Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

(челядь)

  • 1 челядь

    ист.
    и пр. че́лядь, -ді

    Русско-украинский словарь > челядь

  • 2 пол

    I. 1) пів (только в соед. с друг. словами). Делить на-полы - ділити наполи, наполовину, пополовині, навпіл, піл-на-піл. Срв. Пополам. Работать из-полу (исполу) - робити наспіл (навпіл), у-спіл. За-пол купить - запів-ціни купити. Пол-на-пол - піл-на-піл, по-половині;
    2) (сторона, бок, край) бік (р. боку). [По обидва боки дороги].
    II. Пол - (род муж. или жен.) стать (-ти), рід (р. роду), поле. [Жіночій статі не личить таке виробляти. Люди - тільки чоловіча стать (Свидн.). Заказано було привозити на Січ жіночий рід (Куліш). А з якого поля: з жіночого чи мужичого?]. Население обоего пола - людність обох родів. Женский пол (соб.) - жіноча стать (жіноцтво, жінота). Мужеский пол (в противопол. женскому) - чоловіча стать, чоловіцтво, парубоцтво. [Кому що ласе, а їй парубоцтво]. Падкий к женскому полу - охочий (ласий) до жіноцтва. Прекрасный пол - гарний (красний) рід, біла челядь. [Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. Турки воювали, білу челядь забирали (А. Д.)]. Сильный пол - дужий рід, чоловіцтво. II.. Пол - (дощаной) поміст (-мосту), підлога; (паркетный) тафльована підлога; (земляной) долівка, діл (р. долу). На -лу - на помості, на підлозі, на долівці, долі. [Послались долі і полягали покотом]. На пол - додолу. [Пусти дитину додолу].
    * * *
    I
    підло́га; ( земляной) долі́вка, діл, род. п. до́лу; (деревянный диал.) помі́ст, род. п. помо́сту
    II биол.
    ста́ть, -ті

    прекра́сный (сла́бый, не́жный) \пол — прекра́сна стать; жіно́цтво, жінки́

    си́льный \пол — шутл. си́льна стать; чоловіки́

    Русско-украинский словарь > пол

  • 3 прислуга

    1) прислуга, послуга, услуга, ослуга; см. Прислуживание. [Взяли мене на вслугу до молодої панії (М. Вовч.)];
    2) соб. челядь (-ди) (ум. челядонька), служба, слуги (р. слуг), наймиття. [Хай наша мова не буде мовою, якою звертаються лиш до челяди (Коцюб.). В нього п'ять чоловіка челяди - багатир (Звин.). Тихо доглядає порядку служба (Франко)]. Дворовая -га - дворова челядь (служба), двір (р. двору). [Їде з своїм двором (Номис)]. -га у пушек - гарматна служба (ослуга). -га у пчёл - робуча (проста) бджола;
    3) служниця, наймичка, челядка, служанка, служебка, послугачка; см. Служанка, Слуга.
    * * *
    1) ( домашняя работница) на́ймичка; диал. послуга́чка; ( служанка) служни́ця, прислу́га
    2) (собир.: слуги) слу́ги, род. п. слуг; ( челядь) че́лядь, -ді; прислу́га
    3) воен. обслу́га, прислу́га

    Русско-украинский словарь > прислуга

  • 4 дворня

    двірня, двораки, челядь (р. -ди), двір (р. двору). [На голос збіглась двірня (Гул.- Арт.). Іде з своїм двором].
    * * *
    ист.
    двірня́; ( челядь) че́лядь, -ді

    Русско-украинский словарь > дворня

  • 5 домочадец

    сем'янин (мн. сем'яни), домівник, -ниця; (о семейных членах и о слугах) челядин, челядинець (соб. челядь). [Ніхто того не знає, окрім жінки та сем'ян. Ти у нас у хаті не домівниця. «Лесишина челядь», оповідання Ів. Франка. Усю свою челядоньку порозбужала]. См. Домашний 2.
    * * *
    домоча́дець, -дця; сім'яни́н

