в+пути

техн.; физ. возго́нка, перебе́г ( о расстоянии), перего́н ( действие), техн. пролёт ( железнодорожного пути)

техн. уго́н (пути, провода)

1) (бродить) блудити, -ся, блукати, бродити, тиняти, -ся. [Ходжу, блуджу, нуджу світом];

2) (сбившись с пути) блудити, блукати;

3) (о глазах: бегать) блукати. [Його очі неспокійно блукали. Блукати поглядом]. Пойти, отправиться блуждать - піти в світи, у блуд піти. Блуждая прийти куда-л. - приблудити, -ся, заблудити, приблукати, -ся, заблукати, -ся.

* * *

заблукувати; см. Забрести.

* * *

несов.; сов. - забрест`и

1) завозитися, завезтися, бути завезеним. Товары к нам -зятся издалека - крам до нас завозять (привозять) здалека. Письма к нам -зятся почтальоном по пути - листи до нас завозить поштар по дорозі;

2) запоратися, заволоводитися, почати поратися; см. Возиться.

* * *

1) ( начать беспокойно двигаться) завовту́зитися, -ту́жуся, -ту́зишся, закуйо́вдитися, -джуся, -дишся

2) (с кем-чем, около кого-чего - начать заниматься кропотливым делом) запо́ратися (коло кого-чого, з ким-чим); ( засуетиться) заметуши́тися (коло кого-чого)

1) (описывая круги) закружити, закружляти, закрутитися, завертітися, з(а)веретенитися, піти обертом, обертнем. [Дарка вихром закружляла в инший бік (Л. Укр.). Закрутились пісковаті вихри (Л. Укр.). В очах усе закрутилося (М. Вовч.). Усе заверетенилось у мене в очах (Г. Барв.). Коло сусіди завертівся чоловік якийсь незнайомий (Новом. п.). Усе пішло обертнем (М. Вовч.)]; (о голове) закрутитися, піти обертом, заморочитися, замакітритися. [Глянула я вниз, голова моя заморочилась і я прокинулася (Н.- Лев.). Голова піде обертом (Васильч.). Так у його в голові замакітрилось (Г. Барв.)]. Мысли - лись в голове - думки завихорилися (закрутилися) в голові. -ться вихрем (завихриться) - закружлятися вихром, завихрити(ся), завихоритися, повихритися;

2) (сбиться с пути) зблудити(ся), зблукатися, (зап.) блудом (у блуд) піти.

* * *

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

(что, чем) крутити що, чим. [Вир його скажений крутить (Грінч.). Обвязав каменючку мотузком і крутив нею в повітрі (Харківщ.). Вітер крутить снігом (М. Грінч.)]. - жить вокруг кого, чего - кружляти, колувати навколо кого, чого; (о птице) кружляти, круженяти. [Кружляє скрізь там галич над ланами (Л. Укр.). Коршак літає, літає, - чого він так круженяє? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирувати, нуртувати. [Отам, де вода вирує, там яма (М. Грінч.). Літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Л. Укр.)]. -жить кого в танце - крутити кого в танку (танцюючи). Ветер -жит пыль, песок - вітер вихорить, вітер крутить порох, пісок; (снег) вітер вихорить, хурделить; вітер крутить снігом. -жить в пути - см. Колесить. -жить голову кому - крутити, морочити голову кому, (пренебр.: путать) дурити кому голову. [Що ти мою голову дуриш?! (Звин.)].

* * *

1) (вращать, вертеть) крути́ти, кружи́ти, кружля́ти

2) см. кружиться 2)

3) (двигаться, меняя направление) крутити; кружи́ти; (извиваться - о дороге, следе) крути́тися; (блуждать, плутать) колува́ти, колеси́ти, колесува́ти

4) ( мести - о метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити

найменший, найдрібніший.

