-
1 ить
см. ведь 1) -
2 Наскорняж[ч]ить
1) (наделать скорнячеством) накушнірювати; (наготовить кож) навичиняти (нагарбувати) шкур;2) (нажить скорнячеством) заробити (нажити, набути) кушнірством (кушнірюючи). -
3 говорить
о ком о чём1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.* * *1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́тивообще́ (в су́щности) говоря́ — в знач. вводн. сл. взагалі (загало́м) ка́жучи
-
4 входить
войти увіходити, входити, увійти, вхожати (несов.), вступати, вступити. -ить с трудом - вдибати, сов. вдибати. -ить протискиваясь - всуватися, всунутися, протовплюватися, протовпитися. -ить малозаметно - просмикатися, просмикнутися. Войти в воду - вбрести (сов.). -ить в землю - вгрузати, вгрузнути. -ить судном в реку - спадати, спасти. -ить во вкус чего - набиратися, набратися смаку до чого. -ить в силу (о человеке) - вбиватися (вбитися) в силу, в потугу; (о законе) набирати (набрати) сили, ставати правосильним. Войти в обычай - повестися (сов.). -ить в товарищество, заплатив вступительный взнос, пай - вкупатися, вкупитися. -ить во что (вмешиваться) - вмикуватися, втручатися до чого. [Батько тепер до господарства не вмикуєтьея, син сам усім порядкує]; срв. Вникать. -ить в соглашение - вступати в згоду, порозуміватися. Войти в милость к кому - підійти під ласку кому, здобутися ласки в кого. -ить с представлением - звертатися з поданням. -ить в пререкания - заходити (вдаватися) в суперечки. -ить в долги - запозичуватися (сов. -зичитися), напозичатися.* * *несов.; сов. - войт`и1) вхо́дити и увіхо́дити, увійти́ и мног. повхо́дити и поввіхо́дити; ( заходить) захо́дити, зайти́ и мног. позахо́дити; ( вступать) вступа́ти, вступи́ти2) (обращаться с просьбой, предложением) зверта́тися, зверну́тися -
5 вставлять
вставить вставляти, вставити, вправляти, вправити, заправляти, заправити. [Свого розуму нікому не вставиш. Розкопали джерельце, вправили вулік, і стала криниця. Викрутив діяменти і заправив до скла инші]. В-ять, -ить стекло оконное - склити, засклити, (о многом) посклити. -ять, -ить в раму под стекло - заводити (завести) під скло. - ять, -ить дно куда - днити що, заднити, заденчити, (множ.) позадинати. В-ять, -ить нитки иного цвета при тканье - утикати, уткати. В-ять дверные, оконные косяки - хутрувати вікна, двері. В-ять, -ить распорки при постройке лодки из цельного дерева - заводити цурки. В-ять, -ить куски в мех, в ткань при починке - штукувати, виштукувати що. В-ять, - ить в кирпичную каменную стену при кладке - вмурувати. В-ять, -ить в дерево металл, кость и пр. при инкрустировании - вкидати, вкинути, впускати, впустити. В-ять, -ить слово в разговор - вкидати, вкинути, докидати, докинути (слово), впадати, впасти в слово кому.* * *несов.; сов. - вст`авитьуставля́ти, уста́вити; ( слово в разговор) укида́ти, уки́нути, докида́ти, доки́нути, дото́чувати, доточи́ти, утуля́ти, утули́ти -
6 водить
