-
1 відвертати
= відверну́ти1) отвора́чивать, отвороти́ть; отвраща́ть, отврати́тьвідверта́ти ніс (но́са) перен. — вороти́ть нос
2) (вращая снимать, ослаблять или отвинчивать; отгибать, отбрасывать край чего-нибудь) отвора́чивать, отвороти́ть, отвёртывать, отверну́ть3) ( сдвигать в сторону) отвора́чивать, отвороти́ть, отва́ливать, отвали́ть, свора́чивать, свороти́ть4) ( отрезывать и отбрасывать в сторону при вспашке) отва́ливать, отвали́ть5) перен. (не допускать, мешать чему-нибудь осуществляться) отвраща́ть, отврати́ть; ( отговаривать) отклоня́ть, отклони́ть6) ( отрывать от чего) перен. отвлека́ть, отвле́чь7) (предупреждать, не допускать) перен. предотвраща́ть, предотврати́ть, отвраща́ть, отврати́ть; отводи́ть, отвести́відверта́ти небезпе́ку — предотврати́ть (отврати́ть) опа́сность
8) ( делать вычет) вычита́ть, вычи́тывать, вы́честь9) диал. отвеча́ть, ответи́ть -
2 підвертати
= підверну́ти1) подвёртывать, подверну́ть, подвора́чивать, подвороти́ть; подкрути́ть2) ( изменять направление движения) повёртывать, поверну́ть, повора́чивать, повороти́ть; ( в сторону) свёртывать, сверну́ть, свора́чивать, свороти́ть -
3 повідвертати
1) поотвора́чивать, отверну́ть, отвороти́ть2) (отогнуть, откинуть край) поотвора́чивать, отвороти́ть, отверну́ть3) ( сдвинуть в сторону) отвороти́ть, свороти́ть; ( опрокидывая) отвали́ть -
4 відвернути
см. відвертати1) отвороти́ть; отврати́ть2) (вращая снимать, ослаблять или отвинчивать; отгибать, отбрасывать край чего-нибудь) отвороти́ть, отверну́ть3) ( сдвигать в сторону) отвороти́ть, отвали́ть, свороти́ть4) ( отрезывать и отбрасывать в сторону при вспашке) отвали́ть6) ( отрывать от чего) перен. отвле́чь7) (предупреждать, не допускать) перен. предотврати́ть, отврати́ть; отвести́відверну́ти небезпе́ку — предотврати́ть (отврати́ть) опа́сность
8) ( делать вычет) вы́честь9) диал. ответи́ть -
5 підвернути
см. підвертати -
6 поодв...
(надо смотреть на, повідв... ; например: поодверта́ти надо смотреть:) повідвертати
См. также в других словарях:
відвертати — а/ю, а/єш, недок., відверну/ти, ерну/, е/рнеш, док., перех. 1) Повертати, відводити що небудь убік від кого , чого небудь. || Спрямовувати в інший бік. Відвертати носа. 2) розм. Відвалювати або зсувати що небудь убік. || Відрізуючи, відкидати… … Український тлумачний словник
підвертати — а/ю, а/єш, недок., підверну/ти, верну/, ве/рнеш, док., перех. 1) Хапаючи або зачіпляючи, повертати, переміщати, підсувати і т. ін. під що небудь. || Підгинаючи вбік, пошкоджувати. Підвернути ногу. || перен., під кого – що. Підкоряти чиїйсь владі … Український тлумачний словник
повідвертати — а/ю, а/єш, док., перех. Відвернути все чи багато чого небудь, усіх чи багатьох … Український тлумачний словник
відвертати — I = відвернути 1) (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), відводити, відвести, відволікати, відволікти, відхиляти, відхилити 2) (повертати що н. убік від кого / чого н.), відводити, відвести, відхиляти, відхилити II ▶ див.… … Словник синонімів української мови
відвертати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підвертати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повідвертати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відводити — джу, диш, недок., відвести/, еду/, еде/ш; мин. ч. відві/в, вела/, вело/; док., перех. 1) Супроводжуючи, доставляти кого небудь кудись. || Проводжати кого небудь. || Переводити, переміщати з якого небудь місця, позиції назад, у тил тощо (про… … Український тлумачний словник
прикривати — а/ю, а/єш, недок., прикри/ти, и/ю, и/єш, док., перех. 1) Класти що небудь поверх чогось, закриваючи цілком або частково. || Укривати кого небудь чимсь. || Осідати на що небудь. || Робити дах; покривати. || Опинятися зверху на чому небудь,… … Український тлумачний словник
баки — I ів, мн. Те саме, що бакенбарди. II ів: •• Забива/ти (заби/ти) ба/ки кому розм. нав язливими розмовами відвертати чиюсь увагу від чого небудь; заморочувати, задурювати голову комусь. III ба/кси, ів, мн., жарг. (одн. бак, а, ч.) … Український тлумачний словник
відбивати — а/ю, а/єш, недок., відби/ти, відіб ю/, відіб є/ш; мин. ч. відби/в, би/ла, би/ло; наказ. сп. відби/й; док., перех. 1) Ударами відокремлювати частину від цілого. || Ударами відокремлювати що небудь прикріплене, прибите; відкривати. || чим, безос.… … Український тлумачний словник