-
121 испытывать
испытать1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.* * *несов.; сов. - испыт`ать1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)\испытыватьть влече́ние к чему́ — см. влечение
\испытыватьть наслажде́ние — зазнава́ти, зазна́ти насоло́ди (вті́хи)
\испытывать вать нужду́ в ком-чём — потребува́ти кого́-чого́
\испытыватьть удово́льствие от кого́-чего́ — зазнавати, зазна́ти насоло́ди (вті́хи) від ко́го-чо́го, утіша́тися, уті́шитися ким-чим, несов. ті́шитися ким-чим
-
122 опознаваться
опознаться где, среди кого, чего, с кем, чем спізнавати, спізнати що, спізнаватися, спізнатися з ким, орієнтуватися, зорієнтуватися де, серед кого, чого. Срв. Оглядеться, Ориентироваться.* * *несов.; сов. - опозн`аться1) ( определять своё местонахождение) орієнтува́тися, зорієнтува́тися2) ( обознаваться) помиля́тися, помили́тися3) строит. (несов.) пізнава́тися; розпізнава́тися -
123 осведомляться
осведомиться у кого, где о ком, чём до[роз]відуватися, до[роз]відатися в кого про що, про кого, дізнаватися, дізнатися про що, про кого, звідовуватися, звідуватися, звідатися, завіститися про що.* * *несов.; сов. - осв`едомиться1) дові́дуватися, дові́датися ( справляться) ( спрашивать) пита́ти, спита́ти, пита́тися, спита́тися и попита́тися; ( любопытствовать) ціка́витися, поціка́витися; диал. зві́дуватися, зві́датися2) строит. (несов.) інформува́тися; повідомля́тися -
124 привыкать
привыкнуть звикати, звик(ну)ти (и звик(ну)тися), привикати, привик(ну)ти, призвикати, призвикнути, навикати, навик(ну)ти, завикати завик(ну)ти, перевикати, перевик(ну)ти, увикати, увикнути, звичитися до кого, до чого (що робити), призвичаюватися, призвичаїтися до кого, до чого, принатурюватися, принатуритися до чого, (осваиваться) обвикати, обвикнути де, о(б)говтуватися, о(б)говтатися, приговтатися, оббутися де, з ким з чим (см. Осва[о]иваться), (обживаться) обізнаватися, обізнатися де, з ким, з чим; (о мн.) позвикати, попривикати, понавикати, пообвикати, повикнути, попризвичаюватися до кого, до чого, попринатурюватися до чого, пообговтуватися з ким, з чим. [Я до того не звикла в батька (Неч.-Лев.). Не звик правди говорити. Чи вже позвикали ваші дівчата у городі жити? (Київськ. п.). Нехай привикає. Тут поки звикнуть очі, дуже темно (Л. Укр.). Не навик байдики бити (Кониськ.). Завикли змалку балакати тільки по- московському (Грінч.). Повикли ляхи нас дурити (Куліш). Звикай Христа сповивати (Грінч. III). Призвичаювавсь до народнього побуту (Єфр.). До того треба призвичаїтись (Левиц.). Корова принатурилась їсти солому (Звиног.). Швидко він з нею (гадкою) обговтався - оббувся (Крим.). Оббулась у хаті. Він тілько обізнався, зараз-же пристав до музик (Свидн.)]. -выкнуть друг к другу - звикнути між собою, звикнути один (одне) до одного. -выкнуть ко всему - звикнути до всього, до всячини. Нам не -кать - нам не звикати.* * *несов.; сов. - прив`ыкнуть(к кому-чему) звика́ти, зви́кнути и зви́кти и позвика́ти (до кого-чого); обвика́ти, обви́кнути и обви́кти и пообвика́ти, привика́ти, приви́кнути и приви́кти, навика́ти, нави́кнути и понавика́ти (до кого-чого); ( осваиваться) призвича́юватися, призвича́їтися и призви́читися (до кого-чого), звика́тися, зви́кнутися и зви́ктися (з ким-чим, до кого-чого), обвика́тися, обви́кнутися и обви́ктися (з ким-чим) -
