гуртом

огулом, загалом, гуртом. [На десяток по десять коп., а загалом - півкарбованця].

* * *

гуртом, загалом, навгул, облом, мусом, поспіль. Всё -ом - усе гуртом, усе поспіль.

* * *

1) огу́лом; га́музом

2) ( оптом) гурто́м, огу́лом

гуртом, нагурт, огулом, оптом. [Там всякую усячину нагурт продавали (Рудан.). Огулом треба купувати, щоб дешевше вийшло. Коли поденно, так по півкарбованця в день, а коли оптом, трохи спущу (Кониськ.)].

* * *

гуртом гукати.

укупі (укупці, укупочці, укупоньці), разом, разком, ураз, заразом, посполу, поспіль, купно, сумісно, в парі, (реже) повкупі, покупі, при купі, при місці, спільно, за гурт, (сообща со многими) гуртом, у гурті. [Жити, сидіти, працювати і т. и. укупі, разом з кимсь і т. и. Дбайте про щастя купно з дітьми (Мирн.). Дожити віку вкупі, у згоді (Коцюб.). Живуть усі при купі. Разком побіжимо до господи (Лев.). Дві букви при місці стоять. Поклонивсь усім за гурт (М. В.). Робити колективні змови - гуртом одмовлятися од урока (Крим.). Козаки гопака гуртом оддирають (Шевч.). Іти в гурті легше з співом (Єфр.)]. Соединять вместе - гуртувати до купи (до купки, купочки, купоньки), у купку и т. д., у гурт, до гурту. [Зібралися всі до купи, у гурт. Згуртувати до купи радощі й горе (Чупр.)]. Все вместе (одной компанией) - купцем. [Купцем горнулося до його найкраще товариство (Кв.)]; (в одном целом, в нераздельном соединении) при гурті, при купі. [При гурті одна людина прогодується якось. Держати при купі різнородні елементи (Єфр.)]. Вместе с тем (одновременно) - разом, ураз, заразом, разом з тим, рівночасно, по-при-тому. [Разом стало укр. письменство й на творчу роботу (Єфр.). Хронікер, ураз і поет (Франко). І сумна це історія, але заразом яка безрозумна! (Крим.). Я й сам по-при-тому вчився (М. Левиц.)]; (в один приём) за одним ходом. [За одним ходом внести дров і води]. Держаться вместе - держатися (триматися) купи, гурту.

* * *

1) компанія, (фам.) кумпанія, гурт (-ту), (общество) товариство, (союз) спілка, (застольная) бесе[і]да, (группа) громадка (множество) лава. [За кумпанію і циган повісився (Номис). Облишивши писар книгу, сідає до гурту (Грінч.). Свого смутку не міг Лаговський позбутися й у товаристві Шмідтів (Крим.). За столом сиділа беседа: брат Охрім із жінкою, сват Манойло, кум Терешко (Грінч.). Чоловік та жінка, то одна спілка (Номис). В темну ніч ми зібралися громадкою йти (Л. Укр.). Колядувати ходимо лавою (Звин.)]. -нией - гуртом, у гурті, лавою. [Навіть іти в гурті легше з співом (Єфр.)]. В своей -нии (сидеть) - своїм гуртом. Водить, иметь -нию с кем - ко[у]мпанувати, водитися, водитися хлібом, заходити з ким. В -нии - при гурті, в гурті. Пожалуйте в -нию - просимо до гурту, до компанії, до купи. Держаться -нии с кем - триматися чийого товариства (гурту), тримати спілку з ким, триматися купи. [Не тримай з панами спілки (Сл. Гр.). Треба всім купи триматися (Крим.)]. Для -нии - за компанію. Достойная -ния - товариство чесне, (иронич.) кумпанія чесна. Дружная -ния - любе (дружнє) товариство, дружня компанія, (братва) братва. Дурная -ния - погане товариство. Иметь -нию с кем - бути в товаристві з ким. За -нию - за гуртом, за ко[у]мпанію. Присоединиться к -нии - пристати, прилучитися до гурту. Принять в -нию - взяти до гурту кого. Расстроить -нию - розбити ко[у]мпанію. Сделать, составить кому, разделить с кем -нию - потоваришувати кому, приєднатися до гурту з ким. Спасибо за -нию - спасибі за товариство, за компанію. Удалая -ния - гоп-ко[у]мпанія. Холостая -ния - парубоцька (дівоцька) компанія. Честная -ния - шановне товариство. Я ему (он мне) не -ния - мені з ним у хлібосолі не бути; (раздраж.) ми з ним свиней не пасли;

