дитину

1) pl (тепл хустка, шаль); широкий шарф; палантин; накидка, пелерина (з хутр;)

2) pi плед, ковдра

3) pl верхній одяг

4) обгортка, папір для обгортки; упаковка

5) pl стриманість; покрив таємниці; секретність

6) cпeц. дуга обхвату

1) окутувати (wrap about, wrap around, wrap up)

2) обгортати; загортати; упаковувати

3) окутувати; обхватувати

4) (wrap about, wrap around, wrap round) намотувати; обвивати; навивати; намотуватися; обвиватися; навиватися

выкидать и выкинуть

1) см. Выбрасывать, выбросать, выбросить. Выкинутый - см. Выброшенный. В-ать штуки - витворяти, фиґлювати, фиґлі стругати, (у)стругнути штуку, утнути штуку, ушкварювати, ушкварити;

2) (ребёнка, детёныша) скидати (скинути) дитину (теля), ронити, поронити дитину; (только о животн.) пометати. [Кобила пометала неживе лоша].

* * *

викидень (р. -дня), викидок (р. -дка), викидча (р. -чати), недорід (р. -роду); (ранний) виливок (р. -вка), вибрудок (р. -дка), уровище. Иметь выкидыш - стеряти дитину, скинути дитину. Производить (произвести) выкидыш - (з)робити викидень (аборт), страчувати (стратити, потеряти) дитя.

* * *

1) ( действие) викида́ння, скида́ння

2) ( плод) ви́кидень, -дня, ви́кидок, -дка, ски́день, -дня

анат. груди (р. грудей) [А Іван каже: «Щось мене у грудях болить» (Звин.)]; лоно, перса; (сосец) цицька, грудь. [Мати годує дитину своєю груддю саме найменше, як півтора року (Звин.)]. Полной грудью, во всю грудь - на всі груди, на повні груди. [Зідхнув на всі груди (Васильч.)]. Человек с волосатой грудью - космогрудий. С раскрытой грудью - розхристаний. Взять за грудь в драке - взяти за барки. Отнять ребёнка от груди - залучити (відлучити) дитину.

* * *

завернуть

1) загортати, загорнути що в що, чим, угортати, угорнути в що, завивати, завинути, завити в що, чим, у[за]мотувати, у[за]мотати, уповивати, уповити в що, чим, заверчувати, завертіти, закутувати, закутати в що, чим, обкутувати, обкутати чим, (о мн.) позагортати, позавивати и т. д. [Загорнув оселедця в папір. Боже, у мою поему лойову вгорнули свічку! (Самійл.). Знайшла дитину,- ні в віщо завинути (Г. Барв.). Не заверчуйте в папір, я в хустку замотаю. Закутала дитину теплою хусткою];

2) (полы одежды) закочувати, закотити, (о мн.) позакочувати. [А той поли закотив (Рудан.)];

3) закрутнути. [Зламали осичку та й закрутнули, щоб замітити теє місце];

4) (кран) закручувати, закрутити; (винт, гайку) зашрубовувати, зашрубувати, закручувати, закрутити. [Візьми ключ та закрути оцю шрубку. Закрути кран дужче, а то вода капотить];

5) -нуть куда, к кому - зайти, заїхати, навихнутися до кого, куди. [Ніколи до нас і не навихнешся]. -ните ко мне - зайдіть до мене;

6) (словечко) загнути, зашити (слівце);

7) (цену) - см. Запросить (под Запрашивать 1). Завёрнутый - загорнений и загорнутий, угорнений и угорнутий, завинений и завинутий, умотаний, заверчений, закутаний, обкутаний; закручений, зашрубований.

