вмешиваться

вмешаться

1) (быть вмешиваему, вмешану) вмішуватися, вмішатися; домішуватися, домішатися. [Вино вмішується у воду; отруту вмішано в трунок];

2) (вступаться в постороннее дело) втручатися, втрутитися до чого, уві що, встрявати, встряти (встрянути), (о многих - повстрявати), вмикатися (вмикуватися), микатися (несов. в.), вплутуватися (плутатися), вплутатися, мішатися, вмішатися, вступатися, вступитися до чого-неб., у що. [Втручатися в розмову. До всього втручається дід: і до свого, і до чужого (Кониськ.). Всі вони туди повстрявали (Грін.). В справи грошові ви не повинні плутатися (Крим.). Старий дурень - микається не в своє діло (Неч.-Лев.). Не дуже він умикався в господарство (Неч.-Лев.)]. Вмешиваться в разговор - плутатися до розмови (в розмову), примовитися (соверш. в.), приставати до розмови, впадати (впасти) в слово. Вмешаться в толпу - втасуватися між юрбу. Всюду он вмешается, затешется - без нього й вода ніде не освятиться; де не посій, то вродиться.

* * *

1) (проникать куда-л., смешиваться с чем-л.) умі́шуватися, уміша́тися, замі́шуватися, заміша́тися

2) (входить, вторгаться в чьи-л. дела, отношения) втруча́тися, втру́титися, умі́шуватися и міша́тися, уміша́тися; ( ввязываться) устрява́ти, устря́ти

3) страд. несов. умі́шуватися; уплу́туватися

мешиваться

1) (страд. з.) - а) мішатися, (о жидкости ещё) калататися, колотитися; (о дровах в печи) перегортатися; (о картах) мішатися, тасуватися; бути мішаним и т. п. Чай -тся ложечкой - чай мішають (розмішують, калатають, колотять ложечкою; б) (смешиваться) мішатися, змішуватися; (спутываться) плутатися, путатися, сплутуватися. Вино -тся с водою - вино змішують з водою;

2) (взаимн., возвр. з.) мішатися; (путаться) плутатися, путатися (сбиваться с речи) збиватися. [Мислі його мішаються (Франко). В голові мені мішається (М. Вовч.). Новобранці на муштрі усе плуталися (Сл. Ум.). Говорив багато, та все якось збивався (Сл. Ум.)];

3) (во что) втручатися, плутатися, вплутуватися, мішатися, встрявати, микатися, вмикатися, вступатися до чого, у що; см. Вмешиваться 2. Не -айтесь -не в своё дело, в чужие дела - не втручайтеся (не микайтеся, не встрявайте) не в своє діло, в чужі справи; не мішайтесь між чужі лика, (шутл.) не сунь (не совай) носа до чужого проса (Приказка);

4) -ться в уме - божеволіти, зсуватися (збиватися) з глузду;

5) (о хлебах) - (желтеть) жовтіти; (зреть) стигнути, достигати, доспівати, доходити; (цвести) квітувати, красуватися.

* * *

1) ( быть помехой) заважа́ти; міша́ти, плу́татися

2) ( вмешиваться) втруча́тися, устрява́ти; міша́тися; ( впутываться) плу́татися, вплу́туватися

1) ( переставать различаться) міша́тися; ( путаться) плу́татися; ( сбиваться) збива́тися

2) (перен.: смущаться) бенте́житися, ні́яковіти и ніякові́ти

3) страд. міша́тися; розмі́шуватися; колоти́тися; міша́тися, змі́шуватися; міша́тися; змі́шуватися; плу́татися

1) плутатися, (о мыслях, чувствах ещё) мішатися, (в чем) плутатися, путлятися в чому. [Плутаються нитки (Грінч.). Чув, що мислі його мішаються (Франко). Попереду плутався в полах високий піп (Коцюб.). Вона сама купала найменшу дитину, а двоє плутались у неї під ногами, бились, верещали (Л. Укр.)];

2) (сбиваться) плутатися, мішатися, збиватися;

3) во что - вплутуватися, плутатися, втручатися, ув'язуватися в що; см. Вмешиваться 2;

4) (блуждать) плутати, блудити, блукати;

5) (шататься) віятися, тинятися, вештатися;

6) с кем - тягатися з ким (см. Волочиться 2, Таскаться); (возиться) вовтузитися, воловодитися з ким.