водити, поводити. [Буду тебе любитоньки, за рученьку водитоньки. Очима якось страшно поводив]. Водить вокруг - обводити. -ить за нос - дурити кого, плести сухого дуба кому. -ить знакомство - знатися, водитися. -ить компанию - (фамильяр.) кумпанувати. -ить приятельство - приятелювати, товаришити. [Чорт товаришить з мірошником (Куліш)]. -ить дружбу (о женщинах) - подругувати.* * *1) води́ти; ( глазами) пово́дити\водить знако́мство — зна́тися, води́тися; ( дружить) приятелюва́ти, товаришува́ти
2) (разводить животных, птиц) розво́дити -
7 отворять
отворить відчиняти, відчинити, повідчиняти, відхиляти, відхилити, повідхиляти, (гал.) отвирати, отворити що. -ить дверь - відчинити, відхилити двері. -ить окна - повідчиняти вікна. -ить ворота - відчинити ворота, браму, відкинути ворота. Срв. Приотворять, Растворять. Беспрестанно -ять и затворять двери, ходя взад и вперёд - рип(к)атися, рип(к)ати дверима. [Не рипайся (не рипай дверима), не вихолоджуй хати]. -ять кровь - пускати, кидати кров. Отворённый - відчинений, відхилений.* * *несов.; сов. - отвор`итьвідчиня́ти, відчини́ти и повідчиня́ти, відкида́ти, відки́нути -
8 впускать
впустить пускати, пустити, впускати, впустити. [Не пускають в хату ночувать (Шевч.)]. В-ать, -ить когти - впинати, вп'ясти пазури. -ать, -ить капли в глаза - вкапувати, вкапати (вкапнути) краплі в вічі, закапувати (закапати) очі.* * *несов.; сов. - впуст`итьупуска́ти, упусти́ти; ( вонзать) упина́ти, уп'я́сти -
9 вступать
вступить вступати, вступити, входити, увійти. [Уступіте до нашої господи!]; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд; (в брак) братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого; (во 2-й брак) братися вдруге, одружуватися вдруге; (в бой) ставати (стати) до бою, сточити бій; (в открытый бой с кем) давати поле кому. Вступить в спор - зазмагатися. -ать в сношения - заходити в стосунки; (в разговор) заводити (завести) розмову, заходити (зайти) в розмову, в балачки, в бесіду; (в союз) входити (увійти) в спілку, приступати (приступити, пристати) до спілки. Вступить в предосудительный союз - злигатися з ким. Вступать, вступить в связь - вступати в зв'язок, (любовную) зазнатися з ким (сов.). Вступить в дружбу, в приятельские отношения - задружити, заприязнитися, заприятелювати, затоваришувати з ким; (в фамильярные отношения) запанібрататися; (в родство) поріднитися, породичатися. -ить в борьбу, в бой, в спор - вступити в боротьбу, зітнутися, стятися. -ить в тяжбу - запозиватися; (на престол) стати на царство, засісти (усадовитися) на престолі.* * *несов.; сов. - вступ`итьвступа́ти, вступи́ти; ( ступать) ступа́ти, ступи́ти и однокр. ступну́ти; ( вмешиваться) устрява́ти, устря́ти\вступать в [зако́нную] си́лу — набира́ти, набра́ти си́ли (чи́нності) [закону]
-
10 затаивать
затаить затаювати, затаїти, притаювати, притаїти, заховувати, заховати, (припрятать) приховувати, приховати що. [Ну-ну, сестро, ну! Викладай, викладай, що затаїла за душею (Мирн.)]. -ить свои мысли, чувства - затаїти, за[при]ховати свої думки, свої почуття. -ить дух, дыхание - дух (віддих) затамувати, запинити, затаїти, (образно) мовчати та дихати; срвн. Задерживать дыхание. [Дівчина аж дух запинила слухаючи (Корол.). Хоч-би що побачив - мовчи та диш! (Звин.)]. Затаённый - затаєний, притаєний, захований, прихований. [Вгадала мої притаєні думки (Н.-Лев.). Ох, як я не люблю тих прихованих хитрощів! (Крим.). Має приховану думку, вдачу].* * *несов.; сов. - зата`итьзата́ювати, -та́юю, -та́юєш, затаї́ти, прита́ювати, притаї́ти; (припрятывать, скрывать) прихо́вувати, -хо́вую, -хо́вуєш, прихова́ти\затаиватьть дыха́ние — затамо́вувати, затамува́ти (зата́ювати, затаї́ти) дух (по́дих, ві́ддих, ди́хання), собир. притаї́ти (диал. зачаї́ти) дух (по́дих)
