дәріхана

де ВН, СБ, О, Б, У; т'ельлер

"йа хана?"— дий приходять і кажуть

"а де він?" У; пор. ана IV.

ану, нумо СМ, У; хана, алт' ет меэм хызымы да ану, відвези й мою дочку СМ; хана, эпсимиз дэ хапуға? ану, чи всі ми вдома? У; пор. ана IV, кана, кане, хане II, ханы.

кривавитися, кровоточити ВН, СБ, НКД, СГС, СК; оун йарасы ханай у нього з рани йде кров О, НКД.

1) ханство

2) влада хана

* * *

1. мати; анаңның т'ӧрӱ ах ти сліпець твоєї матері СБ; ӧгий ана мачуха СМ, У; ханы ана теща, свекруха О (див. хайнана, хайын ана) ; хыстан ана хрещена мати СК; анасы минсе тэрект' е, хызы минер путахка якщо мати залізе на дерево, то дочка залізе на гілку О; т'енарын кӧр дэ безин ал, анасын кӧр дэ хызын ал СБА, анасыны гӧр / бах — хызны ал СГ купуючи тканину, подивися на її край, беручи дівчину, подивися на її матір; э-э, анасыны лайл. е-ех, його матір Г; ананын чухурче сычайым лайл. я випорожняюся в яму твоїй матері К.

2. поважна жінка НКД.

3. самиця, самка; ана баш племінна матка худоби, вівцематка О; ана т'ирпи їжачиха СМ; ана хаз гуска К.

4. материнський, рідний; ана тили / ана тиль рідна мова.

дав. в. займ. о, у йому СЛ; мейильдир ана / она закоханий у неї СЛ / Г; див. она.

той, отой; ген, он, от, ось, наприклад ВН, П, СЛ; ана абрада ось тут СЛ; ана шаат той свідок П; ана шай такий-от ВН; айтый маңа бир ший бир ший, ана, йа барып сув т'етирмеэ, йа бир ший каже мені що-небудь, наприклад, води принести чи щось інше П; пор. ан II.

де Г, СЛ; йа ана сенин Ашых Ғарибин? а де твій Аших Гаріб? СЛ; пор. кана, кане, хана II, хане, ханы.

ану К; ана т'ит ану йди звідси геть К; пор. хана II.

ану СМ; кана тӱшӱн ану подумай СМ; пор. кане, хана II, хана, хане II.

вгамовувати спрагу У; сув ичтим хана-хана я напився води досхочу У.

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

1) (гонец) кур'єр (-ра), гінець (р. гінця), вістовець (-стівця). [Хмельницький послав гінця до хана (Сл. Ум.)]. Дипломатический -ер - дипломатичний кур'єр. Специальный -ер - нарочитий (спеціяльний) кур'єр;

2) (рассыльный) кур'єр, посланець (-нця), вістовець (-вця), (на побегушках) побігун (-на).

* * *

1) коханка, (по)любовниця, любаска, (шутл.) сестра з Остра, (грубо) бахурка. [Він хотів у Ганні мати коханку, а не жінку (Грінч.). Ой, поїду я селом улицею, здибаюся з полюбовницею (Чуб. V)]. Первая -ца (театр.) - перша коханка;

2) см. Возлюбленная.

* * *

1) коха́нка; полюбо́вниця; диал. люба́ска, люба́нка

2) ( влюблённая женщина) зако́хана, -ої; ( возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла

1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. - а) на вопр.: где? - між, поміж, проміж, межи, помежи, промежи ким, чим и (реже) чого, поміж, межи, помежи кого, що, (редко) міждо, поміждо, проміждо ким, чим; (среди) серед, посеред кого, чого; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-помежи кого, чого. [І зразу встала стіна між мною й товаришами, між мною й життям (Коцюб.). Поміж небом і землею (Франко). Халупка стояла поміж закинутих, з забитими вікнами, осель (Коцюб.). Чутка, розійшлася поміж люди (М. Грінч.). Він залюбки попасає проміж ліліями (Біблія). Тихі пошепти розходились по селу межи жіноцтвом (Єфр.). Межи білих хаток (Основа). Межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Ой, літав я кожну нічку помежи горами (Рудан.). Ходив чумак з мазницею помежи крамниці (Рудан.). Отаке як завелось міждо старшими головами, то й козаки пішли один проти одного (Куліш). Хто стояв поміждо мужиком та паном (Грінч.). З-поміж садів видко церков (Федьк.)]. Речка течёт -ду гор - річка тече (по)між, (по)межи горами. Я нашёл -ду своими книгами вашу - я знайшов між (межи, поміж) своїми книжками вашу. Ударить -ду глаз - ударити межи очі. -ду ногами - проміж (поміж) ногами. [Йому пробіг собака проміж ногами (Номис)]. Он очутился -ду двух огней - він опинився межи (між) двома огнями; йому і звідси гаряче і звідти пече. Пройти -ду Сциллой и Харибдой - пройти між (проміж, межи, промежи) Сциллою і Харибдою. Находиться -ду страхом и надеждой - перебувати (бути, жити) між (межи) страхом і надією. Колебаться -ду кем, чем - см. Колебаться 2. Читать -ду строк - читати між (поміж) рядками. Бывать - ду людьми - бувати серед людей. Жить -ду добрыми людьми - жити серед добрих людей, між добрими людьми. Разделить что -ду кем - поділити що кому или між ким, поділити що на кого. Что за счёты -ду своими! - та які рахунки між своїми! та що там своїм рахуватися! -ду прочим - між иншим. [Між иншим, свою найкращу оду написав ибн-Сіна по-арабськи, а не по-перськи (Крим.)]. -ду тем -

1) (тем временем) тим часом. [Зінько тим часом протиснувся до рундука (Б. Грінч.). Тим часом кухарі дали вечерю (Крим.)]. А -ду тем (а) - а тим часом. Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала - ми розмовляли, а тим часом ніч надходила. -ду тем как - тим часом як. Он веселится, -ду тем как мы работаем - він розважається, тим часом як ми працюємо;

2) (однако) проте, одначе, однак, тимчасом, аж, (диал.) ажень. [Між людьми хоч і багато спочувало, проте ніхто не поквапився залучити чуженицю до себе (Єфр.). Я думав так, аж воно инакше (Сл. Гр.)]. А -ду тем (б) - а проте, а тимчасом, а отже. [Казали недобрий борщ, а проте увесь виїли (Сл. Гр.). Здається однакову ніби-то науку виносять (вони) перед люди, а тимчасом вражіння од них цілком протилежне (Єфр.). Освіти філологічної я жадної не здобув, а отже взяв пообгортавсь усякими словарями (Крим.)]. Знала, что он лгун, а -ду тем поверила - знала, що він брехун, а отже (а проте) поняла віри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия - між (межи), поміж, проміж ким, проміж, поміж кого. [Розказала про сварку поміж нею та дідом (Грінч.)]. Говорить, шептаться и т. п. -ду собою - говорити проміж (поміж) себе, між, проміж, (редко) проміждо собою. [Вони до молодих промовляли підсолодженими голосами, але проміж себе напророкували молодим усякого лиха (Єфр.). Діти шептались поміж себе (Коцюб.). Вони говорять проміждо собою щирою українською мовою (Крим.)]. Дети совещались -ду собой - діти радилися поміж себе, між (проміж) собою. -ду ними начались ссоры - між ними (у них) пішли (почалися, зайшли) чвари. -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами - між нами кажучи, хай це (за)лишиться між нами; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? - з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи кого, з кого, з чийого гурту. [Цар обібрав з-поміж своїх вельмож людину мовну (Крим.). Хто зуміє з-проміж нас співати за тобою? (Самійл.). Найближчий до хана з-між радників (Леонт.). Хто з вас негрішний, нехай перший кине на неї камінь (Біблія). Ми оберемо гласних, а гласні з свого гурту оберуть голову (Крим.)]. Лучший -ду ними - найліпший (найкращий) з-поміж (з- проміж, з) них, з-поміж їхнього гурту. [Зінько з-проміж них був найрозумніший (Грінч.)]. Выбирать -ду кем - вибирати з-поміж, з-проміж кого. Выбирайте -ду мной и им - вибирайте з-поміж нас котрого;

2) с вин. п. на вопр.: куда? - між, межи, (реже) поміж, помежи, проміж, промежи кого, що. [Инше (зерно) упало між тернину (Біблія). Вліз межи молот і кова(д)ло (Номис)];

3) (в сложных словах) см. Меж 2.

* * *

предл. с твор., род. п.

I. (за)мурза, замазура, замурзана (мурзата) дитина.

II. Мурза - мурза, мурзак (-ка). [Всіх мурз вечеряти позвати (Куліш). Будеш хана намовляти, підкупляти мурзаків (Франко)].