125 признаваться
признаться1) визнаватися, признаватися, бути ви[при]знаним від кого; визнаватися, вважатися, узнаватися, бути визнаним, вваженим за кого, за що; пізнаватися, угадуватися, бути пізнаним, угаданим (оттенки см. Признавать);2) кому в чём - признаватися, признатися кому в чому, визнавати, визнати що (на себе), (о мн.) попризнаватися; (хвалясь, хвастаясь) хвалитися, похвалитися кому про що; срв. Сознаваться. [Настя призналась матері, що любить Гната (Коцюб.). Боїться йому признаватися (Грінч.). Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнав таке (що вбив) (М. Вовч.). Слухай, щиро тобі визнаю (Куліш). Він радів, хвалився Маланці і вірив (Коцюб.). Він-же й знав, а не похвалився про це нам (Кролевеч.)]. -ться в любви кому - освідчатися, освідчитися кому, освідчати, освідчити, визнавати, визнати кому кохання (любов). [Освідчилися ви по правді досконало (Самійлен.). Ви навпростець мені освідчили кохання (Самійл.). Він пані визнавав любов свою (Куліш)]. -знаться в преступлении, в воровстве - признатися в злочині, у злодійстві. -наться, люблю поспать после обеда - признатися, люблю поспати по обіді. [Признатись, по обіді звик я спати (Самійл.)];3) -ться к кому, к чему - признаватися, признатися до кого, до чого.* * *несов.; сов. - призн`аться1) (в чём-л.) признава́тися, призна́тися и попризнава́тися; ( сознаваться в своих проступках) зізнава́тися, зізна́тися; ( объясняться в любви) осві́дчуватися, осві́дчитисяпризна́ться в любви́ — призна́тися в коха́нні, осві́дчитися
до́лжен призна́ться, что — му́шу призна́тися (признать: ви́знати; согласиться: зго́дитися, пого́дитися), що
призна́юсь, призна́ться [сказа́ть] — вводн. сл. жарг. сказа́ти пра́вду (по пра́вді), призна́юся, призна́тися
2) страд. (несов.) визнава́тися; вважа́тися; пізнава́тися -
126 приятельский
приятельський, панібратський; (доброжелательный) приятельний. -кие отношения - приятельні відносини, приятелювання, приязнь, панібратство, товаришування. [Це було в початку нашого приятелювання (Крим.). З кожним зайде, а ні з ким до приязни не доходить - такі вже люди (Свидн.)]. Входить, войти в -кие отношения - зізнаватися, зізнатися, заприятелювати, потоваришувати, приятелями стати з ким. [Зізнався мировий з попом (Волинь)]. Быть, находиться в -ких отношениях - приятелювати, товаришувати, товаришити, товариство водити з ким. [Товаришували ми з Хомою, що аж любо: чи бувало в ліс по дрова, чи в очерети зо стрільбами на качки, чи до танцю, чи й до другого діла - оба та й оба (Франко). Чорт товаришить з мірошником (Куліш)]. Разрывать, разорвать -кие отношения - поривати, порвати приятелювання (приязнь), розбратуватися, розбрататися з ким, розбрат узяти з ким.* * *при́ятельський; ( дружеский) дру́жній, при́язний -
127 проведывать
проведать1) что, о чём - довідуватися, довідатися, дізнаватися, дізнатися и дізнавати, дізнати про що, перевідувати, перевідати, перезнавати, перезнати що; см. Разузнавать; (расспросить) допитуватися, допитатися про що. [Про сі наради довідалися шахтарі (Черк.). Коли-б моя матінка не дізнала (Чуб.). Перевідувала, перезнавала, шукала, аде нічого не придибала (Черемшина)];2) кого - відвідувати, відвідати, навідувати, навідати, провідувати, провідати, перевідувати, перевідати, (реже) довідувати, довідати в кого, навідуватися, навідатися, довідуватися, довідатися до кого; см. Посещать, Навещать. [Я взяв бриль і пішов у село провідати свою знайому (Кониськ.). Матінко моя, відвідайте мене (Метл.). Зайшов гостей довідать (Шевч.). Вона в мене не обідала, тільки мене перевідала (Пісня)]. Проведанный -1) дізнаний;2) відвіданий, навіданий, провіданий, перевіданий.