в+ноги

берцо (часть ноги между коленом и стопой) гомілка, голінка.

* * *

анат.; тж. б`ерцо

меткий, жвавий, моторний, бадьористий, сміленький, бистрий, різвий. Бойкая на ноги - полетуха. -кий на язык - язикатий. -кий человек - козир (р. -ря). -кое место - розигри, людне місце. [Він на таких розиграх живе, що хто йде, не мине]. Бойкая дорога -

1) людний шлях;

2) грудкуватий (нерівний) шлях.

* * *

1) жва́вий, мото́рний; ( находчивый) метки́й, спри́тний

2) ( оживлённый) жва́вий; ( людный) лю́дний, багатолю́дний

обрюзгнуть брезкнути; сов. обрезкнути, ставати брезклим, брякнути, набрякати. [Ноги брякнуть, брезкнуть. Обличчя обрезкло].

* * *

отгл. межд. бух, геп, гуп, пудь, тарах, шелеп. [Мамка татка бух у плечі. Геп у ноги. Гуп сокира на колоду. П'яний - пуць на землю! Та й дзеркалом тарах у землю. Шелеп із дуба!].

* * *

воспитать виховувати (и ховати), виховати, (вскармливать) вигодовувати, вигодувати, годувати, згодувати, ростити, зростити, (лелеять) викохувати, викохати, (многих) накохати, плекати, виплекати, пестити, випестити; (в известном духе) водити, вести, провадити, сов. повести, (многих) повиводити; (поставить детей на ноги, научить уму-разуму) доводити, довести до пуття, до розуму, подоводити до розуму. [Хлопця виховав дядько. Ховав сина, голубив (Крим.). Людей - на людей-братів виховувати (Єфр.) (= в людях - людей-братьев воспитывать). Викохали мене батько-ненька. Накохав собі дітей, скоту. Наука гріла нас, плекала наші думки (Кониськ.). У сповиточку випестила мене тітка (М. Вовч.). Дочка в мене поведена по старосвітськи (Л. Укр.). Пані дітей хорошенько водить. Я- б мужів з вас повиводив (Франко)].

* * *

несов.; сов. - воспит`ать

и всходить взойти

1) на что (вверх) - сходити (зіходити), зіхожати, сов. зійти, (о многих - посходити), виходити, вийти, братися. [Зійду на гору. Насилу вийшов на гору. Вийду на шпильочок. Чую, як щось береться по сходах (Кул.)]; (с трудом передвигая ноги, вскарабкаться) видибати, вибитися (на гору, на високість). В-ить на корабль - вступити на корабель;

2) (о светилах небесных) сходити (зіходити), зійти, уставати, устати, ви(й)нятися. [Сонце сходить. Зоря зійшла. Скоро сонечко вийметься (М. Вовч.)]. Солнце уже высоко взошло - сонце вже геть підійшло (Звиног.), геть підбилося (М. Вовч.);

3) см. Возноситься, Подыматься. Дым волнами восходит - дим хвилює;

4) (о посевах) сходити (зіходити), схожати, сов. зійти, (о многом) посходити, повисходжувати, повисходювати. [Ярина сходить. Пшениця зійшла. Посходив часник. Повисходює з землі геть-усе (Звиног.)];

5) (о тесте) сходити (зіходити), сов. зійти, висходитися. [Паляниця висходилася].

* * *

1) (подниматься вверх; возноситься) схо́дити, зіхо́дити, вихо́дити, підійма́тися, підніма́тися

2) ( о светилах) схо́дити, зіхо́дити, підійма́тися, підніма́тися

3) ( к чему - иметь своим началом) вести́ похо́дження (від чо́го), бра́ти [свій] поча́ток, бра́ти [свої] поча́тки (в чо́му), ма́ти вихідни́м пу́нктом (що), сяга́ти (чого́); ( происходить) похо́дити (від чо́го)

