горе

погрузиться

1) во что - поринати, поринути, (в)пірнати, (в)пірнути, заринати, заринути и зарнути, углибати, углибнути, заглиблятися, заглибитися, затоплятися, затопитися, втоплятися, втопитися, занурятися, зануритися (о мног. позанурюватися и повнурюватися) в що. [Замовкла русалочка, в Дніпро поринула (Шевч.). Ті (Петро і Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи (Чуб.). А змія тоді в море - так і затопилась (Рудч.). Нехай туга зарне, на дно моря (Грінч.). Легше їй було у безодню углибати (М. Вовч.). Слухаю й поринаю все глибше у рідну стихію (Васильч.)]. -зиться в темноту - поринути (пірнути) в темряву. -жаться в размышление, в созерцание, в воспоминания, в чтение, в сны и т. п. - поринати (пірнати), заходити, заглиблятися в думки, в споглядання, поринати (пірнати) в спомини, в читання, в сни. [І знову замовкнув бір, ще глибше упірнувши в свої довічні сни (Васильч.). Присунувши лямпу, поринав у читання (Єфр.)]. -ться в горе, в отчаяние - поринати (поринути) в горе, вдаватися, вдатися в тугу (в смуток), у відчай (в розпач, в розпуку). -ться в работу - поринути (заглибитися) в роботу. - ться в дремоту, в сон - западати (запасти) в сон, в дрімоту. [Втомлена голова по хвилі знову западала в дрімоту (Маковей)];

2) наважуватися, наважитися, бути наваженим, нахуровуватися, нахуруватися, бути нахурованим, навантажуватися, навантажитися, бути навантаженим и т. д. - см. Погрузить 2. Погружённый -

1) затоплений, занурений, заглиблений в що. -ный в мысли, в раздумье - замислений, задуманий, заглиблений у думки, затоплений у думках, у задумі. -ный в созерцание чего - задивлений у що. [Ми йшли задивлені в небо];

2) наважений, нахурований, навантажений, нарихтований, наладований.

* * *

несов.; сов. - погруз`иться

1) зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися, зарина́ти, зари́нути; ( углубляться) загли́блюватися и заглибля́тися, загли́битися; (в снег, в песок) вгруза́ти, вгру́знути и вгру́зти; ( нырять) порина́ти, пори́нути и порину́ти, пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти

2) перен. порина́ти, пори́нути; ( углубляться) загли́блюватися, загли́битися, зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися; ( впадать) впада́ти, впа́сти

3) (принимать, забирать груз; производить посадку со своим грузом) ванта́житися, пованта́житися, наванта́жуватися, наванта́житися

понять

1) розуміти, зрозуміти, урозуміти, порозуміти, прирозуміти, вирозуміти; (соображать) тямити, утямити, утямати, утямкувати, стямкувати, розтямкувати, розбирати, розібрати; (взять в толк) діймати, дійняти, донимати, доняти, унимати, уняти, шупити, ушупити, утнути що; (схватить сущность) збагнути, вбагнути; (разобраться) второпати, розторопати; (описат.) у тямки брати, взяти, умом зносити, знести. Я не -маю (не пойму) их языка - я їхньої мови не тямлю (не втну). Она -мает чужое горе - вона розуміє чуже горе. Народ не -мает пропаганды на чужом языке - народ не розуміє чужомовної пропаганди. И сам не -маешь, что говоришь - і сам не тямиш, що говориш. Как ему ни втолковывай, он не -мает (-мёт) - хоч як йому витолковуй, він не розбирає (не второпає). Ничего не -му, что говорят - нічого не второпаю, що кажуть. Он ничего не -мает - він нічого не тямить. Не -мать ни аза - ні бе, ні ме не тямити. [Що хоч кажи йому, а він ні бе, ні ме]. Мне это трудно -нять - мені це трудно збагнути, мені це не міститься в голові; (в толк не возьму) мені це не втямки. Давать кому -нять - давати кому наздогад, взнаки, навзнаки. Стараться -нять - доумуватися. -ть всем существом - живцем розуміти. -нять, выслушав - розслухатися. -нять глубоко - зглибити що. [Він добре зглибив дітську натуру (Основа)]. -нять дело основательно - дійти діла; доняти діла. Он всё хорошо -нял - він усе добре збагнув. Прочтёт, и -мёт через пятое десятое - прочита й уторопа через п'яте в десяте. Если чего не -аешь, то и не берись за то - коли не тямиш, то й не берися;

2) -мать толк (смыслить в чём) - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Я в деньгах не много -маю - я на грошах не дуже-то знаюся. Он -ет толк в скоте, лошадях - він розуміється на худобі, на конях. -ешь толк, как свинья в апельсинах - тямиш, як Хома на вовні (як Гершко на перці);

3) (о воде: покрывать) понимати, поняти. Вода поняла луга - вода поняла луки;

4) (брать в жёны) брати, взяти, понимати, поняти [Поняв собі паняночку - в чистім полі земляночку]. Понятый - зрозумілий, урозумілий, прирозумілий, вирозумілий, збагнутий, уторопаний и т. д.

