-
41 заключение
1) (в тюрьму и т. п.) ув'язнення, зачиняння (оконч. зачинення), замикання (замкнення, замкнуття), завдавання (завдання), закидання (закинення) до в'язниці. [Поставився до свого ув'язнення цілком байдужно]. Тюремное -ние - (тюремне) ув'язнення, в'яз(н)ення, замкнення.[Сажає її у тяжке в'язення (О. Левиц.)]. Домашнее -ние - домове в'яз(н)ення (О. Левиц.). Одиночное -ние - самотнє замкнення. Предварительное -ние - досудове замкнення, попереднє ув'язнення (замкнення). Наказать тюремным -нием - покарати в'язницею. Подвергнуть -нию - замкнути, забрати (узяти) до в'язниці, в тюрму, за сторожу, (гал.) дати за ключ;2) (вывод) висновок (-новку). [Який висновок треба зробити з ваших слів? Висновок експертної комісії. Висновок прокурора]. Вывести -ние - зробити висновок, виснувати. Давать своё -ние - подавати свій висновок, висловлювати (подавати) свою думку. На ваше -ние - на вашу думку, на ваш висновок;3) кінець (-нця), закінчення. В -ние - в кінці всього, на закінчення, наостанці, наостанку, напослідок, наприкінці. -ние счетов - замкнення рахунків. Выпить в -ние - випити наостанку, на потуху;4) -ние условия, договора, контракта - складання умови, договору, контракту, підписування, підписання умови, договору, контракту. -ние мира, перемирия - замирення.* * *1) ( действие) за́мкнення, (неоконч.) замика́ння; ув'я́знення, (неоконч.) ув'я́знювання; помі́щення; укла́дення, (неоконч.) уклада́ння, склада́ння2) ( тюремное) ув'я́зненняподверга́ться \заключение нию — ув'я́знюватися, -нююся, -нюєшся
3) ( вывод) ви́сновок, -вку4) (окончание, завершение) закі́нчення, заве́ршення5) ( заключительная часть сочинения) закі́нченняв \заключение ние — на закі́нчення
-
42 report
1. n1) доповідь; повідомлення; звітa report on smth. — доповідь (звіт) про щось
weather report — метеорологічне зведення, бюлетень погоди
to present (to submit) a report — подати доповідь (звіт)
2) звістка, повідомлення (у пресі тощо)first-hand report — повідомлення з перших рук, повідомлення очевидця
3) військ. донесення; рапорт; доповідь4) запис судових рішень5) pl збірник судових рішень6) чутка, поговірthe report goes — ходить чутка, кажуть
7) репутація, слава8) табель успішності (тж report card)9) звук вибуху (пострілу)report centre — військ. пункт збирання донесень
2. v1) повідомляти; розповідати; описувати, змальовуватиit is reported from Canada — з Канади повідомляють; б) кажуть
it is reported that we are to have a new teacher — кажуть, що у нас буде новий учитель
2) робити офіційне повідомлення; робити офіційний висновок; доповідати; подавати звіт3) військ. доповідати, повідомляти4) складати звіт; звітувати; давати репортаж5) працювати репортером (кореспондентом)6) передавати почуте7) скаржитися (на когось); висувати обвинуваченняto report smb. to the police — поскаржитися на когось у поліцію
8) висловлювати свою думку (про — on, upon, of)to report well (badly) on smb. — добре (погано) говорити про когось
9) з'являтися, прибувати (кудись — to, для чогось — for)to report to one's unit — військ. з'явитися у свою частину
report out — а) повернути матеріал (проект тощо) з несхвальним відзивом; б) повернути з поправками і доповненнями (про законопроект)
to report progress — а) повідомляти про стан справ; б) припиняти дебати щодо законопроекту; в) відкладати (щось)
* * *I n1) доповідь; повідомлення; звіт ( для преси)progress report — доповідь про досягнуті результати /про хід роботи/; ; кoмп. проміжний звіт
weather report — бюлетень погоди; повідомлення ( у пресі)
first-hand report — повідомлення очевидця; вiйcьк. повідомлення; рапорт; доповідь; запис судових рішень; pl збірник судових рішень ( law reports)
2) поголос, чутки3) репутація, слава5) звук вибуху, пострілуII v1) повідомляти; розповідати; описувати; робити офіційне повідомлення, висновок; доповідати; представляти звіт; вiйcьк. доповідати4) скаржитися ( на кого-небудь); виставляти обвинувачення; (on, upon, of) відзиватисяto report on /upon, of/ smb; smth — відзиватися про кого-небудь, що-небудь
