(ідею)

Острозький Клірик (?-?) - укр. письменник-полеміст, релігійний і освітній діяч. Про життя О.К. майже нічого невідомо. Невідомим залишається і його справжнє ім'я. Існує гіпотеза (Мицько), що О.К. - це острозький протопоп Ігнатій Наливайко. О.К. є автором двох полемічних творів. Ці твори свідчать про непересічний літературний хист автора, про глибину і гостроту його думки. М. Смотрицький, зокрема, оцінював його нарівні із С. Зизанієм та Філалетом З. а філософськими поглядами О.К. був православним християнським неоплатоніком, у творах якого, однак, елементи містики співіснують з ренесансно-гуманістичними ідеями. Так, виходячи з концепції християнського неоплатонізму, він обстоює абсолютну невизначеність Бога, його трансцендентність і водночас іманентність стосовно світу, розділяє людину на "внутрішню" і "зовнішню", підносить у ній духовний розум і вважає, що пізнання істини можливе тільки через самопізнання і містичне осяяння. Звідси заперечення "зовнішньої" - античної і схоластичної вченості, негативне ставлення до світських знань. Водночас самопізнання і містичні пошуки в собі Бога виводять О.К. не на утвердження аскетичного способу життя у монастирській келії, а на ренесансно-гуманістичну ідею необхідності самореалізації людини в земному житті завдяки розвитку закладеного в неї Богом таланту. Цю ідею згодом розвинув Сковорода у вченні про "сродну" працю. Свої здібності людина, на думку О.К., повинна використовувати для спільного блага, для боротьби за релігійні права та культурний розквіт свого народу.

[br]

Осн. тв.: "Исторія о листрикийском, то єсть, о разбойническомь Ферарскомь або Флоренскомь синоде в коротці правдиве списаная"; "Отпись на листЇ в БозЇ велебного отца Ипатія, володимерского і берестейского єпископа до ясне освецоного княжати Костентина Острозского, воеводьі Киевского - о залецанью и прехваленью восточнои церкви з заходньїм костелом ун^и або згодьі в року 1598 писаньїй".

СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ ТЕОРІЯ - філософська доктрина, що обґрунтовує засадниче значення договору між людьми для суспільного устрою. Початкові підходи до осмислення ідеї суспільного договору були реалізовані у давньогрецьк. філософії софістами і стоїками, зокрема у твердженні софістів про походження суспільства - як наслідку конвенції, а не природного перебігу речей, та у розрізненні стоїками позитивного і природного закону. Еволюція ідеї суспільного договору щільно пов'язана також із філософією Середньовіччя, зокрема такими її чільними постатями, як Тома Аквінський та Оккам. Перший обстоював думку про природний закон як такий, що хоч і має Божественне походження, але вкорінений у природі людини та оприявлюється через застосування нею свого розуму. Потрактований у такий спосіб природний закон слугує за основу формування ще двох різновидів закону: громадянських (або позитивних, цивільних), що регулюють стосунки у кожному конкретному суспільстві, та універсального "закону націй", зміст якого узгоджується між усіма суспільствами. Оккам наголошував на думці, що джерело міці суспільства й держави - в народові, його праві вільно обирати своїх правителів. Подальше формування засад С.д.т. припадає на XVII - XVIII ст., коли в осмисленні соціально-філософських проблем чільне місце починає відводитися розуму. Грецію належить першість у потрактуванні ідеї соціального договору як історичної події у житті суспільства, яке обирає на основі угоди певну форму правління; одного разу встановлена, ця угода не підлягає змінам. Прикметно, що твори Гроція мали значний вплив на інтелектуальне середовище в Україні, зокрема у КМА. Прокопович докладно вивчав і коментував головний твір Гроція "Про право війни і миру", а в добу його ректорства в КМА цей твір був перекладений з латини. Інший європейський філософ VII ст. Пуфендорф, який також був добре знаний в Україні, обґрунтував ідею зміцнення нетривкого миру між людьми шляхом укладання суспільного договору. Значним внеском Гоббса у формування С.д.т. було обґрунтування природного права людини на життя, порушення якого може слугувати тією єдиною підставою, яка виправдовує заміну складеного суспільного договору. Назагал, згідно з Гоббсом, цей договір має бути незмінним і спиратися на добровільне передання людьми своїх індивідуальних прав абсолютному монархові, який повинен їх гарантувати. Локк досить докладно обґрунтував умови зміни суспільного договору, коли з обох сторін (влади і народу) порушуються обопільні зобов'язання. Руссо, франц. філософи-просвітники також приділяли значну увагу розробці С.д.т. Кант розглядав суспільний договір як регулятивну ідею, яка сприяє утвердженню правління закону в суспільному житті. У XX ст. Ровлз розвинув С.д.т. шляхом обґрунтування принципу соціальної справедливості на підставі т. зв. "початкової позиції", яка уможливлює чесні договірні стосунки у суспільстві. Відродження ідеї суспільного договору особливо актуальне для суспільств, де базові ліберальні свободи тільки починають встановлюватися.