2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компанія, (никогда не кумпанія), товариство, спілка. [Вкупишся (вступишь со взносом) в компанію, то можеш бути безпечний (Франко). Асекураційне (страхове) товариство «Дністер». Знайшов собі спільників і з ними в спілці взяв одно село в графа в посесію (Н.-Лев.)]. В -нии с кем - в спілці, спільно, до спілки з ким. [Нумер газетини тої, що її з кумом дяком до спілки пренумеруємо (выписываем) (Франко)]. Быть, состоять в -нии с кем - спілкувати, сполувати, бути в компанії (в спілці) з ким, тримати спілку з ким. Вступать, входить в -нию с кем - заводити спілку, приступати до спілки з ким. Основывать, учреждать -нию - закладати спілку. Торговый дом: Заблоцкий и К° - торговельний дім: Заблоцький і С-ка (і Т-во).

* * *

все, усе (усилительно всеньке), всячина. [Всеньке добро наше згоріло. Так і в усячині (Тесл.) = так и во всём]. Всё решительно, совершенно всё - геть усе, чисто все, геть чисто все, все до крихти, дочиста, усісіньке. Свалить всё вместе - гамузом скласти. [Склав усе гамузом, а воно й поплямилося]. Всё в совокупности - все гуртом, все загалом. Больше всего - над усе, більш за все, (мучит.) найгірше. [Це й мучить найгірше]. Вот и всё, да и всё тут - та й годі, та й край, та й решта. Обо всём - про все, за все. Без всего - без нічого. [Пішов з дому без нічого]. Всё-таки, а всё-таки, а всё же - а таки, проте, а проте, в тім, а в тім, все-ж, а все-ж. Только и всего (= да и конец) - та й по всьому. Всё только - все. [Зіма біла, та не їсть снігу, а все сіно]. Всё (для обознач. продолжительн. действия) - все, одно. [Вона все ходить, з уст ні пари (Шевч.). Був собі купець, він усе їздив морем]. См. Весь и Всегда.

* * *

см. весь

все, усе (усилительно всеньке), всячина. [Всеньке добро наше згоріло. Так і в усячині (Тесл.) = так и во всём]. Всё решительно, совершенно всё - геть усе, чисто все, геть чисто все, все до крихти, дочиста, усісіньке. Свалить всё вместе - гамузом скласти. [Склав усе гамузом, а воно й поплямилося]. Всё в совокупности - все гуртом, все загалом. Больше всего - над усе, більш за все, (мучит.) найгірше. [Це й мучить найгірше]. Вот и всё, да и всё тут - та й годі, та й край, та й решта. Обо всём - про все, за все. Без всего - без нічого. [Пішов з дому без нічого]. Всё-таки, а всё-таки, а всё же - а таки, проте, а проте, в тім, а в тім, все-ж, а все-ж. Только и всего (= да и конец) - та й по всьому. Всё только - все. [Зіма біла, та не їсть снігу, а все сіно]. Всё (для обознач. продолжительн. действия) - все, одно. [Вона все ходить, з уст ні пари (Шевч.). Був собі купець, він усе їздив морем]. См. Весь и Всегда.

