-
1 звал
гидр. свал -
2 звал глибин
свал глуби́н -
3 свал глубин
звал глиби́н -
4 свал глубин
звал глиби́н -
5 свал
-
6 свал
-
7 завал
1) мед. - завал (-лу);2) (засека) засіка;3) см. Заваливание.* * *зава́л, -у; зава́ла; (сваливание, падение диал.) звал, -у -
8 называть
назвать1) (давать название, имя, кличку) звати, називати, назвати, нарікати, наректи, кликати кого, казати на кого, на що, (не только именовать) іменувати, на(й)меновувати, на(й)менувати, (преимущ. с оттенком пренебр.) узивати, узвати, (прозывать) дражнити, продражнити, (величать) величати, звеличати, (о мног.) поназивати, понарікати, пона(й)меновувати, повзивати кого, що ким, чим, яким. [Дехто звав тую квартиру катакомбою (Крим.). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, - усіх поназивав. (Чуб. I). Своє дитя без сорома байстрям нарікає (Шевч.). То як-же наректи мою психіку? (Крим.). Не кличте преподобним лютого Нерона (Шевч.). Тільки найгіршу жінку лахудрою кличуть (Крим.). Поступ веде за собою те, що можемо найменувати ростом особи (Доман.). Сонце найменував він небесним оком (М. Калин.). Автор наменував свого писаря таким ім'ям, що його ніхто не може вимовити (Грінч.). Нас хлопами взивали (Франко). Проклятим начинням не взивай святої арфи (Л. Укр.). То тільки собак дражнять рудими (Н.- Лев.). Народня муза так гарно звеличала Хмельницького Русином (Куліш)]. Как -вают это? - як зветься це? як кажуть на це? [В Херсонській губерні кажуть на затірку «мотузка» (Звин.)]. Он -вает себя вашим родственником - він зве себе вашим родичем. -вать кого дураком - дурнем звати (узивати, величати), назвати, дурняти (женщину: дуркати) кого, дурня завдавати, завдати, дурня загинати, загнути кому. Так называемый - так званий, так зветься, (мн.) так звуться. [Так звана слава (Грінч.). Ходить до нас, так зветься, мироносниця (Звин.). Бувають, так звуться, характерники (Звин.)];2) (по имени, по фамилии) звати, називати, назвати, кликати, величати кого на ім'я (на ймення, на прізвище), на(й)меновувати, на(й)менувати кого. [Та забула людей розпитати, як милого на імнячко звати (Пісня). Де-ж таки видано, щоб мати звала сина на прізвище? (Грінч.). Ой ти, дівчино, ти, мила моя, як-же тя кличе мати твоя? (Голов.). Їх ім'я всяке тепер знає і не треба їх тут наменовувати (Грінч.)]. -звать кого по имени и отчеству - назвати кого на ім'я й по батькові;3) (перечислять) називати, назвати кого, що (одно на одним, одно за другим), переказувати, переказати що, (о мног.) поназивати, попереказувати. [Цар переказав усе, що було в його найкращого, а чорт все кажс: «ні!» (Рудч.)]. -звал два-три имени и обчёлся - назвав два чи три (з два-три) ймення, - і край лікові (і недолік);4) (считать кем чем) звати, називати, назвати кого, що ким, чим, уважати, визнавати, визнати кого за кого, за що, що за що. Вы -ете это любовью? - ви це звете любов'ю (коханням)? ви вважаєте це за любов (кохання)?;5) (выдавать кого) виказувати, виказати кого. [Його піймано, мордовано, вимагаючи, щоб він виказав товаришів; він не виказав нікого (Грінч.)];6) (напрашивать) накликати, накликати, напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, (о мног. или в большом количестве) понакликати, наскликати, понапрошувати, понапрохувати кого. [Накличу веселих гостей (Н.-Лев.). Напросила старців і вбогих (Н.-Лев.). Нащо ти так багато людей понакликав, - де ми їх посадимо? (Харківщ.). Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим (Харківщ.)]. -вать гончих, охотн. - скликати, скликати, (о мног.) поскликати гончаків. Названный -1) названий, наречений, на(й)менований, поназиваний, пона(й)меновуваний; визнаний; виказаний;2) (напрошенный) накликаний, напрошений, напроханий, понакликуваний, понапрошуваний: понапрохуваний; (о гончих) скликаний.* * *I несов.; сов. - назв`ать1) назива́ти и звати (зву, звеш и зову, зовеш), назва́ти и мног. поназива́ти; наріка́ти, наректи́, -речу́, -рече́ш; (несов.: по имени, фамилии, кличке) кли́кати (кличу, кличеш); ( давать название) узива́ти, узва́ти и увізва́ти\называтьть себя — ( представляться) назива́ти, назва́ти себе