-
11 оклеивать
техн., несов. обкле́ивать и окле́ивать, сов. окле́ить и обкле́итьобкле́ювати, обкле́їти -
12 оклеивать
техн., несов. обкле́ивать и окле́ивать, сов. окле́ить и обкле́итьобкле́ювати, обкле́їти -
13 выдалбливать
выдолбить видовбувати, видовбати. -ать, -ить пазы - уґаровувати, уґарувати. В-ать, -ить урок - товкти, витовкти, турукати, витурукати. Выдолбленный - видовбаний; (о пазах) уґарований.* * *несов.; сов. - в`ыдолбить1) видо́вбувати, ви́довбати2) ( механически выучивать) визу́брювати, ви́зубрити, визу́джувати, ви́зудити, сов. ви́товкти -
14 грешить
1) грішити, (слав.) согрішати. Греша жить - грішно жити. Перестать грешить, видя наказание, постигшее кого-либо за грех - каятися на кому;2) -ить на кого - гріхувати на кого, клепати на кого;3) -ить чем - мати ваду, ґанч[дж];4) помилятися. Грешащий - грішитель, согрішитель.* * *рел., перен.гріши́ти -
15 докладывать
докластьI. 1) докладати, докласти. [Доклав воза картоплею];2) (каменную кирпичную кладку) домуровувати, домурувати.II. Докладывать, доложить - (сообщить) доповідати, доповісти, (уведомлять) ясувати; з'ясувати, (сообщать) доносити, донести. [Гайков усе доповідає кому треба (Грінч.). Наймичка доповіла їй, що це все Тупотун так веселить бесіду (Г. Барв.). Ясую вам, що воював щасливо (Куліш). Газети доносять про відкриття парламентської сесії].* * *I несов.; сов. - долож`ить( кому-чему - делать доклад) доповіда́ти, допові́сти и доповісти́ (кому-чому); ( сообщать) повідомля́ти, повідо́мити (кого-що, кому-чому)II несов.; сов. - долож`ить(добавлять; оканчивать кладку) доклада́ти, докла́сти -
16 дотапливать
-ся, дотопить, -ся дотоплювати, -ся (дотопляти, -ся), дотопити, -ся. Печь дотапливается - у печі дотоплюється.* * *I несов.; сов. - дотоп`ить( оканчивать топку) дото́плювати [піч, в печі́], дотопи́ти [піч, в печі́], допа́лювати [в печі́], допали́ти [в печі́]II несов.; сов. - дотоп`ить( оканчивать плавить) дото́плювати, дотопи́ти -
17 забучивать
забутитьI. підсипати, підсипати груз під що, засипати, засипати грузом що.II. Забучивать - починати золити.* * *I строит.; несов.; сов. - забут`итьзабу́чувати, забути́тиII несов.; сов. - забут`ить -
18 заживать
зажить1) гоїтися, загоюватися, загоїтися, безл. затягати, затягнути, (о мног.) позагоюватися, позатягати. [Рана загоїлася. Уже рани позатягало]. До свадьбы -вёт - загоїться, поки весілля скоїться;2) (заработать в найме) заживати, зажити, заробити. [Скільки це вже я в вас грошей зажила?];3) (отживая уплаченные деньги) відживати, віджити; (отслуживая взятый долг) відслужувати, відслужити, відбувати, відбути, відробляти, відробити;4) -жить - зажити. -вём во всю - заживемо на всю губу. -жить домом - зажити своєю господою (домівкою), на власній господі. -вать чужой век - чужий вік заживати. Заживший (о ране) - загоєний. Зажитой - зажитий, зароблений и т. д.