выбрасывать

-ся, выбросать, -ся и выбросить, -ся викидати, -ся, викинути, -ся, (о многих) повикидати, -ся, викидати, -ся. Выбрасывать клубы дыма - бухати димом; (почки) броститися, бростатися; (колос) викидати колос, колоситися. В-ать невод в воду - сипати невід. Рыба выбрасывается на поверхность воды - риба грає. Выброшенный - викинутий, викинений.

* * *

выбросить см. Выбрасывать.

* * *

см. выбрасывать

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

см. выбрасывать

выкидать и выкинуть

1) см. Выбрасывать, выбросать, выбросить. Выкинутый - см. Выброшенный. В-ать штуки - витворяти, фиґлювати, фиґлі стругати, (у)стругнути штуку, утнути штуку, ушкварювати, ушкварити;

2) (ребёнка, детёныша) скидати (скинути) дитину (теля), ронити, поронити дитину; (только о животн.) пометати. [Кобила пометала неживе лоша].

* * *

вышибить вибивати, вибити, (напором) випирати, виперти. [Вдарив - і випер двері]. Вышибить дух - убити, забити кого на смерть, виперти дух кому. Вышибленный - вибитий, випертий.

* * *

несов.; сов. - в`ышибить

1) ( выбивать) вибива́ти, ви́бити и мног. повибива́ти

2) ( выгонять) виганя́ти, ви́гнати (ви́жену, ви́женеш) и мног. повиганя́ти; випира́ти, ви́перти; ( выбрасывать) викида́ти, ви́кинути и мног. повикида́ти

изрыгнуть ригати, ригнути чим, виригати, сов. виригати, виригнути, вибльовувати, виблювати, виблюнути, (извергать) вивергати, сов. вивергати, вивергнути що. [Язики на мене гострять і отруту з уст ригають (Куліш). Здавалося, то змій звивається, виригаючи дим (Грінч.)]. -гать хулу на Господа - вивергати, виригати, вибльовувати хулу на Господа, вивергати блюзнірство. [Яку із скверних уст ти виблюнув хулу? (Крим.)]. -гать потоки брани - вивергати лайку (лайку хмарою) лаятися. -ться - виригатися, виригатися, виригнутися и т. д.

* * *

несов.; сов. - изрыгн`уть

исторгнуть

1) видирати, видерти, виривати, вирвати, (выдёргивать) висмикувати и висмикати, сов. висмикати, висмикнути кого, що звідки; срвн. Вырывать. [Його я вирвала з мойого серця (Грінч.)]. -гать слёзы - викликати, викликати, добувати, видобути сльози в кого. -гнуть слово у кого - видобути, вирвати слово в кого;

2) (из рабства, беды) визволяти и визволювати, визволити, вирятовувати, вирятувати кого з чого (з неволі, з біди). Исторгнутый - видертий, вирваний, висмикнутий; визволений, вирятуваний; (о слезах) викликаний, видобутий. -ться -

1) видиратися, видертися, вириватися, вирватися;

2) визволятися, визволитися, вирятовуватися, вирятуватися з чого.

* * *

несов.; сов. - ист`оргнуть

1) ( выбрасывать) викида́ти, ви́кинути; ( извергать) виверга́ти, ви́вергнути и ви́вергати; ( изгонять) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати (ви́жену, ви́женеш)

2) ( вырывать) вирива́ти, ви́рвати и мног. повирива́ти, видира́ти, ви́дерти и ви́драти и мног. повидира́ти, висми́кувати и висмика́ти, ви́смикати и ви́смикнути и мног. повисми́кувати и повисмика́ти; ( выхватывать) вихо́плювати, ви́хопити и мног. повихо́плювати, вихва́чувати, ви́хватити, -хвачу, -хватиш; ( освобождать) визволя́ти, ви́зволити

3) (перен.: вызывать, заставлять появиться) виклика́ти и викли́кувати, ви́кликати, -кличу, -кличеш

