені котра-небудь (Куліш). Той князь та до тих трьох сестер їздив гулять і думав котрусь із них сватать за себе (Рудч.). Поклав-би на місці, як пса, нехай-би зваживсь котрий, не побоявся-б гріха (Коцюб.)]. -рый-нибудь из братьев - котрий-небудь (котрий-будь) з братів. Который из них должен ехать? - Который-нибудь - котрий з них має їхати? - Котрий-небудь (котрий-будь). Если бы это было, то -рый-нибудь историк упоминал бы б этом - коли-б це було, то котрийсь історик був-би згадував про це.
    * * *
    мест.; тж. кот`орый-либо
    котрий-не́будь, род. п. котрого-не́будь, котрий-бу́дь; ( какой-нибудь) який-не́будь, яки́йсь, род. п. якогось

    Русско-украинский словарь > который-нибудь

  • 13 крыльцо

    (без навеса) рундук (-ка), (с навесом) ґанок (-нку), (иногда: ґанки (-ків), ґаночки (- чків)), присінок (-нку), (чаще) присінки (-ків), підсіння. [Княгиня зійшла з рундука на зустріч гостям (Куліш). Ой у Лубнях крутоярих у високім замку сидить пишний князь Ярема на тисовім ґанку (Куліш). В присінках всі пани сиділи, надворі-ж вкруг стояв народ (Котл.)]. Красное -цо - передній ґанок. Заднее -цо - затильні двері. Забегать с заднего -ца - заходити на затильні двері.
    * * *
    ґа́нок, -нку, рунду́к, -а

    Русско-украинский словарь > крыльцо

  • 14 лично

    нрч. особисто, персонально, власною (своєю, своєю власною) особою, (стар.) облично, очевисто. [Тую бумагу ви оддасте батькові сами, особисто (Крим.). Їхати персонально до пана - не инакше! (Еварн.). Князь Василь промовив, що сам очевисто стане на суд (Ор. Лев.)]. Я -но был там - я особисто був там, я був там сам. Я знал его -но - я знав його особисто. [Ти-ж його особисто знав і бачив (Крим.)]. Сам я -но этого не видел - сам я особисто (на свої очі) цього не бачив. Мне -но он ничего не говорил об этом - мені особисто він нічого не казав про це. А вы -но довольны? - а ви особисто (чи) задоволені? Он -но оскорбил меня - він особисто образив мене. -но явиться - самому (особисто, власною особою) з'явитися (прийти). -но ответственный - особисто відповідальний.
    * * *
    нареч.
    особи́сто, персона́льно

    Русско-украинский словарь > лично

  • 15 мигать

    мигивать, мигнуть
    1) (хлопать веками) кліпати, кліпнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, моргати, (з)моргнути, мругнути, (г)липати, (г)липнути, (редко) мигати, (чаще) (з)мигнути, (грубовато) лупати, лупнути (очима). [Кліпають очі (Рудан.). Сидить та очима кліпає (Н.-Лев.). Малашка кліпала повіками, піднімаючи раз-у-раз очі на чоловіка (Григор.). Тільки очима блима (Основа). Блимнув якимись дикими очими (Васильч.). Чого ти своїми більмами так бликаєш? (Канівщ.). Князь іронічно глипнув (Франко). Маруся липнула на його очима (Н.-Лев.). Чабан їх зобачив, хоч оком не мигнув (М. Вовч.). Очі сухі і не змигнуть (Коцюб.). Він лупнув очима і застогнав (М. Левиц.)];
    2) (подмигивать кому) моргати, моргнути кому, на кого или до кого. [Я на тебе моргала і очима і бровами (Н.-Лев.). Темний небозвід до мене моргав зорями-очима (Франко)];
    3) (о молнии, звёздах, свете) блимати, блимнути, бликати, бликнути, мигати, мигнути, мигтіти, миготіти (-гочу, -готиш) и миготати (-гочу, -гочеш), моргати, моргнути, кліпати, кліпнути, (редко) лупати, лупнути. [Останняя искорка з попелу блима (Крим.). Зорі мигали і бризкали світлом (Н.-Лев.). Коли- не-коли моргне блискавка (Сл. Гр.). Сонце боялося навіть моргнуть (Коцюб.). Червоний жар (в печі) кліпав синявим оком (Коцюб.). Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис)].
    * * *
    несов.; сов. - мигн`уть
    1) ( о глазах) клі́пати, клі́пнути, морга́ти, моргнути, мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути
    2) ( давая знак) морга́ти, моргну́ти
    3) ( о свете) мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути; несов. мигтіти, миготі́ти, диал. мигкоті́ти

    Русско-украинский словарь > мигать

  • 16 навстречу

    нрч. назустріч, навстріч, навстріт, зустріч, устріч, стріч кому, кого, навпроти кого, проти кого. [Назустріч матері біжить дівча (Коцюб.). Іде нам навстріч (Звин.). Гадюка їм навстріт (Рудан.). Ось він зустріч (Куліш). Онде хтось устріч їде (Прилуч.). Навпроти тієї маніфестації йшла друга (Рада). Йде додому, а я молода проти його (Пісня)]. Выслать кого - чу кому - вислати кого назустріч кому, перестріти кого ким. [Почувши, що князь Вишневецький втеком з лівого боку Дніпра на правий переходить, перестрів Хмельницький його своїми посланцями (Куліш)]. Выходить, выйти -чу кому - виходити, вийти назустріч кому, перестрівати, перестріти кого.
    * * *
    нареч.
    назу́стріч; устрі́ч