* * *

наметить

1) (меткой, знаком) значити, позначати и позначувати, позначити, назначати и назначувати, назначити, зазначати и зазначувати, зазначити, відзначати и відзначувати, відзначити, намічати, намітити, (зарубками) карбувати, накарбувати, (клеймом) таврувати, натаврувати, клейн[м]ити, наклейн[м]ити, (товары) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) поназначати и поназначувати, позначити, поза[повід]значати и поза[повід]значувати, понамічати, помітити, покарбувати, потаврувати, поклейн[м]ити, пошта[е]мпувати що. [Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити (ЗОЮР II). Позначив сокирою дерева ті, що рубати (Богодух.). Позначив найкращі кавуни (Сл. Ум.). Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.). Став кожний заробляти власний хліб, орати землю, зазначати межі (Крим.). Помітили всі рушники (Сл. Ум.)]. Он -тил это место карандашом - він за[від]значив це місце олівцем;

2) (перен.: в мыслях) намічати, намітити, накреслювати, накреслити, визначати и визначувати, визначити, назначати и назначувати, назначити що. [Молодий учений накреслив собі широкий план роботи (В. Підмог.)]. Он -тил себе эту цель - він визначив собі цю мету. -тить в общих чертах что - намітити (накреслити) в загальних рисах, (очертить) зачеркнути що. [Куліш пробував зачеркнути вже й межі української критики (Рада)]. -чать, -тить путь кому, чему - намічати, намітити, назначати, назначити, назнаменовувати, назнаменувати шлях (путь, стежку) кому, чому. [Намітити шляхи майбутньої роботи (Пр. Правда). Поставили на науковий грунт українське питання та назначили стежки, якими дальшим поколінням легше було йти (Доман.). (Квітка і Шевченко) познаменували нашій словесності правий і далекий шлях (Куліш)]. -чать ряд мероприятий - намічати (накреслювати) низку заходів. [Наша програма накреслює низку заходів (Азб. Комун.)];

3) (наглядывать кого, что) намічати, намітити, наглядати, нагля[е ]діти и наглянути, назирати, назирити, назорити, набачити, назнати кого, що, взяти на око, накинути оком кого, (для какой л. цели ещё) націляти, націлити кого, (упорно, диал.) наповратитися. [Я вже назирила теличку, - коли-б тільки на гроші збитися, зараз куплю (Кониськ.). Ота дівчина, що я назорив, - моя буде (Червоногр.). Виважив двері, щоб живосилом схопити дочку безталанних пожильців, яку назнав собі раніш (Крим.). Инші собаки взяли на око онучкаря - біжать попри віз, хапають зубами за колеса (Франко). Капітан накинув оком Оксану та й почав її хвалити (Квітка). Або забіжи куди-небудь, або- що, бо тебе націлили у привод (Квітка). Націлили мене обікрасти (Канівщ.). Вже коли наповратилися вкрасти мою телицю, то вкрадуть! (Звин.)];

4) (нацеливаться в кого, во что) націляти(ся) и націлювати(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що, поціляти, поцілити що, наміряти(ся), наміритися на (в) кого. Намеченный -

1) позначений, назначений, за[від]значений, намічений, накарбований, наклейн[мл]ений, нашта[е]мпований, поназначуваний, помічений и т. п. [Йду до своєї наміченої стежиночки (М. Вовч.)];

2) намічений, накреслений, визначений, назначений, зачеркнутий, назнаменований. Итти прямо к -ной цели - простувати до визначеної мети. -ный к исполнению - призначений (намічений) до виконання;

3) нагляджений, наглянутий, назирений, назорений, назнаний, взятий на око, наглянутий оком, націлений. -ться -

1) (стр. з.) значитися, назначатися, бути назначуваним, назначеним, поназначуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы - намічено розглянути (обміркувати) такі питання. -ются новые пути - намічено нові шляхи. -ются такие кандидаты - намічено таких кандидатів;

2) (возвр. з.) зазначатися, зазначитися, визначатися, визначитися, намічатися, намітитися. [На сході почало пробиватися крізь хмари сонце; спершу зазначилося блідим матовим кружалом (Грінч.). Те, що може визначитися на обрію нової доби (Рідний Край)];

3) (вдоволь, сов.) намітитися, (зарубками) накарбуватися, (целясь) націлятися и т. п.; срв. Метить.