5) з'являтися ( де-небудь), прибувати ( ку-ди-небудь)6) (to) підкорятися; знаходитися в підпорядкуванні або у віданні -
43 term
1. n1) строк, період; час; тривалість2) семестр; чверть3) сесія4) pl умовиterms of reference — коло повноважень, мандат; компетенція
to come to terms (to make terms) with smb. — а) домовитися з кимсь; б) прийняти чиїсь умови
to bring smb. to terms — примусити когось прийняти умови
5) pl стосункиwe are not on terms — ми не ладимо один з одним; б) на однакових підставах (умовах)
6) термінcontradiction in terms — суперечність у термінах; суперечливе твердження
7) вислів, слово8) pl висловлювання; мова; спосіб висловлюватисяin set terms — зрозуміло, ясно
in vague terms — туманно, невиразно
9) межаto set a term to smth. — покласти край чомусь
10) мета; кінцева точка12) призначений час; строк13) юр. оренда на певний строк; строк виконання зобов'язань; призначений день сплати оренди14) мед. нормальний період вагітності15) pl менструація16) мат. член, елемент17) фіз. енергетичний рівень18) архт. колона зі скульптуроюterm active duty — військ. строкова дійсна служба
term infant — дитина, що народилася в строк
to keep terms — відвідувати заняття, навчатися
2. vвисловлювати, виражати; називатиI term it sheer nonsense — на мою думку, це чистісінька нісенітниця
* * *I n1) період, термін; час; тривалістьterm or imprisonment — строк ( тюремного) увязнення
to serve a term of five years (in prison) — відсидіти п'ять років ( у в'язниці); строк квартальних платежів
2) семестр, чвертьLady day /spring/ term — весняний семестр ( з 25 березня по 24 червня)
midsummer /summer/ term — літній семестр ( с 24 червня по 29 вересня)
Michaelmas /autumn/ term — осінній семестр ( з 29 вересня по 25 грудня)
Christmas /winter/ term — зимовий семестр із 25 грудня по 25 березня
in term time, during term — протягом семестру
to keep terms — займатися, відвідувати заняття; триместр; сесія ( судов)
3) pl умовиterms of payment [of an agreement, of a treaty] — умови оплати [угоди, договору]
on /upon/ terms — в умовах обговорюваний
to come to terms with smb, to make terms with smb — дійти згоди /домовитися/ з кимось; прийняти чиїсь умови; піти на поступки; примиритися з кимось; умови оплати
4) звинч. pl відносини5) термінtechnical [scientific] term — спеціальний [науковий]термін
term for smth — термін для позначення чогось; висловлювання; слово
6) pl висловлювання, мова, спосіб висловлюватисяin set terms — виразно, ясно
7) icт. межаto set /to put/ a term to smth — покласти кінець чомусь
8) icт. мета, кінцева точка; вихідна, відправна точка; початок9) icт. призначений час; термін10) юp. оренда на термін; строк виконання зобов'язаньterm of years absolute — термінове безумовне право володіння; призначений день сплати оренди ( term day)
11) мeд. нормальний період вагітності; своєчасний звільнення від тягаряterm infant — дитина, що народилася в строк; pl; icт. менструація
12) мaт., член, елемент; термmajor [minor] term — предикат судження
to bring /to reduce/ to its lowest terms — ( гранично) спростити
13) фiз. енергетичний рівень; терм14) apxiт. колона зі скульптурою; термterms of reference — коло ведення, мандат; компетенція; спосіб мислити; філософія; ( теоретичн модель)
in terms of approval — схвально у термінах; мовою, у перекладі на мову
II vin terms of this theory — мовою /у термінах/ даної теорії з погляду; по відношенню до; в аспекті; у тім, що стосується
виражати, називати -
44 высказывать
высказать1) висловлювати, висловити, виказувати, виказати, вимовляти, вимовити, виповідати, виповісти. [Цього не викажеш словами. Чомусь не зважився вимовити цю думку]. -ать на кого - виявити на кого. -ать неосторожно - прохопитися словом;2) виявляти, виявити словом;3) -ать чувства - освідчати, освідчити. [Ви навпростець мені освідчили кохання]. Высказанный - висловлений, вимовлений, виказаний, виявлений. Высказываемый - висловлюваний, виказуваний, вимовлюваний, виповіданий.* * *несов.; сов. - в`ысказатьвисло́влювати, ви́словити; ( произносить) вимовля́ти, ви́мовити, вигово́рювати, ви́говорити, вика́зувати, ви́казати, виповіда́ти, ви́повісти -
45 отзываться
