борода

1) рідкий (ум. ріденький, рідесенький). [Рідкого борщу наварила. Борода ріденька. Рідке сито]; (мало сгустившийся) молодий. [Тісто молоде - підсип ще борошна]; (о молоке) молоко пісне; о настое - рідкий (тонкий). [Чай дуже рідкий (тонкий). Мені наливайте чаю рідкого (тонкого), не густого];

2) (противоположно к твёрдый) рідкий, текучий, пливучий, тічний, плинний, ливний, лійкий. [Міри рідкого (текучого, лійкого) (Шарко). Мед був густий, та як постояв коло грубки, зробивсь текучий (пливучий). Плинні тіла мають форму того посуду, в який їх налито (Троян.)]. Огненно-жидкий - огнисто-текучий (плинний). [Сонце перебуває в газовому і огнисто-текучому стані (Герин.)]. В жидком состоянии - в плинному (в текучому) стані; не замерзле, не ствердле;

3) безсилий, кволий, щуплий.

* * *

1) рідки́й; ( мало сгустившийся) молоди́й

2) ( бессильный) безси́лий, кво́лий;(слабый, тщедушный) слабки́й, слаби́й; (тонкий, непрочный - о постройке, мебели) хитли́вий, хитля́вий

залисніти(ся). [Залисніли чорні кучері (Н.-Лев.). Знову показалася сива борода Райкова і залиснілася голова (Васильч.)].

* * *

занести

I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;

2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;

3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];

4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;

5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].

II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.

* * *

1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити

2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти

3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

или Исхудеть схуднути, (о мн. похуднути), змарніти, помарніти, охлянути, (с оттенк. зачахнуть) знидіти, винидіти, понидіти; (в лице) спасти з лиця, з[по]марніти на лиці, на виду; (в теле) спасти з тіла, на тілі, змарніти, помарніти, (в конец известись) ні на що звестися; см. Похудеть. [Схуд, висох Павло (Грінч.). За довгий час змарнів, борода одросла (Рудч.). Ой вже-ж наші сіромахи та без харчів помарніли (Пісня). Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла (Номис). Зниділо дитятко, зниділо, на гору воду носячи (Чуб. III)]. Покуда жирный -дает, худого чорт возьмёт - поки гладкий схудне, то худий здохне (Приказка).

* * *

якби, коли-б, якби-що, (зап.) коби, коб. [Якби знала, що покине, була-б не любила (Шевч.). Коли-б нашій попаді та попова борода, давно-б благочинним була (Приказка). Може воно було-б і гарніш, якби-що я зовсім не родилася (Крим.). Ой пішла-б я на музики, коб дав батько п'ятака (Пісня)]. Кабы только - якби лиш.

* * *

пелехуватий, клочкуватий. [Клочкувата борода (Мирн.)]. -тая голова - патлувата голова.

* * *

1) коза, козлиця, козиця. [На похиле дерево і кози скачуть (Номис). І молоко і сир козлиці їм на вечерю подала (Шевч.)]. Дикая -за - дика коза, (степная) сайгак, сугак (-ка). Выдрать (вздуть), как Сидорову -зу - відлупити, як Сидорову козу. Похожий на -зу - козуватий;

2) (попрыгунья: о женщине) коза, скакуха, стрибуха;

3) (носилки у каменщиков) козла (-зел);

4) (для подъёма повозки при смазке колёс) коза; срвн. Козлы 3;

5) коза, козиця, ґайда (Херс.); срвн. Волынка;

6) (игра) коза, горюдуб (-ба);

7) (таган для огня) коза, жаро[і ]вня;

8) (клок недожатого хлеба) гребінці (-ців), недожинок (-ка), (обрядовый) цапова борода.

* * *

1) цап (-па), (зап.) цапур (-ра) (Верхр.), козел (р. козла и кізла), ласк. цапусенько, соб. цапня (-ні). [Вуса - честь, а борода і в цапа, есть (Приказка)]. Каменный -зёл - см. Козерог 1. -зёл отпущения - козел (цап) відпущення (розгрішення). Стать -лом (на четвереньки) - стати цапки, рачки. Дать -ла - стрибнути, скокнути, кинутися (пуститися) бігти стрибом, плигом. Прыгать -лом - стрибати (плигати), як цап. Взять на -ла (ребёнка) - взяти (дитину) на копки, підійняти собі на плечі (дитину). Доить -ла - см. Мочиться 2. Драть -ла - козу (козли) дерти. Петь -лом - пускати цапа, козлякувати, на цапиний глас співати. Пустить -ла (скозлоголосить) - підпустити (вивести) цапа. Пустить -ла в огород - пустити цапа в капусту. Как от -ла молока - як з цапа вовни (Кон.), як з бика молока;

2) (о глупом человеке) цап. [Дурний, як цап (Поділля). Ой, цап з мене, цап! (Звин.)];

3) (козлиная кожа) см. Козлина 2;

4) (ворот) ручний коловоро[і]т (-роту);

5) (скамейка, на которой секли школьников) кобилка, лавка.