Шпенглер, Освальд (1880, Бланкенбург, Гарц - 1936) - нім. філософ, історик, один із основоположників сучасної філософи культури, представник філософії життя. В 1908 - 1911 рр. - викладач математики та історії в гімназії Гамбурга, з 1911 р. - вільний літератор в Мюнхені. Напередодні створення Веймарської республіки Ш. був близький до фашистських кіл, але в 1933 р. відхилив пропозицію націонал-соціалістів про співробітництво. Знаходився під впливом філософії Гете і Ніцше, проте, на відміну від останнього, робить акцент на сильній державності, а не особистості. В 1935 р., протестуючи проти нацистської фальсифікації творчості Ніцше, пориває стосунки с архівом Ніцше. Вихідне поняття онтології Ш. - поняття "органічного життя" у співвіднесенні з такими поняттями, як "час", "душа", "доля", "ритм", "такт". Ґрунтуючи на них свою культурологію і історіософію, Ш. визначає культуру як найвищу цінність, що пронизує всі сфери життя певного народу, надаючи йому неповторності й унікальності. В своїй основній праці "Занепад Заходу" Ш. піддає критиці ідею поступального прогресу та однолінійності світової історії, обґрунтовуючи тезу про множинність могутніх культур, кожна з яких має власну ідею, власну форму та власне життя. Кожному культурному "організму" відведений, за Ш., певний строк, протягом якого він проходить замкнений життєвий цикл, основними етапами якого є зачаття, народження, ріст, старіння і загибель. Вмираючи, культура перероджується в цивілізацію, в надрах якої будь-яка творчість втрачає сенс, вироджуючись у "спорт", техніцизм. Другою сферою прикладення сил "цивілізованої" людини, яка втратила культуру, стає політика, що має завойовницький характер, оскільки на зміну органічному розвитку в часі приходить просторова експансія. В філософії творчість світоглядних систем стає також неможливою, редукуючись до скепсису, який обертається історичним релятивізмом. У контексті цього підходу Ш. виокремлює вісім культур (єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, магія, греко-римська, або "аполлонівська", та західноєвропейська, або "фастівська"). Тотальне зведення всієї духовної діяльності до тих чи тих проявів колективної "душі" культури приводить Ш. до висновку про притаманність кожній культурі не тільки самобутнього мистецтва, а і самобутніх точних наук - математики, фізики. Сучасну епоху Ш. витлумачуєяк трагічний час загибелі західноєвропейської культури та очікування нової, ще не народженої, яку пов'язує з Росією та Балканами. Філософія Ш. знайшла відгук у творчості Тойнбі, Ортега-і-Гассета, Гайдеггера, Лосева, стимулюючи розвиток оригінальних, відмінних від пшенглеровської, концепцій культури.

[br]

Осн. тв.: "Метафізична засаднича ідея філософії Геракліта" (1904); "Занепад Заходу: Загальні риси морфології світової історії". У 2 т. (1920 - 1922); "Людина і техніка: До філософії життя" (1931); "Час рішень" (1933).

