-
1 договор
договір (р. -вору), а оттенки: (условие) умова, (соглашение) умовини, угода, (контракт) ряд, рядна (р. -ної), рядні, пакта (р. -тів), контракт, трактат. [Показав-би, що з Богданом були договори не для того (Рудан.) Виконано всі умови того договору. Переяслівська умова 1654 р. Наняли землю на три роки і підписали умову. Свої умовини ламають. Із греками - зовсім не варварську рядну вони написали (Куліш). Вимушені в ляхів пакта (Куліш). Скажи, чи в нас у шлюбному контракті стоїть, щоб я твоїх не знала тайн? (Куліш)]. Заключать договор - складати умову (договір). Нарушить, расторгнуть договор - зламати (зірвати, скасувати) умову (договір), відкинутися від умови, від договору.* * *до́говір, -вору и догові́р, -во́ру, уго́да; ( уговор) умо́вазаключа́ть \договор — уклада́ти (склада́ти) до́гові́р (уго́ду)
-
2 договор
-
3 договор
догові́р, -во́ру, уго́да -
4 договор
догові́р, -во́ру, уго́да -
5 договорённость
домо́вленість, -ності, догово́реність -
6 договорённый
догово́рений, домо́влений; дока́заний -
7 коллективный договор
-
8 заключать
заключить1) (в тюрьму и т. п.) ув'язнювати, в'язнити, ув'язнити, зачиняти, зачинити, замикати, замкнути, завдавати, завдати, закидати, закинути, засаджувати, засадити (до в'язниці, у в'язницю), (фамил.) запакувати кого. [Нашого національного генія і кращих наших людей завдавав у неволю (Грінч.). Давно Марусю зачинено? - Та вже третій тиждень!];2) (в себе) містити, вміщати, вмістити що в собі, обіймати, обняти собою, мати в собі, (стар.) замикати в собі. [Книжка обіймає собою двадцять аркушів];3) что из чего - виводити, вивести що з чого, робити, зробити висновок, висновувати, виснувати з чого. [З цього можна вивести (виснувати), що…];4) кінчати, скінчити, закінчати, закінчити. [Свою промову він закінчив такими словами];5) (условие, договор, контракт) складати, скласти, робити, зробити, писати, написати, підписувати, підписати (умову, договір (рядну), контракт), брати, узяти контракт з ким; (уславливаться, особ. устно) умовлятися, умовитися, договорятися, договоритися з ким. [Сьогодні складаємо умову з видавництвом. Ніхто з богом контракту не брав (Номис)]. -чать мир, перемирие - замиряти(ся), замирити(ся), вчиняти, вчинити замирення, складати, скласти мир. [Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив? (Дума)]. -чить союз - зав'язати спілку, вступити в спілку з ким. [Ображено мого державця, й він за це порве зав'язаную спілку (Грінч.)]. -чать, -чить в скобки - брати, взяти щось у дужки. -чить счёт(ы) - замкнути рахунки. -чать форму, тип. - слюсувати, заслюсувати форму. Заключённый - ув'язнений; вміщений; виведений, виснуваний, зроблений; складений, підписаний; (о мире, перемирии) вчинений, складений; (тип.) заслюсований.* * *несов.; сов. - заключ`ить2) ( помещать внутрь) поміща́ти, помісти́ти, -міщу́, -мі́стиш\заключатьть в ско́бки (в кавы́чки) — бра́ти, узя́ти в дужки́ (в лапки)
\заключатьть в объя́тия — обніма́ти, обня́ти, -німу́, -ні́меш, обійма́ти, обійня́ти, хапа́ти, схопи́ти (ухопи́ти) в обі́йми
3) (несов.: содержать в себе) місти́ти (міщу́, мі́стиш)4) ( делать вывод) виво́дити, -во́джу, -во́диш, ви́вести, -веду́, -веде́ш, роби́ти (-блю́, -биш) ви́сновок, зроби́ти ви́сновок, висно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, ви́снувати5) (заканчивать, завершать) закі́нчувати, закінчи́ти, заве́ршувати, заверши́ти6) (договор, мир) уклада́ти, укла́сти (укладу́, укладе́ш), склада́ти, скла́сти -
9 заключать
-
10 заключать
-
11 укладати