* * *

несов.; сов. - нам`етить

1) наміча́ти, намітити, -мічу, -мітиш; ( план) накре́слювати, -люю, -люєш, накре́слити

2) (ставить метку, знак) значи́ти и познача́ти и позна́чувати, позна́чити, назначати и назна́чувати, назначи́ти и мног. поназнача́ти и поназна́чувати, наміча́ти и намі́чувати, намітити

3) (сов.: нацелить, нацелиться) націлити, націлитися

1) (наделять кого чем в дорогу) виряджати, випроваджати кого чим. [Я сидів уже на возі, а приятель виряджав мене порадами (Корол.)];

2) (наставлять) напучувати кого на що. [Напучував синів своїх на все добре (Ор. Левиц.)];

3) церк. - проваджати напутньою молитвою, читати напутнє, (особ. с причащ.) давати напуття. Напутствуемый -

1) виряджуваний, випроваджуваний;

2) напучуваний.

* * *

несов., сов.

наставить

1) чего - наставляти, наставити и понаставляти, настановляти и настановлювати, настановити, понастановляти и понастановлювати чого. [Кругом наставили мисок (Котл.). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч (Рудч.). Наїдків, напитків понастановлювала (М. Вовч.)];

2) см. Надставлять. -ть рога кому - наставляти, наставити, ставити, поставити роги кому;

3) (направлять, приготовлять постановкой) наставляти, наставити, (о мног.) понаставляти що; см. Наводить 2. -ть западню (ловушку) - наставляти, наставити пастку. -ть копьё - наставляти, наставити, насторожувати, насторожити списа. [Гайдамака стоїть, виставивши ногу в сап'янці і настороживши списа (Куліш)]. -ть самовар - ставити, поставити, наставляти, наставити, настановляти, настановити самовар(а). [Постав самовар! (Брацл.). Самовари наставляє (Звин.). Настанови- но самовара! (Липовеч.)]. -ть уши - см. Навастривать уши;

4) кого - нав[у]чати, навчити (на (добрий) розум) кого, давати, дати науку кому, напучувати, напутити, нарозумляти, нарозумити, радити, порадити, наважувати, настановляти, настановити, наставляти, наставити, (надоумлять) напоумляти, напоумити кого. [А мати хоче научати, так соловейко не дає (Шевч.). Почну на добрий розум навчати, - як умію, так і навчаю (М. Вовч.). Батько науку мені давав, щоб я худобу жалував (Харківщ.). «Ти не повинна ховатися з ним по закутках», - напучувала Навроцька (Н.-Лев.). Не було кому нарозумити сироту (Канівщ.). Це він так порадив нас (Звин.). «Будь покірна», - наважують, - «та до роботи щира» (М. Вовч.). Він там вас настанове, що далі треба робити (Мирний)]. -ть на что - навчати, навчити на що и чого, напучувати, напутити, направляти, направити, навертати, навернути, призводити, призвести на що. [Ви його на добро навчите (М. Вовч.). Лихого на добре не навчиш (Приказка). Оддам до школи, може там його на добре направлять (Звин.). Вони сами мене на це призводили (Крим.). Якби-ж ви на добре призводили, а то все на лихе (М. Грінч.)]. -ть на ум - настановляти, настановити, наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити на (добрий) розум, навчати, навчити розуму. [Настановили на розум (Сл. Гр.). Хто його на розум добрий наставляв? (М. Вовч.). На добрий розум навернути (М. Вовч.). Нехай прийде, навчимо його на добрий розум! (Звин.). Я її розуму навчала (М. Вовч.)]. -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) - напучувати, напутити на добру (спасенну) путь, наломлювати, наломити на добру путь (дорогу); срв. Направлять (3) на путь. [Він тебе годував, ростив, на добру путь напучував (Мирний). На спасенну путь напутив (Рада). Наломити свого вихованка на добру дорогу (Франко)]. Наставленный -