* * *

несов.; сов. - заверн`уть

1) загорта́ти, загорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. позагорта́ти, завертати, завернути, -верну́, -ве́рнеш; ( заматывать) замо́тувати, замота́ти и мног. позамо́тувати, угорта́ти, угорну́ти, диал. завива́ти, зави́нути; ( укутывать) заку́тувати, заку́тати и мног. позаку́тувати, уку́тувати, уку́тати; ( закручивать) закру́чувати, закрути́ти и мног. позакру́чувати

2) (загибая, приподнимать) загорта́ти, загорну́ти, заверта́ти, заверну́ти, зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; (штанину, рукав) зака́чувати, закача́ти и мног. позака́чувати

3) ( сворачивать в сторону) заверта́ти, заверну́ти, поверта́ти, поверну́ти

4) (заходить, заезжать мимоходом) заверта́ти, заверну́ти; ( на короткое время) загляда́ти, загля́нути

5) ( завинчивать) закру́чувати, закрути́ти и мног. позакру́чувати

6) ( наступать) настава́ти, -стає́, наста́ти, -ста́не

7) (говорить что-л. неожиданное) докида́ти, доки́нути, укида́ти, уки́нути

запугать залякувати, залякати кого чим, (о мног.) позалякувати, (страшить) страхати, за[на]страхати, страшити, за[на]страшити кого чим, страху завдавати, завдати кому. [Так инший б'є безвинно свого собаку, щоб залякати величнього лева (Куліш). Страхають тогосвітньою карою (Наш). Настрахали його, то він і додому не приходив (Звин.) Позалякував дітей так, що й духу його бояться (Харк. п.)]. -гать криком - загримати, затюкати кого. [Загримали дитину (Звин.)]. -гать битьём - забити кого. [Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться (Харк.)]. Запуганный - заляканий, застраханий, застрашений.

* * *

несов.; сов. - запуг`ать

зачать

1) (начинать) зачинати, зачати, починати, почати. [Узяв батіг довгий, зачав милу бити: не йди в корчму пити (Херсонщ.)];

2) (затевать) затівати, затіяти;

3) (беременеть) вагітніти, завагітніти, ваготіти, заваготіти, понести, зайти. [Ото вона зараз і заваготіла (Рудч.). От вони і понесли, а як прийшло урем'я, вони й найшли собі по синові (Рудч.). У цариці не було дітей зроду; сказали їй зварити щучину голову: зваріть ту голову, із'їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила - зайшла і родила (Казка)]. -чать младенца - понести дитину, зайти на дитину. Зачатый - початий; затіяний; понесений.

* * *

несов.; сов. - зач`ать

излиться литися, зливатися, злитися, ллятися, зіллятися, виливатися, вилитися и виллятися; спливати, спливти. [Мати любить дитину, і ця любов виливається на дитину повною мірою (М. Грінч.). Вчора зіллявся над нашим селом великий дощ (Звин.). Під образами горіла лямпадка; святочний настрій спливав з богів (Коцюб.)]. -литься на кого (о гневе, досаде и т. п.) - вилитися на кого, (разразиться) окошитися на кому. [Захаркові не випадало споритися з панією, досада його окошилася на Оксані (Крим.)]. Её печаль -валась в жалобах на судьбу - її журба виливалася (вимовлялася) гіркими жалями на долю.

* * *

несов.; сов. - изл`иться

1) вилива́тися, ви́литися, -ллюся, -ллєшся и ви́ллятися, -ллюся, -ллєшся; ( проливаться) пролива́тися, проли́тися, -ллє́ться и пролля́тися, -ллє́ться; ( разливаться) розлива́тися, розли́тися, -зіллє́ться и розілля́тися, -ллє́ться; ( вытекать) витіка́ти, ви́текти, -тече