* * *

1) цап, козе́л, -зла́

2) мет., спорт. и пр. козе́л

1) козячий, козиний, (диал.) козинній, козинячий. [Борони, Боже, від козячого кожуха (Чуб.). Козиний кожух (Грінч. I). Козинній лій (Звиног.)]. -зье молоко - козяче молоко. -зье мясо - см. Козлятина. -зья кожа - см. Козлина 2;

2) (в назв. растений) козячий. -зья борода - см. Козлобород. -зья бородка - см. Козлобородник. -зья жимолость, Lonicera Caprifolium L. - козолист (-ту), каприфолій (-лія). -зья морда и -зий рост, Veronica Beccabunga L. - вероніка джерельна. -зий язык, Lonicera periclymenum L. - деревник (-ку и -ка) виткий.

* * *

козлячий, козлиний, цапиний, цапинячий, цаплячий; (козлов) цапів (-пова, -пове). [Козляча борода (Сл. Ум.). Пропав ні за цапову душу (Номис)]. -ный голос - козлячий (цапиний, цапинячий) голос (-су). -ный дух - цапиний дух (-ху), цапина. [Воняє цапиною (Сл. Гр.)].

* * *

1) корінь (-реня), ум. корінець (-нця), корінчик, ув. коренище, кореняка, соб. коріння, ум. коріннячко. [Камінь росте без кореня (Номис)]. -рни и -ренья - коріння, корені (-нів). [Мусить плуг квітки з корінням рвати (Франко)]. -рень дерева, идущий в землю вертикально - стовба. -рень зуба, пера, ногтя - корінь зуба, пера, нігтя. -рень книги - см. Корешок 3. -рень дела - початок справи. -рень учения горек, а плоды его сладки - учитися гірко, а знати солодко; працюй гірко, а з'їси солодко (Комар). Смотреть в -рень (вещей) - дивитися в корінь (речей). Пряные -ренья - коріння, прянощі (-щів). Питаться -реньями - живитися корінням. Хлеб на -ню - хліб (збіжжя) на пні (на стеблі, в накоренку). [Запродував лихварям збіжжя ще в накоренку (Л. Укр.)]. До -ня, в -рень истреблять - до кореня, до накоренку, до коріннячка, у-пень, до-щенту, до ноги нищити (з[ви]нищувати) кого, що. Изругать в -рень кого - вилаяти на всі заставки (на всі боки, на всю губу) кого. Покраснеть до -ня волос - см. Покраснеть. С -нем рвать, вырывать, вырвать что - з корінням рвати, виривати, вирвати що, (искоренять) викоріняти и викорінювати, викоренити що. С -нем вон - геть з корінням (з коренем). Пускать, пустить -ни во что - пускати, пустити корінь (коріння) у що, (глубоко) укорінятися и укорінюватися в чому и у що, за[роз]корінятися, за[роз]коренитися, окоренитися (глибоко) в чому. [Те, що найглибше пускає своє коріння в народню душу (Грінч.). В саду вишенька вкоренилась (Грінч. III)]. Это дерево пускает отростки от -ня - це дерево пускає (виганяє, вигонить) парості (пагони, пагінки, паростя), пароститься з кореня (з коріння). Злоупотребления пустили глубокие -ни - надужиття (зловживання) геть розкоренилися. Прикрепиться -нями к чему - прикоренитися до чого. Пресечь зло в -не - припинити (знищити) зло при корені (при корінні, в корені, в зародку). В -не неправильно - в корені (в основі своїй) несправедливо (неправдиво, неправильно). При самом -не отрубить, отрезать - при самому корені (при самому корінні, прикро) відрубати, відрізати (відтяти) що. [Прикро, одрубав дерево (Хорольщ.). Прикро одрізав ніготь (Хорольщ.)]. Подсечь под -рень - підсікти (підтяти) при корені (при корінні) що. -рень за -рень - око за око. Сделанный из -ня - см. Корневой 2;