2) (сообщать, объявлять) назива́ти, назва́тиIIназва́ть (приглашать, сзывать) наклика́ти, наклика́ти, -кли́чу, кличе́ш и мног. понаклика́ти -
9 откликаться
и откликиваться откликнуться на что відкликатися, відкликнутися, відгукуватися и відгукатися, відгукнутися, о(б)зиватися, обізватися и озватися, подавати, подати голос на що. [Як прийде лисичка, то не відкликайся. На моє прохання не відгукнулися. Ой, хто в лісі озовися]; (о звуке) лунати, відлунути. [Десь розлігся такий виляск, що аж за озером одлунуло (М. Вовч.)]. Я его звал, по он не -нулся - я його кликав, та він не обізвавсь. Лес и горы -каются - ліс і гори відгукуються (озиваються, виляскують). Эхо -кается - луна відгукується, озивається, виляски йдуть. Как аукнется, так и -нется - як гукнеш, так і відгукнеться.* * *несов.; сов. - откл`икнутьсявідгу́куватися и відгука́тися, відгукну́тися, відклика́тися, відкли́кнутися, відзива́тися, відізва́тися; ( отзываться) озива́тися, озва́тися, обзива́тися, обізва́тися, оклика́тися, окли́кнутися -
10 Повержение
скидання, (оконч.) зваління, скинення. -ние к стопам - припадання кому до ніг, или до чиїх ніг. -ние к стопам просьбы - складання до ніг чиїх прохання.
См. также в других словарях:
звал — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
Звал меня царь, звал меня государь к ужину... — Звал меня царь, звал меня государь к ужину, к обеду; я человек не такой: по земле не хожу, на небо не гляжу, звезд не считаю, людей не знаю (рыба). См. СКОТ ЖИВОТНОЕ … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Звал на честь, а посадил на печь. — (тестя). См. СЕМЬЯ РОДНЯ Звал на честь, а посадил на печь (зять тестя). См. ЧЕСТЬ ПОЧЕТ … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Звал волк козу на пир, да коза нейдет. — Звал волк козу на пир, да коза нейдет. См. ГОСТЬ ХЛЕБОСОЛЬСТВО … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Звал кот кошурку в печурку: и тепло, да голодно. — Звал кот кошурку в печурку: и тепло, да голодно. См. ГОСТЬ ХЛЕБОСОЛЬСТВО … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Звал, позывал честный семик широкую масленицу к себе погулять. — Звал, позывал честный семик широкую масленицу к себе погулять. См. МЕСЯЦЕСЛОВ … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Звал меня царь государь в гости... — Звал меня царь государь в гости; и говорил я: Царь, я по земле не хожу, я на небо не гляжу, царя во очи не признаю . И зазвал таки царь государь меня в гости (рыба). См. СКОТ ЖИВОТНОЕ … В.И. Даль. Пословицы русского народа
звал — у, ч. 1) Дія за знач. звалювати 1). 2) рідко. Те саме, що звалище 2). 3) рідко. Те саме, що завал 2) … Український тлумачний словник
Кто на помочь звал, тот и сам иди! — Кто на помочь (т. е. на толоку) звал, тот и сам иди! См. УСЛУГА ОТКАЗ … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Маори (язык) — Эту статью следует викифицировать. Пожалуйста, оформите её согласно правилам оформления статей. У этого термина существуют и другие значения, см. Маори … Википедия
Ночные страхи (кошмары) — – расстройства сна, выражающиеся в повторяющихся тревожных пробуждениях во время сна. Тревожные сновидения – более легкая форма этого. Кто звал? Испуганный встаю. Тиха, бледна, Не спит свеча, Постель бела, Глубоко ночь кругом легла… И сердце,… … Энциклопедический словарь по психологии и педагогике
