кивнути

см. кивати

1) to nod, to beckon

2) (на кого-небудь/що-небудь; вказувати кивком) to motion, to point (to); to allude (to);; тільки недок. ( звалювати провину) to put the blame (on)

махивать, махнуть

1) чем - махати (-хаю, -хаєш, -хає и машеш, маше), махнути, маяти, майнути, вихати, вихнути, (колыхать) колихати, колихнути, війнути, (колебать) коливати, коливнути, хитати, хитнути чим. [Ішов до клуні, тихо махаючи батогом (Н.-Лев.). Ходить ляшок по базару, шабелькою має (Пісня). Вийшов Хо на галяву, сперся на костур, майнув довгою бородою (Коцюб.). Не вихай-бо дуже віником, бо курява встає (Метл.). Сидить дід над водою, коливає бородою (Загадка)]. Сильно -хать, -нуть - вимахувати, махонути. -хать, -нуть головою - хитати, хитнути, кивати, кивнути, (мотать) мотати, мотнути, мотляти головою. [Киваючи рясною головою, зелений ліс до сонця засміявсь (Грінч.)]. -хать крыльями - махати, маяти, (тяжело) глибати крилами. [Летить орел через море, крилечками маше (Метл.). Соловейко летить, крильцями має (Грінч. III)]. Ветряная мельница -шет крыльями - вітряк вимахує (помахує, має) крилами. -хать, -нуть платком - махати, махнути, майнути, війнути хусткою. -хать хвостом - махати хвостом, (быстро: о собаке, свинье) молоти (мелю, -леш), мелькати хвостом. [Кабан закопався в землю да й хвостиком меле (Рудч.). Собака мелькає хвостом (Н.-Лев.)]. -хать (размахивать) рукою, руками - махати, (мотать) мотати рукою, руками. [Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш (Номис). На деяких машинах доводиться тільки до одуру мотати рукою (Азб. Ком.)]. -хать руками на кого - махати руками на кого. -нуть рукою на кого, на что (перен.) - махнути рукою на кого, на що; (забросить дело) занедбати що. -нуть на всё рукою - занедбати все, пуститися берега;

2) кому, кого - махати, махнути (рукою) кому или на кого; (кивать) кивати, (с)кивнути на кого и кому; (звать) кликати, кликнути и покликати кого. [Писар махнув десятникам (М. Вовч.). Грицько махав на його рукою: сюди, мов, сюди мерщій! (Мирний). Кивнув на джуру, і джура сів коло його (Куліш)];

3) -хать (делать во всю, катать) - катати, шкварити, шпарити, смалити, чесати, чухрати. [Ото-ж пише! Так і шкварить - аркуш за аркушем (Київ)];

4) -нуть куда - махнути, махонути, майнути, (пров.) махорнути, гайнути, дмух(о)нути, драп(о)нути, повіятися, почухрати, югнути, джукнути, чкурнути, шарконути, черкнути куди, до кого, до чого. [Махнув на сіновальню (Крим.). Завтра в десятій годині сядемо на трамвай та й махонемо (Н.-Лев.). Стара майнула кудись до дочки (М. Левиц.). Ой, гайну я до дівчат та й на вечерниці (Пісня). Дмухнім до неї! (Котл.). Драпнув за границю (Рудан.). Як це почув, зараз повіявсь до шинку (Звин.). Куди очі почухрав (Котл.). Югнем косити! (Сл. Гр.). Джукну аж на балку (Яворн.). А чи не шарконути оце мені до нього? (Яворн.). За море черкнув (Біл.-Нос.)]. -ться -

1) маятися, майнутися, (колыхаться) колихатися, колихнутися, (колебаться) коливатися, коливнутися, хитатися, хитнутися;

2) безл. - махатися.