1) наставлений, настановлений, понастановлюваний;

2) см. Надставленный; (о рогах) наставлений;

3) наставлений; насторожений; наведений; поставлений: (об ушах) - см. Навострённый (под Навастривать);

4) навчений, научений, напучений, нарозумлений; напоумлений. -ться -

1) наставлятися, наставитися, настановлятися, настановитися, понаставлятися, понастановлятися; бути настановлюваним, наставленим, настановленим, понастановлюваним и т. п.; срв. Наставлять 1 и 3;

2) см. Надставляться;

3) навчатися, навчитися, напучуватися, напутитися; бути навчаним, напучуваним, навченим (наученим), напученим и т. п.

* * *

1) ( ставить) наставля́ти, наста́вити, -влю, -виш и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти, -новлю, -новині и мног. понастановля́ти и понастано́влювати, -люю, -люєш

2) см. надставлять

I. 1) (с примесью) нечистий. [Нечиста пшениця, нечиста олія (Сл. Ум.)]. -тая масть - нечиста масть. -тая кровь - нечиста кров;

2) нечистий, (грязный) брудний, (особ. с жидкой грязью) кальний, (загрязнённый) занечищений, (о мутной воде ещё) каламутний, (неопрятный) неохайний. [Нечиста (брудна) одежа) (Київщ.). Не шукає помислу брудного (Франко). Бидло те брудне (Франко). Спали мертвим сном на кальнім помості в казармі (Черкас.). Занечищена (каламутна) вода (Київщ.)]. -тое бельё - брудна (нечиста, чорна, кальна) білизна. [Ходить у чорній сорочці, бо не має в що змінитися (Звин.)]. -тое дело - нечиста (грязное: брудна) справа. -тое лицо - нечисте обличчя (лице). -тая совесть - нечиста совість, нечисте сумління. -тый на руку - на руку нечистий, хапкий, хаповитий. [На пасіку треба чоловіка, щоб не хапкий (Черкащ.). У нас люди хаповиті (Вовчанщ.)]. Быть -тым на руку - мати нечисті (не зовсім чисті) руки (пальці), бути хапким (хаповитим), мати довгу руку (лапу). [Гнат не зовсім має чисті пальці: не раз там крізь них і дещо чуже прослизнеться (Франко)];

3) (скверный, дурной) нечистий. -тый воздух - нечисте повітря. -тый выговор - нечиста вимова. -тый дух - нечистий (дух); см. ещё ниже -тая сила б. -тое животное - нечиста тварина. -тая сила - а) (соб.) нечиста (вража) сила; б) (бес) нечистий (-того), (реже) нечиста (сила); (сбивающая с пути) блуд (-ду); срв.

II. Нечистый. [Блуд напав (Брацл.)]. У нас -то (устар.) - в нас нечиста сила водиться (завелася), в нас нечисте місце.

II. Нечистый, сщ. - нечистий (-того), лихий (-хого), (реже: нечистая сила) нечиста (сила), (чорт) чорт, дідько; срв.

I. Нечистый 3 (-тая сила б). Знаться с -тым - см. Знаться.

* * *

1) прил. нечи́стий

2) в знач. сущ. миф. нечи́стий, -ого; лихи́й, -ого

обернуть

1) см. Обвёртывать, обвернуть. -нуть книгу в бумагу - обгорнути (несов. обгортати) книгу (книжку) в папір, папером;

2) (перевёртывать) обертати, обернути, повертати, повернути, перегортати, перегорнути. [Треба обернути тоншим боком]. См. ещё Оборачивать. -нуть страницу в книге - перегорнути (несов. перегортати) лист(ок) у книзі;

3) (о пути: сходить или съездить туда и обратно без отдыха) обертати, -ся, обернути, -ся. [Тричі обернувся з снопами до обід];

4) (поворачивать, заворачивать на лошадях) обертати, обернути. [Тут не обернеш воза з кіньми, бо тісно]; (возвращать) повертати, повернути що кому;

5) (превращать) обертати, обернути кого, що ким, чим, на кого, на що, перекидати, перекинути кого ким, чим, в кого, в що. См. ещё Превращать. Обёрнутый - обернутий, обернений, повернутий, повернений, перегорнутий, -нений.

