-
1 голубь
голуб (р. -ба), ум. голубок, -бочок, голубець (р. -бця), голубчик, голубчичок, голубонько. Голубь каменный, сизый (Columba livia) - дикий голуб, дикар. Дикий голубь (Columba turtur) - горлиця. Голубь лесной (C. palumbus) - припутень. Голубь гонный, чистый - турман. Голубь воркун (Columba tumpanisans) - туркіт (р. -кота). Голубь мохноногий - космоніжка, шурпатий голуб. Голубь зобатый - горлач, горляк; (по масти) світляк, біляк, сизак (сизый). Срв. Голубчик.* * *2) (в обращении - зват.) го́лубе -
2 вяхирь
-
3 голубчик
1) см. Голубь;2) (ласк. назв. мужчины) голуб (с уменьшит. - см. Голубь), сокіл (р. сокола) (со всеми уменьшит.), лебедик, лебедонько (-дочко), серце (с уменьшит.). Голубчики (= милые) - небожата, лебедики и пр.; см. Голубь. [Прости мені, мій голубе, мій соколе милий (Шевч.). Мій таточку, мій лебедочку! Дітки мої голуб'ята!].* * *ласк.голу́бчик, голу́бонько и голубо́нько, лебе́дик, лю́бчик; ( в обращении к постороннему мужчине) ба́тенько, ба́течко; ( в устах старшего о младшем) не́біж, -божа и небі́ж, -бо́жа; зват. голу́бчику, голу́боньку, лебе́дику, лю́бчику; ба́теньку, ба́течку; не́бо́же -
4 воркун
-нья буркун, буркотун; см. Ворковать; (голубь особой породы) туркот.* * *1) ( род голубей) ту́ркіт, -кота2) см. ворчун -
5 голубок
1) см. Голубь, Голубки (любящаяся чета) - голуб'ята, люба пара (парка, паронька, парочка). [Що дівчина та козак - люди кажуть: парка];2) бот. (Aquilegia vulgaris) - голубки, дзвіночки, орлики, оксамит.* * *1) уменьш.-ласк. голубо́к, -бка́, голубе́ць, -бця2) см. голубчик -
6 голубочек
см. Голубь.* * *уменьш.-ласк.голубо́чок, -чка -
7 каменный
1) (сделанный из камня) кам'яний, камінний, (о здании, стене, ограде) мурований. [Він сів коло дверей на кам'яних східцях (Н.-Лев.). Камінная дзвіниця рівна та висока (Рудан.). Камінний Господар (Л. Укр.). Церква невеличка, але мурована (Кониськ.)]. - ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка - мурований (кам'яний) дім (р. дому), мурований будинок (-нку), мурована будівля, кам'я[ме]ниця, мурування, муровання. [Великий мурований дім сірів на чорному небі (Коцюб.). У місті я бував - надивився там на будинки кам'яні (М. Вовч.). За літньої пори скрізь будуються в Москві нові камениці (Крим.). Літа, дощі та вітри навдивовижу вміють кришити мурування (Куліш)]. -ная дорога - брукований (буркований) шлях, брук (-ку), кам'янка. -ный мешок - тюремна (в'язнична) камера, гал. цюпа. -ный мост - кам'яний (камінний) міст. -ная ограда, стена - мурована огорожа, стіна, мур (-ру). [Кругом пожежі чорніють високі, зубчасті мури, башти (Н.-Лев.)]. Окружённый -ной стеной - обмурований. -ная посуда - кам'яний (камінний) посуд (-ду), кам'янка. -ное сердце (перен.) - кам'яне (камінне) серце. От трудов праведных не наживёшь палат -ных - за чесну працю не придбаєш палацу. Жить за кем, как за -ной стеной - жити з ким (у кого), як за кам'яною горою, як у бога за дверима (за плечима), як у батька (бога) за пазухою. Как на -ную стену надеяться - як на кам'яну гору покладатися на кого;2) (состоящий из камня, относящ. к камню) кам'яний, камінний. [Жінка і кам'яну гору пересіче (Номис)]. -ные породы - камінні породи, каміння. -ные работы - каменярські роботи (-біт). -ная смола - земна смола, асфальт (-ту). -ная соль - кам'яна (льодова) сіль (р. соли), кам'янка льодянка, льодівка, глодянка, шпак, смулець (-льцю). -ный уголь - кам'яний (земляний) вугіль (-гля), соб. кам'яне (земляне) вугля (вугілля). -ная глина - ґлей (р. ґлею). -ная глыба - кам'яна брила, кам'яне брило, кам'яна груда, (диал.) болдига. -ный лён - асбест (-ту). -ное масло - нафта. -ный мергель - ствердлий (стверділий) мергель (-лю) (рухляк). -ный мозг - ґлейовина. -ная болезнь - камінна х(в)ороба (слабість, хворість). -ный бор - каменястий (кам'я[ме]нистий) бір. -ный век - кам'яна доба, кам'яний вік (-ку);3) -ный баран, зоол. Ovis ammon - дикий (гірський) баран (-на), арґалій (муж. р.). -ный голубь, зоол. Columba Livia - гірський голуб, дикий голуб, дикар (-ря). -ное дерево, бот. Celtis australis L. - залізне дерево. -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis - камінний дрізд (р. дрозда). -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. - озимий дуб; срвн. Дуб. -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris - гірська ластівка. -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. - камінна липа. -ный лук, -ный чеснок, бот. - а) Allium victorile L. - гадючий часник; б) Allium ursinum L. - левурда, лісовий часник. -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. - гірський чебрець (-цю), гірська цитринка. -ный перелом, бот. - см. Камнеломка. -ный петушок, зоол. - см. Удод. -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. - піщанка. -ный плющ, бот. - см. Подлесник. -ный розан, бот. Cistus villosus L. - чист (-ту). -ная роса, бот. Androsace villosa L. - мшиця. -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. - горобейник.* * *кам'яни́й; (преим. из камня) камі́нний; ( о постройке) муро́ваний -
8 клинтух
дикий голубь) голуб-синяк, клинець (-нця), дупляк, деревник, климець (-мця), клинтух.* * *орн.кли́нтух, го́луб-синя́к, род. п. го́луба-синяка́ -
9 мохнатый
мохнатий, мохнавий, волохатий, пелехатий, пухнатий, (косматый) кудлатий, кошлатий, патлатий, (о лошади ещё) муштатий. [Мохнатий дуб (Куліш). Мохнава лапа (Еварн.). Коні білі й волохаті, немов ягнята (Коцюб.). Волохатий аґрус (Звин.). На вітах білий-білий, пелехатий, легесенький іней (Васильч.). Полотно не рівне, а пухнате (Звин.). Вхопив за бороду кудлату (Котл.). Дикий хміль колишеться кудлатими жмутками (Куліш). Його нечепурне обличчя з кошлатою бородою (Грінч.). Іде коза рогата, веде діток кошлата (Гатцук). Кошлате простирядно (Звин.). Воно-б і нічого собі суконце, та кошлате трохи (Звин.)]. -тый зверь - мохнатий (волохатий, кудлатий, кошлатий) звір (-ра). -тые руки, ноги - волохаті (мохнаті, мохнаві) руки, ноги. [Курка з волохатими ногами (Звин.)]. -тый голубь - волохатий (пелехатий) голуб. [Ходить голуб коло хати, сивий, пелехатий (Метл.). Летить голуб коло хати, сивий, пелехатий (Чуб. V)]. -тые куры, гуси - волохаті (пелехаті) кури, гуси. -тые тени - волохаті (пелехаті, патлаті) тіні. [Волохата тінь од них упала на стіл (Васильч.). По стінах, на стелі й на комині розкидалися патлаті тіні (Васильч.)].* * *мохна́тий, волоха́тий; ( косматый) кошла́тий, пелеха́тий -
10 почтарь
-
11 трубач
1) сурма́ч, -а, сурма́р, -я, труба́ч, -а2) ( трубастый голубь) труба́ч -
12 Наплекий
рябоплечий, строкатий. -кий голубь - рябоплечий (строкатий) голуб.