* * *

несов.; сов. - махн`уть

1) маха́ти, махну́ти и махону́ти; виха́ти, вихну́ти и усилит. вихону́ти

2) (сов.: отправиться куда-л.) махну́ти, махону́ти, майну́ти, гайну́ти, чкурну́ти

1. n

1) лук (зброя)

2) pl лучники

3) дуга

4) буд. арка

5) поет. райдуга

6) смичок

7) сідельна лука

8) бант

9) краватка, галстук-метелик

10) лекало

11) бугель (електровоза)

2. v

володіти смичком

1. n

1) поклін, уклін

2) ніс (корабля)

2. v

1) кланятися

2) кивати, хитати (головою)

3) підкорятися; схилятися

4) гнути (ся); згинати (ся); нахиляти (ся); нагинати (ся)

* * *

1) лук; pl лучники, стрільці з лука

2) що-небудь, що має форму дуги; бyд. арка; пoeт. веселка

3) смичок; удар смичка

4) лучок дриля або пилки

5) сідельна лука, арчак

6) бант; краватка, краватка-метелик

7) cпeц. лекало

8) cпeц., струмоприймач, бугель пантограф, (електровоза, трамвая)

9) apxiт. еркер

10) aмep. завушник ( окулярів)

11) aмep. металеве кільце, що використовується як ручка (у ножицях, годинниках)

1) кланятися; кивнути, нахилом голови виразити ( що-небудь)

2) підкорятися (тж. bow down)

3) схилятися (тж. bow down)

4) дiaл. (тж. bow down) гнути, згинати, нахиляти; гнутися, згинатися, нахилятися

1) ніс (корабля, дирижабля)

2) = bowman II

1. n

1) кивок

2) клювання носом; дрімота

2. v

1) кивати головою

2) клювати носом, куняти, дрімати

3) заґавитися, проґавити

4) нахилятися, хитатися

5) покоситися, загрожувати обвалом

* * *

1) кивок ( знак згоди або вітання)

2) клювання носом; дрімота

1) кивати головою

2) клювати носом, дрімати

3) зазіватися, проґавити

4) нахилятися, хитатися (про дерева, плюмаж)

5) покоситися, загрожувати обвалом ( про будинок); бути на краю загибелі

1) лук; pl лучники, стрільці з лука

2) що-небудь, що має форму дуги; бyд. арка; пoeт. веселка

3) смичок; удар смичка

4) лучок дриля або пилки

5) сідельна лука, арчак

6) бант; краватка, краватка-метелик

7) cпeц. лекало

8) cпeц., струмоприймач, бугель пантограф, (електровоза, трамвая)

9) apxiт. еркер

10) aмep. завушник ( окулярів)

11) aмep. металеве кільце, що використовується як ручка (у ножицях, годинниках)

1) кланятися; кивнути, нахилом голови виразити ( що-небудь)

2) підкорятися (тж. bow down)

3) схилятися (тж. bow down)

4) дiaл. (тж. bow down) гнути, згинати, нахиляти; гнутися, згинатися, нахилятися

1) ніс (корабля, дирижабля)

2) = bowman II

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *

качивать, качнуть (колыбель, качели, деревья, суднами т. п.) колих[с]ати (-лишу, -шеш), колихнути, гойдати, гойднути, хитати, хитнути, хилитати, хилитнути, (сильно) вихати, вихнути, хибати, хибнути, схибнути, (однокр.) стенути, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиляти, хильнути що. [Прийшлося тещі зятнії діти колихати (Номис). Вичуняла та в запічку дитину колише (Шевч.). Теща дитя колисала (Гол.). Гойдала дитину в колисці (Коцюб.). Ой тихо, тихо Дунай воду хитає (Грінч. III). І над ними буйний вітер траву хилитає (Рудан.). Вітер віє-повіває, кораблі хитає (Рудан.). Не годиться вихати порожню колиску (Звин.). Не хибни горщик, щоб не схлюпнуть (Хорол. п.). Котрась мене схибнула за плече (Г. Барв.). Вітер дуба хиляє (Грінч. III)]. Ветер -чает что - вітер хитає (гойдає, хилитає, хиляє, коливає, колише) що и чим; срвн. Колебать 1. [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.). Ой у полі билина, вітер нею хитає (Чуб.). Дивлюся на височенну сосну, - вітер нею гойдає (Г. Барв.)]. -чать, -нуть головой - хитати, (с)хитнути, мотати, мотнути головою; (сильно или продолжительно) вихитувати головою. [Корови головами вихитують (Харківщ.)]. -чать, -нуть головой - (в знак согласия) кивати, кивнути, хитати, хитнути головою; (выражая несогласие, отрицание) крутити (-чу, -тиш), крутнути, мотати, мотнути, тріпати, тріпнути головою. [Ні, ні - казав Сухобрус, тріпаючи головою (Н.-Лев.)]. -нуть станом - хитнутися на стану. [Вийшов один з гурту, хитнувся на стану, протер вуса (Свидн.)]. -чать насосом - помпувати, (зап.) димати.