    Русско-украинский словарь > домочадец

  • 6 люди

    I. 1) люди (-дей, -дям, -дьми), ласк. людоньки, людочки, (мир, общество) мир (-ру), громада; срв. Люд, Народ. [Бог богом, а люди людьми (Номис). Узяв роздав горілку людям (Март.). Ой, людоньки! Ой, людоньки, пустіте! (Л. Укр.). Людочки добрі, побіжіть за ним (Мирн.). Миру-миру до їх приходило (Гнід.)]. Молодые -ди - молоді люди, (молодёжь) молодь (-ди), (парни) парубоцтво. Старые -ди - старі люди. Окольные -ди - околичні люди. Сведущие -ди - досвідчені (тямущі) люди. Рабочие -ди - робітні (робочі) люди, робітники, соб. робітництво. Он не умеет обращаться с -ми - він не вміє поводитись із людьми. Все -ди смертны - всі люди вмирущі, смерти не відперти, всім нам там бути. Что вы за -ди? - Що ви за люди? Хто ви такі? Що ви таке? Порядочные -ди - порядні (пристойні) люди. Это очень опасные -ди - це дуже (з їх дуже) небезпечні люди. Он выходит из ряда обыкновенных -дей - з його непересічна людина. Все мы -ди, да не все человеки - всі ми люди, та не всі людський образ маємо. -ди говорят - люди кажуть, (поговаривают) дейкають, подейкують, плещуть. Добрые, злые -ди - добрі, лихі люди. [Не так тії вороги, як добрії люди (Шевч.)]. На -дях и смерть красна - на людях і смерть не страшна, гуртом і вмерти не страшно. -дей много, а человека нет - людей сила, а людини немає. Народу-то, народу - ровно -дей - миру-миру, як людей. На свете не без добрых -дей - в світі не без добрих людей. За -ми говорю - за людьми кажу; коли люди брешуть, то й я з їми. Вывести в -ди - вивести в люди, (о мн.) повиводити в люди. Выйти в -ди - вибитися в люди, вилюдніти. Что -дям, то и нам - що людям, те й нам; що громаді, те й бабі. И мы не хуже - дей - і ми не гірші за людей, і ми як люди, і ми по-при люди. В чужих -дях - між чужими людьми. Вас же за -дей считают - вас же за людей мають. На -дях - прилюдно, на людях; срв. Публично. Пойти в -ди - піти (по)між люди, піти на люди. [Не йди між люди (Шевч.)]. -дей посмотреть и себя показать - себе показати і на людей подивитися. На собрании было много -дей - на зборах було багато людей, сила людей (люду), на збори зійшлася велика громада. Покрыться -ми - укритися людьми, залюднитися. [Майдан на хвилину ожив, залюднився (Коцюб.)];
    2) (слуги) люди, челядь (-ди), наймити, наймиття (-тя), слуги. [Дворова челядь (Сторож.). В тебе наймиття лихе (Пісня)]. Ваши -ди хорошо служат - ваші слуги (люди) добре служать. Он отпустил всех своих -дей - він повідпускав (з дому) всіх своїх слуг (людей).
    II. Люди (назв. буквы Л в ц.-сл. азб.) - люди.
    * * *
    лю́ди, -дей