* * *

насесть

1) (садиться во множестве) насідати, насісти, (о мног.) понасідати; (о пыли и т. п.) насідати, осідати, осісти, налягати, налягти, (налипать: о грязи, снеге) налипати, налипнути, наліплюватися, наліпитися, (во мног. местах) понасідати, наосідати, поналягати, поналипати, поналіплюватися. [До його сизокрилі орли налітали, в головах насідали (К. Старина). Скільки їх (панів), - жмінька, а гляди, як насіли землі на груди (Коцюб.)];

2) на кого - напосідати, напосісти, насідати, насісти на кого и (реже) кого, наполягати, наполягти, напирати, наперти на кого, (нападать) напосідатися, напосістися на кого; срв. Налегать 2. [Де-далі дужче напосідав цар на хана (Леонт.). Редактори напосідали на мене, прохаючи оддати їм повість (Крим.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргор.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Свидниц.). Якби-що він твердо сказав, що не дасть свого писання, то тато не дуже був-би й наполягав на його (Крим.). Так і напосівсь (на його): не держи кучером Антона, та й не держи! (Кониськ.)];

3) (поступать на должность) сідати, сісти на посаді, вступати, вступити на посаду.

* * *

несов.; сов. - нас`есть

1) насіда́ти, насі́сти, -ся́ду, -ся́деш

2) (перен. налегать) насіда́ти, насі́сти; напосіда́ти, напосі́сти; ( приставать) напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся

настоять

1) (жидкость) настоювати, настояти що на чому. [Горілку на калгані настоюю (Канівщ.)];

2) (наживать стояньем, достаиваться до чего) настоювати, настояти, вистоювати, вистояти що, достоюватися, достоятися чого и до чого, достоювати, достояти до чого. -ять противного ветру - достоятися (су)противного вітру;

3) (стоять на своём) стояти на чому, обстоювати за чим, що и (редко) за що, обстояти за чим и що, обставати за чим и за що, (реже) настоювати, настояти на чому, (редко) устоювати за що, наставати, (усиленно просить, требовать, подчеркивать) наполягати, наполягти на що, налягати, налягти на що и (редко) на чому, напосідати, напосісти на що, (добиваться) домагатися, домогтися, допоминатися, допевнятися, допевнитися чого, намагатися, намогтися, (твердить своё) правити своє, (вульг.) товкти своє, (делать по-своему) повертати, повернути на своє. [А ви не так гадаєте? на своїм стоїте? (Крим.). Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). «Треба так зробити, щоб схотів», - обстоював за своє Рябченко (Грінч.). Чемберлен обстоював у палаті громад, щоб Гендерсон дав відповідь на запитання (Пр. Правда). Вона все встоювала, щоб Терлецька дала Олесі багато гусей (Н.-Лев.). «Чому-ж Ярина не чергується з тобою?» - наставала Юзя (Л. Укр.). Дівчинка наполягала (-вала на том, чтобы) винищити квітки (М. Вовч.). А я все наполягаю: «скажи та скажи!» (М. Вовч.). «Давай хліба!» - налягав уперто Бовдур (Франко). Старий почав був налягати, щоб… (Кониськ.). Домагається, щоб було так, як він хоче (Київщ.). Я на з'їзді допоминався, але не підтримано мене (Київщ.). «Ми приїдемо» - допоминалася сваха (Н.-Лев.). Я таки допевнюся свого (М. Грінч.). Жінка намагалася, щоб Прокіп ночував дома (Коцюб.). Він намігся, щоб я одягнувся в його хутра (Корол.). Олеся й собі намоглася їхати (-яла на том, что поедет) на поле (Н.-Лев.). Я вже чого їй не казав, - не йметься, своє править (Кониськ.)]. Он -вает, -ял на своём - він стоїть на своєму, він домагається (допоминається) свого, він налягає на своє, він обстоює своє, він домігся (допевнився) свого, він повернув на своє. [Газіс заспокоїв хана і таки повернув на своє (Леонт.)]. Он -вает, -ял, на своём требовании - він обстоює свою вимогу, він обстає за своїм, він стоїть на своєму, він править своє, він обстояв свою вимогу, він домігся того, чого вимагав (на чому наставав), він допевнився свого жадання, він свого жадання діп'яв, (фамил.) він свого торгу добив;