* * *

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

1) (сооружение) дім (р. дому) (ум. дімок, домок (р. -мка), домичок, домочок (р. -чка); ув. домище), будинок (р. -нку); (ум. будиночок) (р. -чка), горниці (мн., р. -иць). [Горниці гарні збудували, великі]. Каменный дом - кам'яниця, мурованиця (Вхр.). Барский роскошный дом (дворец) - палати, палац. Дом нежилой - нежилий будинок, пустка. Загородный дом - позаміський будинок, (мыза) фільварок (р. -ку), хутір (р. -тора). Вне дома, наружу - невдома, надворі. [Хіба тільки світу, що в вікні? - надворі ще більш];

2) (учреждение) дім [Торговий дім], будинок. [Селянський будинок]. Детский дом - дитячий дім, (ясли) охоронка. Воспитательный дом - дитячий захисток, дім (будинок) для виховання дітей. Д. молитвенный - молитовня, молитовний дім. Д. странноприимный - притулок для подорожніх, привітальня. Д. отдыха - будинок для відпочинку. Д. ночлежный - нічліг (р. -гу). [Нічліг тільки ще одперли; босячня так і сунула в двері (Тесл.)]. Д. рабочий, исправительный, смирительный - дім примусової праці. Д. исправительно-трудовой - дім праці й поправи. Д. арестный - рештарня, (грубо, кутузка) буцегарня. Д. для сумасшедших - божевільня, дім для божевільних (навіжених). Д. заезжий (постоялый) - заїзд. Д. питейный - шинк (р. шинку), шинок (р. -нка), корчма, (устар.) оранда. [Ходить до оранди горілочку пить (Чуб.)]. Д. публичный - дім розпусти, (эвфем.) лупанар, (грубо) бурдей. Д. игорный - дім картярський, дім гральний;

3) (домашний кров, своё жилище, свой угол) домівка, домівля, господа, оселя, дома (ж. р.). [Порозмовляємо щиренько з земляком, домівку згадаємо (Васильч.). Вітаємо в господі нашій вас (Грінч.). Не минайте господи нашої - ми вам завсіди раді. Сина рідного з оселі він прогнав. Чия дома найближче, туди їдьмо гуртом ночувать (Неч.-Лев.). Занесеш до моєї доми];

4) (династия) дім. [Катерина II - не з дому Романових].

* * *

1) ( здание) буди́нок, -нку, дім, род. п. до́му

2) (домашний кров, своё жилище) дім, домі́вка, ха́та, госпо́да, осе́ля; до́ма; (перен.) стрі́ха

3) (люди, живущие вместе, их хозяйство) дім, госпо́да; ( семья) роди́на, сім'я́; ( хозяйство) господа́рство

4) (династия, род, фирма)

5) ( учреждение) буди́нок, дім

випал (-лу), густостріл (-лу), гуртовий стріл; (почётный) сальва. Давать залп - випалювати, випалити, сальвувати, засальвувати. Залпом - випалом, гуртовим стрілом; (вдруг) одразу, раптом. Стрелять, выстрелить -пом - стріляти, стрілити випалом, гуртом, сальвою, (пров.) одним бу[а]хом, бу[а]хнути. [А гармати - як бухнуть усі одним бухом! (Звин.)]. Дать залп по ком, чём - випалити в (на) кого, в (на) що. -пом пли (пали)! - випалом паль! Выпить -пом - одразу (з одного разу) вихилити, одним хилом, одним замахом и за одним замахом випити. [Налив горілки, шелепнув (хлопнул) за одним замахом (Бордуляк)]. Сказать, проговорить -пом - сказати, промовити (проказати) (за)одним духом, одним бухом, бухнути.

* * *

колективно, гуртом.

* * *

вкупі, разом, гуртом, спільно. [Як робити вкупі, то не болить у пупі (Приказка)].

* * *

1) легкість (-кости), легкота;

2) повільність, м'якість, делікатність;

3) необтяжливість;

4) простість, зрозумілість;

5) поверховність, побіжність, легкодумність, невимушеність, плавкість;

6) легкозвичайність, легкі, вільні звичаї;

7) легкість, швидкість, прудкість;

8) стрункість (-кости); срвн. Лёгкий. -ость в мыслях - легкість думок. С -тью что-л. делать - робити щось легко, за іграшки. [Зберуться дівчата та гуртом на сіножаті за іграшки й повигрібають (Основа)]. -кость на ходу в работе - легкість ходу, в роботі.