* * *

1) плу́татися, сплу́туватися

2) ( впутываться) плу́татися, вплу́туватися; (вмешиваться) втруча́тися

3) ( блуждать в поисках дороги) плу́тати, блука́ти, блуди́ти

4) ( шататься) ве́штатися, тиня́тися

5) (иметь дело с кем-, чем-л.) тяга́тися

6) страд. (несов.) плу́татися, сплу́туватися; збива́тися; вплу́туватися; сплу́туватися, пу́татися

ввязаться вплутуватися, вплутатися у щось, втручатися, утрутитися, встрявати, устряти в щось, до чого, вбиратися, убратися, увібратися у щось. [Устряв у клопітну справу. Зареклися, що зроду в таке клопітне не вберемося (М. Вовч.)].

* * *

несов.; сов. - ввяз`аться

1) ( вмешиваться) устрява́ти, устря́ти, утруча́тися, утру́титися, уплу́туватися, уплу́татися

2) страд. несов. ув'я́зуватися; упліта́тися; утя́гуватися, уплу́туватися

см. вмешиваться II

всуватися, всунутися, засуватися, засунутися.

* * *

несов.; сов. - вс`унуться

1) всува́тися и всо́вуватися, всу́нутися

2) (впутываться во что-л.) устрява́ти и устря́ти; уплу́туватися, уплу́татися; ( вмешиваться) умі́шуватися, уміша́тися, замі́шуватися, заміша́тися, втруча́тися, втру́титися

3) страд. несов. всува́тися, всо́вуватися; устромля́тися, устро́млюватися

вступить вступати, вступити, входити, увійти. [Уступіте до нашої господи!]; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд; (в брак) братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого; (во 2-й брак) братися вдруге, одружуватися вдруге; (в бой) ставати (стати) до бою, сточити бій; (в открытый бой с кем) давати поле кому. Вступить в спор - зазмагатися. -ать в сношения - заходити в стосунки; (в разговор) заводити (завести) розмову, заходити (зайти) в розмову, в балачки, в бесіду; (в союз) входити (увійти) в спілку, приступати (приступити, пристати) до спілки. Вступить в предосудительный союз - злигатися з ким. Вступать, вступить в связь - вступати в зв'язок, (любовную) зазнатися з ким (сов.). Вступить в дружбу, в приятельские отношения - задружити, заприязнитися, заприятелювати, затоваришувати з ким; (в фамильярные отношения) запанібрататися; (в родство) поріднитися, породичатися. -ить в борьбу, в бой, в спор - вступити в боротьбу, зітнутися, стятися. -ить в тяжбу - запозиватися; (на престол) стати на царство, засісти (усадовитися) на престолі.

* * *

несов.; сов. - вступ`ить

вступиться за кого оступатися, оступитися за ким или за кого, обставати, обстати за ким, упоминатися за ким, (защищать) обороняти кого.

* * *

несов.; сов. - вступ`иться

1) (за кого-что) заступа́тися, заступи́тися, вступа́тися, вступи́тися (за кого-що), оступа́тися, оступи́тися (за кого-що, за ким-чим); обстава́ти, обста́ти (за ким-чим, за кого-що)

2) ( вмешиваться) утруча́тися, утру́титися, умі́шуватися, уміша́тися, устрява́ти, устря́ти

вторгнуться вдиратися, вдертися, впиратися, впертися; (в жизнь, в дела чьи) - втручатися, утрутитися, втискатися, втиснутися; быстро вторгаться (в страну) - вганятися, увігнатися (до якоїсь країни), чинити (вчинити) забіг(и).

* * *

несов.; сов. - вт`оргнуться

войти увіходити, входити, увійти, вхожати (несов.), вступати, вступити. -ить с трудом - вдибати, сов. вдибати. -ить протискиваясь - всуватися, всунутися, протовплюватися, протовпитися. -ить малозаметно - просмикатися, просмикнутися. Войти в воду - вбрести (сов.). -ить в землю - вгрузати, вгрузнути. -ить судном в реку - спадати, спасти. -ить во вкус чего - набиратися, набратися смаку до чого. -ить в силу (о человеке) - вбиватися (вбитися) в силу, в потугу; (о законе) набирати (набрати) сили, ставати правосильним. Войти в обычай - повестися (сов.). -ить в товарищество, заплатив вступительный взнос, пай - вкупатися, вкупитися. -ить во что (вмешиваться) - вмикуватися, втручатися до чого. [Батько тепер до господарства не вмикуєтьея, син сам усім порядкує]; срв. Вникать. -ить в соглашение - вступати в згоду, порозуміватися. Войти в милость к кому - підійти під ласку кому, здобутися ласки в кого. -ить с представлением - звертатися з поданням. -ить в пререкания - заходити (вдаватися) в суперечки. -ить в долги - запозичуватися (сов. -зичитися), напозичатися.