колос (-са), мн. ч. колосся (-сся); и (соб.) колос (-су); (проса, овса) волот (-ту), волоть (-ти), волотка, (мн. и соб.) волоття (-ття), (травы) кашка, волот, волоть, волотка; (гречихи) головка. [Шумить золотим колосом пшениця (Н.-Лев.). Молоде колосся з жита зриваю (Г. Барв.). Як миша їсть волот, так буде хліб дорог (Номис). Час траву жати, бо вже вона кашку викинула (Звин.)]. Двойной -лос - близнюки (-ків). -лос в -лос - колос до колоса; (переносно: о сходстве) як викапаний. Метёлка -са - волотка. Наливать -лос - набирати колос. Пускать, выбрасывать -лос - викидати, висипати колос, колоситися. Стоять -сом - колосіти. [Там дивлюсь - жита колосіють, волошки блакитніють (Г. Барв.)]. Пустой -лос - порожній колос, стоян; (переносно о человеке) порожня банька, порожняк, пустобляха, (диал.) пустоб'яка. Нет тебе дела, Федосья, обирать чужие -лосья - не пхай (не сунь) свого носа до чужого проса (Приказка).

* * *

1) (способность помнить) пам'ять (-ти), (реже) тямка. -ть к числам - пам'ять на числа, до чисел. Твёрдая -ть - добра пам'ять. В здравом уме и твёрдой -ти - в добрій пам'яті і при розумі (или: в цілому і повному розумі) бувши. Дурная, слабая -ть - ледача пам'ять. Короткая -ть - коротка пам'ять. Врезаться (врезаться) в -ть - в тямки (в тямку) вбиватися (вбитися), в тямку вдаватися (вдатися), в помку даватися (датися), в пам'ять (в пам'ятку) впадати (впасти) кому. [Добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.). Чимсь вона йому в тямки вбилася]. Выбрасывать, выбросить из -ти - викидати; викинути з пам'яти (з тямки, з голови). Держать в -ти - мати на пам'яті (в тямці), держати в голові. Не задержалось в -ти - не впало в пам'ятку, не вдержалося голови. Запечатлевать, запечатлеть в -ти - відбивати, відбити (закарбувати) в пам'яті, в пам'ятку. Запечатлеться в -ти - відбитися в пам'яті, впасти в пам'ятку, бути в тямку. Зараниваться, зарониться в -ть - западати, запасти в пам'ятку. Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти - виходити (вийти) з пам'яти, випадати (випасти) з пам'яти, зникати (зникнути) з пам'яти, викидатися (викинутися) з пам'яти, вилітати, вилетіти з пам'яти, кому, голови не держатися. [Вона ніколи в мене з пам'яти не виходила і до віку не вийде (Конис.)]. Изощрять, -рить -ть - виправляти (гострити), виправити пам'ять. Лишаться, лишиться -ти - тратити, утратити пам'ять позбуватися, позбутися пам'яти. Оставаться, остаться в -ти - пам'ятатися, запам'ятатися. Притуплять, притупить -ть - притирати, притерти пам'ять. -ть притупилась - пам'ять притерлася. Удержать в -ти - запам'ятати, запам'ятувати. [Він добре запам'ятував кожне слово]. Удерживаться в -ти - держатися голови. Это совсем вон у меня из -ти - це зовсім (геть) випало мені з пам'яти. На -ти вертится - на думці крутиться. Приводить, привести в -ть кого - опам'ятати кого. Приходить, прийти в -ть - до пам'яти приходити, прийти, опам'ятатися. Без -ти - непритомно, без помку. [Він непритомно впав на стілець. Плив без помку]. Не идёт из -ти - не йде з пам'яти, з думки кому що. Без -ти влюблён - шалено закоханий. -ть изменила кому - пам'ять зрадила кого. Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году - коли (як) не зраджує мене пам'ять, то це сталося минулого року (торік). Учить на -ть (наизусть) - учити на пам'ять. С -ти, по -ти - з пам'яти, з голови. Сказать, прочитать по (с) -ти - по пам'яті, з голови проказати. Отшибло кому -ть - памороки забило кому;