2) перен. вилива́тися, ви́литися, злива́тися, зли́тися, розлива́тися, розли́тися

качивать, качнуть (колыбель, качели, деревья, суднами т. п.) колих[с]ати (-лишу, -шеш), колихнути, гойдати, гойднути, хитати, хитнути, хилитати, хилитнути, (сильно) вихати, вихнути, хибати, хибнути, схибнути, (однокр.) стенути, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиляти, хильнути що. [Прийшлося тещі зятнії діти колихати (Номис). Вичуняла та в запічку дитину колише (Шевч.). Теща дитя колисала (Гол.). Гойдала дитину в колисці (Коцюб.). Ой тихо, тихо Дунай воду хитає (Грінч. III). І над ними буйний вітер траву хилитає (Рудан.). Вітер віє-повіває, кораблі хитає (Рудан.). Не годиться вихати порожню колиску (Звин.). Не хибни горщик, щоб не схлюпнуть (Хорол. п.). Котрась мене схибнула за плече (Г. Барв.). Вітер дуба хиляє (Грінч. III)]. Ветер -чает что - вітер хитає (гойдає, хилитає, хиляє, коливає, колише) що и чим; срвн. Колебать 1. [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.). Ой у полі билина, вітер нею хитає (Чуб.). Дивлюся на височенну сосну, - вітер нею гойдає (Г. Барв.)]. -чать, -нуть головой - хитати, (с)хитнути, мотати, мотнути головою; (сильно или продолжительно) вихитувати головою. [Корови головами вихитують (Харківщ.)]. -чать, -нуть головой - (в знак согласия) кивати, кивнути, хитати, хитнути головою; (выражая несогласие, отрицание) крутити (-чу, -тиш), крутнути, мотати, мотнути, тріпати, тріпнути головою. [Ні, ні - казав Сухобрус, тріпаючи головою (Н.-Лев.)]. -нуть станом - хитнутися на стану. [Вийшов один з гурту, хитнувся на стану, протер вуса (Свидн.)]. -чать насосом - помпувати, (зап.) димати.

* * *

несов.; сов. - качнуть

1) (в гамаке, на качелях; о ветре) гойда́ти, гойдну́ти, виха́ти, вихну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, ма́яти, майну́ти, колиса́ти, колисну́ти; ( колебать) коливати, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, несов. диал. хиля́ти

2) (убаюкивать, укачивать) колиса́ти, колиснути, колиха́ти, колихну́ти, гойда́ти, гойдну́ти

3) ( жидкость насосом) кача́ти, качну́ти, несов. помпува́ти, диал. ди́мати

1) цап (-па), (зап.) цапур (-ра) (Верхр.), козел (р. козла и кізла), ласк. цапусенько, соб. цапня (-ні). [Вуса - честь, а борода і в цапа, есть (Приказка)]. Каменный -зёл - см. Козерог 1. -зёл отпущения - козел (цап) відпущення (розгрішення). Стать -лом (на четвереньки) - стати цапки, рачки. Дать -ла - стрибнути, скокнути, кинутися (пуститися) бігти стрибом, плигом. Прыгать -лом - стрибати (плигати), як цап. Взять на -ла (ребёнка) - взяти (дитину) на копки, підійняти собі на плечі (дитину). Доить -ла - см. Мочиться 2. Драть -ла - козу (козли) дерти. Петь -лом - пускати цапа, козлякувати, на цапиний глас співати. Пустить -ла (скозлоголосить) - підпустити (вивести) цапа. Пустить -ла в огород - пустити цапа в капусту. Как от -ла молока - як з цапа вовни (Кон.), як з бика молока;

2) (о глупом человеке) цап. [Дурний, як цап (Поділля). Ой, цап з мене, цап! (Звин.)];

3) (козлиная кожа) см. Козлина 2;

4) (ворот) ручний коловоро[і]т (-роту);

5) (скамейка, на которой секли школьников) кобилка, лавка.

* * *

1) цап, козе́л, -зла́

2) мет., спорт. и пр. козе́л

1) см. Моление 1;

2) молитва (им. мн. молитви, р. молитов), моління за що, (зап.) о що, ум. молитовка, молитвочка. [Мерзенні молитви, ненавидне кадило (Куліш). От скінчилися відправи і останнюю молитву на колінах прошептали всі пустинники й черці (Франко)]. Заупокойная -ва - молитва задушна (по душі). -ва перед причастием - причасна молитва. Разрешительная -ва - прощальна молитва, (перед гробом) розгрішальна молитва, (напис. на бумажке) розгрішення (-ння). Учить -ве, подсказывать слова -вы (детям, уча их молиться) - молити, сов. помолити (дітей). [Почала молити дітей (Сл. Ум.). Ти, старий, хоч-би дитину богу помолив (Золотон.)]. Давать, дать -ву кому (напр. родильнице, младенцу) - молитвувати, обмолитвувати, змолитвувати, помолитвувати, (реже) молитвити, помолитвити кого (напр. породіллю, дитину) и що. [Змолитвуйте мені ножик, ім'я йому дайте (Рудан.)]. Испрошенный -ми - вимолений, (сщ.) вимоленець (-нця), вимоленка. Избавляться избавиться -вой от чего - вимолюватися, вимолитися, (о мног.) повимолюватися з чого; срв. Отмаливаться 2 (под Отмаливать). [Хоч скільки молися, з біди не вимолишся (Номис)].