* * *I несов.; сов. - заж`ить( о ране) го́їтися и заго́юватися, -го́юється, заго́їтися и мног. пого́їтися и позаго́юватися, зажива́ти, зажи́ти, -живе́ и мног. позажива́тиII несов.; сов. - заж`ить1) ( зарабатывать) заробля́ти, зароби́ти, -роблю́, -ро́биш; диал. зажива́ти, зажи́ти2) ( отрабатывать взятые деньги) відробля́ти, відроби́ти; ( возмещать службой) відслу́жувати, -жую, -жуєш, відслужи́ти, -служу́, -слу́жиш -
19 зазубривать
-ся, зазубрить, -ся1) визублювати, -ся, визубити, -ся, позубити, -ся, щербити, -ся, пощербити, -ся, вищербити, -ся, защербити, -ся. [Хто це ножа визубив? Позубили мені сокиру. Щербив її (шаблю) на татарських головах (Грінч.)];2) (выучивать на память) задовбувати, задовбати, и задовбти що (напам'ять), товкти, витовкти (напам'ять), трубити, витрубити, туркати, витуркати. Зазубренный - визублений, позублений, пощерблений, (бот.) защерблений; задовбаний, витовчений, витрублений, витурканий.* * *I несов.; сов. - заз`убрить и зазубр`ить( делать зазубрины) зазу́блювати, зазуби́ти, -зублю́, -зу́биш, сов. позуби́ти; позубцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш; вище́рблювати, ви́щербити, -блю, -биш, сов. пощерби́ти, -блю́, -би́ш, мног. повище́рблюватиII несов.; сов. - зазубр`ить( механически заучивать) зазу́брювати, -рюю, -рюєш, зазубри́ти, -зубрю́, -зу́бриш и мног. позазу́брювати, визу́джувати, ви́зудити -
20 закашивать
закосить1) починати, почати косити, закошувати, закосити;2) (заработать косьбой) закошувати, закосити. Закошенный - закошений.* * *I с.-х.; несов.; сов. - закос`итьзако́шувати, закоси́ти, -кошу́, -ко́сишII несов.; сов. - закос`ить( ставить вкось) зако́шувати, закоси́ти, -кошу́, -ко́сиш, ско́шувати, скоси́ти
См. также в других словарях:
Ить — Характеристика Длина 68 км Площадь бассейна 718 км² Бассейн Каспийское море Бассейн рек Волга Водоток … Википедия
Ить-Ях — Характеристика Длина 164 км Площадь бассейна 2210 км² Бассейн Карское море Водоток Устье Назым · Местоположение 79 км по левому бер … Википедия
ить — ИТЬ, диал. – Ведь. А дозор то ить можно несть (2. 462). СЦГ 2. 163: ить «то же» … Словарь трилогии «Государева вотчина»
Ить — част. разг. сниж. Употребляется при подчеркивании чего либо сказанного или при противопоставлении сказанного чему либо другому; ведь II. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
ить — сущ., кол во синонимов: 2 • ведь (22) • река (2073) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
ИТЬ — ведь … Казачий словарь-справочник
Пакава Ить — Пакава Ить … Википедия
Отель Ить — (Ярославль,Россия) Категория отеля: Адрес: Улица Свободы 14, Ярославль, Россия … Каталог отелей
Нюрум-Соим (приток Ить-Яха) — У этого термина существуют и другие значения, см. Нюрум Соим. Нюрум Соим Характеристика Длина 14 км Бассейн Карское море Водоток Устье Ить Ях · Местоположение 141 км по прав … Википедия
вкле́ить(ся) — вклеить(ся), вклею, вклеишь, вклеит(ся); пов. вклей [не вклеить(ся), вклею, вклеи] … Русское словесное ударение
докле́ить — доклеить, клею, клеишь, клеят; пов. доклей [не доклеить, клею; пов. доклеи] … Русское словесное ударение