-
1 цінність
ЦІННІСТЬ - термін, що позначає належне та бажане, на відміну від реального, дійсного. Першим кроком до розуміння природи Ц. було усвідомлення того, що з'ясування поняття реальності та істини не дає відповіді на питання - що таке Ц. Істина відповідає на питання - якою є реальність, Ц. відповідає на питання - що є, бажаним або яким щось повинно бути В. ідкриття неможливості вивести Ц. з опису того, що існує (і навпаки), належить англ. філософу Г'юму і стало відомим під назвою "закон Г'юма". Ця різниця між істиною і Ц. набула статусу як проблеми "фактичного - ціннісного". У філософії XX ст. робилися і робляться спроби подолати прірву, яка роз'єднує світ емпіричної реальності і світ Ц. Деякі із сучасних філософів не схильні вважати, що ця прірва є абсолютною. До кінця XIX ст. Ц. розглядали в контексті метафізики, теології або епістемології - тобто природа Ц. не вважалась особливою, а тому філософи не потребували особливого терміна для позначення Ц. XX ст. успадкувало дві основні групи концепцій стосовно пояснення природи Ц. - об'єктивістську та суб'єктивістську Л. інію об'єктивістського розуміння Ц. започаткував Платон: він розумів ідею добра як таку, що в принципі не відрізняється від інших ідей, а, отже, не відрізняється і від істини; винятковість цієї ідеї полягала в тому, що, з погляду Платона, вона увінчує ієрархію всіх інших ідей. У середньовічній томістській теології Ц. вважалися ідеями, які Бог привніс у світ внаслідок акту творення світу та через явлення Христа - зокрема через Божий Заповіт. На противагу античній та середньовічній філософії, в новочасній філософії утвердилося переважно суб'єктивістське розуміння Ц.: у відповідності з цим поглядом Ц. належать до психічних об'єктів - їх джерелом є наші бажання, інтереси, почуття, ставлення. Ця лінія розуміння природи Ц. включає цілу низку видатних філософів Нового часу та поч. XX ст.: Гоббс, Спіноза, Ляйбніц, філософи-утилітаристи, Майнонг, Перрі, логічні позитивісти (Рассел,Айєр), Стівенсон. Усі ці філософи запропонували дещо відмінні варіанти суб'єктивістського розуміння Ц.: джерелом Ц. є бажання і задоволення (утилітаристи), інтереси (Перрі); Ц. є прихованими веліннями або командами (Рассел), джерелом Ц. є почуття (т. зв. емотивізм - Айєр, Стівенсон). До суб'єктивістського розуміння Ц. схилялися також прихильники прагматизму: серед них особливо важливий внесок у теорію Ц. зробив Дьюї. Суб'єктивістська концепція Ц. містить в собі загрозу релятивізму та нігілізму. Початки об'єктивістського розуміння Ц. знаходять у нім. філософа Лотце, а у XX ст. найвідомішими його речниками є Шелер та Гартман А. ле передусім критика емпіричного реалізму, позитивізму та психологізму з боку Гуссерля значною мірою підважила переконливість суб'єктивістської концепції цінностей. Це стало підставою для розвитку об'єктивістської концепції Ц., найвідомішим речником якої на засадах феноменологічного підходу став Шелер В. ін виходив з того, що послідовна теорія Ц. може бути тільки апріорною: бо на основі того, що люди цінують, не можна обґрунтувати, що ж варте поцінування (люди часто цінують те, що не варте поцінування). Але крайня форма інтуїтивізму та апріоризму, і яку маємо в Шелера, на сьогодні зазнала серйозної критики. У філософії кін. XX ст. суперечка двох названих підходів до проблеми Ц. існує у вигляді певних тенденцій. Більшість сучасних філософів у поясненні природи Ц. прагнуть поєднати позитивні елементи обох підходів - як суб'єктивістського, так і об'єктивістського. Ц., за висловом Фрондізі, є результатом напруги між об'єктивним та суб'єктивним. Ця складність цінностей, поєднання в них різнорідних елементів спонукала Фрондізі пояснювати природу Ц. на основі поняття гештальту. Пояснюючи природу Ц., наголошують на різниці