* * *

несов.; сов. - войт`и

1) вхо́дити и увіхо́дити, увійти́ и мног. повхо́дити и поввіхо́дити; ( заходить) захо́дити, зайти́ и мног. позахо́дити; ( вступать) вступа́ти, вступи́ти

2) (обращаться с просьбой, предложением) зверта́тися, зверну́тися

1) лізти, (взлезать) вилазити, вилізати, злазити куди, на що, по чому; (карабкаться) дертися и дратися (деруся, -решся), видиратися, здиратися, пнутися и п'ястися (пнуся, пнешся), спинатися, (цепко) драпатися куди, на що; (слезать) злазити, злізати з чого, куди, у що; (переть) перти (пру, преш), пертися, пхатися куди, до чого, у що; срвн. Лазить и Взбираться. [Серед ліса стоїть дуб,- давай по нім лізти (Рудан.). Знову лізуть на сонце важкі, розтріпані хмари (Коцюб.). Наївся дурману та й дереться на стіну (Богодухівщ.). П'явсь, п'явсь на ту гору - не зопнеться (Чуб. I). Наймички регочуться, аж на комін спинаються (Н.-Лев.). Лядські господарі почали пертися на узграниччя всіма способами (Куліш)]. Лезть на дерево, на кровлю - лізти, ви[з]лазити, дертися, ви[з]диратися, пнутися на дерево, на покрівлю. Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) - лізти (дертися и т. п.) на стіну. Лезть с дерева - лізти (злазити, злізати) з дерева. Лезть на четвереньках - рачки лізти, рачкувати. [Струк рачкував за їм здалека (Грінч.)]. Лезть в воду - лізти у воду. Лезть в бары, в начальство и т. п. - пнутися или п'ястися, лізти в пани, в начальники, на панську лінію гнути, (грубо) пертися, пхатися, микатися куди, до чого, у що. [Забагатіли, в пани пнуться (Слов'яносерощ.). П'явся до гетьманування на Україні (Куліш). В слов'янофіли так і претесь (Шевч.). У начальство він не пхається (Грінч.). Коли не піп, не микайся в ризи (Приказка)]. Куда ты -зешь? - куди ти лізеш, пнешся? (грубо) куди ти пхаєшся (прешся)? [Куди ти прешся,- і без тебе тісно (Л. Укр.)]. Не лезь в чужое дело - не втручайся (не вмикуйся) до чужої справи; не пхай носа до чужого проса (Номис). Лезть (приставать) к кому - лізти, в'язнути, чіплятися до кого. Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому - з короткими гужами приставати до кого; срвн. Приставать 4. Лезть в драку - лізти, сі[и ]катися, соватися, сукатися з кулаками (з ножем и т. п.) до кого. [Чого до мене з ножакою сикаєшся? (Куліш). Кричав, совався з кулаками (Н.-Лев.). Не билася я, а вони сукалися з кулаками, а я одпихалась (Переяславщ.)]. Лезть в голову - лізти в голову, лізти (сунутися, спадати) на думку, на мислі, (фам.) пертися в голову. [Лізе на думку, наче злодій до скрині (Кон.). Такі все дурниці лізуть (спадають) на думку (Харківщ.). Їх лиця раз-у-раз сунулися мені на думку (Франко). Однісінька влізлива думка так і преться в голову (Крим.)]. Ему ничто не -зет в голову - його голови ніщо не держиться; йому до голови нічого не впхаєш (не втовчеш). Он сам в петлю -зет - він самохіть у петлю лізе (пнеться), він сам собі зашморг на шию накидає. Сапоги узки, не -зут на ногу - чоботи вузькі, не налазять на ногу. Шапка не -зет на голову - шапка не налазить на голову. Из кожи лезть - рватися (видиратися) з шкури; Срвн. Кожа. [Роблю, аж із шкури видираюся (Звин.)]. Он в карман за словом не -зет - він язика не в кешені ховає, він по слово до кешені не лізе;

2) а) (о волосах, мехе) лізти, вилазити. [Після тифу коси вилазять, лізе й лізе і кіска отака зостанеться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лізти, розлазитися. [Крам гнилий: так і лізе (розлазиться) в руках (Полтавщ.)].