4) см. Настоять 2 и 3. Настоенный - настояний. -ная водка - настояна горілка, настоянка (шутл.) мочена (-ної); срв. Настойка 2. [Будем мочену пити (Квітка)]. Настоянный - настояний, вистояний. -ться -

1) (о жидкости) настоюватися, настоятися, натягати(ся), натяг(ну)ти(ся); бути настоюваним, настояним. [Чай добре настоюється Київ). Вишнівка настоялася (Брацл.). Зварила сливок, та ще не натягнулось добре (Київщ.). Поставте чай на самовар, нехай натягне (Київ.)];

2) см. Настаивать 3. На этом -ется в сферах - на цьому стоять (за цим обстоюють или обстають) у сферах (у вищих колах);

3) (вдоволь) настоюватися, настоятися, попостояти, вистоюватися, вистоятися, (о мног.) понастоюватися, повистоюватися. [Ми сьогодні в черзі настоялися добре (Київ). Добре, що перша прийшла, а то-б попостояла (Г. Барв.). Вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко (Основа 1862)]. Настоявшийся (о жидкости) - (добре) настояний, вистояний, натяглий.

* * *

поставить

1) ставити и ставляти, поставити (о мн. поставляти), становити, постановити що; срв. Ставить и Поставить. -влять рекрут - ставити (поставити), виставляти (виставити) рекрутів. -влять себе в обязанность - за обов'язок собі ставити, становити, мати що. Ему -вили в обязанность сделать это - йому поставлено за обов'язок це зробити (вчинити). -вляю себе за честь быть его другом - за честь собі маю (вважаю) бути його другом. Долгом -вляю предупредить вас - за свій обов'язок маю (вважаю) застерегти вас. -влять правилом, законом - уставляти, установляти, ставити, становити за правило, за закон. -вляю себе за правило ни на кого, ни на чью помощь не надеяться - ставлю, становлю собі за правило ні на кого, ні на чию допомогу не надіятися (не покладатися, не звірятися, не спускатися). Ему -вили в вину этот поступок - йому взято за провину цей вчинок. -вить на своём - доказати свого, довести свого, настояти на своєму, поставити на своє. [Щоб я свого не доказав? Ні в світі (Куліш). Дочка поставить на своє (Н. Лев.)];

2) (снабжать кого чем) постачати, постачити, достачати, достачити кому и на кого що, приставляти, приставити кому що, (в достаточном количестве) вистачати, вистачити, настачати, настачити кому и на кого що. [Аби ті лицарі та городи на війну скільки треба війська постачали (Доман.). Один, скажемо, коло землі працює, хліб робить, а другий звіря ловить, м'яса на всіх постачає (Єфр.). Він нам дрова приставляє (Звин.). Таке військо вистачимо, що й кримського хана звоювали-б (Стор.). Не могли на всіх настачити (Єфр.)]. -влять муку на армию, для армии - постачати борошно військові и на військо. Вы должны - вить дрова к 1-му августа - ви повинні постачити (достачити), приставити дрова до 1-го серпня. Всё -влено в достаточном (в нужном) количестве - усього постачено (достачено, вистачено, настачено) досить (скільки треба);

3) настановляти, настановити, ставити, поставити, становити, постановити, (только о многих) ставляти, поставляти, понастановляти кого ким и на кого, за кого (над ким, над чим), (о духовных особах: посвящать) висвячувати, висвятити, (о мн.) повисвячувати кого на кого. [(Латинське духовенство) ставляло своїх біскупів чи попів по руських землях (Куліш). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили ще й отаманом настановили (ЗОЮР). Його громада титарем настановила (Г. Барв.)]. -вить кого священником - настановити (висвятити) кого на попа. Поставленный -

1) см. Поставить;

2) постачений, достачений, приставлений, вистачений;

3) настановлений, поставлений, постановлений; висвячений.

* * *

1) см. ставить 1)

2) ( посвящать в сан) церк. висвя́чувати, ви́святити

припін и припон (-пону), припона (реже упі[о]н (-пону)), прив'язок (-зку), прив'язь (-зи). [Чим кобилу прип'ясти? припону не взяли (Борзен. п.)]. На -вязи - на припоні, на прив'язку, на прив'язі. [Мої коні в хана на припоні (Пісня)]. Взять на -вязь - узяти на припін, на прив'язок кого. Держать на -вязи - держати на припоні. [От язик, - і на припоні його не вдержиш (Кониськ.)]. Спустить с -вязи - спустити з припону, з припони.

* * *