галінка

Клеёночка церата, клеянка, (гал.) вощанка, ум. цераточка, клеяночка.

* * *

* * *

уменьш. галінка, -кі жен.

* * *

анат. галёнка, -кі жен.

* * *

1) галіна, -ны жен., галінка, -кі жен.

2) ж.-д. ветка, -кі жен.

* * *

бот. алейны

бот. маслінавы

* * *

1) прям., перен. трэснуць, лопнуць

2) (сильно ударить) прост. трэснуць, стукнуць

Иголка, Иголочка

1) (швейная) голка, ум. голочка, (гал.) ігла. [Місячно, хоч голки збирай (Номис)]. -ла без ушка - проторг и протір (-торга), продір (-дора), протерта голка, без(в)уха голка. [Москаль і проторг проковтне, та не вдавиться (Комар). Дала протерту голку ще й без жальця (Поділля)]. -ла курносая, безносая - безноса, кирпата голка, кирпатійка, голка без жала, без жальця, (диал. без жельця), (насмешл.) безрила голка. [Думав, що голку купив, а воно - кирпатійка. Це на базарі так звуть голку безносу (Київ)]. - ла без нитки - гола голка. -ла рогожная или кулевая - циганська голка, циганка. Деревянная -ла для вязания сетей и т. п. - глиця, ум. гличка. [Як узяв хлопець гличку; поки отаман дірку залата, то хлопець три (Март.)]. -ла вязальная чулочная (спица) - пруток, дро[і]ток (-тка). Ушко -лы - (в)ушко голки. Вдеть нитку в -лку - втягти, затягти, засилити нитку в голку. Платье с -чки - новісіньке убрання; мов допіро від кравця принесене. Одет как с -чки - вбраний як на весілля. Сидеть как на -лках - як на терню сидіти, як на голках, як на шпичках, як на грані, як на жару сидіти. Вино пускает -лки - у вині скалки скачуть, брижі грають, вино грає, іскриться. Острие -лы - жало, жальце, (диал. жело, жельце) голки;

2) (у животных) голка, колька, колючка;

3) (на растениях) голка, колючка, шпичка, шпилька, шпичак (-ка), (шипы) терня (ср. р.) (на хвойных) шпилька, глиця, хвоїна, хвоїнка, (гал.) чатина, (собир.) хвоя, (гал.) фоя, голиння, (гал.) чатиння. [Горить моя досадонька мов сухая глиця (Л. Укр.)];

4) -ла на здании - шпиль (-ля), шпинь (-ня). -ла горы - шпиль (-ля);

5) Игла-рыба - морська іглиця, зворлуч, сикавка.

* * *

1) го́лка; (швейная большая, толстая) цига́нська го́лка; ( без ушка) про́торг; ( деревянная) гли́ця

2) ( у растений) го́лка, колю́чка, шпи́лька; шпи́чка, шпича́к, -а; ( у хвойных) хвої́на, уменьш. хвої́нка

3) ( у животных) го́лка, колю́чка

4) (заострённый кристалл чего-л.) го́лка; ( льда) ска́лка; ( остроконечный стержень) шпи́чка, шпича́к, -а

