докторський

докторський

 докторський; лікарський

1. n

1) лікар, доктор

2) доктор (учений ступінь)

3) законник, законознавець

4) учений богослов, теолог

5) учений муж; авторитет

6) наставник, учитель

7) pl отці церкви (тж Doctors of the Church)

8) жарт. начальник

9) штучна муха (як наживка)

10) розм. прохолодний вітерець

11) амер., розм. кок, кухар на кораблі

12) тех. допоміжний пристрій

13) тех. скребачка; адаптер

2. v розм.

1) лікувати, займатися лікарською практикою

2) приймати ліки; лікуватися

3) розводити (напої)

4) фальсифікувати (продукти)

5) підробляти (документи)

6) ремонтувати (лагодити) нашвидкуруч; налагоджувати (машину)

7) присуджувати докторський ступінь

* * *

1) доктор, лікар

2) знахар

3) доктор ( вчений ступінь)

4) законник, знавець законів

5) учений богослов, теолог; учена людина, авторитет; наставник, учитель; pl батьки церкви (тж. Doctors of the Church)

6) начальник

7) штучна муха ( для вудіння)

8) прохолодний вітерець

9) aвcтpaл. кухар

10) тex. допоміжний пристрій

11) тex. шкребок

12) тex. адаптер; перехідна муфта

13) сурогат; фальсифікований або зіпсований домішками продукт

14) пoлiгp. ракель, ракля (тж. doctor blade)

1) лікувати; займатися лікарською практикою; лікуватися; приймати ліки

2) (тж. doctor up) розбавляти ( напої); фальсифікувати ( продукти)

3) підробляти ( рахунки)

4) підправляти, лагодити нашвидкуруч; ремонтувати

5) присуджувати докторський ступінь

докторський

* * *

1) доктор, лікар

2) знахар

3) доктор ( вчений ступінь)

4) законник, знавець законів

5) учений богослов, теолог; учена людина, авторитет; наставник, учитель; pl батьки церкви (тж. Doctors of the Church)

6) начальник

7) штучна муха ( для вудіння)

8) прохолодний вітерець

9) aвcтpaл. кухар

10) тex. допоміжний пристрій

11) тex. шкребок

12) тex. адаптер; перехідна муфта

13) сурогат; фальсифікований або зіпсований домішками продукт

14) пoлiгp. ракель, ракля (тж. doctor blade)

1) лікувати; займатися лікарською практикою; лікуватися; приймати ліки

2) (тж. doctor up) розбавляти ( напої); фальсифікувати ( продукти)

3) підробляти ( рахунки)

4) підправляти, лагодити нашвидкуруч; ремонтувати

5) присуджувати докторський ступінь

1) докторський;

2) лікарський.

* * *

1) лі́карський, до́кторський

2) до́кторський

Потебня, Олександр Опанасович (1835, с. Гаврилівка, Полтавщина - 1891) - укр. мовознавець, етнолог, філософ. Закінчив історико-філологічний ф-т Харківського ун-ту, після чого студіював у Німеччині. Згодом - проф. Харківського ун-ту, чл.-кор. Петербурзької АН. Докторський ступінь здобув у 1874 р. за лінгвістичну працю "Із нотаток з російської граматики", що стала етапною у розвитку вітчизняної філології З. агальносвітоглядні засади сформувалися під впливом Костомарова і громадівців, а філософсько-методологічні орієнтири - у річищі філософії мови Гумбольдта. Відправною для П. була ідея Гумбольдта про мову як діяльність (energeia) духу, про творення думки мовою. У слові-мовленні він виділяє зовнішню форму (артикульований звук), зміст (значення, думку) і внутрішню форму (зображення). Внутрішня форма слова, за П., визначається своєрідністю народної (національної) мови з властивим саме їй способом бачення та самобутнім світосприйняттям. Значну увагу П. приділяв проблемі еволюції значень С. піввідношення в слові образу і значення має історичний характер. У міфологічній свідомості образний і понятійний плани мови невіддеференційовані (у міфі образ і річ, об'єктивне й суб'єктивне, внутрішнє і зовнішнє ототожнюються); у художньо-поетичному мисленні значення подається через образ. Полісемантичність значень становить специфіку поетичної мови. Науковому мисленню, що звертається до мови прози, притаманний пріоритет значення щодо образу. Слово стає прозорим у процесі втрати внутрішньої форми (тим самим воно прагне прирівняти себе до поняття) М. ова для П. є історичною формою народного духу, вона окреслює національну осібність спільноти, кодуючи у структурах створеного нею "проміжного" світу особливий національний світогляд. Крім "мови і мислення" першорядне значення у філософській концепції П. посідають також поняття "народ", "народність", "національний", "націоналізм". Зокрема, поняття "народ" П. пов'язував не з державною приналежністю, а з вищим щаблем самостійного національного і культурного життя. Вбачаючи у мові єдино властиві кожній людині та кожній спільноті спосіб і можливість сприймати світ і мислити його, П. рішуче виступав проти денаціоналізації загалом і деукраїнізації зокрема. Зникнення хоча б однієї мови спричиняє втрату на рівні загальнолюдської культури, яка становить інтегративний продукт різних національних культур. Осмислюючи мовно-культурні аспекти філософії національної ідеї, П. вважав останню "родом месіанізму" і захищав право національних культур на самостійне і рівноправне співіснування і розвиток. Поняття "націоналізм" розглядав як світогляд, що обстоює національну розмаїтість людства, стверджував, що "послідовний націоналізм є інтернаціоналізмом".

[br]

Осн. тв.: "Про деякі символи у слов'янській народній поезії" (1860); "Думка і мова" (1862); "Про зв'язок деяких уявлень у мові" (1864); "Про долю і споріднені з нею істоти" (1867);"Пояснення малоросійських та споріднених народних пісень". У 2 т. (1883, 1889); "Із нотаток з російської граматики". Т. 1, 2 (1888), т. З (1894); "Психологія поетичного і прозового мислення" (1910) та ін.