* * *

I. 1) люди (-дей, -дям, -дьми), ласк. людоньки, людочки, (мир, общество) мир (-ру), громада; срв. Люд, Народ. [Бог богом, а люди людьми (Номис). Узяв роздав горілку людям (Март.). Ой, людоньки! Ой, людоньки, пустіте! (Л. Укр.). Людочки добрі, побіжіть за ним (Мирн.). Миру-миру до їх приходило (Гнід.)]. Молодые -ди - молоді люди, (молодёжь) молодь (-ди), (парни) парубоцтво. Старые -ди - старі люди. Окольные -ди - околичні люди. Сведущие -ди - досвідчені (тямущі) люди. Рабочие -ди - робітні (робочі) люди, робітники, соб. робітництво. Он не умеет обращаться с -ми - він не вміє поводитись із людьми. Все -ди смертны - всі люди вмирущі, смерти не відперти, всім нам там бути. Что вы за -ди? - Що ви за люди? Хто ви такі? Що ви таке? Порядочные -ди - порядні (пристойні) люди. Это очень опасные -ди - це дуже (з їх дуже) небезпечні люди. Он выходит из ряда обыкновенных -дей - з його непересічна людина. Все мы -ди, да не все человеки - всі ми люди, та не всі людський образ маємо. -ди говорят - люди кажуть, (поговаривают) дейкають, подейкують, плещуть. Добрые, злые -ди - добрі, лихі люди. [Не так тії вороги, як добрії люди (Шевч.)]. На -дях и смерть красна - на людях і смерть не страшна, гуртом і вмерти не страшно. -дей много, а человека нет - людей сила, а людини немає. Народу-то, народу - ровно -дей - миру-миру, як людей. На свете не без добрых -дей - в світі не без добрих людей. За -ми говорю - за людьми кажу; коли люди брешуть, то й я з їми. Вывести в -ди - вивести в люди, (о мн.) повиводити в люди. Выйти в -ди - вибитися в люди, вилюдніти. Что -дям, то и нам - що людям, те й нам; що громаді, те й бабі. И мы не хуже - дей - і ми не гірші за людей, і ми як люди, і ми по-при люди. В чужих -дях - між чужими людьми. Вас же за -дей считают - вас же за людей мають. На -дях - прилюдно, на людях; срв. Публично. Пойти в -ди - піти (по)між люди, піти на люди. [Не йди між люди (Шевч.)]. -дей посмотреть и себя показать - себе показати і на людей подивитися. На собрании было много -дей - на зборах було багато людей, сила людей (люду), на збори зійшлася велика громада. Покрыться -ми - укритися людьми, залюднитися. [Майдан на хвилину ожив, залюднився (Коцюб.)];

2) (слуги) люди, челядь (-ди), наймити, наймиття (-тя), слуги. [Дворова челядь (Сторож.). В тебе наймиття лихе (Пісня)]. Ваши -ди хорошо служат - ваші слуги (люди) добре служать. Он отпустил всех своих -дей - він повідпускав (з дому) всіх своїх слуг (людей).

II. Люди (назв. буквы Л в ц.-сл. азб.) - люди.

* * *

1) (мелочной товар, всякая всячина) дріб'язок (-зку), дріб (р. дробу), подріб (-робу, м. ж., реже -роби, ж. р.), подробиця, подріб'я (-б'я), дробина, дрібнота, дрібниця. [Забув купити олії; стільки дріб'язку було, що як його й не забути (Київщ.). Їздив по селах, промінюючи всяку господарську подріб за платянки (Франко). Що там у його купувати: самі сірники та сіль, та така всяка подробиця (Ніженщ.). Забрав я тото все на віз, подріб'я склав у рептюх (Франко)]. По -чам - на роздріб, подробицею. [Продавати гуртом (на гурт) і на роздріб (подробицею) (Київщ.)]. Накупить всякой -чи - накупити всякого дріб'язку. -лочь угольная - вугляна потерть (-ти);

2) (о скоте) дріб'язок, (преимущ. птица) дробина, дріб;