техн. вкла́дывать, вта́пливать ( обмотку в гнездо), заключа́ть ( договор), составля́ть, укла́дывать ( умещать) -
12 внесение
внесення, занесення, впровадження, заведення. [Заплатити за внесення дров у хату. Внесення грошей]. Внесение новых условий в договор - впровадження (запровадження) нових умов до договору. Внесение в книги, списки - заведення (занесення) до книг; впис, вписування, заквитання. Внесение налога за что-л. - оплачення (оплата) чогось (ґрунту). Внесение доклада в собрание - подання доповіди до зборів. Внесение жалобы - занесення (подання) скарги.* * *Iвне́сення; зане́сення, заве́денняIIвне́сення -
13 договаривать
договорить1) (кончать речь) договорювати, договорити, доказувати, доказати, домовляти, домовити;2) (заключать условие) договоряти кого, годити, загодити кого, домовляти, домовити кого, єднати, поєднати, під'єднати, ладнати, рядити, порядити, підрядити, срв. Договариваться. [Договорили і попа (Котл. Енеїда II). Сина женю, то оце ходили батюшку годити. - А я вже загодив. Не страшно женитися, а страшно попа єднать. Пішов майстрів ладнати. Чи не ви рядите під хуру? Я вже й візника на взавтра порядив]. Договоренный - договорений, згоджний, поєднаний, поряджений.* * *несов.; сов. - договор`итьдогово́рювати, договори́ти, домовля́ти, домо́вити; ( досказывать) дока́зувати, доказа́ти -
14 договариваться
договориться до чегоI. договорюватися, договоритися, добалакуватися, добалакатися до чого.II. Договариваться, договориться (условливаться) - договорятися, договоритися з ким, домовлятися з ким [Кажуть: «Можна й на місяць ізгодитись». Тай почали договорятись (Марко Вовчок: «Сестра»). Договорилась вона так, щоб мені очі зав'язати, і вона мене вела (Рудч. Казки, т. II (1870), ст. 149)], годитися, погодитися, єднатися, поєднатися, умовлятися, умовитися, домовлятися, домовитися, поряджатися, рядитися, порядитися, законтрактовуватися, законтрактуватися, (гал.) пактувати, -ся. [Дівчата у строк годяться. Погодилися брати хуру, та підвід нема. А що, Опанасе, - єднайся на год! Прийшли старости єднатися за вінчання. Порядилися (змовилися) за ціну. Порядивсь одвезти на вокзал]. Договаривающиеся стороны - договірні, рядні сторони, контрагенти.* * *несов.; сов. - договор`иться1) ( приходить к соглашению) догово́рюватися и договоря́тися, договори́тися, домовля́тися, домо́витися, умовля́тися, умо́витися2) ( в разговоре доходить до крайности) догово́рюватися, договори́тися; добала́куватися, добала́катися -
15 запродажа
1) (дейст.) запродання, запродаж (-жу);2) (договор, сделка) запродаж (-жу).* * *торг.запро́даж, -у -
16 коллективный
колективний, гуртовий. [Не робіть більше колективних змов (Крим.). Гуртова запомога (Грінч.). В своїм гурточку він завів новину - гуртову працю (Коцюб.)]. -ный договор - колективна умова (угода), колективний договір (-вору). -ное хозяйство - колективне (гуртове) господарство.* * *колекти́вний\коллективный до́гово́р — колекти́вний до́гові́р
-
17 конвенция
конвенція, договір (-вору), умова; (соглашение) угода; срвн. Договор. Литературная -ция - літературна конвенція (угода).* * *дипл.конве́нція -
18 мирный