    в лю́дях — на лю́дях, при лю́дях; ( публично) прилю́дно

    Русско-украинский словарь > люди

  • 7 броситься

    кинутися, метнутися, майнути, шатнути, -ся. [Кинувся шукати. Не дожидаючи одповіди хутко метнувся з хати. (Мирн.). Метнулася я та двері попричиняла (М. Вовч.) Стороженька поснула, я молода на улицю майнула. І красти бублики шатнули школярі (Греб.)]. Броситься и стать впереди - вихватитися. Б. в сторону - уломити (метнутися) набік. [Вовк от-от нажене зайця, а той убік як уломить, вовк і зостанеться]. Б. на кого или к кому - кинутися, верг(ну)тися. Б. догонять кого - скочити за ким. [Скочив Виговський з Паволочи за тими татарами (Куліш)]. Попытаться бр. к кому, чему - сунутися, порватися. [Він до челяди сунеться - і челядь пропала (Шевч.). Ой порвався козак Нечай до тугого лука]. Б. в воду - шубовсьнути. Б. искать - шарнути. Б. в глаза - впасти в око, в очі. Б. бежать, догонять - кинутися (пуститися, вдаритися), тікати (бігти навздогін). Б. бежать куда, во что, откуда (о множ.) - сипнути, сипонути, пороснути, шугнути. [Школярі сипонули в школу (Грінч.). Люди так і шугнули од тих дверей (М. Вовч.)]. Б. искать - скидатися (збігатися) шукати. [Скидалися шукати - не знайшли]. Б. стремительно (как мяч) - кинутися опукою. [Онилка так і кинулася до мене опукою (Г. Барв.)].
    * * *

    Русско-украинский словарь > броситься

  • 8 домашний

    1) домовий, хатній, домашній. [Завелися у них домові чвари (Куліш). Хатнього злодія не встережешся. Засновується спілка держав, цілком незалежних у своїх хатніх справах. «Домашній промисел» Франка]. Домашние невзгоды - хатнє лихо, (шутливо, семейные дрязги) хатня морква. (О домашних животных) - свійський, подвірній, хатній. Дбав про те, щоб із диких звірів робити свійських (Крим.). Коли нема диких качок, то з досади і свійських лущить. Кошики з яйцями всякої подвірньої птиці (Неч.-Лев.). Казала польова миша хатній (Казка)]. Домашний скот (соб.) - худоба, (одна скотина) худобина. Домашняя птица (собир.) - дробина, дріб (р. дробу). [Худоби повна загорода, дробини повне подвір'я]. Домашний скарб, -ние вещи - збіжжя, рухомість домова. [По дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу (Васильч.). Збували скот і рухомість домовую (Мирн.)]. Домашнего изделия - доморобний, саморобний, домашній. Домашнего тканья - домотканий, самотканий. [Мої хусточки самотканії]. Домашнее заключение, арест - домашній арешт. Домашний обыск - трус у господі. По домашним обстоятельствам - з домашніх (хатніх) причин;
    2) домашние (о членах семьи) - сем'яни, домашні, хатні, домові, свої, наші; (о домочадцах) челядь; ср. Слуги. [Це сем'яни наші - велику сем'ю маємо. Жадний собака не гавкнув на його, звичайно, як на свого хатнього (Крим.). Буднішня одежа в хаті шита з полотна, що вироблять хатнії (Франко). Скоро вже й наші приїдуть. З усією челяддю виїхали на косовицю].
    * * *
    1) домашній; (находящийся, работающий в доме) ха́тній

    \домашний аре́ст — домашній аре́шт

    дома́шняя обстано́вка — дома́шня (ха́тня) обстано́ва (обста́ва)

    дома́шняя хозя́йка — ха́тня (дома́шня) господарка (господи́ня, хазя́йка)

    2) ( о животных) сві́йський, дома́шній

    Русско-украинский словарь > домашний

  • 9 колобродить

    1) (шляться, слоняться) никати, сновиг[ґ]ати, блукати, тинятися, вештатися, снуватися;
    2) (проказить) колобродити, колоброїти, броїти, пустувати, штукарити, витворяти, чмутувати. [Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить (Пісня). Еней тут добре колобродив (Котл.). Не мало-ж мабуть вони й броїли; згадаймо-ж іще, що витворяв князь Владимир у Київі (Куліш)];
    3) белькотати (-кочу, -кочеш), говорити безладно, верзти (нісенітницю).
    * * *
    1) ( слоняться) тиня́тися, ве́штатися, сновига́ти, снува́ти, ни́кати, сота́тися, шве́ндяти
    2) (озорничать, проказить) колобро́дити, колобро́їти, бро́їти, штука́рити, витворя́ти; пустува́ти

