заговаривать

заговорить

1) (начать говорить) заговорювати, заговорити, забалакувати, забалакати, здіймати мову, зняти мову, загомоніти до кого про (за) що и що. -ть с кем - заговорювати, заговорити и т. д. до кого, озиватися, озватися и обізватися до кого. В нём -рило любопытство - його взяла цікавість;

2) кого - забалакувати, забалакати кого, заговорювати, заговорити кого, замовляти, замовити зуби, забивати, забити баки кому. [Зараз підсіла до чоловіка, та й ну його забалакувати. Та не замовляйте зуби,- не болять. Не забивай баки];

3) (завораживать) замовляти, замовити, заворожувати, заворожити, (от болезни) відшептувати, відшептати, вимовляти, вимовити що. [Кров замовляти. Баба пристріт замовляє. Бешихо, бешихо, я тебе вимовляю, на пущі засилаю. Умів і трясцю відшептати (Котл.)]. Заговорённый - заговорений, замовлений; (заговорный) замовний. [Замовний скарб].

* * *

1) ( утомлять разговором) загово́рювати, -рюю, -рюєш, заговори́ти, -ворю́, -во́риш, забала́кувати, забала́кати

2) ( воздействовать заговором) этногр. замовля́ти, замо́вити, примовля́ти, примо́вити, загово́рювати, заговори́ти; ( шептанием) відші́птувати, відшепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш

3) (сов.: начать говорить) заговори́ти, забала́кати; загомоні́ти

4) (сов.: овладеть речью, языком) заговорити, забала́кати

-ся см. Заговаривать, -ся.

* * *

см. заговаривать II

заворожить

1) заворожувати, заворожити, зачаровувати, зачарувати кого, що; см. Заколдовывать, Заговаривать 2. -вать болезнь, кровь - замовляти хоробу, кров. Завороженный - заворожений, зачарований; замовлений;

2) -жить (стать ворожить) - заворожити, зачарувати кому.

* * *

несов.; сов. - заворожить

заклясть

1) заклинати, заклясти (-кля[е]ну, -кля[е]неш). [Вона свої гроші закопала і закляла. О, сатано! тебе я заклинаю (Куліш). Прошу тебе, благаю й заклинаю усіми битвами, в яких ми бились (Куліш)]. -наю богом, всем святым, дружбой - заклинаю богом, усім святим, приязню;

2) (брать зарок) зарікати, заректи кого. [Княгиня Раїна, вмираючи, зарікала сина не піддаватися католицтву (Стор.)];

3) (заговаривать, завораживать) замовляти, замовити, заворожувати, заворожити кого, що; срвн. Заколдовывать. Заклятый - заклятий; замовлений, заворожений. [Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби-як і не візьмеш].

* * *

несов.; сов. - закл`ясть

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

наколдовать

1) что (воду, зелье и т. п.) - начаровувати, начарувати, наворожувати, наворожити, нашіптувати, нашептати, наговорювати, наговорити, замовляти, замовити, (о мног.) поначаровувати и т. п. що. [Як наговорить воду та вип'єш, то відразу поможе (Канівщ.). Оце-ж ворожка воду замовляє (Звин.)];

2) что кому - наворожувати, наворожити, приворожувати, приворожити, начакловувати, начаклувати, (о мног.) понаворожувати и т. п. що кому. [Пішли вони вдвох до ворожки, щоб вона приворожила їм дитину (Звин.)]. -жить болезнь кому - наворожити х(в)оробу кому, поробити, починити що кому. [Так ворожка поробила (Шевч.). Це мені на весіллі так пороблено (Богодух.). Починено, та й знаючи починено! (Квітка)];

3) (наживать колдовством) виворожувати, виворожити, заворожувати, заворожити, (о мног.) повиворожувати, позаворожувати що. [Виворожив карбованця в дурної баби (Канівщ.)]. Наворожённый -

1) начарований, наворожений, нашептаний, наговорений, замовлений, поначаровуваний и т. п.;

2) наворожений, приворожений, начаклований, понаворожуваний и т. п.;

3) виворожений, заворожений, пови[поза]ворожуваний. -ться -

1) начаровуватися, начаруватися, поначаровуватися; бути начаровуваним, начарованим, поначаровуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) начаклуватися, начаруватися, навідьмуватися, (наворожиться) наворожитися.

* * *

этногр.; несов.; сов. - наколдовать

1) (вызывать что-л. колдовством) начаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, начарува́ти, сов. начаклува́ти, -лу́ю, -лу́єш; (сов.: наворожить) наворожи́ти, -рожу́, -ро́жиш

2) (придавать чему-л. волшебные свойства) начаро́вувати, начарувати, сов. наворожи́ти; ( нашёптывать) нашіптувати, нашепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш; ( наговаривать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш; ( заговаривать) замовля́ти, замо́вити, -влю, -виш