досвід

досвідчений

досвідчений

знаючий

досвід

дослід

досвідчений

досвідчений

досвідчений

досвідчений

 досвідчений

 досвітній, передранковий (книжн.)

ком. 1. ноу-хау; виробничий досвід; секрети виробництва; практичні знання; знання справи; досвідченість; 2. науково-технічні знання наявна користь, яку підприємство, організація і т. ін. має у вигляді обізнаності, новаторства, випереджаючої досвідченості (expertise) свого керівництва (management) та своїх працівників (employee), що надає їм конкурентну перевагу над суперниками; ♦ ноу-хау є видом нематеріального активу (intangible asset)

═════════■═════════

business know-how досвідченість у ділових справах • ділова досвідченість; financial know-how фінансова досвідченість • фінансове ноу-хау; foreign know-how закордонне ноу-хау • закордонний досвід; general know-how загальне ноу-хау • загальна досвідченість; industrial know-how промислова досвідченість; managerial know-how досвідченість у керівництві • керівний досвід; manufacturing know-how виробнича досвідченість; marketing know-how досвідченість в оволодінні ринком; professional know-how професійна досвідченість • професійний досвід • досвідченість професіонала; scientific know-how наукова досвідченість • науковий досвід; technical know-how технічна досвідченість • технічний досвід • технічне ноу-хау; technological know-how технологічна досвідченість

═════════□═════════

know-how activity обмін виробничим досвідом; know-how contract угода про передачу ноу-хау • ліцензійний договір на ноу-хау; know-how owner власник ноу-хау; know-how put into practice ноу-хау, застосовуване на практиці; to acquire know-how здобувати/здобути ноу-хау • набувати/набути досвіду • здобувати/здобути досвідченість; to develop know-how удосконалювати/удосконалити досвід; to gain know-how набувати/набути досвіду • здобувати/здобути досвідченість; to have know-how мати досвідченість • мати досвід; to require technical know-how потребувати технічного ноу-хау • потребувати технічного досвіду • потребувати технічної досвідченості; to use know-how використовувати/використати досвідченість

know-how ‡ A. assets (383)

═════════◇═════════

ноу-хау < англ. know-how — знати, як (СІС: 472)

▹▹ expertise

▹▹ goodwill

* * *

1. мен. досвідченість; досвід; спеціальні знання; компетентність; 2. експертиза

1. знання чи вміння, ерудиція у галузі своєї спеціалізації, фаху; 2. висновок спеціалістів

═════════■═════════

managerial expertise досвідченість у керівництві • керівний досвід; patent expertise патентна досвідченість • патентний досвід; professional expertise професійна досвідченість • професійний досвід • досвідченість професіонала; scientific expertise наукова досвідченість • науковий досвід; technical expertise технічна досвідченість • технічний досвід

═════════□═════════

to acquire expertise набувати/набути досвіду • ставати/стати досвідченим • здобувати/здобути досвідченість; to develop expertise удосконалювати/удосконалити досвід; to gain expertise набувати/набути досвіду • ставати/стати досвідченим • здобувати/ здобути досвідченість; to have expertise бути досвідченим • мати досвід; to require technical expertise потребувати технічного досвіду • потребувати технічної досвідченості

▹▹ know-how

* * *

испытать

1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;

2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;

3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];

4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;

5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -

1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;

2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - испыт`ать

1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)

2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)

