Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

град

  • 1 град

    1) град. [Цього літа гради були часті]. Пот катится градом - піт очі заливає. [Град ударов сыпался ему на спину, на плечи - кулаки без упину гупали йому в спину, в плечі; нагаї без упину періщили йому спину, плечі];
    2) см. Город.
    * * *
    I
    град, -у

    \град вопро́сов — зли́ва (град) запита́нь

    пот ка́тится гра́дом — піт ко́титься (ллє́ться, стіка́є) гра́дом

    II
    ( город) град, -а; мі́сто

    Русско-украинский словарь > град

  • 2 градиентный

    градіє́нтний

    Русско-украинский словарь > градиентный

  • 3 градирование

    градіння, градування.
    * * *
    горн.
    градирува́ння

    Русско-украинский словарь > градирование

  • 4 градиент

    градіє/нт
    •

    Русско-украинский металлургический словарь > градиент

  • 5 выбивать

    выбить вибивати, вибити [Вибив шибку в вікні. Клин клином вибивають. Град вибив жито], збивати, збити, побити. [Град побив жито]; (дверь) виважувати, виважити, висаджувати, висадити, вибивати, вибити; (ногами траву, посев) витолочувати, витолочити, потолочити, витовкти; (выбойку) вибивати, вибити; (дробь зубами) сікти зубами. [Холодно мені, аж зубами січу].
    * * *
    несов.; сов. - в`ыбить
    1) вибива́ти, ви́бити; (вытаптывать посевы, всходы и др.) витоло́чувати, ви́толочити, сов. столочи́ти, ви́товкти, стовкти́, збива́ти, зби́ти
    2) ( ударами очищать) вибива́ти, ви́бити, витрі́пувати, ви́тріпати

    Русско-украинский словарь > выбивать

  • 6 побивать

    побить
    1) побивати, побити, вибити (с усилит. знач.) попобити кого, (вульг.) боки полатати, бебехи надсадити кому. [Деся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити- побивати. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре й прогнали]. У Фили пили, да Филю же -били - за моє жито та мене й побито. Он затеял ссору, и его -били - він завівся (з сваркою) і його побито. -вать камнями - побивати (побити) камінням, каменувати (покаменувати) кого. [Єрусалиме, що каменуєш посланих до тебе (Св. П.)]. -бить физиономию, морду кому - набити (натовкти) пику, морду кому, набити (натовкти) по пиці, по морді кого. Не -вши, не выучить - наука не буває без друка;
    2) (побеждать, превосходить) побивати, побити, переважати, переважити, повершити кого, гору (верх) брати, взяти над ким. [Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває (Куліш)]. Он всех бойцов -вает - він усіх бійців побиває, над усіма бійцями гору бере. -вать, -бить рекорд - побивати, побити рекорд, взяти (гору) над усіма. Я -бил вашего короля козырем - я вашого короля козирем побив (накрив);
    3) (перебить всех) побити, вибити, повбивати, повибивати (всіх, до ноги). Срв. Перебивать 2;
    4) (разбить, избить во множ.) побити, потовкти, потрощити що. -бить посуду в дребезги - побити (потовкти, почерепити) посуд на дрі[у]зки, на дріб'язок, на череп'я. -бить вёдра - побити (потрощити) відра. [Пішла по воду, відра побила]. Лошади -ли телегу - коні побили (потрощили) воза. Град -бил весь хлеб, градом весь хлеб -било - град увесь хліб побив (вибив, повибивав), (сильно смяв) помотлошив, градом увесь хліб побило (вибило, повибивало), помотлошило. Мороз -бил, морозом -било яблоки, цвет на деревьях - мороз побив, морозом побило яблуні, цвіт на дереві. Побитый - побитий, попобитий, вибитий и т. д. -тый камнями - побитий камінням, покаменований. -тый градом - побитий, вибитий градом, градобійний, помотлошений, (слегка) поколошканий. Хлеб -тый градом - градобійний хліб, градобоїця.
    * * *
    несов.; сов. - поб`ить
    1) побива́ти, поби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти
    2) (несов.: нанести побои) поби́ти, наби́ти; натовкти́, потовкти́, погрі́ти, полата́ти, многокр. попоби́ти
    3) (несов.: попортить, разбить, уничтожить) поби́ти; ( поколотить) потрощи́ти, потовкти́; (градом, дождём) ви́бити и повибива́ти, поколо́шкати