ніж (р. ножа); специальнее: (большой нескладной с дерев. рукояткой) колодач (-ча), колодій (-дія); (кузнечный для отсекания копыт) обтинач; (короткий сапожный) ґнип, ґнипець, книп (-па), книпець (-пця); (мездрильный) штрихоль; (кессона, колодца) різак (-ка); (в трепалке и электрич.) мечик; (запоясный) запоясник; (запоясный казацкий из меди вроде булавы) топуз; (засапожный) захалявник, (иносказ., в разб. языке) товариш; (с отломанным кончиком) чепель; (из обломка косы) скісок (-ска), кіска, косар (-ря); (резец) різець (-зця). [Вийде злодій на шлях погулять з ножем у халяві (Шевч.). Гострі, як ніж, очі (Н.-Лев.). По саму колодку так і всадила йому колодач (Кониськ.). Всі ласки мої, ніби ніж-колодій, в серце різались їй (Черняв.). Мечик терниці (Н.-Лев.). Блиснув перед очима турецьким запоясником (Куліш). Ой вигострю товариша, засуну в халяву (Шевч.)]. Вращающийся нож - обертовий ніж. Вспомогательный нож, электр. - допомічний мечик. Гладильный нож - гладильний ніж, правило. Жатвенный нож - жниварний ніж. Контактный нож, электр. - дотичковий мечик. Кухонный (поварской, приспешный) нож - кухенний (кухняний, куховарський) ніж. Луговой нож (в культиваторе) - луковий ніж. Мясничий нож - різничий (різницький) ніж, (секач) сікач (-ча), сікачка. Окулировочный нож - очкувальний ніж. Плужной (сабанный) нож - чересло. Полольный нож - полільницький (політницький) ніж. Пчеловодный нож - бджільницький ніж. Садовой нож - садовий (садівницький) ніж. Сахароварный нож - см. Мешалка 1. Свекловичный нож - бурячний ніж. Складной нож - складаний (гал. бганий) ніж, (карманный, гал.) забигач (-ча), (привешиваемый на поясе, плохонький) чепелик. Соломорезный нож - січкарний ніж. Тупой нож - тупий ніж, тупак (- ка), тупець (-пця), тупиця. Фальцовочный нож - фальцівний ніж, правило. Финский нож - фінський ніж, фінка. [В руці йому блиснула фінка (Микит.)]. Без -жа зарезать кого - без ножа зарізати кого. Быть на -жах с кем - бути на ножах, ворогувати з ким. Всадить нож кому во что - встромити (застромити, загнати, вгородити) ножа (ніж) кому в що. [Мов ніж мені встромив у серце він (Грінч.)]. Лезть (приставать) с -жом к горлу к кому - лізти з ножем до горла кому, приставати з короткими гужами до кого; срв. Приставать 4. Точить нож на кого - гострити ніж на кого. Дело дошло до -жей - дійшлося до ножів. Как -жом отрезало - як ножем (різцем) відрізало (відтяло). Как -жом отрезать - як ножем (різцем) відрізати (відтяти); (отказать) відмовити як відрізати. Это мне как нож в сердце - це мені як ніж у серце.

* * *

1) казанок (-нка), котелець (-льця), котелок (-лка), банячок (-чка), чавунчик, чавунець (-нця); см. Котёл. [Поставили триноги, повісили казанок (Н.-Лев.). Докопавсь до грошей, да й витяг як сили мога котелок хороший (ЗОЮР)]. -лок солдатский - казанок, бак (-ка), бачок (-чка). [Бери ложку, бери бак, а не хочеш буде й так (Солд. пісня)];

2) (шляпа) (рус.) котелок (-лка), (гал.) габік (-ка), (с франц.) мелон (-на), казанок (-нка) (Виннич.).

* * *

1) казано́к, -нка́, каза́нчик, котеле́ць, -льця́, котело́к, -лка́

2) ( мужская шляпа) котело́к; диал. казано́к

1) матінка, матуся, матуня, ненька, ум.-ласк. матіночка, матінонька, матусечка, матусенька, матунька, матонька, маточка, ненечка. [Люба матінка (Л. Укр.). Сирітка без матусі (Франко). Матуня йде (Гнід.)]. -ки! - матінко (моя)! ненечко (моя)! ой, леле! [Матінко моя! та чи вас я бачу?! (Крим.). Ненечко моя! що то була за пика! (Крим.). Ой, ненечко, як-же я злякалась! (Київщ.)];

2) (вежливое обращение) паніматка, (голубушка) матуся, (народн.: тётушка) тітка, (фамил.) паньматка; ум.-ласк. паніматочка, пані[ь]матуся, тіточка. [Раз мені покажете, паніматко, а другий і сама знатиму (Рудч.). Купуйте, матусю, це-ж дуже дешево! (Борзенщ.). Сідайте, тітко, на воза, підвезу до самого міста (Брацлавщ.). Молоді кричать Явдосі: «Ану, паньматко! вибирай місце на щасливу продажу» (Квітка)];

3) (жена священника, монахиня) паніматка, матушка, (зап. и гал.) їмосць (-сци), добродійка, ум.-ласк. паніматочка, паніматуся, паніматуня, матушечка. [Старосвітські батюшки та матушки (Н.-Лев.). А що ви, їмосць, сина привезли? (Свидн.)].

