(у+гусей)

пастух. Помощник -ха - підпасач, підпасич, підпасок (-ска). Старший над -хами, чаще старший -тух овец - ватаг, отаман, личман, отагас, (гал.) бац. -тух овец - вівчар, чабан, гайдар (-ря), гайдай, (-дая), ватажник, югас; (младший -тух при чабане и личмане) тре(й)тяк. -тух баранов - баранник. -тух ягнят - ягнятник, янчар, (у гуцулов) ягничник. -тух коз - коза[я]р. -тух телят - телятник. -тух крупного рогатого скота - скотар (-ря), чередник, чередар (-ря), чердаш, (у черноморцев) товарчий, (коров, телят и пр.) коров'яр, корівник, (волов) волопас, воловик, (угор.) воловар, (гал.) волар, воляр. -тух лошадей - стадник, стадар, табунник, табунщик, коняр (-ра), конар. -тух свиней - свинопас, свинар (- ря). -тух гусей - гусятник, гусяр, гусій, дробинник. -тух ночной - ночліжанин, ночліжник, поночліжник. Без -ха (быть или обходиться) - самопас, самопаски, самопасом, самопасно, пустопаш, на-безбаш (безбач, безбеш). [Череда ходить самопас].

* * *

низка, плетениця, довгий рядок (р. -дка), смуга, зграя. [Низка мрій. Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій (Л. Україн.). Довгою смугою простяглися злидні, темнота, чвари, насильство (Єфр.)]. В. экипажей - поїзд, валка. [Валка саней. Валка верхівців]. В. журавлей, диких гусей - ключ, ключа (ж. р.).

* * *

1) дурниця, нісенітниця, курзу-верзу, гиль-гуси. Срв. Белиберда и Ахинея. Нести гиль - плести дурниці, верзти, верзякати казна-що, блягузкати, дурні теревені правити, нести (занести) гиль-гуси;

2) (крик на гусей) гиля! гиль-гиля!

* * *

см. вздор, чепуха

1) тік (р. току), стожарня;

2) зоол. - порода диких гусей;

3) см. Гуменщик.

* * *

1) ( ток) диал. тік, род. п. то́ку

2) ( дикий гусь) диал. гуме́нник

1) (пастух; торговец скупающий гусей) гусятник;

2) (бот.) спориш.

* * *

двір (р. двора и двору), (ум. дворик, двірок, двірочок), подвір'я, надвір'я, (площадь под двором) - дворище. [По подвір'ю багато ходило гусей, курей, качок. Порається в хаті, звивається по надвір'ю (М. Вовч.)]. Задний двор - задвірок (р. -рка). Выходящий на задний двор - задвірковий, затильний. [Дочка на задвіркові двері - рип! (Чуб.)]. Двор (усадьба) с постройками - обійстя, (провинц.) обистя, подімство. [Їх дід сидів своїм обистям на березі Тікича. У бідних усе обистя обкопане ровом, а багаті люди обгороджують обистя дошками або муром (Звиног.)]. Птичий двор - птичня. Скотный двор - загорода, товарячий двір. Во дворе - у дворі, на обійстю, на вдвір'ю, на подвір'ю. Со двора, со стороны двора - знадвору. На дворе (вне дома, под открытым небом) - надворі. [Вже сонце зайшло, вже стало надворі поночі (Неч.-Лев.). Надворі будем ночувати (Шевч.)]. Находящийся во дворе, выходящий во двор - надвірній. [У надвірній хаті вона готувала печиво (Неч.-Лев.)]. Двор (царский, королевский, помещичий) - двір. [Ось ті, що панують у царських дворах (Єв.). Кайдашиха ззамолоду довго служила в дворі у пана (Неч.-Лев.)]. Относящийся к государеву или панскому двору (придворный, дворовый) - двірський. Священников двор - попівство. Двор таможенный, мытный - митниця, (митна) комора. Постоялый, заезжий двор - заїзд (р. -ду). Гостиный двор - купецький дім (р. дому). Лесной двор - лісна (р. -ої). Монетный двор - монетарня, монетний двір. Пора гостям по дворам - час гостям додому. Не ко двору - не підхоже, не підходить, не під масть. [Сірі корови нам не під масть: пропадають].