час (р. часу), пора, час-пора, часина, година, доба (р. доби), діб (ж. р.) (р. доби). Короткое время - малий час, часочок, часинка, мала часина. В короткое время - за малий час, не за великий час, за малу часину. Продолжительное время - великий час, довший час. Во время (во времена) кого, чего - за кого, за чого, за часів кого, чого, під що, підчас чого, при чому, по-при що, серед чого (и просто орудн. пад.). [Був ще за панського права кухарем (Грінч.). То було за царя Панька, як земля була тонка. За часів Соломона. За часів наростання народньої сили, письменство вело за руку наш народ (Єфр.). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (Тесл.). При добрій годині всі куми й побратими. Серед бурі страшно на морі. Це діялося постом = во время поста]. Во-время - см. ниже В своё время. Со времени - від часу, від часів. [Від часу революції]. До времени - до якогось часу, покіль-що. С какого времени? - відколи? з якого часу? С этого времени - відтепер, з цього часу. С того времени - відтоді, відтогді, з того часу, з тих часів. С давнего времени - з давніх часів, здавна, з давньої давнини, з давнього давна, з давніх давен, од найдавніших давен. С незапамятных времён - з-поконвіку, з передвіку, з правіку. С того времени, как - з того часу як, відколи, одколи. [Відколи прийшов, ще й слівцем не прохопивсь]. В какое время? - якого часу? Около того времени - близько того часу. В это время - в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю пору, в ці пори. А в это время - аж тут, аж під цей час. В то время - тоді, того часу, в той час, під той час, тими часами, на той час, на ту пору. В то же время - рівночасно, одночасно, в той-таки час, в той самий час. В одно время - заразом. [Не всі бо заразом! Я думаю й слухаю заразом]. В одно и то же время - за одним заходом, одночасно. [Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Грінч.)]. Тем временем - тимчасом, поки-що. В то время, как - як, тимчасом як. [Як були ми в його, бачили його брата]. Всё время - раз-у-раз, раз-по-раз. В своё время - за свого часу, свого часу, в свій час, (своевременно) на свій час. Не в своё время - не в час, невчасно, не свого часу. Всему своё время - на все свій час. Для своего времени - як на свій час, як для свого часу. Во всякое время - повсякчас, повсякчасно, на всяку діб. Это было не в наше время - це ще не за нас було, не в наші часи те діялося. В недавнее время - недавніми часами. В прежнее время - попередніми часами, за попередніх часів, давніших літ, перше, попереду, (вульг.) допреж сього, спрежду. В последнее время - останнім часом, останніми часами. В старое время - за давнього часу, в старовину. По теперешним временам - як на тепер, як на ці часи. До последнего времени - до недавна. В другое время - иншим часом. До сего времени - досі, до сього часу. До того времени - доти, доті[и]ль, (диал.) дотля. До поры до времени - поки-що, доки-що, до слушного часу, до часу. [До часу глек воду носить (посл.)]. До позднего времени - допізна, до пізньої години. Раньше времени - без часу. На-время - на час, до часу, про час. [Хай буде про час і така, навпослі я зроблю гарну]. На некоторое время - на якийсь час. На определ. время - на безрік. На вечные времена - на вічні часи, на безвік, в вічний час. Спустя, через некоторое время - згодом, згодя, перегодом, з- перегодом, перегодя, небавом, незабаром, невдовзі, невзадовзі, далі-подалі, далі-далі, по якійсь годині, за якимсь часом. Спустя долгое время - по довгому часі. В непродолж. времени - см. Вскоре. С течением времени - де-далі, з часом. В течении некоторого времени - на протязі (протягом) якогось часу. В течение непродолжит. времени - не за великий час, на протязі (протягом) недовгого часу. От времени до времени - час од часу, з часу до часу. По временам, время от времени - часами, десь-не-десь, коли-не-коли, десь- колись. В ночное время - уночі, нічною добою, нічної доби, вночішнього часу. Время предрассветное - досвіток. Время дообеденное - задобіддя, задобідня година. В обеденное время - в обіди. Время послеобеденное - пообідній час, сполуденок (р. -нку). Время перед вечером - підвечірок (р. -рку). Время, когда ложатся спать - ляги, обляги, вляги, лягмо, лягови, (нареч.) облягома. [Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду]. Время вставания - устанок. [Робив од устанку до смерку]. Утреннее время - зарання, заранок. [Півень співа поки зарання, а потім спить]. Время года - пора, доба року. Время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления - відзимка. Время между весною и летом - залітки. Время, когда греет солнце - вигріви. Время пахания - оранка. Время уборки сена - косовиця, гребовиця. Время перед новой жатвой, перед новым хлебом - передні[о]вок (р. -вка). Время жатвы - жнива. Время возки копен - возовиця, коповіз (р. -возу). Время рождения овец - обкіт (р. -коту). Время, когда пасётся скот - пасовиця. Время роения пчёл - рійба, ройовиця. Время собирания мака - макотрус. Время опадания листьев - листопад. В свободное время - на дозвіллі, гулящого часу, вільного часу, на гулянках, гулянками, гуляючи. Есть время - є коли. Отсутствие свободного времени - нікольство. Не хватать, не доставать времени - ніколитися. [Не поможу тобі, бо й самому ніколиться]. Нет времени - нема коли, ніколи, не маю часу. Удобное, благоприятное время - добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година. Надлежащее время - слушний час. Неблагоприятное, бедственное время - лихий час, лихоліття, лиховщина, тяжка година, знегіддя, знегода. В условное время - в належиту годину. В лучшие времена - за кращих часів. Определённое время - визначений (призначений) час (термін). В определённое время (в опред. сроки) - певними речінцями. Теперешнее время - теперішні часи, сьогочасність (р. -ности). Старые времена - старі часи, давнина, старовина, старосвітчина. Время, в которое жили деды - дідівщина, дідизна. Настоящее время - час теперішній (и грамм.). В настоящее время - тепер, тепереньки, теперечки, сейчас, нині. До настоящ. времени - донині, дотепер. Время прошлое, давно минувшее - час минулий, давній, давно минулий (и грамм.), давні часи, давня давнина. Время будущее - час майбутній, прийдешній (и грамм.). На будущее время - на далі, на дальший час, на потомні часи. В давние времена - давньою порою, давніми часами, у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени - сьогочасній, тогочасній, тоговіковий, тодішній, новочасній. Условленное время, проведенное в обучении ремеслу - термінування. Время летит - час біжить, час не змигнеться. Требующий, отнимающий много времени - забарний, загайний, бавний, забавний. Время прибавочное (для работы) - надробочий час. Время упущено - проминуто час, (шутл.) пора перепорилася.