* * *

1) ( мать) фольк. ма́тінка, ласк. матуся, мату́сенька, не́ня, не́нька, ма́тіночка

2) (обращение к пожилой женщине - зват.) ма́тінко, мату́сю

3) (жена священника; монахиня) ист. паніма́тка, паньма́тка

переміна (ум. перемінка, переміночка), зміна, відміна (ум. відмінонька), (о кушаньях) переміна. [А скільки на світі всяких перемін лучається (Свидн.). І дав їм усім на переміну одежі на дорогу (Св. Пис.). Зміна в поглядах (Коцюб.). Відміна в почуваннях. На лиці помітно було глибоку одміну (Васильч.)]. Перемена, -нка (в школе между уроками) - перерва, зміна, гал. павза. -на жизни, декораций - зміна життя (в житті), декорацій. -на жилища, помещения - переміна оселі (домівки), приміщення (помешкання). -на образа правления, образа жизни - зміна ладу (в урядуванні), зміна ладу (напрямку) в житті. -на платья - повне вбрання. -на белья - зміна білизни. Иметь несколько -мен платья - мати кілька вбраннів, мати чимало вбрання.

* * *

1) перемі́на; ( изменение) змі́на; ( качественное изменение) відмі́на; ( смена для разнообразия) перемі́нка

2) (комплект белья, платья) перемі́на, змі́на

3) ( очередное блюдо) перемі́на

4) ( между уроками) пере́рва

глина; (белая) побіл; (жирная белая мергельная) маслянка, масляк; (желтая)

1) руда г.;

2) жовта г., вохра; (на каолине - паглинок); (годная для выделки посуды) ганчарка, ганчарська (ганчарна) глина; (желтоватая, идущая на выделку горшков) горщівка; (синяя, из кот. делают миски) мищівка; (просто синяя) сивуха; (черная) глива; (чорная жирная) чорнуха; (род красной глины) червінка, червениця (гал.); (слюдистая) золотуха; (фарфоровая) глинка, каолін; (годная для выделки кирпича) цеглярська (цегельна) глина, липарка (гал.); (песчаная) підсівка; (сланцеватая) лупакова глина; (с примесью железн. руды) барма; (клейкая влажная) глей, глейок (р. глейка), глеюка; (моренная) моренний глей; (годная для лепки) гнучка; (фаянсовая) (фаянсова) мула; (неоднородная, комковатая с мелкими желвачками или «дутиками») глузювата; (глина, которой замазаны щели и углубления в стенах) шпарування, шпаруни; (месиво из глины для выработки сырцового кирпича при глинобитной стройке) залив(а); (облеплять постройку толстым слоем глины, а также лепить стены из глины) валькувати; (у горшечников: овальный ком глины, приготовленный для работы из него) пласток; (комья неразмятой глины) шурувалки; (оскрёбки глины, счищаемые с рук и с круга, во время формовки посуды) шломак; (о гончарной глине: тощая, требующая примеси более жирной) валка; (легко поддающаяся при работе) податна.

* * *

-ница житель, жителька, житець (р. -тця), мешканець (р. -нця), мешканиця (реже мешканка), (устар.) обиватель, обивателька; (местный ж.) краянин, краянка. Жители - люди, людність (р. -ности), краяни. [Убога людність того щиро-робітничого кварталу. Я волинський краянин. На радість усім київським людям. Це - село Соловіїха; мій новий знайомий на дозвіллі розказав мені дещо цікаве з побуту її житців. Знав у вічі трохи не всіх мешканців луцьких]. Ж. городской - городянин (ж. р. -янка; мн. городяни), містюк, (гал.) міщух. Ж. сельский - селянин (ж. р. -янка, мн. селяни), чоловік із села, селюк, селючка. Ж. слободской - слобожанин, слобожанка, сдободяник. Ж. предместья -передміщанин, передміщанка. Ж. береговой, прибрежный - бережанин, побережанин. Ж. противоположного берега реки - (того)бочанин (мн. бочани), зарічанин, -нка, тогобічний чоловік, -чна жінка. Ж. приморский - мешканець (чоловік) надморський. Ж. горы, возвышенной местности - горянин (мн. горяни), горянець (р. -нця), (горец) гірняк. Ж. подгорья - підгорянин. Ж. долин - долинянин. Ж. низин - низовець (р. -вця), подолянин, подоляк. Ж. степей, полей - степовик, польовик. Ж. пещер - печерник. Ж. леса, бора - лісовик, пущовик, боровик. Ж. полесья - поліщук. Ж. местности перед замком - підзамчанин (ж. р. підзамчанка). Ж. исконный - тубілець (см. Абориген). Ж. коренной - осадник. Ж. постоянный в сельском обществе - землянин. [Славне село Любчики, веселе. Ми сюди на селище прийшли, в земляни пишемось любчівські (М. Вовч.)]. Ж. известной части села, деревни, квартала, города - кутчанин. [Ми кутчани, на однім кутку живемо]. Ж. гетьманщины - гетьманець (р. -нця). Ж. приднепровья, приднестровья - дніпрянин, наддніпрянець (р. -нця), дністрянин, наддністрянець (р. -нця). Ж. заднепровья - задніпрянець. Ж. заграничный - закордонець, закордонник. Ж. приграничный - узгряничанин, узгряничник. Ж. ада - пекельник. Ж. Киева - киянин. Ж. Харькова - харківець, харков'янин. Ж. Чернигова - чернігівець (ж. р. чернігівка). Ж. Одессы - одесит, одесянин. Ж. Звенигородки - звинигородець (ж. р. звиногородянка).