* * *

несов.; сов. - оберн`уть

1) обгорта́ти, обгорну́ти и пообгорта́ти; ( завёртывать) загорта́ти, загорну́ти и позагорта́ти; ( обкручивать) обкру́чувати, обкрути́ти и пообкру́чувати; ( обматывать) обмо́тувати, обмота́ти и пообмо́тувати

2) (поворачивать в какую-л. сторону) оберта́ти, оберну́ти и пооберта́ти, поверта́ти, поверну́ти и поповерта́ти

3) (перевёртывать, опрокидывать) переверта́ти, переверну́ти и попереверта́ти

4) (пустив в оборот, возвращать - о капитале) оберта́ти, оберну́ти

5) ( проделывать путь туда и обратно) оберта́тися, оберну́тися

6) (справляться с чем-л.) справля́тися, спра́витися, несов. упо́ратися, упо́рати

7) см. оборачивать 7)

обозначить или Означать, означить

1) что (отмечать) визначати, визначувати, визначити, зазначати, зазначувати, зазначити, о(б)значувати, о(б)значати, о(б)значити, на[по]значувати, на[по]значати, значити, на[по]значити, позначкувати (Н.- Лев.), назнаменувати, назнаменати що, (о мног.) повизначувати, позазначувати, поо(б)значувати, поназначати, поназначувати що. [Границю визначив. Зазначи цього дуба, щоб ізнайти потім (Грінч.). Щоб означити силу, почали малювати орла або лева (Єфр.). Він назнаменував шляхи майбутнього]. -чить пути - назначити стежки. -чить колышками - обпал(ь)кувати що (Франко). -чать (-чить) дорогу вехами - позначати (-чити) дорогу (шлях) тичками, витичити дорогу (шлях) (Франко). -чить приметы в паспорте - по[за]значити на (в) пашпорті прикмети;

2) (значить, знаменовать) визначати, означати, з'являти. [Меридіян по-нашому визначає південник. Те друге ймення має з'являти сина Дарієвого (Л. Укр.)]. Срв. Значить. Обозначенный - визначений, зазначений, о(б)значений, назначений, позначений, значений, назнаменований. Обозначаемый - за[ви]значуваний, по[на]значуваний.

* * *

несов.; сов. - обозн`ачить

1) ( помечать) познача́ти и значи́ти, позна́чити; ( отмечать) відзнача́ти, відзна́чити и відзначи́ти; ( показывать) пока́зувати, показа́ти; ( намечать) наміча́ти и намі́чувати, намі́тити

2) ( указывать) ука́зувати, указа́ти; ( называть) назива́ти, назва́ти; ( определять) визнача́ти визна́чувати, ви́значити

3) (делать заметным, явным) познача́ти, позна́чити, виявля́ти, ви́явити

4) (несов.: означать, иметь смысл) означа́ти, зна́чити

поворотний, зворотний, відворотний. [Я хтів зберегти сили на поворотну путь. Зворотні хвилі. Світ вертається назад, проходить одворотну еволюцію]. На -ном пути - поворітьма, наповорітьма. -ные лошади - поворотні коні. -ный ямщик - ямщик з поворотом. В -ную сторону - назопак, навпаки, взадгузь. [Писав взадгузь від правої руки до лівої. Коли сонечко назопак зійде, тоді до тебе братік прийде. Покрутни навпаки]. -ной (тыльной) стороной руки - навідворіть руки. [Помащу тією мастю, та й розтираю навідворіть руки].

* * *

1) ( ведущий назад) зворо́тний, зворо́тній; (возвращающийся назад, возвратный) поворо́тний

2) ( изнаночный) зворотний

3) ( противоположный) протиле́жний

4) мат. обе́рнений