I. 1) (спокойный, миролюбивый) мирний, сумирний, тихомирний, спокійний, супокійний, упокійний, лагідний, тихий. [Дай-же, боже, щоб ваша спілка була мирна і жила в ладу та в мирі (Н.-Лев.). Початок нового, сумирного розмежування народів (Н. Рада). Брати! Чи всіх ми способів вже брались тихомирних? (Грінч.). Ідилія - це картинка з тихомирного, близького до природи життя (Єфр.). Упокійний (прошедший без войны) рік (Куліш). Не Литва та Україна винні, що їх гарну лагідну спілку розбито (Грінч.)]. В -ное время - за мирних часів, за мирного часу, мирними часами, під мирний час. -ные жители - мирна людність (-ности). -ный народ - мирний народ (-ду). -ный нрав - лагідна (сумирна) вдача. -ные отношения - мирні стосунки (-ків), сумир (-ру), згода, злагода. -ное положение - мирне становище, -ний стан (-ну). На -ном положении - на мирному становищі, (зап.) на стані супокою. -ный сон - тихий (лагідний) сон (р. сну). [Все лагідним сном спочивало (Вороний)]. -ное царствование - мирне царювання;2) (мировой) мировий. -ный договор - мирова угода (умова). -ная конференция - мирова конференція. -ные переговоры - мирові пересправи (-прав), перемови (-мов), переговори (-рів). Вести -ные переговоры - провадити мирові пересправи (перемови про мир), трактувати, пактувати, переговорювати про мир з ким. -ные условия - мирові умови. [Парламент ухвалив мирові умови (Н. Рада)].II. Мирный (от Миро) - мировий, миряний, мирний.* * *ми́рний -
19 нанимать
нанять1) кого - наймати, на(й)няти, (о мног.) понаймати, (договаривать) єднати, поєднати, з'єднати, рядити, порядити, підрядити, годити, згодити, договоряти, договорити кого. [Пішов наймати наймита (Рудч.). Не сердься, найму взавтра музики (Н.- Лев.). Дівчат на буряки понаймав (Г. Барв.). (Земство) одну стару бабу поєднало служити коло лікарні (Яворн.). Я от землеміра з'єднав, щоб переміряв ваш наділ (Кониськ.). Ще з вечора треба порядити візника (Звин.). Мені треба було згодити візника (Н.-Лев.). Пішов договоряти молотників (Звин.)];2) что - наймати, на(й)няти, (о мног.) понаймати що. [Наймаємо собі маленьке приміщення у великому будинкові (Київщ.). Молебінь наняла аж на цілого карбованця (Тесл.)];3) (отдавать в наём) винаймати, винайняти и (зап.) винаймити, наймати, на(й)няти, (о мног.) повинаймати, понаймати що. Нанимаемый - найманий; винайманий. Нанятый и Нанятой -1) на(й)нятий, найманий, (о мног.) понайманий, (договорённый) поєднаний, з'єднаний, поряджений, підряджений, згоджений, договорений. -тый работник - найманий робітник (-ка), наймит (-та), (-тый на определ. срок) строковий (-вого) (робітник);2) на(й)нятий, найманий, (о мног.) понайманий. [Живемо не в своїй хаті, а в нанятій (Звин.)];3) винайнятий, винаймлений и т. д.* * *несов.; сов. - нан`ятьнайма́ти, найня́ти, -йму, -ймеш и мног. понайма́ти; ( подряжать) годи́ти, -джу́, -диш, згоди́ти, диал. поряджа́ти, поряди́ти, -ряджу́, -ря́диш -
20 нарушать
I. чего нарізати, накраяти, (о мног.) понарізувати, понакраювати чого; срв. Нарезать (под Нарезывать). Нарушанный - нарізаний, накраяний, понарізуваний, понакраюваний.II. нарушить порушувати и порушати, порушити, ламати, зламати, (реже) зломити, поламати и (редко, диал.) поломити що, (преступать) переступати, переступити що и через що; (расстраивать, прерывать) зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити, руйнувати, зруйнувати що. [Це порушує наші вигоди (Пр. Правда). Коли я порушу сю нашу угоду, то… (Ор. Левиц.). Я стара, щоб мала звичай батьківський ламати (Л. Укр.). Ти зламав наказ (Грінч.). Не зломить віри (Свидн.). Ти поламав пункт нашої присяги (Куліш). Громадську волю поламали (Мирний). Поломила матусину волю (Чуб. V). Князьки стародавні звичаї переступали (Куліш). Педагоги переступають усяку справедливість (Крим.). Не любив, коли розбивали його самотину (Короленко). Ніхто не перебивав тут нашої самотини (Короленко). Сувора дійсність перебила фантазію (Крим.). Не хотілося руйнувати того тихого, думного настрою (Василь.)]