2) (в народн. назв. различных растений) корінь, коріння. -рень белый, La erpitium latifolium L. - стародуб (-ба). -рень бобовый, Corydalis solida Sm. - ряст (-ту). -рень винный - а) (копытный, скипидарный) - см. Копетень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. - ракові шийки (-йок), рачки (-ків), левурда. -рень водяной, Calla palustris L. - образки (-ків), фіялковий корінь. -рень волчий, Aconitum Napellus L. - зозулині черевички (-ків). -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. - вовчуг (-га), вовчуган, вовча (бичача) трава. -рень гвоздичный, Geum urbanum L. - гребінник, вивишник, гравілат (-ту). -рень глистный, Dictamnus albus L. - ясенець (-нця), (редко) ломиніс (-носа). -рень горький, Saussurea amara D. C. - гіркий корінь, гірчак (-ка). -рень громовый - см. Спаржа (дикая). -рень драконов, Arum dracunculus - кліщинець (-нця). -рень дубильный, Statice latifolia Smith. - кермек широколистий, дубильний корінь, чинбарник. -рень жабин, Campanula sibirica L. - дзвоник сибірський, жабин корінь. -рень железный - см. под Железный. -рень жёлтый, Statice tatarica L. - кермек татарський, жовтиво. -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. - курзілля; см. Лапчатка. -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. - ластовень (-вня), зміїний корінь. -рень золотой - а) Lilium martagon L. - см. Лилия; б) Asphodelus luteus L. - золотень (-тня) жовтий. -рень зубной - см. Камнеломка. -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. - овер'ян (-ну), бісове (чортове) ребро, котяче зілля. -рень красильный, Rubia tinctorum L. - марена. -рень красный, Anchusa officinalis L. - воловик (- ка), рум'янка, краснокорінь (-реня), медунка, свинюшник. -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. - любка, нічна фіялка. -рень майский - см. Петров крест. -рень Марьин - см. Пион. -рень медвежий, Meum Athamaticum - бурич ведмежий. -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. - мандрагора, мандриґуля. -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel - опуцьки (-ків), ошипок (-пка), свербигуз (-за). -рень параличный - см. Переступень. -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. - пахучка звичайна. -рень пьяный - см. Белена. -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. - молочай (-чаю) лозовий, молочак (-ка), романів корінь. -рень рвотный - а) см. Копетень; б) іпекакуана. -рень сальный - см. Окопник. -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. - зміячка еспанська, солодкий корінь. -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. - чорнокорінь (-реня), собачий корінь (язик), воловий язик. -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. - вовчок (- чка) північний. -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. - солодкий корінь, солодець (-дця), солодика, люкреція, люкриця. -рень сухотный, Arum maculatum L. - кліщинець (-нця) плямистий, козяча борода. -рень фиалковый, Iris florentina L. - півники флорентійські, косиця, фіялковий корінь. -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. - псоралея. -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. - царзілля, (редко) стародуб. -рень чемеричный, Veratrum album L. - біла чемериця, чемерика, чемерник. -рень чумный, Petasites officinalis L. - кремена лікарська. -рень алтейный, фарм. - проскурняковий корінь (-кове коріння);

3) (перен. о человеке) дуб, дубар (-ря), непохитний, упертий, суворий;

4) запрячь лошадь в -рень - запрягти коня в голоблі. Лошадь ходит в -ню - кінь править (бігає) за голобельного;

5) грам. - корінь. -рень слова - корінь слова;

6) мат. - корінь. -рень из числа а - корінь з числа а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а - добувати, добути кореня n-ого ступеня з числа а или коренювати, прокоренювати число а числом n.

* * *

1) ко́рінь, -реня

2) грам., мат. ко́рінь

и Лоснуть лисніти(ся), вилискувати(ся), полискувати(ся), лищати, лощитися, лосняти, (слегка) пролискуватися, ільща[и]тися. [Садок блищав і лиснів, обсипаний ранньою росою, освічений сонцем (Н.-Лев.). Щоки лисніли від жиру (Грінч.). От щось лисніється, чи не вода? (Сл. Ум.). Чоботи вилискують дьогтем (Васильч.). Чорний сволок аж вилискувався на білій стіні (Коцюб.). Полискується бриль солом'яний, наче золотий (Основа). Молода кора на яблуні аж лищить (Черкащ.). Чорна борода хвилею спада і хвилею лощиться (М. Вовч.). Полики шовкові лосняють (Чуб. V). Волос у мене вже сріблом пролискується (Г. Барв.). Ой, у криниці вода ільщиться (Пісня)].

* * *

нрч. по-молодецькому, по-молодечому, по-молодецьки, по-молодечи, хвацько, зухувато, бадьористо, бадьорно, браво, (ирон.) хвертикувато. [Борода йому снігом взялася, а як по-молодецьки походжає! (Кониськ.)].