* * *

1) розумі́ти, зрозумі́ти; ( смыслить) тя́мити, утя́мити; (преим. с отрицанием: постигать) добира́ти, добра́ти и дібра́ти, утина́ти, утну́ти и утя́ти; (несов.: уразуметь) збагну́ти, урозумі́ти, уторо́пати, убагну́ти, узя́ти втямки́, узя́ти до тя́ми, доглу́патися, розчу́хати

2) (что, в чём - несов.: быть сведущим) розумі́ти (що), розумі́тися (на чому); тя́мити (в чому)

3) (о ком - несов.: иметь какое-л. мнение) ма́ти (ма́ю, ма́єш) ду́мку (про кого)

причинить что заподіювати, заподіяти, діяти, удіяти що, чинити, учиняти, учинити що, спричиняти и -чинювати, спричинити що, спричинятися и -чинюватися, спричинитися до чого; (доставлять, приносить) завдавати, завдати кому чого и що. [Що я заподіяв оцим людям, - твоїм людям, - за що мене судять? (Шевч.). Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити (Грінч.). Завдала ти мені великої турботи. Любов ті рани завдавала (Куліш). Мати найбільше любить ту дитину, що більше слабувала, більше ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. -нить вред кому - удіяти, заподіяти, учинити шкоду кому, пошкодити кому. [І людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Неч.-Лев.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду (Грінч.)]. -нить зло, несчастье - учинити зло, нещастя, заподіяти, вдіяти зло, лихо и зле, лихе кому, завдати (накоїти) лиха (безголов'я) кому. [Ніколи зла я не вчинив-би їй (Грінч.). Скільки вам зла я вчинила (Грінч.). Ні, ні, Господь не заподіє злого! (Куліш). А що він кому лихого заподіяв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не знаю, хто їй лихо заподіяв (Шевч.). Не золотом те лихо оплатити, що завдали ви нам (Грінч.). Музо богине! Співай нам про гнів Пелієнка Ахилла, згубний которий сто сот безголов'я Ахейцям накоїв (Ніщинськ.). Дуже багато Ахейцям лиха накоїв (Самійл.)]. -нить кому много хлопот, беспокойства - завдати, заподіяти, наробити кому багато клопоту, турбот. [Мало тобі того клопоту і сорому, що досі нам заподіяла ? (Кониськ.)]. -нять затруднения - чинити труднощі кому, ставити труднощі кому и перед ким, завдавати кому труднощів. -нять, -нить печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому - завдавати, завдати жалю, журби, туги, скорботи, горя, прикростей, страждання кому, завгорювати, завгорити кому; срв. Огорчение, Огорчать. [Цим ми йому не завгоримо і його не навчимо, але нехай знає, що вовк ловить, але й вовка ловлять (Неч.-Лев.)]. -нять муку, муки - завдавати муку, муки кому. [Хіба то я завдав їм муку? (Л. Укр.). Найгірші особисті муки, які завдає розлука з усім, що серцю любе (Єфр.)]. Это -няло боль, страдания кому - це боліло кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. -нить обиду кому - заподіяти, вчинити кривду кому, скривдити кого. -нить убыток, ущерб, урон кому - наробити втрати (збитків кому, призвести до втрати кого. Война -няет большие бедствия - війна призводить до великого лиха, війна діє, спричинює багато лиха. Это может -нить взрыв - це може спричинити вибух, призвести до вибуху. Причинённый - заподіяний, удіяний, учинений, спричинений, завданий кому. -ться -

1) заподіюватися, бути заподіяним, діятися, бути вдіяним, чинитися, бути учиненим, завдаватися, бути завданим кому, чому;

2) (безл.: приключиться) заподіятися, статися, зробитися, учинитися. Что тебе -лось? - що тобі сталося? що тобі зробилося?

