ворона

зоол. (и о людях) ґава, ворона, соб. вороння (ср. р.), вороняччя; (только о человеке) - розшелепа, розява. Ворон ловить (ротозейничать) - ловити ґави (випорожні, витрішки).

* * *

1) воро́на, ґа́ва

2) перен. ґа́ва, воро́на

(и от ворона, и от вороны) вороня (р. -няти), вороненя (р. -няти), воронятко, (только от вороны) ґавеня (р. -няти).

* * *

1) ( птенец ворона) вороня́, -ня́ти, вороненя́

2) ( птенец вороны) вороненя́, ґавеня́

1) кущ (-ща), (зап.) корч (-ча). [Заріс увесь кущами й дерезою (Грінч.). Аж тут раптом за плечима корчі затріщали (Рудан.). І як голос почув ти з корча, що аж жах пробирає (Франко)]. -ты крыжовника - аґрусник (-ку). -ты ореховые - ліщина. -ты терновые - тернина, терник (-ку). -ты ягодные - ягідник (-ку). [Ягіднику багато, а ягід немає (Звягельщ.)]. Разрастись -том - розкущитися; срвн. Раскуститься. Покрытый -тами - кущистий, (зап.) корчистий. Пуганая ворона и -та боится - лякана ворона й куща (корча) боїться (Приказка);

2) (горн.) гніздо;

3) (промышл.) група, кущ, гніздо. Куст сахарных заводов - група цукроварень.

* * *

1) кущ, -а, корч, -а; диал. крак

2) (перен.: групповое объединение) кущ

см. Ворона.

* * *

бранно: старуха) карга.

* * *

1) бран. карга́; ( ведьма) ві́дьма

2) ( ворона) диал. воро́на, ґа́ва

каркнуть кря[а]кати (-каю и -чу), крякнути, кру[ю]кати, кру[ю]кнути, крумкати, крумчати, кавкати, кавкнути. [Ой ворони чорненькі, чого ви крячете? (Морд.). Ой що-ж бо то та за ворон, що по морю крякає (Пісня). Кавкає як ворона, а хитрий як чорт (Приказка)]. Вишь, -кает, как ворон - бач, кряка, як той ворон (Д. Марк.). Не -кай здесь! - не кряч тут!

* * *

несов.; сов. - к`аркнуть

в прямом и переносном значении) море (-ря, мн. моря, -рів), ум. моречко, моренько. [По синьому морю хвиля грає, турецький корабличок розбиває (Пісня). Правда і в морі не втоне (Номис). А я з дому на Дін до донських козаків, ой, а із Дону до татарських морів (Рудан.). А на моречку четверо суден плаває (Грінч. III)]. Азовское -ре - Озівське море. Балтийское -ре - Балтицьке море. Средиземное -ре - Середземне море. Чёрное -ре - Чорне море, Козацьке море. [Чорним морем далеко гуляли (Ант.-Драг.). Чорне, або по- старосвітському Козацьке море (Основа 1862)]. Взволнованное -ре - схвильоване (збурене) море. Взбаламученное -ре - розбурхане (розгойдане, збаламучене) море. Открытое -ре - чисте море. [У чистому морі корабель пливе (М. Грінч.)]. Выйти в открытое -ре - виплис[в]ти на чисте (в чисте море). Плыть -рем - плисти (пливти) морем. По -рю и суше - по морю і суші, морем і суходолом (сухопуттю). Это капля в -ре - це краплина (пилина) в морі. За -рем телушка полушка, да рубль перевозу - за морем теличка - копієчка, а перевезти - карбованчик. Ум за -рем, а смерть за воротом - думка за морем, а смерть за плечима. За -ре - за море. Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! - ворона за море літає, а дурна вертає (Номис). Из-за -ря - (і)з-за моря, з-поза моря. У -ря - над морем, край моря, коло (біля) моря. Над -рем - над морем. [Я люблю море може тим, що я зріс над морем (Н.- Лев.)]. В -ре (вин. п.) - на море. [Ми наймемо човен, сядемо й попливемо далеко, далеко од людей на море (Н.-Лев.)]. -ре во время волнения - море в хвилю. [Море в хвилю і тишу (Основа 1861)]. К -рю - над море, до моря. [Киньмо оцю гулянку, ходім над море, будемо гуляти вдвох над морем (Н.-Лев.)]. По направлению к -рю - в напрямку до моря, простуючи на море. -ре волнуется - море грає (хвилює, б'є, бушує). [Вітер віє, повіває, синє море грає (Рудан.)]. Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать - горе - море: пий його, не вип'єш (усього) (Номис). Кто в -ре не бывал, тот богу не молился - хто в морі не бував, той бога не благав (М. Грінч.). Слезою -ря не наполнить - сльозами моря не доллєш (не виповниш). Сиди у -ря, да жди погоды - сядь над морем, виглядай години. Пьяному и -ре по колена - п'яному (дурному) море по коліна; срв. Колено 1. Не -ре топит, а лужа - не море топить, - калюжа. Не ищи -ря, и в луже утонешь - не шукай моря, - у калюжі втопишся (втонеш) (Номис). Житейское -ре - житейське море. -ре страдания - море страждання. [Що варте життя перед необмеженим морем людського страждання? (Коцюб.)]. -ре звуков - море звуків. [Море лісових звуків (Коцюб.)]. Разливное -ре - як води в морі, заливне море. [А горілки в них - море заливне (Звин.)]. Чернильное -ре, бумажные берега - течуть річки з атраменту в паперових берегах. Сто метров над уровнем -ря - сто метрів над рівнем моря (над морським водорівнем).