    моро́зом поби́ло — безл. моро́зом поби́ло (потопта́ло)

    Русско-украинский словарь > побивать

  • 7 вне

    чего) по-за чим. [Град випав по-за нашим полем. Інтелігентність «по-за часом і просторонню» (Крим.). По-за письменством не маємо джерела, щоб спізнати істоту нашого народу (Єфр.)]. Вне пределов - по-за межами. Вне всякого сомнения - по-за всякими сумнівами, по-над усякі сумніви. Вне сравнения - по-над (усяке) порівняння, без порівняння. Вне себя - нестямно, у нестямі, у нестямці, не тямлячи себе. Быть вне себя (от радости и т. д.) - нетямитися (сов. нестямитися) (від [з] радощів). Находящийся вне себя - нестямний, несамовитий (в исступлении).
    * * *
    предл. с род. п.
    по́за (ким-чим); (без чего-л.) без (чого)

    вне вре́мени — и

    простра́нства — по́за ча́сом і простором

    Русско-украинский словарь > вне

  • 8 галька

    галечка; (мин.) галька, галечка, рінь (р. ріни). Очень мелкая г. - ситець (р. -тця), градівка. Очень крупная г. (с голову человека) - лобак.
    * * *
    рі́ння, ріня́к, -у, рінь, -ні, на́рінок, -нку; галька, щебінь

    Русско-украинский словарь > галька

  • 9 градиент

    физ.
    градіє́нт

    Русско-украинский словарь > градиент

  • 10 градиентометр

    физ.
    градієнтоме́тр

    Русско-украинский словарь > градиентометр

  • 11 градир

    градирня градільня.
    * * *
    горн.
    гради́р

    Русско-украинский словарь > градир

  • 12 злак

    зело, зілля, (один) зелина, (слав.) злак; (овощи) городина. [І град стане зілля ваші в нивах побивати (Руданськ.) Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком (Шевч.)]. -ки, бот. - зела (р. зіл). Хлебные -ки - хліб (-бу), хліба (-бів), пашня, пашниця.
    * * *
    1) бот. злак; -ки мн. зла́ки, -ків
    2) ( травянистые растения как пища) зі́лля, уменьш.-ласк. зі́ллячко; поэз. зело́

    Русско-украинский словарь > злак

  • 13 истреблять

    истребить
    1) кого что (много, всё: губить, погублять) вигублювати и вигубляти, вигубити кого, що (багато, все), згублювати и згубляти, згубити кого, що, (о мн.) погубити, (уничтожать) винищувати, винищити кого, що (багато, багатьох, все), знищувати, нищити, знищити, (о мн.) понищити, повинищувати, познищувати, повигублювати кого, що; тлумити, (о мн.) витлумити, потлумити, вимордувати, (изводить) зводити, звести, (о мн. позводити), виводити, вивести, повиводити, переводити, перевести, попереводити, вибавляти, вибавити, повибавляти, (отравой) витруювати, витруїти, повитруювати кого (багато, все). [Сипав град буйний, вигублював скотину (Куліш). Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких (Куліш). Я вже миші вигубив (Звин.). Ми знищили гадюче кодло люте (Грінч.). Хотів-би я усіх їх до одного винищити, вибити (Грінч.). Супротивних собі людей до останку витлумити (Куліш). Шляхти вимордував безліч (Куліш). Да ніяк не можна вибавити тих мух (Борзенщ.). Усіх лящів позводиш (Глібов)]. -блять, -бить вредителей - винищувати, винищити, вибавляти, вибавити шкідників. -бить клопов - вигубити, вибавити, повиводити, позводити блощиці. -блять, -бить заразу - виповітрювати, виповітрити пошесть (Сл. Ум.). Мы -бляем леса без оглядки - ми нищимо (виплюндровуємо) ліси безоглядно. -бить до тла кого - вигубити, винищити, вивести, вибити до ноги, до-щенту кого. [Виб'ю всіх до ноги, у неволю і брати не буду (Манж.)]. -блять бесцельно - марнувати, глумувати що;
    2) (потреблять, поедать) тлумити, стлумити, споживати, спожити, трубити, перетрубити що; см. Уничтожать. -блять, -бить (поедать) груши, арбузы - тлумити, стлумити, споживати, спожити груші, кавуни. [Тлумили ласощі (Мкр.)]. Я -бил массу груш - я перетрубив силу грушок. Истреблённый - згублений, знищений, зведений, (о мн.) вигублені, повигублювані, понищені, повинищувані и т. д. -ться -
    1) вигублюватися, винищуватися, знищуватися, нищитися, зводитися, переводитися, вибавлятися, сов. вигубитися, знищитися, винищитися, звестися, перевестися, вибавитися; бути згубленим, знищеним, вигубленим, повигублюваними и т. д. [Бодай його корінь звівся (Номис)];
    2) (потребляться) споживатися, спожитися.
    * * *
    несов.; сов. - истреб`ить
    вини́щувати, ви́нищити, зни́щувати и нищити, зни́щити и мног. познищувати и пони́щити; ( губить) вигублювати, ви́губити; ( выводить) виво́дити, ви́вести, вибавля́ти, ви́бавити