* * *

1) лі́зти; ( взбираться наверх) вила́зити, виліза́ти; ( с трудом) де́ртися, дра́тися; ( налезать) нала́зити

2) ( во что - вмешиваться) лі́зти (в що); ( приставать) сі́катися, сучи́тися (до кого)

3) (выпадать; расползаться) лі́зти; (о волосах, шерсти) вила́зити, виліза́ти; (о ткани, коже) розла́зитися, розліза́тися

1) (мелочной товар, всякая всячина) дріб'язок (-зку), дріб (р. дробу), подріб (-робу, м. ж., реже -роби, ж. р.), подробиця, подріб'я (-б'я), дробина, дрібнота, дрібниця. [Забув купити олії; стільки дріб'язку було, що як його й не забути (Київщ.). Їздив по селах, промінюючи всяку господарську подріб за платянки (Франко). Що там у його купувати: самі сірники та сіль, та така всяка подробиця (Ніженщ.). Забрав я тото все на віз, подріб'я склав у рептюх (Франко)]. По -чам - на роздріб, подробицею. [Продавати гуртом (на гурт) і на роздріб (подробицею) (Київщ.)]. Накупить всякой -чи - накупити всякого дріб'язку. -лочь угольная - вугляна потерть (-ти);

2) (о скоте) дріб'язок, (преимущ. птица) дробина, дріб;

3) (мелкие деньги) дрібні гроші (-шей и -шів), дрібняки (-ків), дріб'язок, (реже) дрібнота, дрібнотка; (медь) мідяки, мідячки; (серебро) срібняки, срібнячки. [Та й надавали-ж ви мені дрібняків! (Брацлавщ.). Прошу гаман цей взять, ще й дріб'язок там є, щоб грошики плодились (Стар.-Чернях.). Плати, Микито, бо в мене кат-ма дрібнотки (М. Вовч.)]. Дайте мне -чи, -чью - дайте мені дрібних грошей (дрібняків), дрібними грішми (дрібняками);

4) см. Мелкота 3;

5) (деталь) дрібниця, дрібничка, (мелкая подробность) подробиця, подробина. [В неї нема виробленої до дрібниць програми (Грінч.). Довелося пригадувати балачку в усіх подробицях (Крим.)]. Входить во все -чи - вдаватися (вглядатися) в усі дрібниці (подробиці), додивлятися (доглядатися) до всіх дрібниць (подробиць), (вмешиваться) втручатися до всіх дрібниць (в усі дрібниці);

6) (пустяк) дрібниця, дрібничка, дріб'язок, абищиця, марниця, (жалкий) нікчемниця, мізерія, (малость) малість (- лости). [Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Грінч.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Хоч на хвилину забутися про щоденну мізерію й дріб'язки (Крим.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.). 60 мільйонів не така-то вже й мізерія (Єфр.). Лається, свариться за кожну малість (Звин.)]. -чи жизни - життьові дрібниці (марниці), життьовий дріб'язок, окрушник життя (Єфр.). [Гордий чоловік не виб'ється ніколи із життьових марниць неволі (Франко)]. Заниматься -чами - марнувати час на дрібниці, дріб'язкувати. Разменивать свой талант на -чи, размениваться на -чи - розмінювати свій талант, розмінюватися (розпорошуватися) на дрібняки, на дріб'язок. [Будь чим хочеш, аби не розпорошеним на дріб'язок (Єфр.)].