* * *

1) (кратчайшим путём) на(в)простець, на(в)прямець, просто, прямо, на(в)прямки, прямцем, на(в)прошки, (диал.) простяком, навправці, навпрість. [Весніє, і сонце світить навпростець (Сосюра). Ворона напростець літає (Номис). Напрямець тільки ворони літають (Номис). Як річка замерзне, так ходимо просто (Київщ.). Напрямки підеш, то хутко дійдеш (Звин.). Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду (Номис). Прямцем до пекла (Котл.). Як поїхав кругом, так сьогодня буде, а як навпрошки, то хіба завтра (Основа 1861). Я побігла до криниці навпрошки городами (Проскурівщ.). Він їхав до нас простяком (Новомосковщ.). Ішли пішки навправці (Франко). До ялиці було навпрість кроків двісті (Франко)]. Итти -мик - іти навпростець, простувати, прямувати; срв. Направляться 3. [Хто простує, той удома не ночує (Приказка)];

2) (начистоту) просто, прямо, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки, на прямоту, (откровенно) щиро, відверто, (без стеснений, фамил.) без сорома (сорому) казка. [Так просто йому й чеше (Лубенщ.). Скажу тобі просто (щиро), що ти погано зробив (Мирг.). Кожен не хотів проти тих людей навпростець виступати (Грінч.). Кажи мені навпрямець (Мова). Сміліші - так ті так напростець і стануть казати (Квітка). Я йому напрямки так і сказав (Звин.). Говорити на прямоту вигідніш (Крим.)]. Резать, не стесняясь, -мик - чесати без сорома казка, чесати руба. [Він руба так і чеше, до краю договорює (Звин.)].

* * *

1) навпросте́ць, напрямки́; навпрошки́ навпрямки́, напрямець, на́впрост навпрямці́; пря́мо, про́сто

2) (перен. без утайки) пря́мо, навпросте́ць, напрямки́; навпрямки́, напряме́ць, на́впрост навпрямці́; ( откровенно) щи́ро, відве́рто

1) (о)горожа, обгорода, ум. обгородка, загорода. Каменная -да - мур;

2) см. Загорода;

3) (защита) оборона, заступа, затула, заслона, захист (-сту). Худ муженёк, да ограда моя - чоловік як ворона, а все жінці оборона.

* * *

1) огоро́жа, загоро́жа, горо́жа, горо́да, огоро́да; ( забор) тин, -у, ( дощатый) парка́н, -а и -у; ( каменная кирпичная) мур, -у