* * *несов.; сов. - пров`едать1) ( навещать) прові́дувати, прові́дати, наві́дувати, наві́дати, відві́дувати, відві́дати; диал. переві́дувати, переві́дати, несов. заві́дати2) (что, о чём - узнавать) дові́дуватися, дові́датися (про що), розві́дувати, розві́дати (що, про що), дізнава́тися, дізна́тися (про що); прознава́ти, прозна́ти, прові́дувати, прові́дати (що, про що), несов. прові́датися (про що) -
128 угадываться
1) уга́дуватися2) строит. уга́дуватися; здога́дуватися; розпізнаватися; пізнава́тися
См. также в других словарях:
дізнаватися — і дознава/тися, наю/ся, нає/шся, недок., дізна/тися і дозна/тися, а/юся, а/єшся, док. 1) З ясовувати або розгадувати що небудь через вивчення, розпитування і т. ін. || Те саме, що довідуватися 1). || Розкривати, розгадувати таємницю і т. ін.;… … Український тлумачний словник
запізнаватися — аю/ся, ає/шся, недок., запізна/тися, а/юся, а/єшся, док., розм. Знайомитися з ким , чим небудь … Український тлумачний словник
зізнаватися — аю/ся, ає/шся, недок., зізна/тися, а/юся, а/єшся, док. 1) Казати відверто про свій стан, свої вчинки і т. ін.; признаватися в чому небудь. 2) юр. Подавати усно чи письмово якісь відомості, дані про кого , що небудь, свідчити під час допитів або… … Український тлумачний словник
обізнаватися — аю/ся, ає/шся, недок., обізна/тися, а/юся, а/єшся, док., з ким – чим і без додатка. Те саме, що освоюватися. || рідко. Вивчати що небудь, знайомитися з чимось … Український тлумачний словник
пізнаватися — наю/ся, нає/шся, недок., пізна/тися, а/юся, а/єшся, док. 1) тільки недок. Ставати відомим, виявлятися. 2) Вступати в дружні відносини, знайомитися, зближуватися з ким небудь, близько узнавати когось. || перен. Зазнавати, переживати (лихо, горе і… … Український тлумачний словник
розпізнаватися — аю/ся, ає/шся, недок., розпізна/тися, а/юся, а/єшся, док., розм., рідко. 1) Орієнтуватися в чомусь раніше знайомому, відомому. 2) Пізнавати, осягати суть чого небудь, розбиратися в чомусь. 3) Знайомитися з ким , чим небудь. || Зустрічатися,… … Український тлумачний словник
спізнаватися — наю/ся, нає/шся, недок., спізна/тися, а/юся, а/єшся, док. 1) з чим. Зустрічатися, стикатися з чим небудь, зазнавати на власному досвіді, переживати щось. 2) з ким. Зустрічати, вперше бачити кого небудь; знайомитися, сходитися з кимсь … Український тлумачний словник
дізнаватися — 1) = дізнатися (з ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось / щось), довідуватися, довідатися, у[в]знавати, у[в]знати, звідувати, звідати, допитуватися, допитатися, пересвідчуватися, пересвідчитися, провідувати, провідати,… … Словник синонімів української мови
зізнаватися — зізнатися (говорити відверто про свої дії, учинки, думки тощо), признаватися, признатися, відкриватися, відкритися … Словник синонімів української мови
дізнаватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
запізнаватися — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