2) (воспоминанье) пам'ять, пам'ятка, пам'ятання, згадка, спомин, споминок (-нку). [Небіжчик лишив добру по собі пам'ять. Пам'ятання про тебе час у мене не відніме (Куліш). Один по однім роки встають у спомині моїм (Черняв.)]. На -ть - на пам'ять, на пам'ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на згадування, на пам'ятання, на незабудь про кого, про що. [Я вам на незабудь спишу думки сумні (Л. Укр.)]. В -ть кого - на пам'ять (на спомин, на спогад) про кого, про що. За мою -ть, на моей -ти - за моєї пам'яти. [За моєї пам'яти такого не бувало]. Для -ти - на пам'ятку, на незабудь. [Запишу собі на пам'ятку]. Блаженной -ти - святої пам'яти. По старой -ти - за давньою звичкою. Дай бог -ть, -ти - дай, боже, на пам'ять. [Дай, боже, на пам'ять, у вівторок, чи що не діялось]. Я дам ему о себе -ть - я йому пригадаюся. Приводить, привести что кому на -ть - нагадувати, нагадати, пригадувати, пригадати кому що. [Усе пригадав собі, а того таки не згадав]. Приходить (прийти) на -ть - приходити (прийти) на згадку, навертатися (навернутися) на пам'ять, спадати (спасти) на думку кому, даватися (датися) на згадку, уставати (устати) в думці. [Прийшла йому на згадку давня розмова. Але той мотив ніяк не давався на згадку (Л. Укр.)]. Стёрлась -ть о ком - згладилася пам'ять про кого, слід загув на ким. [Їх давно на світі нема, і слід за ними загув].

* * *

1) па́м'ять, -ті

2) ( воспоминание) па́м'ять, спо́гад, -у, спо́мин, -у, зга́дка

3) (способность воспринимать действительность) па́м'ять

1) (у животных, анат.) нирка;

2) (цветочн. на деревьях) бростина, бростка, брочка (ум. бростиночка, бросточка, брочечка), бросток (-тка) (соб. брость (-сти), брост (-ту), бростя (-стя), забрость (-сти)), пупок (-пка), біб'яшок, біблашок (-шка); (бутон) пуп'янок (- нка) (ум. пуп'яночок), пуп'ях (-ха), пуп'яшок (-шка), зеленочок (-чка), бульбашка, буцик, зав'язок (-зка); (распускающаяся) розпуківка (ум. розпуківочка), розпукалка; (лиственная) брунька (ум. брунечка), бубочка, бурубушка. [Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от- от має розкритись (Л. Укр.). На яблуні багато забрости, багато яблук буде (Н.-Лев.). Забрость аж червоніла на деревах (Н.-Лев.). До тебе верну, як вбересь у брость-листок діброва (Млака). Молоденька, наче пуп'янок (Приказка). Квітки розкручували свої пуп'яночки (Н.-Лев.). Не розів'єшся, любий мій квіте, ізов'янеш в зеленочку (М. Вовч.). Розпукуються вже буцики на троянді - буде цвісти скоро (Переясл.). Зав'язки фіґ показались на фіґовині (Св. Пис.). По кущах виповнюються розпуковочки, бростяться дерева (М. Вовч.). На весні береза бруньки наганяє (Чуб.)]. Выбрасывать, выбросить -чки (о дереве) - броститися, наброщуватися, наброститися, бростатися, набростатися, брунитися, набрунитися, набрунькуватися, набруньчитися, прищитися, наприщуватися, наприщитися. [Вишня почала вже броститись (Аф.). Ач як рясно набростилося - буде врожай на садовину (Лубен.). Дерево бруниться Крол.). Дерево вже набрунькується (Манж.). Дерево вже в бурубушках (як починає наприщуватись) (Козел.)]. Имеющий много - чек (о дереве) - броснатий.

* * *

1) бот. бру́нька, брость, -ті, за́брость; ( цветочная) пу́п'янок, -нка

2) зоол. пупо́к, -пка́

иметнуть см. Выметать, Выбрасывать.