відлюдкуватий

См. также в других словарях:

• відлюдкуватий — рідко відлю/дькуватий, а, е. Який тримається, живе осторонь від людей, самітно …   Український тлумачний словник

• відлюдкуватий — прикметник рідко …   Орфографічний словник української мови

• відлюдкуватість — рідко відлю/дькуватість, тості, ж. Властивість за знач. відлюдкуватий, відлюдькуватий …   Український тлумачний словник

• відлюдний — а, е. 1) Вільний від людей; безлюдний. 2) Далекий від інших населених пунктів; віддалений. 3) Те саме, що відлюдкуватий. 4) церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності …   Український тлумачний словник

• відлюдькуватий — див. відлюдкуватий …   Український тлумачний словник

• вовкуватий — а, е. Похмурий, понурий. || Відлюдкуватий …   Український тлумачний словник

• вовкулакуватий — а, е. Відлюдкуватий …   Український тлумачний словник

• дикий — а, е. 1) Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин). || Який росте без втручання людини, некультивований, на відміну від садового, городнього (про рослини). || Не оброблений… …   Український тлумачний словник

• нелюдимий — а, е. 1) Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. 2) На якому чи в якому немає людей (про місцевість, край і т. ін.); безлюдний …   Український тлумачний словник

• дикий — I (про тварин, які живуть на волі), неприручений; здичавілий, здичілий (про свійських тварин) Пор. бездомний II ▶ див. відлюдкуватий, глухий I, 3), дикорослий, неймовірний I …   Словник синонімів української мови

• замкнений — (який неохоче спілкується з іншими), замкнутий, нетовариський, малотовариський, відлюдкуватий, мовчазний; потайний (який неохоче ділиться своїми думками, настроєм тощо) …   Словник синонімів української мови