Щербацький, Григорій (Георгій) (1725, с. Рогозів Переяславського полку - бл. 1754) Народився в козацькій родині, небіж Київського митрополита Тимофія Щербацького (1748 - 1757). У 1737 - 1747 рр. Щ. вчився у КМА, в 1749 - 1752 рр. викладав там поетику, риторику, грецьку мову та філософію А. втор п'єси під назвою "Трагедокомедія, нарицаемая Фотий...". Філософський курс Щ., прочитаний ним упродовж 1751 - 1752 рр., відзначається яскраво вираженою картезіанською спрямованістю, орієнтацією на підручник послідовника Декарта проф. Сорбонни Турхоція. Цей курс складається з логіки, метафізики, фізики й етики. У своїх розмірковуваннях Щ. спирається не на досвід і спостереження, а на розум і самосвідомість. В основу філософського мислення кладе принцип очевидності, який передбачає необхідність перевірки будьякого знання з допомогою природного світла розуму або світла філософії. Під останнім ІЦ. розуміє ясні й виразні ідеї С. еред них він виокремлює ідею Бога, ідею істинного й хибного тощо. Абсолютно безсумнівним вважає твердження "мислю, отже, існую". Визнаючи необхідність чуттєвого досвіду, Щ. вважає його радше джерелом помилок, аніж підґрунтям для віднайдення істини І. стина, на його думку, осягається з допомогою єдиного правильного методу, яким є дедукція, що уможливлює виведення й обґрунтування вроджених ідей В. одночас Щ. вважає - для здобуття істини шляхом дедукції необхідна інтуїція, тобто пов'язане з природним світлом розуму глибинне розуміння істини, миттєве осяяння, що досягається завдяки відкритості людської самосвідомості стосовно Бога, який і є гарантом об'єктивної значущості людського мислення. Субстанцію Щ., як і Декарт, поділяє на мислячу (непротяжну й неподільну) і тілесну (протяжну і нескінченно подільну) Н. а відміну від інших професорів КМА, Щ. розуміє матерію не як складник (compositum) з матерії і форми, а як субстанцію. Щ. відходить від традиційного для викладачів КМА гілеморфічного уявлення про основу речей як про хаотичний субстрат природи і, перетворюючи матерію на форму, надає їй здатності до визначення. Картезіанські впливи помітні також у його інтерпретації простору, хоча загалом, подібно до схоластів, він розуміє простір як корелятивне відношення між тілами. Філософський курс Щ. дає змогу побачити, як в укр. думці пер. пол. XVIII ст. відбувалася рецепція європейського раціоналізму.

[br]

Осн. тв.: "Трагекомедія, нарицаемая Фотий, т.е. об отступлении западной церкви от восточной" (1749).

1) приносити назад, повертати

2) воскрешати в пам'яті, нагадувати (тж. bring back to memory)

3) відновити; ввести знову (ідею, практику)

4) допомогти повернути, набути

примусовий

* * *

1) = compulsory

2) пcиx. непереборний; нав'язливий; маніакальний; який страждає на нав'язливу ідею, непереборний потяг

1) кастрований, холощений

2) вихолощений, безбарвний, в'ялий (про мову тощо)

3) безсилий, безвольний, позбавлений енергії (мужності)

4) зніжений

1) каструвати, холостити, оскопляти

2) вихолощувати; збіднювати; робити в'ялим (безбарвним)

3) ослабляти, знесилювати

4) зніжувати

* * *

1) кастрований

2) вихолощений, безбарвний, млявий (про мову, стиль); неспроможний; позбавлений волі, енергії, мужності; зніжений

1) каструвати, холостити, оскопляти

2) вихолощувати ( ідею); збіднювати, робити млявим, безбарвним ( мову)

3) послабляти, знесилювати; зніжувати

допустимий; прийнятний; що підлягає розгляду (обговоренню) (про ідею тощо)

* * *

1) одружуватися

2) віддавати заміж (to)

3) віддаватися (якійсь справі); підтримувати (справу, вчення)

4) укладати союз

* * *

1) женитися; виходити заміж

2) icт. видавати заміж

3) підтримувати ( ідею); віддаватися ( справі)

1) повісити, підвісити (на гачок, вішалку)

2) затримати, призупинити; відкладати в довгий ящик

3) покласти слухавку; припинити телефонну розмову

4) часто pass мучити, переслідувати ( про ідею)

втілений, уособлений

1) втілювати

2) здійснювати (ідею тощо)

3) уособлювати, бути втіленням

4) гоїтися, загоюватися

* * *

1) втілювати ( в образ)

2) здійснювати (мрію, задум)