* * *

1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;

2) см. Нести 2;

3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;

4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;

5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;

6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];

7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -

1) ношений;

2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -

1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;

2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;

3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;

4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.

* * *

1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

принять

1) что - приймати, прийняти, (зап.) приймити, (брать) брати, взяти, (получать) відбирати, відібрати, отримувати, отримати то. [Гроші на пошті приймають до другої години (М. Гр.). Подарунків не прийняв. Прийми мою мову немудру та щиру (Шевч.). Вони прийняли і зрозуміли, що я зійшов од тебе (Єванг.)]. Кто -нял почту? - хто прийняв, отримав пошту?;

2) кого - приймати, прийняти кого, (о мн.) поприймати; (приветствовать) вітати, привітати кого. [Нікого він до себе не приймав (Мирн.). Його на сім світі ніхто не прийма (Шевч.)]. Приймай мою вірную дружину за рідну дитину (Пісня). Журилися муж з жоною, що дітей не мали; далі взяли та й під старість сироту прийняли (Рудан.). Ой ти тихий Дунай, моїх діток поприймай (Пісня). Президент прийняв послів, делегатів. Добре, коли Господь прийняв: перестала жити, та й терпіти перестала (М. Вовч.). Його й земля не приймає. І ти вітаєш його в свойому домі? (Мова)]. -мать, -нять гостей (с угощением) - вітати, при[по]вітати, приймати, прийняти, гостити, при[по]гостити, шанувати, по[при]шанувати кого (гостей) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбувати, відбути кого (гостей). [Раз багаті хазяї цигана приймали і тут йому на біду щільник меду дали (Руд.). Чим-же він буде гостей гостити? (Грінч.)]. -нять как гостя - прийняти як гостя, пригостити кого. У меня нет времени -мать (угощать) этих гостей - мені ніколи з цими гостями гоститися. -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. - приймати, прийняти прохання, скаргу, заяву и т. п. -ть работу, заказы - приймати, брати роботу, замовлення. [В одній світлиці шили та приймали роботу (Кониськ.)]. -нять дела, товар, дрова - прийняти справи від кого, крам, дрова. [Привозили дрова і треба було приймати (Коцюб.)]. -ть лекарство (вообще) - заживати, зажити ліків; (пить) пити, випити; (глотать) ковтати, ковтнути ліки. -нять кого по делу - прийняти кого у справі. Доктор -ет от -трёх до шести - лікар приймає від третьої години до шостої. Он -нял меня холодно - він прийняв мене непривітно. -ть во внимание - брати (взяти) кого, що до уваги, на увагу, під розвагу, на думку, з[у]важати, з[у]важити на кого, на що; срв. Внимание. -ть в соображение, в расчёт - брати (взяти) до уваги (на увагу), до рахуби що, оглядатися и оглядуватися на кого, на що; срв. Соображение, Расчёт. -ть к сведению - брати (взяти) до відома, брати (взяти) на замітку що; срв. Сведение. -ть в хорошую, дурную сторону - за добре, за зле (лихе) брати, взяти що. -ть на свой счёт - а) (расходы) брати (взяти) на себе, брати (взяти) кошти на себе, брати (взяти) на свій кошт; б) (отнести к себе) брати (взяти) на свій карб, прикладати, прикласти до себе, приймати, прийняти на себе. [Моя байка ні бійка, ні лайка: нехай ніхто на себе не приймає (Боров.)]