* * *

вскочить и вскокнуть (на что и с чего) зіскакувати, зіскочити, скочити [Скочив на коня], схоплюватися, схопитися [Схопився з лави. Схопивсь на коня. Посхоплювалися й кинулися бігти], зриватися, зірватися, порватися [Порвалася Ганнуся з місця. Зірвавсь на рівні ноги], спасти, впасти (на коня), допасти (коня); (во что) вскакувати, вскочити [Вскочив у біду], вганятися, увігнатися, угнатися [За втікачами він угнавсь у мури, і ворітьми його заперто зараз], цибати, цибнути [Цибнув у льох], (поспешно) шурхнути, -ся. [Шурхнула, як пліточка, в першу дірку (Мир.)]; (со сна) кинутися; (о прыщах, чирьях) - сов. вискочити, нарядитися. [На щоці чиряк нарядивсь].

* * *

несов.; сов. - вскоч`ить

1) (на что-л.) виска́кувати, вискочити и мног. повиска́кувати, спли́гувати, сплигну́ти, скака́ти, ско́чити и скакну́ти, стриба́ти, стри́бну́ти, вихо́плюватися, ви́хопитися и мног. повихо́плюватися

2) (во что-л.) уска́кувати, уско́чити и мног. повска́кувати, скака́ти, ско́чити и скакну́ти, стриба́ти, стрибну́ти; уплигувати, уплигну́ти

3) ( быстро вставать) схо́плюватися, схопи́тися, підхо́плюватися підхопи́тися, зіска́кувати, зіско́чити, підкида́тися, підки́нутися, сов. ско́чити

4) ( о прыще) вискакувати, ви́скочити; набіга́ти, набі́гти

вырасти виростати, вирости, зростати, зрости, позростати, повиростати, порости, підніматися, піднятися, (сильно) виганятися, вигнатися [Он сильно вырос - вигнало його], (только о людях) доходити, дійти літ, знятися на ноги; (воспитаться) виходитися (М. Вовч.), (насмеш., випереться) вибе[у]хатися. Пока выростет - до виросту. [До виросту нехай живе у вас дівчина. До виросту не запрягай коня, то й буде з його кінь гарний]. Выросший - вирослий, зрослий.

