заспокоєний

1) успоко́енный; уня́тый

2) утолённый

1) zaspokojony

2) uspokojony

техн.; физ. успоко́енный

1. n амер., розм.

нероба, паразит

2. adj розм.

1) смертельно стомлений (виснажений); знесилений

2) загнаний (про коня)

3) заспокоєний

4) аперіодичний (про вимірювальний прилад)

* * *

1) заспокоєний ( про магнітну стрілку)

2) аперіодичний ( про вимірювальний прилад)

1) прич. заспоко́єний; ути́шений, угамо́ваний, утихоми́рений; прибо́рканий, угамо́ваний; утихоми́рений

2) в знач. прил. заспоко́єний; ( спокойный) спокі́йний

техн., физ.

техн., физ.

1) заспокоєний ( про магнітну стрілку)

2) аперіодичний ( про вимірювальний прилад)

1) прич. умиротво́рений; утихоми́рений; заспоко́єний

2) в знач. прил. умиротво́рений, упоко́рений; ( утихомиренный) утихоми́рений; ( спокойный) спокі́йний; ( тихий) ти́хий

спокійний, мирний, заспокоєний О.

1) заспоко́ювач, заспокі́йник

2) спец. заспоко́ювач

МИР - соціальний стан буття, який характеризується відсутністю збройної боротьби у масштабних і явно виражених формах. Традиція включення проблематики М. в контекст філософських пошуків має тривалу історію. Давньоінд. парадигма М. виходила з примату індивідуального М. над соціальним. Слово "шанти" (М.) - це заспокоєність, умиротворіння особистості. Зміст позначеного ним поняття не виключає необхідних аспектів збройного встановлення М. для всього суспільства. В античній Європі (Греція і Рим) розуміння М. також охоплювало конкретний мілітарний аспект. У Греції М. розглядався як внутрішньоеллінська проблема (внутрішній М.); зовнішнім М. була перерва між необхідними (у соціальному сенсі) війнами В. ід мрій про мирний "золотий" вік мислителі переходили до раціонального обґрунтування і встановлення справедливих відносин між однорідними, як правило, християнськими державами. Від Августина Блаженного бере витоки ідея створення "Божого миру". Поняття природного права, суспільного договору та державного розуму було в основі вчень Гоббса та Спінози; останній окреслив позитивний зміст М., уґрунтовуючи його на доброчесності, яка спирається на твердість духу. У соціальній філософії Канта розуміння М. невіддільне від тлумачення ним поняття "соціального договору" як регулятивної ідеї стосовно встановлення у суспільстві верховенства закону. Це верховенство закону є запорукою М. як у відносинах між окремими індивідами, так і між націями. Концепція "вічного миру" включала ідею універсального єднання держав і націй. У сучасній соціальній філософії, політології, соціології М. у відносинах між державами і народами характеризується або повною відсутністю застосування збройної сили у відносинах (чи загрози силою), дотриманням прийнятих зобов'язань дружнього співіснування народів або припиненням на певний час широкомасштабних війн і збройних конфліктів, закріпленням їх результатів у мирному стані. При застосуванні теоретичного підходу Клаузевіца, який вважав сутністю війни продовження політики насильницькими засобами, М. постає як закріплення і продовження тих політичних тенденцій, які передували йому у стані війні, а також як підготовка до нових воєн. Поняття "озброєний М." використовується теоретиками західноєвропейської школи для кваліфікації стану сучасних міжнародних відносин, коли озброєні для ведення широкомасштабних збройних конфліктів сторони зважають на переваги стешу М.