. -ть (супружескую) верность - ламати, зламати, порушувати, порушити (подружню) вірність. [Я не ламала ніколи вірности (Л. Укр.)]. -ть владение - порушувати, порушити володіння (посідання), (чужое земельное, стар.) в чужий ґрунт вступати, вступити. -шить границы земельного владения - порушити межі земельного володіння (земельної посілости), (стар.) землю переступити. -шить граничные знаки - порушити межові знаки, (стар.) закони рушити. -ть договор - порушувати (ламати), порушити (зламати) договір (умову, угоду). -ть долг, обязанности службы - порушувати, порушити обов'язок (повинність), службові обов'язки. -ть закон, заповедь, присягу (клятву) - ламати, зламати (зломити), порушувати (порушати), порушити, переступати, переступити закон, заповідь (заповіт), присягу, (реже) переступати, переступити через закон и т. п. [Не думайте, що я прийшов зламати закон або пророків (Біблія). Ви, святий закон гостинности зламавши, мене замкнули у темницю (Грінч.). Не зломлю закону (Г. Барв.). Ми присяги не хочемо ламати (Л. Укр.). Порушають суспільний та моральний закони (Наш). Через закон переступлю, а зроблю по-своєму (Квітка)]. -ть интересы - порушувати, порушити інтереси. -ть мир - а) (о покое) порушувати, порушити, ламати, зламати, розбивати, розбити, руйнувати, зруйнувати спокій. [Не злама спокою за-для нас (Доман.) Прилине щось пізно осінньої ночи, розбудить, засмутить, спокій зруйнує (Васильч.)]; б) (об отсутствии войны) ламати, зламати, руйнувати, зруйнувати мир. -ть обещание - ламати, зламати, порушувати, порушити, схибити обіцянку. [Схибить хоч малу частину обіцянки (Куліш)]. -ть очарование - руйнувати, зруйнувати чар(и) (о[з]чарування). -ть порядок - см. Порядок 2. -ть право - порушувати, порушити, ламати, зламати, переступати, переступити право. [Ламаючи права народні (Грінч.)]. -ть приличия - переступати, переступити пристойність, порушувати, порушити, зневажати, зневажити звичай (звичайність). -ть равновесие - порушувати, порушити, зрушувати, зрушити рівновагу. -ть слово - ламати, зламати (редко поламати, поломити), порушувати, порушити слово, (сов. ещё) схибити (змилити) слово, змилити на слові. [Хто ламає слово, той віру ламає (Номис). Не зламав Роберт свойого слова (Л. Укр.). Не порушить слова (Ор. Левиц.). Ви знайшли тепер, до чого причепитись, щоб слово схибить (Самійл.). Не ти змилив слово, - я (Кониськ.). Коли-б чого не було нам за те, що змилимо на слові (Кониськ.)]. -ть тишину - порушувати (порушати), порушити, зрушувати, зрушити, розбивати, розбити, перебивати, перебити, збивати, збити тишу. [Напружену тишу ніщо не порушало (Кодюб.). Гудок паровоза порушав иноді урочисту тишу ночи (Черкас.). Затримував дихання, щоб не зрушити тиші (Л. Укр.). Тишу перебивало тільки дзенькання дзвоника (Короленко). Тільки крик шуліки різко збивав тишу (Короленко)]. -шать общественную тишину - порушувати громадський спокій. -ть ход работы - перебивати, перебити роботу. Нарушенный - порушений, зламаний, поламаний, переступлений; зрушений, розбитий, перебитий, збитий, зруйнований. [Охорона зламаного права (Рада)]. -ться - порушуватися, порушитися, ламатися, зламатися; бути порушуваним, порушеннм, ламаним, зламаним, переступленим и т. п. [Сили небесні порушаться (Біблія)]. Равновесие - шилось, -шено - рівновага порушилася (зрушилася), рівновагу порушено (зрушено). Законы природы не -ются безнаказанно - законів природи не можна зламати (порушити, переступити) безкарно.* * *несов.; сов. - нар`ушитьпору́шувати, -шую, -шуєш, пору́шити; (слово, клятву) лама́ти, злама́ти, сов. поламати; ( тишину) ґвалтува́ти, зґвалтува́ти, сов. замути́ти, -мучу́, -му́тиш\нарушать ша́ть грани́цу — пору́шувати кордо́н