* * *

несов.; сов. - причин`ить

1) ( острить) гостри́ти, точи́ти; ( косу) манта́чити

2) ( на токарном станке) точи́ти

3) (повреждать - о насекомых, грызунах) точи́ти; (о жучках, червях) тли́ти; труби́ти

4) (мучить - о горе; ругать) гри́зти, точи́ти; ( о горе) тли́ти

задушить

1) душити, задушувати, задушити, удушити, давити, задавити, удавити, (о мног.) подушити, подавити кого. [Не вмер Данило - болячка вдавила (задавила)]. Была б сила, своими руками -шил бы его (их) - примів-би - своїми-б руками задушив (задавив) його, подушив (подавив) їх;

2) (подавлять) глушити, заглушувати, заглушити, давити, задавити. Горе -шило его - горе задавило його. -шить свои чувства - заглушити, задавити свої почуття. -шить восстание, революцию - задавити повстання, революцію. -шить нечаянно во сне - приспати (дитину). Задушенный - задушений, удушений, задавлений, удавлений, заглушений; приспаний. -ный голос - глухий, здавлений голос. -ться - душитися, задушитися, удушитися, (о мног.) подушитися; срвн. Задыхаться.

Избывчивый збутний, позбутній. Это дело -ное - це справа позбутня, цієї справи можна позбутися. Это грех не -ной - цього гріха не можна скупитися. Моё горе не - чивое - моє горе не позбутнє.

згорювати (горе), збідувати (біду), перетерпіти (горе).

измыкать

1) (весь лён) помикати (ввесь льон);

2) (одежду) - см. Истаскать;

3) -мыкать горе - лихо (біду) перебідувати, перетерпіти, (изжить) лиха (біди) позбутися. - ться -

1) бути помиканим;

2) (об одежде) - см. Истаскаться;

3) (похудеть от беганья, тасканья) збігатися. Канат -кался - мотуз розпрядо[и]вився. Горемыка -кался - бідолаха (сіромаха) звівся (бідуючи). Измыканный -

1) помиканий;

2) см. Истасканный (под Истаскать);

3) (о горе) перебідований, перетерплений; позбутий; (похуделый от беганья) збіганий.

Непособный безрадний, безпорадний, безпомічний, непособний. -ая беда - безпорадне (невідхильне) лихо. -ое горе - безпорадне (безпомічне, непособне) горе.

Непочем, нрч. нема(є) чого, нічого. [Нічого туди ходити (Полт.). Нема чого журитися (Київ)]. Горе, что горевать -чем - горе, що горювати нема чого.

поведать повідати, повісти (повім, -віси), оповісти, повідати, уповідувати, уповідати, уповісти, розповідати, розповісти кому, що, про що. [Повідають (поведуют) люди. Запрагнув гіркі свої жалі вповідати щирій людині (Л. Укр.). Тобі я розповім свою біду (Сам.). Хочеться йому повідати свою думку, відкрити своє серце (Мирн.). Повідж мені правдочку (Голов.)]. -дай мне своё горе - повідай мені своє горе (Мирн.). -дайте мне эту тайну - повідайте (повіжте) мені цю таємницю. Поведанный - повіджений, розповіджений, уповіджений.

лихо, біда, горе, нещастя, морока; кӱч бела тяжке лихо О; бела ач- наразитися на нещастя СМ, Б; башма бела т'ельди мене спіткало лихо НКД; башыма т'етирдим бела я наразив себе на нещастя СК; тӱштӱ башыма бир бела

йат та йыла, тур да йыла мене спіткало горе

хоч скачи та плач СБЧ; бела чек- зазнавати лиха СГ, М; йалан биле / алдатып т'етмеге боли — хайтмасы бела збрехавши, можна піти геть, лихо — повертатися СБЧ; бела ташыр біда тягає (людину світом) СЛ; белаа оғра- ускочити в халепу Г; баш беласы лихо на голову СБ.

(=беле) такий К; див. беле.

1. сила, міць, снага ВН-К,М, СГ, СК.

2. важкий, тяжкий, скрутний, важко, тяжко ВН-К, М, СГ, СК; кӱч иш важка робота К; маа кӱч мені важко П; маңа эди бек кӱч мені було дуже тяжко ВН; наз да кӱч боса як би важко не було СМ; кӱч йере хал- опинитися в тяжкому становищі К.

3. труднощі, неприємність, прикрість, горе ВН-К,М, СГ, СК; бек балабан кӱч дуже велике горе СБФ; кӱчлен з трудом, насилуМ; пек кӱчӱне кельди йому дуже не сподобалося Г.

4. дуже; кӱч сувух дуже холодно У; пор. гӱч.

ум. форма зв'язки э- якщо так, у такому разі СМ-У; ӧсе сычанын молласы алған т'итабын охур а це мишачий мулла взяв книжку й читає У; йандым ӧсе, бен йандым в такому разі горе мені, горе У; о ӧсе аҗель а це виявилася смерть СМ; пор. эсе, иса, исе.