2) ( огороженое место вокруг церкви) цви́нтар -я; огра́да

3) (перен.: защита) за́хист, -у, оборо́на

поправить

1) поправляти, поправити, лагодити, полагодити, (реже) ладнати, поладнати, ладити, поладити, (несколько) підправляти, підправити, підлагоджувати, підлагодити що, (исправлять) направляти, направити, налагоджувати, налагодити, налаштовувати, налаштувати, (кругом, со всех сторон) облагоджувати, облагодити, обладжувати, обладити що, (о мног.) попідправляти, попідлагоджувати, понаправляти, поналагоджувати, поналаштовувати, пооблагоджувати, пообладжувати; (зачинить) залагоджувати, залагодити, заладнати, залаштовувати, залаштувати, (о мног.) позалагоджувати, позалаштовувати що. [Оці дощі хлібець підправлять (Харк.). А ну направ каганець, щось він погано світить (Берд.). Старі неряти понаправляв і почав в'язати новий (М. Вовч.). Та біди тим не поправив (Франко). На се літо Ворона ледві встиг налагодити будинок (Кониськ.). Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати (Г. Барв.)]. -вить дом, стену, изгородь, крышу - полагодити, поправити, підлагодити, підправити, (кругом, со всех сторон) облагодити будинок, стіну, горожу, дах (стріху). -вить запруду, плотину - полагодити, підправити, підгатити гать, греблю. -вить поломанную телегу, машину - полагодити, налагодити, направити, обладити поламаного воза, машину. [Віз поламався, - треба налагодити (Грінч.). Чабан з наймитом обладжували воза (М. Вовч.). А хату все-ж-таки треба було якось підправити (Григ.)]. -вить свои дела, своё хозяйство - підправити, поліпшити свої справи, своє господарство, підмогтися, піджити(ся), призаможніти. [Після пожежі трохи піджився. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю (М. Вовч.)]. -вить дело - поправити, направити справу, діло. -вить здоровье - поправити, підправити здоров'я, нагнати здоров'я. [А здоров'я вже не нажену: не ті годи (Звин.)]. Употребление молока -вило его здоровье - споживання молока поправило його (йому) здоров'я. -влять, -вить кого (подкормить) - відмачулювати, відмачулити кого. [Воли такі погані були, - я й кажу: «дай сюди, я їх одмачулю трохи», - бо паші в мене було таки (Липовеч.)]. -вить свою причёску, платок, шапку - причепурити, поправити свою зачіску, поправити на собі хустку, шапку. -вить ошибку - поправити, направити помилку;

2) (выпрямить) виправляти, виправити, випростувати, випростати, (о мног.) повиправляти, повипростувати що. Поправленный - поправлений, полагоджений, підправлений, підлагоджений, направлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - попр`авить

1) поправля́ти, попра́вити; ( чинить) ла́годити, пола́годити, ладна́ти, поладна́ти, ла́дити, пола́дити, зала́годжувати, зала́годити, несов. заладна́ти

2) ( устранять ошибки) виправля́ти, ви́правити

3) ( вправлять) вправля́ти, впра́вити

бевзь (-взя), бевзень (-зня), просторіка, надолобень (-бня), жмуд (-да), (опис.) тютя полив'яним носом, (ворона) ґава (-ви), (глуповатый) недоумкуватий, пришелепуватий, прицуцкуватий, прицуцуватий, безклепкий. [Такий просторіка, кожне його одурить (Звин.)]. Дурачина -ля - дурило пришелепувате.

* * *

м., ж.

испугать кого

1) лякати, злякати и налякати, страшити, устрашити и настрашити, страхати, настрахати, жахати, ужахнути кого, полошити, сполошити и наполошити, полохати, сполохати и наполохати кого, пудити, спуджувати, спудити кого. [Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає (Номис). Коли страшиш, - сам не бійся (Номис). Твій гнів мене жахає (Куліш). Таких страшних герольдів посилають, щоб нас вжахнути (Куліш). Се тая Солоха, що кури полоха (Приказка). А навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п'яні пісні (Коцюб.). Я їхав улицею, і де взявся собака, - спудив коня];

2) (угрожать кому) лякати, страхати, страшити, полохати кого. [Ви не лякайте мене - я ляканий (Тобіл.). Посадили ото його в тюрму, страхали його Сибіром (Єфр.). Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв (Котл.)]. -гать детей наказанием - лякати, страхати дітей карою. Пугнуть - настрахати, настрашити, наполохати кого. Я порядком -нул его - я таки добре його настрахав, настрашив. Пуганный и пуганый - ляканий, страханий, полоханий. -ная ворона и куста боится - полоханий заєць і пенька боїться (Номис).

* * *

павиний, павовий, пав'яний, павинячий. [Ворона в павиному пір'ї (в павлиньих перьях)]. -ые очки, бот. Aquilegia vulgaris - орлики, дзвіночки, голубки (-ків), оксамит. -ный глаз (мотылёк) - павинець (-нця).