ЕМПІРИЗМ ( від грецьк. έμπειρία - досвід) - філософський напрям, протилежний раціоналізмові, вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом і критерієм вірогідного знання. Сильний бік Е. полягає в орієнтації на ретельний аналіз чуттєвості та її ролі у пізнанні. Досвід розглядається передусім як чуттєве пізнання, що виникає через взаємодію органів чуття із зовнішніми речами (зовнішній досвід), хоча більшість філософів - прибічників Е. - визнають важливість і досвіду внутрішнього, тобто усвідомлення душевних станів суб'єкта пізнання в акті інтроспекції (рефлексії). Близькі до Е., але не тотожні йому, два напрями у філософії: прагматизм і логічний Е. Незважаючи на те що обидва напрями ґрунтуються на Е., вони мають також власні, відмінні від нього філософські підходи. Елементи філософії Е., зокрема емпіричні пояснення процесу формування понять, пронизують всю історію філософської думки, починаючи від Античності. Але як цілісна гносеологічна концепція Е. сформувався у культурі Нового часу. Гассенді - франц. християнський мислитель XVII ст. - відродив емпіричне вчення Епікура. Але найвідомішим прибічником Е. в філософії цього періоду був англ. філософ Ф. Бекон. Центральною в його філософії була проблема наукового методу, який він розглядав як метод виведення теоретичних принципів (аксіом) із чуттєвого досвіду. Досвід трактується Ф. Беконом не як просте чуттєве споглядання, а як науковий експеримент, що має систематичний і цілеспрямований характер. На думку Ф. Бекона, дані досвіду ведуть до необхідного результату лише за умови їх раціональної обробки. Методом аналізу та узагальнення емпіричних даних він вважав наукову індукцію. Матеріаліст і номіналіст XVII ст. Гоббс поєднав крайній Е. у тлумаченні походження понять (які розглядав як результат фізичної дії зовнішніх речей на тілесні органи відчуттів) з раціоналізмом щодо знань. Для нього все достеменне знання має апріорний характер, оскільки воно на кшталт геометричних теорем є точним висновком із попередніх дефініцій. Найвпливовішу форму Е. в новій філософії створив Локк. У праці "Нариси про людський розум" він доводив, що всі знання походять із відчуттів або рефлексії. Спростовуючи теорію вроджених ідей, він розглядав стан свідомості немовляти як чисту дошку (tabula rasa). Аналізуючи джерела виникнення ідей, Локк прагнув показати, яким чином прості ідеї, що виникають у зовнішньому і внутрішньому досвіді, об'єднуються у складні. Головні способи утворення складних ідей, за Локком, - це поєднання, порівняння, абстрагування й узагальнення. Подальша еволюція британського Е. полягала у послідовному дотриманні цього принципу і звільненні філософії від залишків метафізики. Так, Берклі, виходячи багато в чому із теорії пізнання Локка, надав їй більш переконливого ідеалістичного характеру. Він попередньо накреслив лінію, яка зрештою привела до феноменалізму - погляду, згідно з яким реальність поза нашими відчуттями є "ніщо". Важливий крок у цьому напрямі було зроблено також Г'юмом. У Франції, завдяки зусиллям таких філософів, як Вольтер, Кондильяк, Гельвецій, Е. Локка став підґрунтям сенсуалізму, в межах якого всі складові духовного життя людини пояснюються через чуттєвий досвід. Послідовним прихильником Е. в англ. філософії XIX ст. був Дж. С. Мілль. Він дотримувався думки, що всі знання., в т.ч. математичні, мають емпіричне походження і спираються на метод індукції. Такий підхід характерний також для Спенсера, хоч він пропонував також пояснення іншого типу, зокрема щодо людських переконань. Останні, вважав він, значною мірою ґрунтуються на успадкуванні від попередніх поколінь. Точку зору радикального Е. в філософії науки обстоювали відомі математики та основоположники філософії сучасної фізики Кліффорд та Пірсон. У філософії XX ст. найвідоміший представник Е. - британський філософ і логік Рассел, який, наслідуючи Г'юма, вважав, що завданням філософії є аналіз усіх понять у термінах, які можуть бути безпосередньо віднесені до чуттєвих вражень. Теорії, обґрунтовані Расселом, а також Вітгениїтайном, сприяли розробці варіанта логічного позитивізму нім. філософом Карнапом. Е., характерний для логічного позитивізму в цілому, виразно виявився у такому фундаментальному принципі, як> принцип верифікації.