отозваться1) відзиватися, відозватися, о(б)зиватися, о(бі)зватися, відкликатися, відкликнутися, відгукуватися, відгукнутися на що, зголошуватися, зголоситися на що, подавати, подати голос. [Як зовуть, так і обзиваються. На заклик працювати в гуртку зголосився тільки один];2) (откликаться) лунати. Рёв зверей -вается в лесу - рев (ревіння) звірів лунає по лісі - см. Отдаваться;3) (давать отзыв о ком, о чём) озиватися, озватися про кого, про що, висловлювати, висловити свою думку про кого, що;4) (пахнуть ч.-л.) відгонити чим, дхнути чим. [Молоко чимсь дхне. Така поведінка відгонить формалізмом];5) (о боли и т. п.) відчуватися. [Старі рани відчуваються]. Тебе это -вётся - тобі це даром не пройде.* * *I несов.; сов. - отозв`аться1) відгу́куватися и відгука́тися, відгукну́тися, відзива́тися, відізва́тися; ( откликаться) озива́тися, озва́тися, обзива́тися, обізва́тися, відклика́тися, відкли́кнутися, оклика́тися, окли́кнутися; ( раздаваться) луна́ти, пролуна́ти и залуна́ти2) (давать отзыв о ком-чём-л.) відзива́тися, відізва́тися3) (отражаться, оказывать воздействие) відбива́тися, відби́тися, одзива́тися, одізва́тися; ( влиять) вплива́ти, впли́нутиII см. отзывать II -
46 произносить
произнести и произнесть1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].* * *несов.; сов. - произнест`и1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти
См. также в других словарях:
вимовляти — я/ю, я/єш, недок., ви/мовити, влю, виш; мн. ви/мовлять; док., перех. 1) Передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином. 2) Говорити що небудь, промовляти. || Висловлювати думку, враження, почуття. 3) розм. Благати,… … Український тлумачний словник
відзиватися — а/юся, а/єшся, недок., відізва/тися, ву/ся, ве/шся, док. 1) Відповідати на чий небудь поклик, звертання; казати що небудь у відповідь; відгукуватися. || Подавати голос у відповідь на той чи інший звук (про тварин). || діал. Говорити до кого… … Український тлумачний словник
зазначати — а/ю, а/єш, недок., зазна/чи/ти, а/чу/, а/чи/ш, док. 1) Робити якусь позначку; позначати. || Записувати з метою обліку, реєстрації і т. ін.; фіксувати. || Пишучи, указувати. 2) Висловлювати думку, робити спостереження, звертати увагу на що небудь … Український тлумачний словник
подвоювати — юю, юєш, недок., подво/їти, о/ю, о/їш; наказ. сп. подво/юй і подві/й; док., перех. 1) Збільшувати вдвічі. || Значно збільшувати проти звичайного; посилювати. 2) рідко. Відбивати кого , що небудь (про дзеркало, воду і т. ін.). 3) діал.… … Український тлумачний словник
вотовати — (вотувати) подати голос (за кого, за що), голосувати; давати обітницю; приносити дар, висловлювати думку … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
вотувати — вотовати (вотувати) подати голос (за кого, за що), голосувати; давати обітницю; приносити дар, висловлювати думку … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
ферувати — (феровати) вирішувати справу, висловлювати думку, виносити вирок, виконувати судове рішення, надавати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
феровати — ферувати (феровати) вирішувати справу, висловлювати думку, виносити вирок, виконувати судове рішення, надавати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
суд — у і заст. а/, ч. 1) Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. || Приміщення для судових засідань. || збірн. Судді. Позивати в суд. •• Арбітра/жний суд незалежний орган правосуддя у розв язанні… … Український тлумачний словник
судити — суджу/, су/диш, недок. і док. 1) тільки недок., неперех.Складати думку про кого , що небудь, робити висновок щодо когось, чогось. || Міркувати. || рідко. Говорити, балакати. •• Не мені/ (нам і т. ін.) суди/ти я (ми і т. ін.) не хочу (не хочемо)… … Український тлумачний словник
заперечувати — заперечити (що, кому не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку), суперечити (кому), перечити (кому); опротестовувати, опротестувати, оспорювати, оспорити (висловлювати іншу, протилежну точку зору); спростовувати, спростувати,… … Словник синонімів української мови