між Ц. та її носієм. Носій Ц. - це деяка основа, яка "тримає" на собі Ц., або субстрат, в якому вона втілена. Носієм Ц. може бути не тільки щось матеріальне (скажімо, тканина і фарби у живопису), а також психіка чи інтелект (напр., почуття краси, любові, ідеї, поняття, розуміння). Поняття добра, справедливості, законності і т. д. є ціннісно навантаженими ідеями або поняттями, носієм Ц. у даному разі є розум, інтелект. Переважно Ц. поділяють на дві великі групи: "нижчі", або "матеріальні" Ц. (те, що задовольняє біологічні потреби) і вищі, або духовні Ц. Цьому поділу відповідає поділ на інструментальні або зовнішні Ц. (ті, що є засобом для утвердження інших Ц.) і самодостатні або, інакше, внутрішні Ц. Духовні Ц. є переважно внутрішніми, самодостатніми. Інструментальні (зовнішні) Ц. є засобами для утвердження інших Ц. Самодостатні Ц. володіють більшою мірою ознаками об'єктивних Ц.: їхнє буття як Ц. не залежить від того, цінуємо ми їх чи ні - від яких іде "заклик" шанувати та захищати їх; якщо не чують цього заклику, то наслідком цього є духовна деградація людей. За змістом духовні Ц. поділяють на релігійні, моральні, естетичні, політичні, правові та ін. Відповідно говорять про моральний, політичний та правовий нігілізм. Існує також поділ Ц. на індивідуальні, колективні (партикулярні) та універсальні. Універсальні або, інакше, вселюдські Ц. - це ті, що прийняті (чи мають перспективу бути прийнятими) різними народами, культурами, націями, цивілізаціями (напр., права людини). Ц. партикулярні - це Ц. даного суспільства, самобутньої культури, нації, цивілізації. Зрозуміло, що універсальні Ц. існують як включені в контекст кожної із культур, націй чи цивілізацій. Однією із проблем є дослідження співвідношення та взаємопов'язаності між різними Ц. Ц. містять у собі спонукальний складник. Отож саме тому вони відіграють важливу роль у перетворенні реальності, що виконують роль підстави для дії: спрямовуючи індивідуальну і колективну дії, вони забезпечують граничні (останні) підстави для дії та діяльності. Ц. відіграють провідну роль в об'єднанні індивідів для спільних, колективних дій; є важливими у забезпеченні основи для єднання людей у нації, цивілізації чи навіть людства, оскільки це передбачає наявність деяких базових спільних Ц.В. Лісовий -
2 distinction
n1) розрізнення, розпізнавання; розмежування2) різниця, відмінність, розбіжність3) характерна ознака, особливість, відмітна риса4) шанобливе ставлення; почесть, повага, пошана, шана5) нагорода; відзнака6) знатність, поважність7) винятковість, бездоганність8) здатність розпізнавати; проникливість9) категорія, поділ, клас; ранг; ступінь* * *n1) розрізнення, розпізнавання; розмежування2) різниця, відмінність, розходження3) особливість, характерна риса4) шанобливе ставлення, пошана, шана; почесть; нагорода5) знатність; популярність, оригінальність; індивідуальність, винятковість; винятковість, бездоганність -
3 oneness
n1) винятковість; одиничність2) самітність3) єдність; спільність4) ідентичність, тотожність5) згода, однодумність* * *[`wennis]n1) одиничність, винятковість2) єдність, спільність3) ідентичність, тотожність4) згода, злагода, однодумність -
4 distinction
n1) розрізнення, розпізнавання; розмежування2) різниця, відмінність, розходження3) особливість, характерна риса4) шанобливе ставлення, пошана, шана; почесть; нагорода5) знатність; популярність, оригінальність; індивідуальність, винятковість; винятковість, бездоганність -
5 onliness
-
6 soleness
-
7 exclusiveness
n1) винятковість2) обмеженість; замкнутість* * *[ik'skluːsivnis]n1) винятковість2) замкнутість у своєму колі; аристократизм; снобізм -
8 pre-eminence
-
9 exceptionalism
-
10 oneness
[`wennis]n1) одиничність, винятковість2) єдність, спільність3) ідентичність, тотожність4) згода, злагода, однодумність -