1. n

1) (життєвий) досвід

2) досвідченість

3) досвід роботи; стаж

4) випадок, пригода

5) pl знання

6) кваліфікація, майстерність

7) враження, переживання

8) випробування, експеримент

2. v

1) зазнавати, переживати; відчувати

2) випробовувати

3) знати з досвіду

* * *

1) ( життєвий) досвід

2) досвідченість; досвід роботи; стаж

3) випадок, пригода; враження, переживання

1) випробувати, довідатися з досвіду

2) зазнавати, переживати, відчувати

1. n

1) ветеран; бувалий солдат; випробуваний воїн

2) досвідчений працівник

3) амер. учасник війни; фронтовик; демобілізований

2. adj

1) старий, бувалий; випробуваний у боях

2) навчений досвідом; досвідчений, найстарший; що посивів на роботі

3) довголітній, багаторічний, тривалий

4) амер. демобілізований; що брав участь у війні; що служив у армії

* * *

1) ветеран, перевірений воїн, бувалий солдат

2) сл. колишній військовослужбовець; учасник війни, фронтовик; демобілізований; ветеран; young veterans молоді ветерани; демобілізовані фронтовика; Veterans’ Day День ветеранів (четвертий понеділок жовтня – у США; 11 листопада – у Канаді); veterans* readjustment працевлаштування, що звільняються з військової служби; перехід військовослужбовців на цивільне положення; veterans’ benefіts /preference/ допомога та привілеї для демобілізованих військовослужбовців; Veterans’ admіnіstratіon керівництво зі справах ветеранів війни

3) людина, що має великий досвід у якійсь. області; досвідчений, навчений досвідом працівник; veterans of the stage ветерани сцени; veterans of the law великодосвідчені юристи

4) старе, багаторічне дерево

1) проба, спроба, спиток (-тку), спробунок (-нку), дослід. Физические опыты - фізичні проби (спроби, експерименти). Делать, производить опыт - робити (наводити) пробу (спробу, спиток, експеримент), знімати пробу. В виде опыта - на спробу (на спиток, на спробунок);

2) опыт житейский - досвід (-ду), досвідченість (-ности), (редко) поспит. [Буде з тебе поспиту, що набрався по світах, - пора своїм кошем осістися (Г. Барв.). З історичного досвіду це відомо]. Срв. Опытность. На своём личном -те, из с. л. -та - з свого особистого (власного) досвіду, своїм особистим досвідом, на собі, по собі. [На собі я це дізнав]. Узнать по -ту - досвідчити, -ся, перевіритися. [Шевченко добре на самому собі досвідчив усього, що сердечний люд терпів під тим ярмом (Кост.)]. Умудрённый -том - добре досвідчений.

* * *

1) (совокупность знаний, навыков, умения) до́свід, -у

2) (исследование, эксперимент) до́слід, спро́ба, експериме́нт, -у

3) (попытка, проба) спро́ба; ( набросок) на́рис, -у

I. 1) (основанный на опытах) досвідний, експериментальний; (служащий для опытов) спробний;

2) -ный в своём деле - вправний, досвідний, досвідчений в чому, свідомий справи, битий. [Майстерно зроблено - знати вправну руку. Лоцман досвідний, тямущий вельми (Куліш). Досвідчене око лікареве відразу побачило, що слабий не житиме. Хоч якого битого господаря перейде (Свидн.)];

3) (в смысле житейского опыта) досвідчений, бувалий, битий. [За те, що я ще молодий і мало досвідчений, не погордуйте ви порадою моєю (Грінч.). Не питай старого, а питай бувалого]. -ный человек - бувалець (- льця), (вульг.) бувайло.

II. дослідний. -ное поле, -ная станция - дослідне поле, дослідна станція.

* * *

1) ( обладающий опытом) досві́дчений, до́свідний

2) ( основанный на опыте) до́свідний

3) (относящийся к опыту, служащий для производства исследований) до́слідний; ( пробный) спро́бний; ( экспериментальный) експеримента́льний