Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

клюка

  • 1 клюка

    костур (-ра), (ув. костуряка, ум. костурець (-рця), соб. костуряччя), карлючка, ковінька, клюка, (заострённая) ключка, ум. ключечка, (в очепе) ключ (-ча). [Спираючись на костур, тюпає бабуся (Васильч.). Позабирали сліпці костуряччя та й подалися (Яворн.)]. Сохнуло -кой - скандзюбило кого.
    * * *
    ко́стур, кові́нька, клю́чка, клю́ка, увел. костуря́ка; карлю́чка

    Русско-украинский словарь > клюка

  • 2 клюка

    техн.
    клю́чка, ко́стур

    Русско-украинский политехнический словарь > клюка

  • 3 клюка

    техн.
    клю́чка, ко́стур

    Русско-украинский политехнический словарь > клюка

  • 4 ключка

    техн. клюка́

    Українсько-російський політехнічний словник > ключка

  • 5 костур

    техн. клюка́

    Українсько-російський політехнічний словник > костур

  • 6 клюшка

    1) см. клюка
    2) диал. см. коклюшка
    3) спорт. клю́чка

    Русско-украинский словарь > клюшка

  • 7 костыль

    1) (посох) костур (-ра), (клюка для хромых) милиця, ключка. [Старий дід ледве ходить з костуром (Сл. Ум.). Був кривий на одну ногу і взяв навіть нову милицю (Н. Лев.). Приколивав і вклонився, схилився на свої ключки (М. Вовч.)];
    2) (палка) ключка, ковінька, ціпок (-пка);
    3) (гвоздь) бретналь, (искаж.) бренталь (-ля);
    4) (бревно для лазу) східня, сходець (-дця);
    5) (виселица) шибениця;
    6) (поворотный глаголь) журавель (-вля);
    7) (навес) ґанок (-нку), козирок (-рка);
    8) (в шахте) розпірка;
    9) (согнутая рука) ключка. Кошка -тыль ставит - кицька на басі грає.
    * * *
    1) ( для хромых) ми́лиця, ко́стур, увел. костуря́ка; диал. ку́ля
    2) ( посох) ко́стур
    3) (гвоздь, стержень) бретна́ль, -ля

    Русско-украинский словарь > костыль

  • 8 крюк

    1) (им. п. мн. ч. крючья и крюки) гак (-ка и -ку), (редко) крюк (-ка и -ка); (деревянный) клюк (-ка), клюка, ключка, ключа, (только для дёрганья сена, соломы из стога) смичка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлюка. [Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте (АД I). Зімою сіно смичуть ключкою з копиці (Звин.). На триногах на ключці чіпляє казанок з водою (Н.-Лев.). Гляди: до тебе простяглись пальчища-закарлюки (Крим.)]. Большой крюк - великий гак, (пров.) крюкадло, гарб (-бу); срвн. Крючище. Дверной крюк - гак (дверяний, дверішній); см. Крючок (1) дверной. [Почали відщіпати чотири великі залізні гаки (М. Левиц.)]. Дрягильский крюк - тягальський гак. Отпорный крюк - очепа, чіп'я. Пожарный крюк - пожежний гак. Фонарный крюк - ліхтарний гак. В крюк, Крюком - гаком, у ключ. Гнуть в крюк кого - гнути в дугу, гнобити, пригноблювати кого; срвн. Притеснять 2;
    2) (косильный) грабки (-ків). Косить на крюк - косити на грабки;
    3) (обход в пути) (им. п. мн. ч. крюки) гак; (заворот дороги, реки) заворо[і]т (-роту), коліно. Сделать крюк (в пути) - зробити (загнути) гака, (шутл.) загнути (заломити) чортові ковбасу. По этой дороге большой крюк - сюдою (сюди) йти дуже обхідно;
    4) (у кожевников) ключ (-ча);
    5) (нотный знак) крюк (-ка). Петь по -кам - співати по крюках.
    * * *
    1) гак, крюк, -а, клю́чка
    3) с.-х. грабки́, -кі́в
    4) муз. ист. крюк

    Русско-украинский словарь > крюк

  • 9 лом

    1) см. Ломание;
    2) (обломки) лім (р. лому), ламань (-ни); (только металла) брухт (-ту); (стекла, глин. изделий) бій (р. бою). [Розвалювали будинок і наробили багато лому (Правн. Сл.). Назбирала лому всякого та продала за три карбованці (Київщ.). Кинь те залізо в брухт (Липовеч.) Кампанія збирання брухту (Пролет. Пр.). Погано довезли посуд: бою багато наробили (Київщ.)]. Железный лом - залізний брухт, ламане залізо. Лом металла - металевий брухт. Продавать серебро в лом - продавати срібло на лім. Шоколад(ный) лом - шоколадний лім;
    3) (бурелом) лі[о]м (р. лому), вітролом (-лому). [Ой, піду я в ліс по дрова та наберу лому (Пісня)];
    4) (орудие) лом (р. лома); (с расширением на конце) копаниця; (для ломки льда) пробій (-бою), плі[е]шня, плешень (-шня), шемінь (-меня) (Вас.). [Розбив ломом двері (Київщ.)]. Лом лапчатый - лом лапа(с)тий, лапа;
    5) см. Ломота;
    6) (суматоха) розгардіяш (-шу), гармидер (-ру), метушня, шарварок (-рку);
    7) (крюк, петля) клюка, ключка.
    * * *
    I
    1) ( инструмент) лом, -а
    2) собир. лом, -у, ла́мань, -ні; ( металла) брухт, -у
    II
    ( ломота) ломо́та; госте́ць, -тця́; диал. гризь, -зі