3) (мелкие деньги) дрібні гроші (-шей и -шів), дрібняки (-ків), дріб'язок, (реже) дрібнота, дрібнотка; (медь) мідяки, мідячки; (серебро) срібняки, срібнячки. [Та й надавали-ж ви мені дрібняків! (Брацлавщ.). Прошу гаман цей взять, ще й дріб'язок там є, щоб грошики плодились (Стар.-Чернях.). Плати, Микито, бо в мене кат-ма дрібнотки (М. Вовч.)]. Дайте мне -чи, -чью - дайте мені дрібних грошей (дрібняків), дрібними грішми (дрібняками);

4) см. Мелкота 3;

5) (деталь) дрібниця, дрібничка, (мелкая подробность) подробиця, подробина. [В неї нема виробленої до дрібниць програми (Грінч.). Довелося пригадувати балачку в усіх подробицях (Крим.)]. Входить во все -чи - вдаватися (вглядатися) в усі дрібниці (подробиці), додивлятися (доглядатися) до всіх дрібниць (подробиць), (вмешиваться) втручатися до всіх дрібниць (в усі дрібниці);

6) (пустяк) дрібниця, дрібничка, дріб'язок, абищиця, марниця, (жалкий) нікчемниця, мізерія, (малость) малість (- лости). [Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Грінч.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Хоч на хвилину забутися про щоденну мізерію й дріб'язки (Крим.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.). 60 мільйонів не така-то вже й мізерія (Єфр.). Лається, свариться за кожну малість (Звин.)]. -чи жизни - життьові дрібниці (марниці), життьовий дріб'язок, окрушник життя (Єфр.). [Гордий чоловік не виб'ється ніколи із життьових марниць неволі (Франко)]. Заниматься -чами - марнувати час на дрібниці, дріб'язкувати. Разменивать свой талант на -чи, размениваться на -чи - розмінювати свій талант, розмінюватися (розпорошуватися) на дрібняки, на дріб'язок. [Будь чим хочеш, аби не розпорошеним на дріб'язок (Єфр.)].

* * *

1) дрі́б'язок, -зку

2) ( мелкие деньги) дрібні́ гро́ші (-шей)

3) ( пустяк) дрібни́ця, собир. дрібни́ці, -ни́ць

I. сила, міць (р. моци), (реже) міч (р. мочи); срв. Могота, Мощь, Сила. [Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти (Грінч.)]. Сколько, что есть -чи, во всю мочь - з усієї сили (моци), що-сили, чим-дуж, на всю витягу. Работать, сколько есть -чи, изо всей -чи - робити з усієї снаги, працювати з усієї сили (моци). Бежать изо всей -чи - бігти в усієї сили (мочи), чим-дуж, на всю витягу, що-духу (в тілі). [Он чоловік біжить з усеї мочи (Грінч.). На всю витягу - в ярок (Житом.). Біжу що-духу в тілі (М. Вовч.). А ну, коню! що- духу! (Стар.)]. Грести изо всей -чи - гребти що-сили, з усієї сили (моци). Кричать что есть -чи, изо всей -чи - що-сили, з усієї сили (моци) кричати; срв.

II. Мат 5. Нет -чи - не сила, нема(є) сили, нема(є) снаги. [З тобою жить не довелось, без тебе жить не сила (Франко). Нема сили такі дурниці слухати (Київщ.). Робив-би, дак немає снаги (Козелеч.)]. Нет -чи терпеть, выдержать кому - не сила терпіти кому, не видержка (терпіти) кому. [Не сила терпіти лихої напасти, волю я в широкому полі пропасти (Л. Укр.). Не пересидів панич і двох хвилин, як побачив, що далі йому сидіти не видержка: геть по всій хаті чути було якийсь гнилий сморід (Крим.)]. Не в мочь мне, нам - не сила моя (мені), не наша сила, нам не сила. [Голубчики, каже, не наша сила (ЗОЮР I). Я думаю, що з ним боротись нам не сила (Самійл.)]. Это мне не в мочь - це не на мою силу (не на мою міч). -чи нет, как он мне надоел - не сила моя, як він мені увірився. Задор берёт, да -чи нет - літав-би, та крил нема; якби жабі хвіст, вона-б поле витолочила. Выбиться из -чи - вибитися з сили (з моци, снаги), знемогтися вкрай. [Вибивсь із моци (Звин.)]. Пока была мочь - поки було сили, поки була снага.