. -ть план, проект - ухвалювати, ухвалити план, проєкт (и проєкта). -нять закон, резолюцию - ухвалити закон, резолюцію. -ть известное решение, решение что сделать - ухвалювати, ухвалити певну постанову (см. Решение), ухвалювати, ухвалити, урадити, покласти що зробити. -ть намерение - брати, взяти намір; (намериваться) намірятися, наміритися (що зробити). -мать меры - уживати (ужити) заходів, робити заходи що-до кого, що-до чого, проти кого, проти чого. -мать соответствующие меры - уживати належних заходів. -ть меры предупреждения - уживати, ужити запобіжних заходів; (предупреждать) запобігати, запобігти чому. -ть чью-л сторону - ставати, стати на чий бік, тягти, потягти за кого, тягти, потягти за ким (и за кого), руч, руку тягти, потягти на ким и за кого. -мать под своё покровительство - брати (взяти) під свою опіку, під свою руку кого. -нять что (труд) на себя - взяти що (працю) на себе. [Увесь клопіт він узяв на себе (М. Грінч.)]. -ть на себя обязательство - взяти на себе зобов'язання. -нять вину на себя - взяти на себе провину, перейняти на себе вину (провину), на себе сказати. [Параска на себе сказала і батько не лаяв (Грінч.)]. -нять смерть, муки - прийняти смерть, муки за кого, за що. -ть к сердцу что - брати, взяти до серця що. -мать к сердцу чью участь (заботиться о ком) - журитися ким. -ть участие в чём-л. - брати, взяти участь у чому. [Вся вона (природа) бере участь у подіях і переживаннях людських (Єфр.)]. - ть в шутку - брати, взяти що за жарт. -ть в серьёз - брати, взяти що за правду. -нять как должное - прийняти як належне. -ть на службу - приймати, прийняти кого на службу (посаду). -нять место (должность), команду - об(ій)няти посаду, уряд, команду, стати на посаду, заступити посаду. -нять в школу, на курсы - прийняти до школи, на курси, записати до школи, на курси кого. -нять в союз, в партию - прийняти до спілки, до партії и у спілку, у партію кого. -нять кого в своё общество - прийняти кого до свого гурту (товариства). -нять кого в товарищество (в компанию) - прийняти кого у товариство (у спілку), до товариства (до спілки). -нять предложение - прийняти, (одобрить) ухвалити пропозицію. - мите уверение в чём - прийміть у[за]певнення, будьте певні що-до… -нять на квартиру кого - у сусіди пустити кого, прийняти в комірне кого. -ть у родильницы - брати, взяти дитину у кого, бабувати, бабити в кого. [Баба Оксана у мене усіх дітей брала (Черніг.). Бабувала у його жінки (Рудч.)]. -нять крещение, причастие - хрест (святий) прийняти (на себе), хре[и]ститися, запричаститися. -нять веру, православие - уступити у віру, у православну віру. -нять учение, закон (последовать им) - понимати, поняти науку, закон від кого. [А люди приходили молитися до його, вони од його поняли закон (Кримськ.)]. Душа не -мает (противно) - душа не приймає чого, з душі верне. [Їв-би очима, так душа не приймає (Чуб.)];

3) (брать во внимание) что - зважати, зважити, уважати, уважити на що. [Зважаючи на те, що національний нелад у Австрії спиняє усякий політичний поступ… (Грінч.). Ти знатимеш, яка у мене думка, уваживши, що тут мене спіткало (Куліш)]. Добрые советы -май - на добрі поради зважай, добрі поради приймай;

4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) - набирати, набрати, прибирати, прибрати чого (певних форм, вигляду, значення і т. п.). [Криза певних і виразних форм ще не прибрала (Н. Рада). Він раптом набирає гоноровитого вигляду (Крим.). Він не сподівався, що розмова набере такого характеру (Крим.). Дим розвіється, і речі знов приберуть справжніх натуральних форм (Єфр.)]. -нять серьёзный вид (о человеке) - споважніти. Дело, разговор -мает, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот - справа, розмова повертає, повернула на инше, на добре, на лихе. -ть направление, течение - набирати напрямку, течії;