* * *

1) (цепи) ланка, кільце, колісце, жучок (-чка). [Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце (Номис). Путо на п'ять жучків (Конотіп.)];

2) (перен.) лавка; кільце. -но, воен., спорт. - ланка;

3) (часть изгороди) пла[е]ниця, (гал.) прясло;

4) (кусок рыбы) звінок (-нка), кружальце. [А сам пішов до кумоньки звінок риби їсти (АД.)].

* * *

1) (живописное изображение) картина, образ (-зу), малюнок (-нка), малювання, мальовання, маливо. [Ніби намальований на чорному полі картини сидів Кайдаш (Н.-Лев.). Послав гонця до богомаза, щоб малювання накупив (Котл.). І все дивився, усе дивив на образ красний на столі: на нім були намальовані удова з своєю донькою (Федьк.). Гарний як маливо (Л. Укр.)]. Выставка -тин - картинна (художня) вистава. Галлерея -тин - галерея (гал. ґалерія) картин, образів. Как -на (красив) - як картина. [А як сяде кінець стола та обіпреться рукою, - як та картина (Н.-Лев.)]. -на писанная - красуня мальована, красень мальований. -на природы - картина природи. [Не можна сказати, щоб і він не міг оцінити гарну картину природи (Крим.)]. Живая -на - жива картина;

2) (вид) краєвид (-ду), вид (- ду), картина, крайобраз (-зу). [Самий краєвид без людей - що рамка без картини (Л. Укр.)];

3) (сцена) образ (-зу), картина, малюнок (-нку). [Змалює перед вами жахливий образ людського вбожества (Єфр.). Картина повстає: зібравсь гурточок… (Л. Укр.)];

4) театр. - картина, відміна, образ (-зу), (редко) постанова.

* * *

кузен (-на), (гал. кузинок (-нка)), брат у перших, двоюрідний брат.

* * *

1) край, країна;

2) (переносно) царина, обсяг (-гу), круг, ділянка, сфера, (гал.) терен. [В обсягові нашого мистецтва бачимо… В царині науковій - в научн. области]. Неизведанные области - простори. Область действия - обсяг діяння. Область источников - джереловище. Область стока (геол.) - сточище, стоковище. В области чего-л. - коло чого. [Досліди коло старого письменства (Єфр.)]. Исследование в -сти чего-либо - дослід над чим.

* * *

1) (часть страны; край) край, род. п. кра́ю

2) ( административно-территориальная единица) о́бласть

3) ( зона) зо́на; ( пояс) по́яс, -у

4) (часть организма, участок тела) діля́нка

5) (отрасль деятельности, круг занятий) га́лузь, -зі, діля́нка, ца́рина

dokunmak; ilişmek,

ellemek; duygulandırmak

* * *

несов.; сов. - тро́нуть

1) врз dokunmak; ilişmek, el sürmek; ellemek

2) ilişmek, dokunmak

3) в соч.

4) перен. duygulandırmak, mütehassis etmek

5) разг. kalkmak

вигадка, вигад, змислення; (затея) витівка; (блажь) примха; (фантастическая) фантастична вигадка, химера, химорода. -ки - вигадки, витребеньки, мудрішки (гал.).

* * *

1) (то, что придумано; изобретение) ви́гадка, ви́думка, ви́гад, -у

2) ( измышление) ви́гадка; ( затея) ви́тівка; ( причуда) при́мха, забага́нка