II. Мочь, глаг. -

1) могти (н. вр. можу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла), (диал. зап. мочи, могчи); (быть в силах, в состоянии) здужати, здолати, здоліти, змагати, приміти, примогти (що зробити). [Тобі не кажуть учитися, ти собі можеш гуляти (Л. Укр.). Не можу я цього зробити, - сили моєї немає (Київщ.). Де чорт не може, там бабу пішле (Рудан.). Мати стара, сестра мала, - не здужають прати (Чуб.). Давно вже він не робив нічого, - не здолав (М. Вовч.). Міг уже сидіти, але ходити ще не здолав (Ніженщ.). Я або втоплюся, або що! я так жити не здолію (М. Вовч.). Не змагала на найширшім загоні йти порівно з другими (Франко). Очима, примів-би, усіх з'їв (Кониськ.). Зненавидів його так, що примів-би, - в ложці води втопив-би (Грінч.). Приміг-би, - очима з'їв (Номис). Примогла-б, - летіла-б за молодим гусарином (Н.-Лев.)]. Всё, что -гу - усе, що можу. Он всё -жет - він усе може. Не - гу спать - не можу спати. Он не мог сделать этого - він не міг цього зробити. Не -жете ли вы мне сказать? - чи не могли-б ви мені сказати? Не мог ли бы он сюда приехать? - чи не (з)міг-би він сюди приїхати? Желал бы, да не -гу - хотів-би, та не можу. Терпеть его не -гу - терпіти його не можу. Терпеть не -гу, когда… - терпіти не можу, коли…, ненавиджу, коли… [Ненавидю я, коли брешуть в живі очі (Звин.)]. Не -гу знать - не можу (цього) знати. -гу ли я надеяться? - чи можу (смію) я сподіватися? Он не -жет больше защищаться - він не може (не здужа(є), не здолає, не спроможен) більше боронитися. [Полковник наш не здужа боронитись, не вміє він (Грінч.)]. Крепость не -жет более защищаться - фортеця не може (не здолає, не здоліє, не спроможна) більше оборонятися. Он -жет быть небогатым - він може бути небагатим. Не -гу, не -жет (не в силах) - не спроможен. [Не спроможна я встати (Богодух.). Не спроможні ми стільки заплатити (Київ)]. Подайте, сколько -жете - (по)дайте, скільки можете, (по)дайте, що спроможність ваша. Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его - примів(-би) (приміг(-би)), - убив-би його. Мог бы, сквозь землю провалился б - примів(-би) (приміг(-би)), крізь землю провалився-б (пішов-би). [Приміг-би, - крізь землю пішов (М. Вовч.)]. Если б только я мог положиться на него - коли-б тільки я міг покластися на його. Это, этого быть не -жет, это не -жет быть - цього бути не може (не може бути), це неможливо. Это -жет быть - це може бути (статися), це можливо. -жет ли (это) быть? - чи може це (так) бути? чи це можливо? Быть -жет да, а быть -жет нет - може так, а може й ні. Не -жет быть, быть не -жет - бути не може, це неможливо. Что -жет быть прекраснее этого подвига? - що може бути краще від цього подвигу? Может быть, быть может, может статься - може, (фамил. мо), може бути, може статися. [А може то мама так тільки казала? може лиха не буде? (Грінч.). Ну що-ж, може се й краще (Коцюб.). Йому-ж так, як і мені, - год тридцять і п'ять, а мо трохи й більше (Грінч.). Да такий здоровий дуб був, що мо-б і втрох не обняв (Драг. Пр.)]. Может быть и вправду (и в самом деле) - може (мо) й справді. [Може й справді не так сонце сходить, як письменні начитали (Шевч.)]. Может быть, проект ваш удастся - може бути, що проєкт ваш здійсниться, може ваш проєкт здійсниться. Может быть (авось) - може (фам. мо), може чи не, (а)чей, (а)чень. [Розкажу всеньку сторію, може чи не розважу себе (Крим.). Ачей на дні моря позбудусь я горя (М. Ворон.). Ачень лихові таки надокучить з нами бути (М. Грінч.)]. Вот на второй, или, может быть, на третий день - ось другого, чи може (чи там) третього дня. Ось другого, чи там третього дня приходить Миколка сумний-сумний, - і їсти не питає (Тесл.)]. Может быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) - може й тобі (хіба й тобі) трошки дати? Могущий, прлг. - спроможний. [Трудова школа зможе підготовити кадри робітників, спроможних виконувати ріжні функції в комуністичному суспільстві (Азб. Ком.)];