* * *

1) (стр. з.) мотатися, змотуватися, бути мотаним, змотуваним. [Пряжа поплутана, погано мотається (Богодух.)];

2) мотатися, мо[е]тлятися, теліпатися, (диал.) майта[о]лати(ся). [Головою потряхує, щоб тії патли не мотались (Квітка). Танцює, яж волоки на ногах розплуталися, мотляються (Основи, 1862). На животі мотлявсь товстий ланцюжок од годинника (Грінч.). Ну дяк гоцака садити, - тільки борода та коса майтолає (Мирн.)];

3) (суетиться делая что-л.) мотатися, кидатися, (диал.) бадатися. [Мотаюся, кидаюся по хаті, щоб усе зробити на час (М. Грінч.). Я за всім бадаюсь, бадаюсь, як муха в окропі (Полт.)];

4) (слоняться по свету) тинятися, вештатися. [А так собі - тиняюся по світу (Котл.). Третій рік уже дома не був, і не знаємо, по яких він світах вештається (Богодух.)].

* * *

1) мота́тися, мотну́тися; (несов.: болтаться) метля́тися, теліпа́тися

2) (несов.: в хлопотах, занятиях) мота́тися

3) (несов.: скитаться) мота́тися, тиня́тися, ве́штатися

наёжиться (в прям. и перен. знач.) наїжуватися, наїжитися, напутрюватися, напутритися, (только в прям. знач.) з'їжуватися, з'їжитися, наїжачуватися, наїжачитися, насто(в)бурчуватися, насто(в)бурчитися, настовпужуватися, настовпужитися, напужуватися, напужитися, (о мног.) понаїжуватися и т. п.; бути наїжуваним, наїженим, понаїжуваним и т. п. [Борода наїжилася, мов їжак голками, сивою щетиною (Коцюб.). Відразу наїживсь і почав сердито огризатись (Васильч.). Напутрилася, мов їжак (Крим.). Подивися лиш на мене, - з'їжилась чуприна? (Рудан.). Чи бач, як у його чуб наїжачився? (Сл. Ум.). На голові волосся настовбурчилось, як щетина (Н.-Лев.). Волосся на голові настовпужилося (Леонт.). Брови напужились, як щетина (Квітка)]. Наёжившийся - наїжений, наїжачений, насто(в)бурчений и т. п. [Військо, наїжене списами (Л. Укр.). Настовбурчена чуприна (Київщ.)].

* * *

см. наезжаться

неголений, (реже) небритий. [Неголена борода (Коцюб.)].

* * *

німецький, (насмешл.) швабський, (немцев) німців (-цева, -цеве). [Тут є якась німецька штука (Рудч.). Колисочка швабська (Максим.)]. -кая земля - німецька земля (сторона), Німеччина. [Ой, хмари, хмари з німецької землі (П. Тичина). Мабуть в Німеччині, а може і в Китаю (Гребінка)]. -кое платье - европейське вбрання. -кий имбирь, бот. Arum maculatum L. - кліщинець (-нця) (плямистий), козяча борода, сухотний корінь (-реня).

* * *

непролазний, невилазний. [З комишів непролазних (Коцюб.). Невилазна борода (Микит.)].

* * *

ніготь (р. нігтя), (зап., собств. коготь) пагність (-ностя); (у животных) пазур (-ра). [Правда на ніготь, а прибавиться на лікоть (Номис). Тонкі нігті в манікюрі (Сосюра). У мене пагність заломився (Брацл.)]. Грязные -ти - брудні (чорні) нігті. Под -тями траур (шутл.) - під нігтями чорна жалоба, нігті в чорну жалобу вбрані. Щётка для -тей - щітка (щіточка) до нігтів, нігтівка. С младых -тей (шутл.) - з жовтого дзюба, з пуп'яночку, з зеленочку, змалку, з малого малку, змалечку, з-замолоду, змолоду. Нос с локоть, а ума с -готь - виріс (високий) до неба, а дурний як (не) треба; борода виросла, розуму не винесла; під носом густо, над носом пусто (Приказки). -ти грызть (острить) на кого - гострити кігті (зуби) на кого. Обрезывать (стричь, остригать), обрезать (остричь) -ти - обтинати (стригти, обстригати), обтяти (обстригти), (о мног.) пообтинати (пообстригати, постригти) нігті. Прибирать (прижимать), прибрать (прижать) что к -тю - гарбати до себе що, загарбувати, загарбати (собі) що. Прижимать, прижать кого к -тю - прибирати, прибрати кого до рук, приборкувати, приборкати кого, (образно) в шори брати, взяти (убрати) кого. На -тях беляки (-ти цветут) у кого - нігті цвітуть у кого. [У кого нігті цвітуть, той має щастя (Етн. Збірн. V)]. По -тю (-тям) и зверя знать (ex ungue leonem) - знати лева по пазурах; по пазурах (з пазурів) звіра знати; видно пана по халяві (Приказка).

* * *

1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);

2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);

3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];

4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;

5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.

* * *