См. также в других словарях:
ГОЛУБЬ — ГОЛУБЬ, голубя, мн. голуби, голубей, муж. 1. Птица полудомашняя и дикая. «Голубь да воробей мирские захребетники.» (посл.) Почтовый голубь. Гонять голубей. 2. Ласковое обращение (прост.). Эх, вы, голуби! выносите! крикнул ямщик на лошадей.… … Толковый словарь Ушакова
голубь — турман, голубчик, гулька, горлица, согласие, клинтух, сизокрылый, крылатый почтальон, вяхирь, голубочек, гуля, птица мира, сизарь Словарь русских синонимов. голубь сущ. • гуля Словарь русских синонимов. Контекст 5.0 Информатик. 2012 … Словарь синонимов
голубь — ГОЛУБЬ, я, м. (или голубь сизый, голубь сизокрылый). Ирон. шутл. обращение … Словарь русского арго
голубь — ГОЛУБЬ, сизокрылый, разг. сниж. гулька, разг. сниж. гуля ГОЛУБКА, устар. горлица … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
ГОЛУБЬ — (Columba), неотчетливое созвездие в южной части неба, примыкающие к созвездиям Малого Пса и Киля. Самая яркая звезда в нем Альфа, звездная величина 2,6 … Научно-технический энциклопедический словарь
Голубь — Голубь, (Горлица) 1) в древности в Палестине одной из наиб. распростр. птиц были Г. как дикие, так и домашние. В Библии неоднократно упоминается горлица, (Streptopelia turtur) (Песн 2:12; Иер 8:7), к рая встречалась в нескольких разновидностях.… … Библейская энциклопедия Брокгауза
ГОЛУБЬ — ГОЛУБЬ, я, мн. и, ей, муж. Дикая и одомашненная птица, преимущ. с серовато голубым или белым оперением и большим зобом. Почтовые голуби (порода голубей, дрессируемых для полётов с письмом). Декоративные голуби. Гонять голубей (заставлять их… … Толковый словарь Ожегова
голубь — зобастый (Тургенев); кроткий (Каренин); нежный (Бальмонт); сизокрылый (Мей, Жуковский); чистый (Мельн. Печерский) Эпитеты литературной русской речи. М: Поставщик двора Его Величества товарищество Скоропечатни А. А. Левенсон . А. Л. Зеленецкий.… … Словарь эпитетов
ГОЛУБЬ — символ духовной чистоты. В христианстве выступал в качестве эмблемы Святого Духа. У язычников знак Иони. Являлся священной птицей в культах Астарты, Кибелы, Исиды, Венеры, Юноны, Афродиты. Из за преданности потомству символизировал материнские… … Символы, знаки, эмблемы. Энциклопедия
голубь — сущ., м., употр. сравн. часто Морфология: (нет) кого? голубя, кому? голубю, (вижу) кого? голубя, кем? голубем, о ком? о голубе; мн. кто? голуби, (нет) кого? голубей, кому? голубям, (вижу) кого? голубей, кем? голубями, о ком? о голубях 1. Голубь… … Толковый словарь Дмитриева
голубь — м., укр. голуб, ст. слав. голѫбь περιστερά (Супр.), болг. гълъб, голъб, сербохорв. го̏лу̑б, словен. golȏb, чеш., слвц. holub, польск. goɫąb, в. луж. hoɫub , hoɫb , н. луж. goɫub , goɫb . Первоначально производное от названия цвета, но голубой… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