    идти́ \навстречу чу кому́ — іти́ назу́стріч кому́; ( встречать) перестріва́ти кого́

    Русско-украинский словарь > навстречу

  • 17 наследственный

    спадковий, спадкоємний, спадщинний, спадщанний, (о недвиж. имуществе ещё) дідизний, дідичний, (от предков) предківський, прадідівський, (по отцу) батьківський, (по матери) материз(не)ний. [Завелися на Вкраїні села княжі і боярські спадкові (Куліш). Державець спадковий (Грінч.). Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом (Г. Барв.). Князь князював яко самовладний пан на своєму дідизному панстві (Куліш). Це в мене плахта ще материзнена (Вовчанщ.)]. -ная болезнь - спадкова (спадщинна) х(в)ороба (слабість). -ная власть - спадкова влада. -ный грех - спадковий (спадкоємний) гріх. -ное имение - спадковий (дідизний) маєток, спадщина, (доставшеся от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна и т. п.; см. Наследство. -ное право - спадкове право. -ная правоспособность - спадкова правоздатність, право бути спадкоємцем.
    * * *
    спадко́вий; ( передаваемый по наследству) спадкоє́мний

    Русско-украинский словарь > наследственный

  • 18 перетаскиваться

    -каться, -щиться перетягатися, перетягтися, переволікатися, переволоктися, бути перетягненим, переволоченим, (о мног.) поперетягатися, попереволікатися. [Перетягаємося з місця на місце. Насилу перетягся через гору. Переволікся з ними князь Олег через Волок з річки Ловати на Дніпро (Куліш)].
    * * *
    I
    перетя́гуватися, перета́скуватися
    II несов.; сов. - перетащ`иться
    1) ( перемещаться) перетяга́тися и перетя́гуватися, перетягти́ся и перетягну́тися и поперетяга́тися и поперетя́гуватися; перета́скуватися, перетаска́тися
    2) страд. (несов.) перетяга́тися, перетя́гуватися, перета́скуватися; перетяга́тися, перетя́гуватися

    Русско-украинский словарь > перетаскиваться

  • 19 Княжествовать

    и Княжить князювати, (устар.) княжити. [То ще за Батия, як князювали колись князі (Сл. Гр.). Я князь, і мені належить княжити (Грушев.)].

    Русско-украинский словарь > Княжествовать

См. также в других словарях:

  • князь — князь …   Орфографический словарь-справочник

  • князь — князь, я, мн. ч. зь я, з ей, зь ям …   Русский орфографический словарь

  • князь — князь/ …   Морфемно-орфографический словарь

  • КНЯЗЬ — КНЯЗЬ, 1) вождь племени или союза племён у восточных славян, правитель государства или государственного образования, удельного княжества. 2) Почётный наследственный дворянский титул; с 18 в. жаловался императором за особые заслуги. Источник:… …   Русская история

  • КНЯЗЬ — муж. (кон? конь? нормандское konung? как от Vicking витязь, от Pfenning пенязь?) начальник, властелин; владетель области, княжества; | почетное званье некоторых дворянских родов, от владетельных князей, или жалованных почетно. Князья величаются… …   Толковый словарь Даля

  • князь — (35) 1. Правитель области (княжества, удела) в древней Руси: Они же (струны) сами княземъ славу рокотаху. 4. Спала князю умь похоти, и жалость ему знаменіе заступи искусити Дону Великаго. 6. Тогда въступи Игорь князь въ златъ стремень. 8. Сами… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • князь — я; мн. князья, зей; м. 1. В феодальной удельной Руси: предводитель войска и правитель области. Киевские князья. Удельный к. 2. Наследственный титул потомков таких лиц или лиц, получивших его в награду по указу царя; лицо, носившее этот титул.… …   Энциклопедический словарь

  • КНЯЗЬ — КНЯЗЬ, князя, мн. князья, князей, муж. (от древнегерманск. kuning). 1. Предводитель войска и правитель области в древней Руси и в удельный период (ист.). Князь Черниговский. 2. Почетный титул, переходивший по наследству или даровавшийся разным… …   Толковый словарь Ушакова

  • князь — сущ., м., употр. часто Морфология: (нет) кого? князя, кому? князю, (вижу) кого? князя, кем? князем, о ком? о князе; мн. кто? князья, (нет) кого? князей, кому? князьям, (вижу) кого? князей, кем? князьями, о ком? о князьях; сущ., ж. княгиня …   Толковый словарь Дмитриева

  • КНЯЗЬ — КНЯЗЬ, 1) вождь племени, правитель государства или государственного образования у славян и некоторых других народов. В средневековой Германии князь (немецкое Furst) представитель высшей имперской аристократии. В странах романских языков титул… …   Современная энциклопедия

  • КНЯЗЬ — КНЯЗЬ, я, мн. зья, зей, муж. 1. В феодальной Руси: предводитель войска и правитель области. Киевские князья. Удельный к. 2. Наследственный титул потомков таких лиц или лиц, получавших его при царизме в награду, а также лицо, имеющее этот титул.… …   Толковый словарь Ожегова

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»