    Русско-украинский словарь > истреблять

  • 14 лоск

    1) (блеск, глянец) лиск, полиск (-ку), блиск (-ку), ґлянс (-су), ґлянц (-цу) и ґлянець (- нцю), полір (-ру). Сапоги с -ком - чоботи з ґлянс[ц]ом (з ґлянцем), виґлянсувані чоботи. Внешний, поверхностный, светский лоск - зовнішня виглада, зовнішній, зверхній, поверховий, світський полір. [Свою неосвіту ховав під зовнішньою вигладою («Буков.»). Їх поверховий полір надавав їм вигляд наче-б то людей вищої культури (Ор. Левиц.)]. Лоск образования - полиск, полір освіти, освітня виглада. Наводить лоск - см. Лощить. Навести, дать внешний лоск - дати зовнішній полиск, полір, вигладу кому;
    2) лощина, лощовина; срв. Лощина. Лежать -ком - лежати лоском, (в повалку) покотом. [Всі (п'яні) лоском лежали аж до другого дня (Квітка)]. После бури рожь -ком лежит - після бурі жито в лоск вилягло; після бурі жито лоском лежить. Град выбил хлеб в лоск - градом вибило хліб у-пень. Положить в лоск кого, что - винищити до ноги (в-пень) кого, винищити до щадку, (полон.) до щенту що. Меня обокрали в лоск - у мене забрано чисто все, все до нитки, (полон.) все до щенту.
    * * *
    1) ( глянец) лиск, -у
    2) перен. блиск, -у, по́лиск, -у, лоск, -у, лиск

    Русско-украинский словарь > лоск

  • 15 межа

    1) (граница, рубеж) межа, грань (-ни), границя, край (р. краю); (политическая) кордон (-ну);
    2) (между владениями, полями) межа, грань, границя, (межник: узкий - вдоль нивы) обм[н]іжок (-жка), (широкий - для проезда между двумя полосами пашен) суголов (- ва), суголовок (-вка, м. р.), су(го)ловка (-ки, ж. р.). [На полі пшениченька через межу похиляється (Пісня). Саме на грані росте дуб (Лебединщ.). Град у всім селі збив поле і при його границі став (Франко). Іду я обміжком, - шумлять колосками лани (Грінч.). Парубок повернув межами та суголовками (Н.-Лев.). Треба переорати су(го)ловку, щоб не їздили (Брацл.)]. Межа-об-межу - межа в межу. [Як брат з братом рука в руку, межа в межу, у двох тілах один дух (Франко)]. Проводить, провести -жу - проводити, провести, класти, покласти, робити, зробити межу, (политич.) кордон (по)між чим.
    * * *
    межа́, обні́жок, -жка, обмі́жок