    Русско-украинский словарь > колобродить

  • 10 навербовывать

    навербовать навербовувати, навербувати, (стар.) затягати, затягти, (о мног.) понавербовувати, позатягати кого, що. [Пан Пунявський навербував полк шляхти (Стор.)]. -вать отряд, полк - навербувати загін, (стар.) затягти затяг. [Так роби-ж, що треба, навербуй собі загін (Стор.). Затягли затяг (К. Стар.)]. Навербованный - навербований, затягнений, понавербовуваний, позатягуваний. [Всяка примусом навербована челядь (Куліш)]. -ный отряд - навербований загін. -ное войско - (на)вербоване військо, (стар.) затяжне військо. -ться - навербовуватися, навербуватися, понавербовуватися; бути навербовуваним, навербованим, понавербовуваним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - навербов`ать
    навербо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, навербува́ти, -бу́ю, -бу́єш и мног. понавербо́вувати

    Русско-украинский словарь > навербовывать

  • 11 услуга

    1) по́слуга; услу́га
    2)

    \услуга ги — (мн.: обслуживание) по́слуги, род. п. по́слуг; ( удобства) виго́ди, -го́д

    4) (собир.: прислуга) слу́ги, род. п. слуг; ( челядь) че́лядь, -ді

    Русско-украинский словарь > услуга

См. также в других словарях:

  • Челядь — название зависимого населения в Киевской Руси. В VI IX веках челядь рабы пленники. В IX X веках они стали объектом купли продажи. С XI века термин «челядь» относился к части зависимого населения, занятого в феодальном хозяйстве. В середине XI… …   Википедия

  • ЧЕЛЯДЬ — ЧЕЛЯДЬ, 1) в Древней Руси (? 12 вв.) рабы; позже широкий круг зависимых людей. 2) В 18 19 вв. одно из названий дворовых людей помещиков. Источник: Энциклопедия Отечество наименование зависимого населения в России. В Древней Руси VI IX вв.… …   Русская история

  • ЧЕЛЯДЬ — ЧЕЛЯДЬ, челяди, мн. нет, собир., жен. 1. До отмены крепостного права дворовые слуги (ист.). «Детина в красной рубахе бренчит на балалайке перед дворовой челядью.» Гоголь. «Свободно действовал один, держа под страхом всю семью и челядь жалкую свою …   Толковый словарь Ушакова

  • челядь — см. слуги Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011. челядь сущ., кол во синонимов: 5 • …   Словарь синонимов

  • ЧЕЛЯДЬ — название зависимого населения Киевской Руси. Около VI IX вв. рабы пленники в состоянии патриархального рабства. В IX Х вв. стали объектом купли продажи. С XI в. термин Ч. относился к части зависимого населения, занятого в феодальном хозяйстве. В… …   Юридический словарь

  • ЧЕЛЯДЬ — 1) в Др. Руси (9 12 вв.) рабы; позже широкий круг феодально зависимых людей России2)] В 18 19 вв. дворовые люди помещиков …   Большой Энциклопедический словарь

  • ЧЕЛЯДЬ — ЧЕЛЯДЬ, и, жен., собир. 1. При крепостном праве: дворовые слуги помещика. 2. перен. Чьин. прислужники, приспешники (презр.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • ЧЕЛЯДЬ — и пр. см. человек. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • Челядь — 1) в Древней Руси (IX – XII вв.) рабы; позже – широкий круг феодально зависимых людей России; 2) В XVIII – XIX вв. дворовые люди помещиков. Большой толковый словарь по культурологии.. Кононенко Б.И.. 2003 …   Энциклопедия культурологии

  • ЧЕЛЯДЬ — название зависимого населения в Киевской Руси. Около VI IX вв. в состоянии патриархального рабства, Ч. рабы пленники. В IX X в. они стали объектом купли продажи. С XI века термин «Ч.» относился к части зависимого населения, занятого в феодальном… …   Юридическая энциклопедия

  • челядь — ж., род. п. и, челядинец, укр. челядь, челядин слуга , челядина служанка, девушка , блр. челядзiн слуга , др. русск. челядь, челядинъ, ст. слав. челѩдь θεραπεία (Мар.), болг. челяд ж. семья , сербохорв. че̏ља̑д ж. челядь, домочадцы, люди , чеш.… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»