-
1 вимірювати
= виміряти, вимірити, вимірятиto measure ( out); to gauge; ( глибину води) to sound, to fathom, to plumb; ( землю) to survey; (температуру, висоту) to take -
2 вимірювати
= ви́мірити; виміря`ти; ви`мірятивыме́ривать, вы́мерить, вымеря́ть, вы́мерять, измеря́ть, изме́рить, ме́рить, сме́рить, ме́рять, сме́рять -
3 вимірювати
-
4 вимірювати
техн. выме́ривать, измеря́ть -
5 вимірювати
გაზომვა, აზომვა -
6 вимірювати швидкість кулі
Українсько-англійський юридичний словник > вимірювати швидкість кулі
-
7 виміряти
I = вимірюватив`имірятиII = вимірювативимір`яти -
8 виміряти
I ви́мірятивы́мерить, вы́мерять, изме́рить, сме́рить, сме́рятьII ви́мірятисм. вимірювативы́мерять, изме́рить, сме́рить, сме́рятьIII виміря́тисм. вимірювативыме́ривать, вымеря́ть, измеря́ть, ме́рить, ме́рять -
9 вимірити
док. див. вимірювати -
10 вимірити
см. вимірювати -
11 обмірювати
= обміряти, обміряти1) ( вимірювати) to measure2) ( недомірювати) to cheat in measuring, to give short measure -
12 afmåle
вимірювати -
13 измерять
вимірювати, виміря/ти, мі/ ряти -
14 udmåle
вимірювати, міряти -
15 сӱйемлет-
вимірювати п'ядями К. -
16 измерять
и Измеривать измерить что міряти, зміряти и змірювати, сов. зміряти и змірити, поміряти, виміряти й вимірювати, виміряти, (обмерять) обміряти и обмірювати, обміряти, (о мн.) поміряти, повимірювати, позмірювати, пообмірювати що чим. [І не зміряв він і моря, як не зміряв неба (Рудан.). Виміряти його (талант) й виважити - це діло історії (Єфр.). Отож цілісіньке літо міряли вони землі… На осінь обміряли (Кон.)]. -ть глубину чего - міряти, зміряти (виміряти, виміряти) глибінь чого, (постичь) зглибити що. Измеренный - зміря[е]ний, виміряний, обміряний, поміряний, міряний. -ться - мірятися, ви[об]мірятися и ви[об]мірюватися; бути зміря[е]ним, виміряним, обміряним. [Для людини цілий вік міряється десятками років (Єфр.)].* * *несов.; сов. - изм`ерить1) вимі́рювати, -рюю, -рюеш и виміря́ти, вимі́рити и ви́міряти, мі́ряти, помі́ряти, зміря́ти и змі́рювати, зміря́ти и змі́рити; ( обмерять) обмі́рювати и обміря́ти, обмі́рити и обміря́ти и мног. пообмі́рювати\измерять рить взгля́дом (взо́ром, глаза́ми) — перен. змі́ряти (змі́рити) по́глядом (очи́ма)
\измерять рить си́лу — помі́ряти си́лу
2) (исхаживать, объезжать) мі́ряти и виміря́ти, ви́міряти, змі́ряти и змі́рювати, змі́ряти и змі́рити -
17 обмеривать
обмерять и обмерить1) обмірювати и обміряти, обміряти, вимірювати и виміряти, виміряти що, (о мног.) пооб[ви]мірювати. [Обміряв хату навкруги. Виміряв річку],2) кого - обмірювати и обміряти, обміряти кого. [Чи я аршином та хунтами обмірюю та обвішую? (П. Мирн.)]. Меня -ряли полуаршином, или на пол-аршина - мене обміряли (обдурили, обманули) на пів-аршина. Обмериваемый - обмірюваний, вимірюваний. Обмерянный - обміря[е]ний, виміря[е]ний.* * *тж. обмер`ять; несов.; сов. - обм`ерить и обм`ерять1) обмі́рювати и обміря́ти, обмі́ряти и обмі́рити и пообмі́рювати2) (обманывать, отпуская товар) обмі́рювати и обміря́ти, обмі́ряти и обмі́рити и пообмі́рювати; ( надувать) обду́рювати, обдури́ти -
18 наводить
навести и навесть1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.* * *несов.; сов. - навест`инаво́дити, -джу, -диш, навести́, -веду́, -веде́ш и мног. понаво́дити; (перен.: тоску, страх) наганя́ти и нагонити, нагна́ти (нажену́, нажене́ш); (направлять на что; приводить) напрова́джувати, напрова́дити; ( нацеливать) рихтува́ти, нарихтува́ти\наводить ть, \наводить ти́ критику на кого-что — см. критика