11 rareness
-
12 supernaturalness
n1) надприродність2) незвичайність, екстраординарність, винятковість -
13 onliness
-
14 soleness
-
15 выключнасць
виключністьвинятковістьнадзвичайність -
16 the
1. грам.означений артикль:1) виділяє певний, конкретний предмет, певну особу чи певне явище2) указує на те, що даний предмет, певна особа чи якесь явище відомі співрозмовниковіyou may take the book — (ви) можете взяти цю книжку
of all the men I know he is the man for the position — з усіх, кого я знаю, він найбільш підхожа людина для цієї посади
the horse is a useful animal — кінь — корисна тварина
5) вживається перед іменниками, єдиними у своєму роді8) вживається перед іменником, що означає професію або заняття2. adv1) тим2) the... the — чим..., тимthe more the better — чим більше, тим краще
the more I practise the better I play — чим більше я тренуюся, тим краще я граю
-
17 exclusiveness
-
18 the
1. [ðiː] ( повна форма), [ðɪ] (редукована форма, вжив. перед голосними), [ðə], [ð] (редуковані форми, вжив. перед приголосними); означений артикль1) вживається перед іменником для виділення предмета або явища всередині даної категорії, даного класу предметів або явищI'll speak to the chief — я поговорю́ з керівнико́м
2) вказує на те, що даний предмет або особа відомі співрозмовниковіyou may take the book — (ви) мо́жете взя́ти (цю) кни́жку
of all the men I know he is the man for the position — з усі́х, кого́ я зна́ю, він найбі́льш підхо́жа люди́на для ціє́ї поса́ди
the horse is a useful animal — кінь - кори́сна твари́на
5) перед іменниками, що позначають предмети або поняття, які є єдиними в своєму родіthe sun — со́нце
the moon — мі́сяць
it is only a step from the sublime to the ridiculous — від вели́кого до смішно́го лише́ оди́н крок
the wise — мудреці́
the stage — сцені́чна дія́льність
2. [ðiː] ( повна форма), [ðɪ] (редукована форма, вжив. перед голосними), [ðə], [ð] (редуковані форми, вжив. перед приголосними); advthe saddle — верхова́ їзда́
the... the — чим... тим...
the more the better — чим бі́льше, тим кра́ще
so much the worse for him — тим гі́рше для ньо́го
all the better — тим кра́ще
I am none the better for seeing you — мені́ не ле́гше від то́го, що я ба́чу вас
-
19 osobliwość
ж особливість; винятковість -
20 exceptionalism
= exceptionality; n
- 1
- 2
См. также в других словарях:
винятковість — вості, ж. 1) Дуже виразна своєрідність, особливість, характерна тільки для кого , чого небудь. 2) Зверхність, відособленість, що ґрунтується на нібито наявності у кого , чого небудь переваги; привілейованість … Український тлумачний словник
винятковість — (зверхність, відрубність, що ґрунтується на нібито наявності в кого / чого н. переваги, вищости), привілейованість … Словник синонімів української мови
винятковість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
ексклюзивність — Ексклюзивність: виключність [47] виключність, винятковість [31] винятковість [55] … Толковый украинский словарь
виключність — ності, ж. 1) Властивість за знач. виключний 1). 2) Те саме, що винятковість 2) … Український тлумачний словник
чисто — 1) Присл. до чистий 1), 2), 4 9). || у сполуч. з прикм., займ. Підкреслює якість ознаки, названої прикметником, займенником. 2) у знач. присудк. сл. Про відсутність бруду, пилу і т. ін. де небудь. || Про стан моральної чистоти, щирості, душевного … Український тлумачний словник
екстра... — экстра... extra… extra… префікс, що означає надмірність, винятковість, розташування поза чимось … Гірничий енциклопедичний словник
шовінізм — у, ч. Крайній вияв націоналізму, що пропагує національну винятковість, ненависть до інших національностей, розпалює ворожнечу між країнами й народами. Великодержавний шовінізм … Український тлумачний словник