* * *

несов.; сов. - в`ырасти

вырезать, вырезать

1) вирізувати, вирізати, витинати, витяти, (мног.) повирізувати, повитинати. [Вирізав півника з паперу. Багато людей у нас вирізано; всіх витнули в пень (до ноги). Витяв з ременю на підошву];

2) (соты в улье) підрізати вули[і]ка, мед;

3) різьбити, вирізьбити; карбувати, викарбувати, накарбувати. [Вирізьблю коня з оцієї деревини. Він на дереві карбує ймення милої своєї (Грінч.)]. Вырезанный -

1) вирізаний, витятий;

2) різьблений, вирізьблений; викарбуваний, накарбований.

* * *

тж. вырез`ать; несов.; сов. - в`ырезать

выстоять вистоювати, вистояти, достоювати, достояти. [Не могла в черзі достояти, ноги померзли].

* * *

несов.; сов. - в`ыстоять

вытянуть

1) (извлекать) витягати, тягти, витягти; стягати, стягти. [Тягти відро з колодязя. Витягла скабку з пальця. Вапно стягає з глини вогкість]; (невод из воды) вибирати, вибрати невід; (из проруби) витопити що; (нити из ткани, жилы) сотати, висотувати, висотати. [Ви з мене вже всі жили висотали]. Вытянуть сена из стога - насмикати, всмикнути (сіна); (высосать) виссати. [Виссала праця Джерину силу]; (с жадностью) вицмулити. [Повнісіньке відро вицмулила];

2) (протягивать) випростувати, випростати, простягати, простягти. [Ліг і випростав натомлені ноги. Гусак простягає шию];

3) (растягивать) витягати, витягти. [Як короткий, то витягнуть];

4) вытянуть (хлеснуть) чем - оперіщити, оперезати, потягти, затяти. [Затне карбачем по спині (Куліш). Затяв коня].

* * *

несов.; сов. - в`ытянуть

1) грузнути, грузти, угрузати, загрузати, застрягати, стрягнути. [Ноги стрягли (увязали) в снігових заметах (Коцюб.)];

2) чіплятися, в'язнути до кого, настирюватися, настирятися кому; (шутл.) чіплятися чиєї душі.

* * *

1) (погружаться во что-л. вязкое) в'я́знути, гру́знути, загруза́ти, стря́гнути, застряга́ти, застрява́ти; ( липнуть) ли́пнути

2) ( застревать - о пище) в'я́знути, застрява́ти

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *

дотаскать, дотащить

1) дотягати, дотягти, доволікати, доволокти, доцуплювати, доцупити, доперти, дотарабанити. [Ледві ноги доволік (Шевч.). Пшона мішок коли-б хто поміг доперти до хутора (Куліш)];

2) одежду дотаскать - см. Донашивать, доносить.

* * *

1) (орудие пытки) диба, тортурна колода;

2) (козлы, леса для подъёма тяжести, а также приспособление у колодезя) журавель (р. -вля). Дыбы (м. ч.) - кайдани, диби (ум. дибиці), скрипиці. [Ой на руки - диби, на ноги - дибиці, оце-ж тобі, джиґуне, гарні молодиці. Що на руках кайдани, на ногах скрипиці (Пісня)].

* * *

1) ист. диба́, коло́да

2) ( столб у колодезного журавля) диал. соха́

I. см. Дыба.

II. употр. только в выраж. на дыбы цапа, цапки, цапком, дуба, дибка, гопки, ставма. [Кінь став цапа, цапком. Кінь дуба стає, став дибка. Кінь гопки стає. Мій коню, ставма становися]. Перен., о людях - дибки, сторчака, гопки, навспинячки, руба. [А ще й дибки проти нас стають вони! (Грінч.). Перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають (Л. Укр.). Петро І поставив гопки Росію (Н. Рада). Він наче і з добрим серцем до мене, а я проти його - навспинячки (Мирн.). Наумиха стала руба і затялася (Коц.)]. См. ещё Дыбки.