2) (быть здоровым) бути дужим, здужати. Как живёте -жете? - як ся маєте? як здужаєте? (см. Поживать).

* * *

назначить

1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;

2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];

3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];

4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -

1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;

2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);

3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;

4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -

1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;

2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;

3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;

4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].

* * *

несов.; сов. - назначить

1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

насторожить

1) (стражу) ставити, поставити варту (сторожу);

2) (уши, западню) - см. Наставлять (3) уши, западню. -жить ружьё - насторожити (націлити) рушницю, націлитися (рушницею), наміритися з рушниці на кого, на що;

3) -жить (вдоволь) - настерегти, попостерегти кого, що; навартувати, начатувати. Насторожённый -

1) см. Наставленный 3 (под Наставлять);

2) см. отдельно Насторожённый 2. -ться -

1) (стр. з.: о западне) - см. Наставляться 1 (под Наставлять);

2) (стр. и возвр. з.: об ушах) насторочуватися, насторочитися, нашорошуватися, нашорошитися, нащулюватися, нащулитися, наструнчуватися, наструнчитися, (о мног.) понасторочуватися и т. п.; бути насторочуваним, настроченим, понасторочуваним и т. п. [Вуха мої нащулились (Крим.)];

3) (возвр. з.) насторочуватися, насторочитися, нашорошуватися, нашорошитися, насторошуватися, насторошитися, (о человеке ещё) насторожуватися, насторожитися, (о мног.) понасторочуватися и т. п. [Насторочилися собаки, а потім кинулись на вовчика гуртом (Глібів). Хтось ішов; Орися вся так і нашорошилась (Грінч.). Вже й Корсунь супротив них насторошивсь (Куліш). Насторожився, став придивлятися, - здається, біжить собака Васильч.)]. Насторожившийся - см. Насторожённый 2.

* * *

несов.; сов. - насторож`ить

1) насторожувати, -жую, -жуєш, насторожи́ти

2) охотн. насторо́жувати, насторожи́ти; ( наставлять) наставля́ти, наста́вити

1) (совместный) спільний, гуртовий, сукупний, (редко) єдиний. [Спільне володіння землею. Спільна кімната. Спільна мова. Гуртова праця. Моя земля сукупна з сестриною. Ідеал єдиного щастя (Єфр.)]. Общее собрание - спільне зібрання. Общими силами - спільно, гуртом. Общий стол (table d'hôt'e) - спільний обід (вечеря, сніданок). Общая собственность - спільна (гуртова, сукупна) власність;

2) загальний, поспільний. -щее благо - загальне добро. -щий план работы - загальний план роботи. -щее предисловие - загальна передмова. -щее образование - загальна освіта. Общая печаль - поспільне горювання (Куліш). В общем - у цілому, взагалі, загалом, на загал. В общей сложности - загалом беручи. В общих чертах - загально. Общее место, выражение (в речи) - загальник. Общая сумма - загальна (ціла) сума, загал (р. загалу). Общий залог - загальний стан.

* * *

1) зага́льний

2) (принадлежащий всем или нескольким; находящийся в совместном пользовании) спі́льний; (коллективный, совместный) гуртови́й