\наводить ть, \наводить ти́ на мысль — наво́дити, навести́ (нашто́вхувати, наштовхну́ти) на ду́мку
\наводить ть, \наводитьти на ум (на ра́зум) — наво́дити, навести́ на ро́зум
\наводить ть, \наводитьти орудие — наводити́, навести (рихтува́ти, нарихтувати) гарма́ту
\наводить ть, \наводитьти поря́док — наводити, навести́ поря́док (лад), роби́ти, зробити (дава́ти, да́ти) лад, несов. порядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш
\наводить ть, \наводитьти ску́ку (тоску́) на кого — наво́дити, навести (наганя́ти и наго́нити, нагнати́) нудьгу́ (нудо́ту, ску́ку) на ко́го, нуди́ти, зануди́ти и мног. попону́дити кого́
\наводить ть, \наводитьти у́жас — наганя́ти (наго́нити), нагна́ти (наво́дити, навести́) жах, завдава́ти, завда́ти жа́ху
-
19 промеривать
промерить и промерять1) виміряти и вимірювати, виміря[и]ти. [Виміряли вже і вздовж, і впоперек];2) умірювати, уміряти. [На десятьох аршинах уміряв п'ядь]. Промеренный -1) виміря[е]ний;2) уміряний.* * *тж. промер`ять; несов.; сов. - пром`еритьпромі́рювати и проміря́ти, промі́ряти и промі́рити -
20 вымеривать
вымерить и вымерять вимірювати, виміряти, виміряти, зміряти. Вымеренный - виміряний, міряний. [Казав себе на мірянім ланцюгу спускати в море (Рудан.)].* * *несов.; сов. - в`ымеритьвимі́рювати, ви́мірити, виміря́ти, ви́міряти
См. также в других словарях:
вимірювати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
вимірювати — юю, юєш і виміря/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/міряти, яю, яєш і рідко ви/мірити, рю, риш, док., перех. 1) Визначати величину чого небудь, міряючи, порівнюючи її з одиницею виміру, застосовуючи спеціальні прилади або якусь мірку. 2) перен., розм.… … Український тлумачний словник
вимірювати — [вием’і/р уватие] р уйу, р уйеиш … Орфоепічний словник української мови
виміряти — I в иміряти див. вимірювати. II вимір яти див. вимірювати … Український тлумачний словник
вимірювання — я, с. Дія за знач. вимірювати 1), 2). •• Абсолю/тне вимі/рювання вимірювання, яке засноване на прямому вимірюванні однієї або декількох основних величин. Відно/сне вимі/рювання вимірювання відношення величини до іншої однорідної величини.… … Український тлумачний словник
вимірюватися — ююся, юєшся і виміря/тися, я/юся, я/єшся, недок., ви/мірятися, яюся, яєшся, док. 1) Міряючись із ким небудь на палиці і т. ін., встановлювати чергу. 2) тільки 3 ос., недок. Виражатися в якій небудь мірі, величині. || перен. Визначатися. 3) тільки … Український тлумачний словник
вимірити — див. вимірювати … Український тлумачний словник
вимірюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. ч. до вимірювати 1), 2) … Український тлумачний словник
обмірювати — юю, юєш і обміря/ти, я/ю, я/єш, недок., обмі/ряти, яю, яєш і рідко обмі/рити, рю, риш, док., перех. 1) Вимірюванням визначати розмір, величину чого небудь. 2) розм. Недомірювати щось кому небудь (помилково або з метою наживи). 3) тільки док.,… … Український тлумачний словник
перемірювати — юю, юєш і переміря/ти, я/ю, я/єш, недок., перемі/ряти, яю, яєш, рідше перемі/рити, рю, риш, док., перех. 1) Вимірюючи, міряючи, визначати кількість чого небудь. || чим, а також у сполуч. зі сл. крок, нога і т. ін. перен. Долати великий простір.… … Український тлумачний словник
міряти — (визначати, установлювати величину, розмір когось / чогось якоюсь мірою, якимсь мірилом), вимірювати, виміряти, виміряти, вимірити, заміряти, замірювати, заміряти, зміряти, змірювати, зміряти; обмірювати, обміряти, обміряти, промірювати,… … Словник синонімів української мови