* * *

1) (действие дышущего) дихання, подих, віддих, дух. [Причувається дихання сонних. Дослухався до кожного подиху. Він затамовує навіть віддих, боячись подати знак життя (Коц.)]. Тяжёлое, стеснённое -ние - відсапування. Переводить -ние - зводити дух (после усталости) відсапувати. Перевести -ние - звести дух, передихнути, віддихатися, відсапати, відсапнути. Притаить -ние - затаїти (притаїти) духа (дух), заперти (затамувати) дух (віддих), мовчати та й тихо дихати. Остановить -ние - спинити дух. Захватывать, спирать -ние - запирати дух, спирати дух (дихання), забивати дух, захопляти дух. Дыхание спёрло, захватило (безл.) - сперло духа (дух), сперло груди, перехопило дух, забило дух, дух забивсь, дух занявсь. [Вона аж зблідла, дух забивсь (Неч.-Лев.). Ноги затрусилися, і дух занявсь, і сама ні з місця (Кв.)]. Отогревать, -греть -нием что - відхук[х]увати, відхук[х]ати. [Насилу відхукав собі руки];

2) (веяние чего) подих, подихання, дихання. [Подих ночи. Подих революції. Дихання землі, весни]. -ние жизни - дух життя, дух живий. [Помер - і ніхто вже в нього не вдмухне духа живого].

* * *

1) ди́хання и диха́ння

2) ( вдохи и выдохи) ди́хання, по́дих, -у, ві́ддих, -у; дух, -у

3) ( веяние) по́дих, ди́хання

1) прягти (-жу, -жеш), пряжити, смажити, шкварити, пекти; (на жиру) смажити, шкварити. [Прягти (пряжити, смажити) яєшню. Пряжити (прягти) горох. Пекти картоплю в грані. Пряжуть сало на вогні, на шпичку настромивши. Смажити рибу]; (жарко топить) жарити. [Жарять у печах]. Жарить (вм. топить) молоко - прягти (пряжити) молоко. Жареное (топлёное) молоко - пряжене молоко. См. Топить; (о солнце: сильно греть) - жарити, пекти, палити, пря[а]жити, смалити. [Як піднялося сонечко, що-то вже жарило (Квітка). Сонечко пече, мов огнем пряжить (Фр.)];

2) (употребл. вместо многих глаголов для выражения усиленного действия: бить, хлестать, мчаться, тараторить, отплясывать, играть, резаться в карты, палить, стрелять и т. п.) жарити, шкварити, смалити, чесати, чухрати, тяти і ин. См. ещё Колотить, Дубасить, Тузить, Мчаться, Тараторить и т. п. [Взяли-ж вони жарити діда полінякою. Давай його шкварити по спині. Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш (спешишь). А ну, ноги на плечі та й чухрай. Він по-польськи так і чеше. Музика шкварить (чеше, тне). Цілу днину в карти смалили (дулись). А він усе смалить та й смалить вишнівку. З гармат жарять (чистять, гатять)].

* * *

1) ( приготавливая пищу) жа́рити, сма́жити, прягти́ (пряжу́, пряже́ш), пря́жити; пекти́ (печу́, пече́ш), пра́жити; (преим. в сале, масле, сало) шква́рити

2) ( палить - о солнце) пекти́, пали́ти, -лить; жа́рити, смали́ти, -лить, шква́рити, сма́жити, пря́жити, пра́жити

3) (жарко топить; накалять) жа́рити; ( прокаливать для очистки) прожа́рювати, -рюю, -рюєш

4) (перен.: энергично, с азартом делать что-л.) шква́рити, тну́ти, тя́ти (тну, тнеш), жа́рити, рі́зати (рі́жу, рі́жеш)

1) тваринний, звірячий, животний. [Тваринний епос. Звірячий жах підняв його ноги і він кинувсь тікати наосліп (Коцюб.). Животний потяг до самоохорони (Єфр.) Животна енергія]. Животное царство - тваринний світ; см. Животное 1;

2) черевний, животовий.

* * *