* * *

1) дрі́б'язок, -зку

2) ( мелкие деньги) дрібні́ гро́ші (-шей)

3) ( пустяк) дрібни́ця, собир. дрібни́ці, -ни́ць

позволить дозволяти, дозволити, позволяти, по(до)зволити, зволяти, зволити, призволяти, призволити (допускать) попускати, попустити кому що, и на що, (велеть) веліти кому що. [Пан не дозволяв і на годинку кидати ліса (М. Вовч.). Позволь мені усім це розказати (Л. Укр.). Хоч позволив хан на пісках новим кошем стати, та не зволив запорожцям церкву будувати (Шевч.). На це я собі не попустив (Єфр.). Та чи не призволите чайку? (Кониськ.). Подозвольте мені слово до вас сказати (Яворн.). Не велю милому журитися (Метл.)]. -лять себе что - до[по]зволяти собі що и на що, допускатися (сов. допуститися) чого [Він допустився шахрайства]. -лит себе ошибку - дозволити собі помилку или допуститися помилки. -лить себе такую роскошь - дозволити собі таку розкіш и на таку розкіш (Єфр.). -лить себе смелость - дозволити собі сміливість. -лить кому делать, говорить что - до[по]зволити кому робити, говорити що. Здоровье -ет кому - здоров'я дозволяє (змагає) кому. [Як (если) здоров'я змагає, то добре й робити (Н.-Вол. п.)]. Если -лит мне время - як дозволить мені час, якщо (коли) матиму час. -лить себя подговорись - до підмови, на підмову датися. -льте слово молвить - дозвольте слово мовити, дайте (дозвольте) до слова прийти. -льте! - дозвольте, (по)чекайте, погуляйте! [Чекайте! Як, се Андрій Гавриленко? (Коцюб.)]. Не могу этого -лить - не можу цього (и на це) дозволити кому. Я не -лю ему никакой дерзости - я не дозволю йому жадного (ніякого) грубіянства. Не -лю вмешиваться в мои дела - не дозволю втручатися в мої справи, (иносказ.) не дам у кашу собі дмухати. Позволенный - до[по]зволений.

* * *

несов.; сов. - позв`олить

примесить

I. (о тесте) примішувати, примісити, домішувати, домісити чого. Примешанный - примішаний, домішаний.

II. Примешивать, примешать -

1) чего, к чему, во что - примішувати, примішати, домішувати, домішати, умішувати, умішати чого (що) до чого, в що. -шать отрубей к соломе для корма скота - обмішати солому ґрисом;

2) кого, что к чему (припутать) - приплутувати, приплутати кого, що до чого, уплутувати, уплутати, ув'язувати, ув'язати кого, що в що, пришивати, пришити кого до чого. Примешанный -

1) при[до]мішаний;

2) приплутаний до чого, уплутаний у що. -ться -

1) к чему - примішуватися, домішуватися, бути при[до]мішаним до чого. [До обурення проти ворога домішується ще почування туги (Єфр.)]. К вину для крепости -ется спирт - щоб вино було міцніше, до його домішують спирту;

2) во что - встрявати, встря(ну)ти в що, втручатися, втрутитися до чого и у що, вплутуватися, вплутатися, мішатися, вмішатися у що; см. Вмешиваться 2.

* * *

1) (смешивая, присоединять) домі́шувати, доміша́ти, примі́шувати, приміша́ти

2) (перен.: впутывать) приплу́тувати, приплу́тати

несов.; сов. - с`унуться

1) су́нутися и со́ватися, су́нутися; ( лезть) лі́зти, полі́зти; (являться куда-л., к кому-л.) потика́тися, поткну́тися; ( пихаться) пха́тися, пхну́тися; ( тыкаться) ти́катися, ткну́тися и ти́кнутися; (сов.: устремиться к кому-чему) сікну́тися

2) ( вмешиваться) втруча́тися, втру́титися (втру́чуся, втру́тишся); ( ввязываться) устрява́ти, устря́ти (устря́ну, устря́неш) и мног. повстрява́ти; (несов.: приставать) сі́катися

3) (несов.: суетиться) метуши́тися

4) страд. несов. су́нутися, со́ватися; ти́катися (ти́кається и ти́четься), ти́цятися

вмесить

I. вмішувати, вмісити. [Вмісила в тісто борошна]. Вмешиваться (вмесиваться), вмеситься - вмішуватися, вміситися. [Борошно вмішується в тісто].

II. Вмешивать, вмешать -

1) (примешивать) вмішувати, вмішати що у що, примішувати, примішати що до чого, домішувати, домішати до чого. [Умішати води у вино];

2) (впутывать кого) вплутувати, вплутати кого у що (до чого), втягати, втягти, втручати, втрутити кого у що, притикати, приткнути кого до чого. [Утягти (уплутати) в клопітну справу. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив (Грін.)].