\нарушать ша́ть зако́н — пору́шувати, пору́шити (переступа́ти, переступи́ти) зако́н
\нарушать ша́ть обеща́ние — пору́шувати (лама́ти) обіця́нку
- 1
- 2
См. также в других словарях:
ДОГОВОР — (treaty) 1. Любое формальное соглашение между странами. Торговый договор (commercial treaty) регулирует торговлю между подписавшими его сторонами. 2. Операция продажи, которая производится по соглашению между сторонами (по частному договору (by… … Финансовый словарь
договор — заключается • действие, пассив на ся договор заключить • действие договор расторгается • действие, пассив на ся, прерывание заключается договор • действие, пассив на ся заключать договор • действие заключить договор • действие заключить мирный… … Глагольной сочетаемости непредметных имён
ДОГОВОР — ДОГОВОР, договора, мн. договоры, договоров, и (прост.) ДОГОВОР, договора, мн. договора, договоров, муж. Соглашение, условие, заключаемое между двумя или несколькими лицами; взаимное обязательство. Заключить договор на поставку леса. Нарушить… … Толковый словарь Ушакова
договор — договор, мн. договоры, род. договоров и допустимо (в непринужденной речи) договор, договора, договоров. Сейчас ещё трудно с уверенностью сказать, станет ли со временем ударение договор столь же нормативным и эстетически приемлемым, как договор.… … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
договор — Уговор, условие, соглашение, сделка, стачка, контракт, конвенция, трактат, обязательство (взаимное). Дело кончено полюбовной; стороны пошли на мировую. (В Библии: завет)... .. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н.… … Словарь синонимов
Договор — (контракт) в гражданском праве соглашение двух или нескольких лиц об установлении, изменении или прекращении гражданских прав и обязанностей, разновидность сделки. Термином «договор» обозначают также гражданское правоотношение, возникшее из… … Бухгалтерская энциклопедия
Договор — Договор ♦ Contrat Взаимное обязательство, обретающее для договаривающихся сторон силу закона. Иногда договор считают источником права, рассматривая социальный договор как «контракт» каждого гражданина со всеми остальными. Впрочем, подобное… … Философский словарь Спонвиля
Договор — (treaty) 1. Любое формальное соглашение между странами. Торговый договор (commercial treaty) регулирует торговлю между подписавшими его сторонами. 2. Сделка, которая заключается по соглашению между сторонами (по частному договору (by private… … Словарь бизнес-терминов
ДОГОВОР — добровольное соглашение двух или нескольких лиц (экономических субъектов), заключаемое на предмет выполнения каждым из них принимаемых на себя обязательств по отношению к другим участникам. Договор обычно содержит сведения о его участниках,… … Экономический словарь
"Договор" — «ДОГОВОР», стих. позднего Л. (1841?), переделанное из юношеского стих. «Прелестнице» (1832); принадлежит к лирич. произв. с намечающимися новеллистич. ситуациями и сюжетами («Отчего», «Ребенку» и др.). Заново написанные два последние… … Лермонтовская энциклопедия
ДОГОВОР — в гражданском праве соглашение двух или нескольких лиц об установлении, изменении или прекращении гражданских прав и обязанностей, разновидность сделки. Гражданское правоотношение, возникшее из Д., и документ, в котором изложено содержание Д.,… … Юридический словарь