3) персоніфікувати ( що-небудь); бути втіленням ( чого-небудь)

4) загоюватися, затягуватися ( про рану)

1) виводити курчат в інкубаторі

2) висиджувати курчат; сидіти на яйцях

3) виводитися (про курчат)

4) перен. виношувати (ідею тощо)

5) біол. культивувати, вирощувати (про бактерії)

6) мед. перебувати в інкубаційному періоді

7) тех. витримувати в термостаті

* * *

1) виводити курчат в інкубаторі; висиджувати курчат; сидіти на яйцях; виводитися ( про курчат)

2) виношувати ( план)

3) бioл. культивувати, вирощувати ( бактерії); бioл. вирощуватися ( про бактерії); мeд. знаходитися в інкубаційному періоді

4) тex. витримувати в термостаті

1) справляти приємне враження; привертати до себе; схиляти

2) звич. pass. заволодівати, охоплювати (про почуття тощо)

3) мати упередження (проти — against)

4) надихати, викликати (почуття)

* * *

1) pass заволодівати, охоплювати (про почуття, ідею)

2) справляти враження ( сприятливе); схиляти; надихати; схиляти, вселяти думку, почуття

3) відчувати упередженість проти кого-небудь або чого-небудь

4) icт. заволодіти чим-небудь заздалегідь

1) розм. розчарування; прикрість, досада

2) амер., розм. обман, шахрайство

3) розм. зрада

4) передача в руки закону (властей)

5) амер. уміння торгувати; уміння показати товар лицем

6) заст. сідло

v (past і p.p. sold)

1) продати

2) продавати, торгувати

3) продаватися

4) постачати товар

5) сприяти продажу

6) амер. рекламувати, популяризувати; пропагувати; вихваляти

7) зраджувати

8) амер., розм. вселяти (думку); умовляти, переконувати

9) звич. pass. обдурювати, ошукувати

10) розм. поширюватися; сприйматися позитивно

* * *

1) уміння торгувати, показати товар

2) розчарування, досада

3) обман, обдурювання, ошукування

4) cл. зрадництво; передача, видача в руки влади

1) продати; торгувати, продавати

2) сприяти продажу; cл. рекламувати; популяризувати; пропагувати; розхвалювати, вихваляти; знаходити розповсюдження, поширення

3) зраджувати (батьківщину, справу)

4) cл. (on) вселяти ( думку); умовляти, уламувати, переконувати, нав'язувати

5) pass; cл. обманювати, ошукувати, дурити

1. n

1) удар

2) спорт. сильний удар

3) розм. спроба; намір

2. v (past smote; p.p. smitten)

1) ударяти, бити

2) ударятися, битися

3) розбити вщент; убити

4) уражати (про хворобу)

5) захопити, охопити (про ідею тощо)

6) мучити; роздирати, гризти; краяти

* * *

1) удар; cпopт. сильний удар

2) спроба, намір

1) ударяти, бити; (on, upon) битися, бити ( об що-небудь); ударятися

2) убити; розбити наголову

3) вражати (про хворобу, епідемію); вражати, убивати (нaпp., якими-небудь почуттями)

4) мучити, терзати

5) p. p. охопити пристрастю; вселити любов

1) пропонувати, радити

2) вселяти (думку); навівати, викликати (асоціацію); підказувати (щось), натякати (про щось); наводити (на думку); говорити, свідчити (про щось); означати

3) юр. висувати як можливу обставину (як можливе припущення)

* * *

1) пропонувати, радити; висувати, пропонувати ( кандидата)

2) вселяти ( думку); викликати ( асоціацію); підказувати (думку, ідею); натякати, наводити ( на думку); говорити, означати; навіювати, гіпнотизувати

3) приходити, спадати ( на думку); напрошуватися ( suggest itself)

4) юp. висувати як можливу обставину, припущення

1) порада; пропозиція

2) натяк (на щось); слід, знак, відбиток (чогось)

3) навіювання, гіпноз

4) юр. імовірна (можлива) обставина; припущення

5) юр. інформація, одержана не під присягою

* * *

1) пропозиція, порада

2) натяк, вказування

3) навіювання ( hypnotic suggestion); cпeц. сугестія

4) юp. імовірна або можлива обставина; припущення; інформація, отримана не під присягою