    Русско-украинский словарь > лом

  • 10 палка

    ціпок (-пка), палиця, палетиця, кий (р. кия), кийок (р. кийка); ув. ціпура, палюга, палига, палюра, палимон, кияка, кия[ю]ра; (вообще жердина) патик, бук, бучок (обычно с гнутой рукояткой), бич, ув. бичина. -ка с загнутым концом - ковінька, (с крючком на конце) ключка, (с утолщением на конце) кий, кийок, (с шаровидным утолщен.) булава, (с метал. рукояткой в виде топора, употребл. в Карпатах) топірець (-рця), (в виде молотка) келеп, (пастушья) ґирлиґа, (для игры в мяч) гилка, (для барабана) довбешка. [Узяв у руки ціпок і пішов до Довбишів у гості (Неч.-Лев.). Язик доведе до Київа і до кия. Наука не йде на бука. Не біжить собака від калача, але від бича. Ударили мене по голові патиком]. Из-под палки - з примусу. [То не праця, коли з примусу]. Хватить -кой кого - потягти кого палицею, опалубити кого. Опираться, опереться на -ку - спиратися, спертися на палицю, підпиратися, підпертися палицею. [Іду та проти вітру палицею підпираюся]. Ему влепили двадцать -лок - вгатили (всипали) йому двацять буків, київ. -ка о двух концах - палиця на (про) два кінці. См. Клюка.
    * * *
    ціпо́к, -пка́, кий, род. п. ки́я, па́лка; ( большая) па́лиця; ( небольшая) кийо́к, -йка́; ( с загнутым концом) кові́нька; ( пастушья) ґирли́ґа, ґерли́ґа; (ветвь, очищенная от побегов) лома́ка, дрючо́к, -чка́, пати́к, -а; увел. кию́ра, кия́ка, палю́га

    Русско-украинский словарь > палка

  • 11 петля

    1) петля (ум. петелька), (затяжная) зашморг (-гу), ключка. [Час-би давно їх або зашморгом на осику, або з печиною в ополонку (Кониськ.). Виймаю ремінь і роблю зашморг (Коцюб.)]. Завязать -лёй, в -лю что-л. - зав'язати що зашморгом (навключки), запетлювати що. [Зав'яжи навключки, а то потім і зубами не розвяжеш, як затягнеться]. Надеть -лю на себя (себе на шею), на кого (переносно) - запетлювати себе, кого. [Той себе запетлює, а той дочку рідну (Мирн.)];
    2) (в сети, в вязанье) вічко и очко (редко око);
    3) (обмётанный прорез в одежде) петелька, застіжка, (мочка или проволочная дужка) бабка, гапка;
    4) (оконная, дверная) завіса, ум. завіска;
    5) охот. - клюка, ключка. Метать -ли (о зайце) - ключкувати, клюки робити.
    * * *
    1) петля́; ( затягивающаяся) за́шморг, -у
    2) (замкнутая линия, круговое движение) петля́; ( извив) звій, род. п. зво́ю, звив, -у, диал. скрут, -у, скру́тель, -ля
    3) ( для пуговиц) петля́, пете́лька; ( для крючка - металлическая) ба́бка
    4) (в сети, вязанье) ві́чко, о́чко; ( в вязанье) петля́
    5) ( силок) сильце́, сільце́
    6) (дверная, оконная) заві́са, петля́
    7) ( ловкач) спри́тник (м.), спри́тниця (ж.); ( дока) до́ка м., ж., до́йда м., ж., тяму́ха м., ж.

    Русско-украинский словарь > петля

См. также в других словарях:

  • клюка — (1) 1. Хитрость, обман, лукавство, коварство: Тъи (Всеслав) клюками подпръ ся о кони (окони?) и скочи къ граду Кыеву, и дотчеся стружіемъ злата стола Кіевьскаго. 35. 1078: Бѣ же Изяславъ мужь взоромъ красенъ, тѣломъ великомь, незлобивъ нравомь,… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • клюка — См …   Словарь синонимов

  • КЛЮКА — жен. крюк, крючок с прямым загибом; палка этого вида, трость; костыль; вост. кочерга, употр. также на заводах; копань или жердь, вырубленная с сучком, с корнем, для поддержки жулоба, под стрехою крестьянской тесовой кровли, или для пригнету… …   Толковый словарь Даля

  • клюка — клюка, клюки, клюки, клюк, клюке, клюкам, клюку, клюки, клюкой, клюкою, клюками, клюке, клюках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

  • Клюка — то же, что костыль Фамилии Клюка, Алла Фёдоровна (р. 1970) российская актриса Клюка, Светлана Васильевна (р. 1978) российская бегунья …   Википедия

  • клюка́ — клюка, и; мн. клюки, клюк, клюкам …   Русское словесное ударение

  • КЛЮКА — КЛЮКА, клюки, жен. Палка с загнутым верхним концом, на которую опираются при ходьбе. Нищий с дорожной клюкой. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • КЛЮКА — КЛЮКА, и, жен. Палка с кривым верхним концом для опоры при ходьбе. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • Клюка — ж. разг. Палка с загнутым верхним концом, использующаяся для опоры при ходьбе. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • КЛЮКА — (волж.) крутой изгиб реки. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 …   Морской словарь

  • клюка — и; ж. Палка с загнутой верхней частью, употребляемая для опоры при ходьбе. Дорожная к. Опереться на клюку …   Энциклопедический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»