* * *

несов.; сов. - качнуть

1) (в гамаке, на качелях; о ветре) гойда́ти, гойдну́ти, виха́ти, вихну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, ма́яти, майну́ти, колиса́ти, колисну́ти; ( колебать) коливати, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, несов. диал. хиля́ти

2) (убаюкивать, укачивать) колиса́ти, колиснути, колиха́ти, колихну́ти, гойда́ти, гойдну́ти

3) ( жидкость насосом) кача́ти, качну́ти, несов. помпува́ти, диал. ди́мати

кивнуть чем (качать головою, подавать знак пальцем, головою, бровями) кивати, (с)кивнути чим на кого, (только головою) хитати, хитнути чим (головою). [Та й головою скивнула (Г. Барв.). Ти мабуть з ним приятель? - спитав писар, киваючи на мене (М. Вовч.). Постукала на його в шибку і кивнула пучкою, щоб прийшов до хати (Кон.). Товариші мовчки хитнули головами на знак згоди (Крим.)]. -нул на меня - кивнув на мене, (сокращ.) кив на мене. [Мати кив на мене: вийди, мов (Тесл.)].

* * *

несов.; сов. - кивн`уть

1) кива́ти, кивну́ти; ( делать лёгкие наклонные движения головой) хита́ти, хитну́ти и схитну́ти

2) ( покачивать головой в такт движению) кива́ти, кивну́ти; ( о лошади) маха́ти, махну́ти

помануть кивати, кивнути, хитати, хитнути чим. Срв. Помахивать, Колебать, Мигать.

* * *

-ся, пошевелить, -ся, пошевельнуть, -ся ворушити, -ся (часом, иноді), поворушити, -ся, зворушити, -ся, ворухати, -ся, ворухнути, -ся, зворухнути, -ся, (двигать) рушати, -ся, порушати, -ся, рушити, -ся, порушити, -ся, зрушити, -ся, рухати, -ся, порухати, -ся, рухнути, -ся, зрухнути, -ся, (о мн.) поворушити, -ся, поворухнути, -ся, порушити, -ся. [Не може ворухнути ні рукою, ні ногою (Франко). Аби поворушились, аби словечко між собою заговорили, зараз пани й гримають (М. В.). Аж заморивсь від натуги, а все-таки не зворухнув торби (Стор.). Вітерець квітку поруша (Крим.). Стоїть наче вкопана - не ворухнеться (Конис.). Гнат порушився (Коцюб.)]. -нуть рукою, ногою - ворухнути, рушити, повести рукою, ногою. И пальцем не -нуть - і пучкою не кивнути, і не кивнутися, і за холодну воду не взятися, і з-під пазурика собі не виколупати. [Маєш будень - роби, а в неділю лежи, сиди і не кивнись (Коцюб.)]. -ливайся! - ворушись! рухайся! кивайся!

* * *

 1. махнути;

 2. кивнути (головою)

 v. kivati · кивати vi., kimati · кимати vi., kivnųti · кивнути vp., kimnųti · кимнути vp.