    Русско-украинский словарь > межа

  • 16 надрывать

    надорвать
    I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];
    2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -
    1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];
    2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -
    1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];
    2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).
    II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - надорв`ать
    надрива́ти, надірва́ти и мног. понадрива́ти; (здоровье, силы) підрива́ти, підірва́ти и мног. попідрива́ти; ( надсаживать) надсаджувати, надсади́ти, -саджу́, -са́диш

    \надрывать рва́ть го́лос — надірва́ти (надсади́ти) го́лос

    \надрыватьть ду́шу — надри́вати, надірва́ти (надсаджувати, надсадити) ду́шу

    \надрыватьть живо́т (живо́тики) со сме́ху (от хо́хота) — рва́ти, порва́ти кишки́ (животи́) зо смі́ху (від смі́ху, від ре́готу, з ре́готу) сов. надірва́ти пу́па зо сміху и т. п

    \надрывать рывать горло (глотку) — надрива́ти (надса́джувати) горло (глотку)

    Русско-украинский словарь > надрывать

  • 17 первопрестольный

    -ный град найдавніше місто столичне, перша столиця.
    * * *
    першопресто́льний

    Русско-украинский словарь > первопрестольный

  • 18 повреждать

    повредить
    1) что - (причинять физический вред) ушкоджати, ушкодити, увереджати и увереджувати, увередити, надвереджати и -джувати, надвередити, вражати, вразити що, (портить) псувати, попсувати, пошпетати що. [Чого ти сичиш? - Пучку вразила (Борз.). Ушкодив собі зуба, увередив руку. Вельми ввередите свою честь (Кліш). Град увесь хліб попсував или безл. Градом хліб попсувало. Гаврахи пошпетали пшеницю, позаїдали місцями]. -дить своё здоровье - увередитися, підвередитися, надвередитися. [Ще й кравці увередяться, шиючи на кожного по сто жупанів. Не дуже греби - підвередишся]. -дить рассудок кому - спричинити розум кому;
    2) кому, чему - пошкодити, зашкодити кому, чому, (помешать) завадити кому. [Це може пошкодити моїм інтересам. Щоб не зашкодити своїй фортуні (Куліш)]. -дить здоровью - зашкодити, завадити, (диал.) запротивити. Если не поможет, то и не -дит - як не поможе, то й не зашкодить (не завадить). Не -дит - не пошкодить, не зашкодить, не завадить. Повреждённый - ушкоджений, увереджений, надвереджений, уражений, попсований, пошпетаний. [У мене зуб ушкоджений, палець надвереджений (уражений). Ляхи мстились над Руссю за свою надвереджену славу (Куліш). У нас пшениця пошпетана місцями, позаїдали гаврахи]. -ное здоровье - підвереджене, надвереджене здоров'я. -ный живот - надвереджений, підірваний, порушений живіт. -ный ум - спричинений розум.
    * * *
    несов.; сов. - повред`ить
    1) ( что) ушко́джувати, ушко́дити, пошко́джувати, пошко́дити; ( портить) псува́ти, зіпсува́ти и попсува́ти
    2) (несов.: причинить ущерб кому-чему) пошко́дити, зашко́дити; ( здоровью) зава́дити

    Русско-украинский словарь > повреждать

  • 19 попортить

    попсувати, понівечити, понехтувати, пошпетити що; срв. Портить, Испортить. [Град увесь хліб попсував (Звин.). Як нап'ється, то сорочки рве, горшки б'є, сказано, що на очі потрапиться, усе понехтує (Грінч.). Усяке садиво понівечило градом (Куліш)]. -тить кого - зурочити кого. Попорченный - попсований, понівечений, понехтуваний, пошпетений; зурочений. [У нас пшениця пошпетена місцями, позаїдали говрахи].
    * * *
    1) попсува́ти, зіпсува́ти; (о вещах, растениях) ушко́дити; ( испортить) поні́вечити, зні́вечити; ( нравственно) розпаску́дити, порозпаску́джувати
    2) ( колдовством) зуро́чити, навро́чити

