гостр

техн. зата́чивание ( острение - ещё), остре́ние, пра́вка ( точка), точе́ние, то́чка

техн.; физ. острота́

гостріти, гострішати, сов. згостріти.

гостріння.

гострісінький.

1) прил. різкі́ший; гострі́ший; см. резкий 1), 2)

2) нареч. різкі́ше, різкі́ш; гострі́ше, гострі́ш; прони́зливіше, прони́кливіше; шпаркі́ше; гострі́ше, гострі́ш, різкі́ше, різкі́ш; шпаркі́ше; шорсткі́ше

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

вістря (-ря, ср. р.), (иголки) жало, жальце, (ножа, бритвы) лезо, леза, лезво, гострій (-рія), гостряк, гостриця, жало (см. Лезвие); (копья) клюга, (палки) гостряк, наконечник, (на заборе) шпичаки, (отточенный кончик) шпеньок (-нька), шпеник, шпичка.

* * *

1) прил. гострі́ший

2) нареч. гострі́ше, гострі́ш

Лезвеё лезо (-за), лезво, гострій (-рія), гостриця, жало, (зап.) вістря, ум. лізко, гострієць (-рійця), жальце; срвн. Остреё. [Сміх, як лезо ножа, урізав Навроцьку (Н.-Лев.). Повалив людей його мечовим лезвом (Біблія). В ножі оце гострій, а оце тилій (Липовоч.). Різонув, дак жало так і завернулось (Сл. Гр.)]. О двух -виях - дволез(в)ий.

* * *

1) гострий (остренький - гостренький; острёхонек - гострісінький) [Гострий ніж, цвях. Гостра бритва, коса. Гостре шило, жало], різкий (серп, коса);

2) ( остроконечный) гострий, кінча(с)тий; см. Остроконечный;

3) (на вкус) гострий (на смак), прикрий, терпкий, міцний. -рый уксус - міцний оцет. -рый перец - гострий перець; срв. Едкий; (о жидкостях) см. Едкий; (о красках, цветах) різкий, прикрий; (о запахах) гострий, прикрий. [Прикрий пах]; (о голосе, звуках) різкий, прониклий, проникливий; (о ветре: резкий) дошкульний, шпуйний, пронизуватий; (мороз) різучий, прикрий, дужий; (о глазах, слухе) гострий. [Гострі, як ніж, очі]. -рые глаза - гострі, пронизливі очі. Окинуть кого -рым взглядом - обвести кого гострими очима. -рый слух - гостре вухо; (о боли, скорби и т. д.) прикрий, пекучий [Пекучий біль. Туга пекуча], гострий, дошкульний, боліз[с]аий. [Болізний біль = -рая боль]. -рая зубная боль - прикрий зубний біль (р. болю);

4) (остроумный) дотепний, дорічний. -рый ум - бистрий розум. -рая мысль - гостра, дотепна думка. -рое слово, -вцо - гостре, дотепне, ущипливе слово, слівце;

5) (язвительний, едкий) гострий, ущипливий, ускіпливий, діткливий (гал.). См. Едкий 2. -рая критика - ущи[скі]плива критика. -рый язык - ущипливий, гострий язик. У него -рый язык - він гострий на язик. Ты больно уж остёр - ти надто вже меткий (боек), смілий (дерзок). -рый на язык - жигуватий, гострий на язик. -рая вершина - шпиль (р. шпиля) (м. р.), гостриця.

* * *

1) (срв. ст. от Чистый) (трохи) чистіший, -ша, -ше; (ср. ст. от Чисто) (трохи) чистіше;

2) (получше) кращий, -ща, -ще, ліпший, -ша, -ше; краще, ліпше. Видал я и -ще тебя - бачив я і ліпших за тебе, і не таких, як ти. И -ще этого приходилось слыхать - і не таке доводилось чувати.

* * *

1) прил. [тро́хи] чисті́ший; ( получше) [тро́хи] кра́щий, [тро́хи] лі́пший

2) нареч. [тро́хи] чисті́ше (чисті́ш); ( лучше) [тро́хи] кра́ще; ( сильнее) [тро́хи] сильні́ше (сильні́ш), ( о словах) [тро́хи] гострі́ше (гострі́ш); ( важнее) [тро́хи] важливі́ше

1) правлення, виправляння; (вывиха) вправляння; (бритвы) гостріння;

2) (корректурный лист) коректа.

* * *

1) виправля́ння, ви́правлення; пра́влення

2) ви́прямлення, випрямля́ння

3) пра́влення; манта́чення; гострі́ння

4) вправля́ння, впра́влення

1) прил. хльосткі́ший, дошку́льніший и дошкульні́ший; гострі́ший, хльосткі́ший, дошку́льніший; доте́пніший; ущи́пливіший; круті́ший; меткі́ший

2) нареч. хльосткі́ше, дошку́льніше; гострі́ше, хльосткі́ше, дошку́льніше; доте́пніше; ущи́пливіше; круті́ше

3) меткі́ше