5) -ть кого, что, за кого, за что - вважати, вважити кого, що за кого, за що, брати, взяти кого, що за кого, за що, приймати, прийняти що за що. [Мене часто вважають за мого брата. Вигадку вважив за правду (Яворн.). Кум був у жупані, так він і взяв його за пана (Кониськ.). Я хтів вивідати в баби, за кого вона нас бере (Кониськ.). За зневагу старий боярин візьме, як не вийдеш (Л. Укр.). Захарові слова він узяв за посміх із себе (Кримськ.). І стільки розуму в себе в голівці мала, що за живу тарань солоної не брала (Куліш). Як не прийме біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато (Ном.)]. -нять за иностранца - взяти кого за чужоземця. -ть за правило - брати, взяти за правило; срв. Поставлять правилом. -мать за основание - брати як основу (як підвалину), класти основою. [Провідною думкою своїх нарисів кладу принцип громадського слугування письменства народові (Єфр.)];

6) (убирать) приймати, прийняти, при[за]бирати, при[за]брати, (многое) поприймати, попри[поза]бирати що; срв. Убирать, Взять. [Прийми звідси стілець (и стільця). Хліб лежить, - от я зараз поприймаю (Грінч. I). Забери книгу з столу]. -мать что с дороги - приймати що з дороги. Принимаемый - прийманий. Принятый и принятой - прийнятий; привітаний; пригощений; (о лекарстве) зажитий; узятий (до уваги, на себе); ухвалений (закон, проєкт), ужитий; з[у]важений; уважений за кого, за що; прийнятий, при[за]браний звідки. -няты решительные меры - ужито рішучих заходів проти кого, проти чого.

* * *

несов.; сов. - прин`ять

1) прийма́ти, прийня́ти и диал. приня́ти и прийми́ти

2) ( брать) бра́ти, взя́ти

3) ( встречать) зустріча́ти, зустрі́ти и зустрі́нути

4) (закон, проект) ухва́лювати, ухвали́ти, прийма́ти, прийня́ти

5) (что - получать форму, название) набира́ти, набра́ти (чого), прибира́ти, прибра́ти; ( приобретать) набува́ти, набу́ти (чого)

6) (присваивать себе, брать на себя) перейма́ти на се́бе, перейня́ти на се́бе, прийма́ти на се́бе, прийня́ти на се́бе

7) ( считать) вважа́ти (несов.), прийма́ти, прийня́ти; ( признавать) визнава́ти, ви́знати; ( воспринимать) сприйма́ти, сприйня́ти; ( предполагать) припуска́ти, припусти́ти

8) (убирать, уносить) забира́ти, забра́ти

9) ( впитывать) вбира́ти, увібра́ти; \принимать

закутать

1) (что, чем или во что) закутувати, закутати, загортати, загорнути, угортати, угорнути, завивати, зави(ну)ти, (плотно) утушковувати, утушкувати у що, чим, (толст. платком) закушкувати, закушкати кого чим, (о мн.) позакутувати, повкутувати, поза[пов]гортати, позавивати, (немного) прикутувати, прикутати; срвн. Завёртывать, Обвёртывать. [Закутав дитину хусткою. Та недужную дитину угортає в кожушину (Щог.). Дерева, загорнені у сутінь (Коцюб.). Закутав їх сніг білий (Мог.)];

2) (обстанавливать для тепла) обтуляти, обтулити, затушковувати, затушкувати (напр. хату);

3) -ть печь, трубу - затуляти, затулити, затикати, заткати и заткнути (піч, каглу), (о мног.) позатуляти, позитакати (печі). Закутанный - закутаний, загорнений и загорнутий, угорнений, зави(ну)тий и завинений у що, чим; обтулений, затушкований; затулений, заткнутий, заткнений и затканий.

запустувати як дитина, почати дитинитися, обернутися в дитину, (насмешл.) блазнитися. [На приморському безлюдді обернувся я в дитину: гарні мушлі підбираю, вглядю кращі - давні кину (Крим.)].

1) руле́т із варе́нням

2) короту́н ( про дитину)

- abandon a cause