    Русско-украинский словарь > попортить

  • 20 посыпаться

    посыпаться посипатися, посипатися, сипнути, пор(о)снути. -пался снег - сипнув сніг, сипнуло снігом. Пули градом -лись на нас - кулі мов град сипонули (посипалися) на нас. Все беды на него -лись - лихо на його так і сиплеться, мов з мішка.
    * * *
    несов.; сов. - пос`ыпаться
    1) посипа́тися, поси́патися; (присыпаться чем-л.) присипа́тися, приси́патися; (несов.: внезапно, энергично, быстро) сипну́ти, сипону́ти, сійну́тися, поросну́ти
    2) страд. несов. посипа́тися; присипа́тися, притру́шуватися

    Русско-украинский словарь > посыпаться

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • град — град, а …   Русский орфографический словарь

  • ГРАД — 1. ГРАД1, града, муж. 1. Один из видов атмосферных осадков, выпадающий небольшими ледяными шариками. Град побил посевы. Шел дождь с градом. Град величиною с орех. 2. перен., только ед. Множество (о чем нибудь осыпающем, поражающем; книжн.). Град… …   Толковый словарь Ушакова

  • ГРАД — 1. ГРАД1, града, муж. 1. Один из видов атмосферных осадков, выпадающий небольшими ледяными шариками. Град побил посевы. Шел дождь с градом. Град величиною с орех. 2. перен., только ед. Множество (о чем нибудь осыпающем, поражающем; книжн.). Град… …   Толковый словарь Ушакова

  • град — 1. ГРАД1, града, муж. 1. Один из видов атмосферных осадков, выпадающий небольшими ледяными шариками. Град побил посевы. Шел дождь с градом. Град величиною с орех. 2. перен., только ед. Множество (о чем нибудь осыпающем, поражающем; книжн.). Град… …   Толковый словарь Ушакова

  • ГРАД — 1. ГРАД1, града, муж. 1. Один из видов атмосферных осадков, выпадающий небольшими ледяными шариками. Град побил посевы. Шел дождь с градом. Град величиною с орех. 2. перен., только ед. Множество (о чем нибудь осыпающем, поражающем; книжн.). Град… …   Толковый словарь Ушакова

  • ГРАД — 1. ГРАД1, града, муж. 1. Один из видов атмосферных осадков, выпадающий небольшими ледяными шариками. Град побил посевы. Шел дождь с градом. Град величиною с орех. 2. перен., только ед. Множество (о чем нибудь осыпающем, поражающем; книжн.). Град… …   Толковый словарь Ушакова

  • град — 1. ГРАД1, града, муж. 1. Один из видов атмосферных осадков, выпадающий небольшими ледяными шариками. Град побил посевы. Шел дождь с градом. Град величиною с орех. 2. перен., только ед. Множество (о чем нибудь осыпающем, поражающем; книжн.). Град… …   Толковый словарь Ушакова

  • ГРАД — муж. замороженные на воздухе дождевые капли; в самом мелком виде, крупа. Град зернистый, обыкновенный, с горох; град орешковый, с русский орех: град с голубиное, с куриное яйцо; град ивернями, не круглый, как бы ледяными осколками. Град пуль,… …   Толковый словарь Даля

  • ГРАД — муж. замороженные на воздухе дождевые капли; в самом мелком виде, крупа. Град зернистый, обыкновенный, с горох; град орешковый, с русский орех: град с голубиное, с куриное яйцо; град ивернями, не круглый, как бы ледяными осколками. Град пуль,… …   Толковый словарь Даля

  • град — 1. ГРАД, а; м. 1. Атмосферные осадки в виде округлых льдинок, представляющие собой дождевые капли, замёрзшие в воздухе. Дождь с градом. Выпал г. Г. побил посевы. 2. чего. Множество, обилие, поток чего л. Г. пуль. Г. камней. Г. упрёков, возражений …   Энциклопедический словарь

  • град — град: По ГОСТ Р 22.0.03; Источник …   Словарь-справочник терминов нормативно-технической документации

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»