* * *

крадений, хапаний; см. Красть. [Не їсть пан дяк гусей, бо крадені (Номис). Хоч латане, аби не хапане (Номис)].

* * *

Кучка, Кучечка

1) (скопление, груда сыпучего, предметов) купа, купка, купочка, куча, кучка, кучечка, копа, копиця, копичка, (редко) стропа, (большая) кучугура, валява. [Кров'ю вона умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах (Шевч.). Навкруг мене лежала купа книжок (Крим.). Чужую кучу віючи, очі завсігди запорошиш (Номис). Цілі копи жовтої глини (Мирн.). На дні рову копицями гніздилися жаби (Мирний). Кладуть руки, одна на другу, щоб стала копичка (Чуб.). В житі купка льону (М. Вовч.)]. -ча неприятностей - купа прикростей. -ча овощей, соли, навоза - купа, бурт (-ту), бурта, кагат (-ту) овочів, соли, гною. [Купа груш (Київщ.). Цілі бурти огірків лежать (Сумщ.). Вже буряки в кагати складено (Пирят.)]. -ча (рыхлая, напр. зерна) - ворох (-ху). [Пшениці ворох був невкритий (Сл. Ум.). Забрався, як свиня у ворох (Приказка)]. Сорная, мусорная -ча - смітник (-ку), звалище. [На смітник винесли (Шевч.)]. Навозная -ча - гноївня, гноїще, гноїсько. Звёздная -ча - зоряний рій (р. рою). У него -чи золота - у нього купи (кучі) золота. Складывать, сваливать в -чу - класти на купу, кидати на купу, копичити. Валить всё в одну -чу - горнути все на одну купу (Єфр.);

2) (толпа) купа, купка, купочка, купочок (- чка), (гурьба) копиця, табун (-на), громада, громадка, юрма, гурма, юрба, валява, тлум (-му). [Біля сахарні роїлася купа людей і чорніли підводи (Коцюб.). Мене обминула купка парубків (М. Вовч.). Коли гляне у куток - аж дітей копиця (Рудан.). Колядувати ходять невеличкими табунами (Звин.). Мов із землі виросла там громадка опришків (Маков.). Стоїть купочок молодиць і дівчат (М. Вовч.). Народу юрма стояла (Сл. Гр.). Юрбою йшли (Черніг.). Пси гурмою вилетіли на дорогу (Франко). Валявою йдуть люди (Черніг.)]. Собираться в -чу - купчитися, купитися, громадитися, юрмитися. [Поспільство, що купиться коло Ніжена (Куліш). Куптеся в полки, кричіть на раду (Куліш)]. Идти -чей - іти купою (громадою, юрмою, купцем). Сгонять в -чу - зганяти до купи;

3) (стая, группа) зграя, зграєчка, (диал.) ярчак (-ка), бурса. [Зграя галок і граків (Щогол.). Влітала ціла зграя гуків (Л. Укр.). Риба так ярчаками і ходить (Манж.). Вовки бурсами бігають (Кам'янеч.). Бурса гусей (Кам'янеч.)];

4) (комок) кім'ях (-ха). [Бджоли літають кім'яхом (Новомоск.)];

5) (масса) тиск (-ку), сила, тлум (-му). [Тиск народу (Шевч.)].

* * *

1) ку́па, ку́ча; во́рох; (скопление чего-л. сыпучего) кучугу́ра; диал. стропа́

2) ( множество) си́ла, бе́зліч, -і; ку́па

нажарить

1) насмажувати, насмажити, напряжувати, напрягти и напряжити, напікати, напекти, (о мног.) понасмажувати, понапряжувати, понапікати чого. [Насмажили гусей, поросят (Сл. Гр.). Загадав жінці напрягти сала (Рудч.). Напекла багато баранини (Сл. Гр.)];

2) (нагревать сильно печку и т. п.) нажарювати, нажарити, напалювати, напалити, (о мног.) понажарювати, понапалювати що и в чому; (о солнце) нажарювати, нажарити, напікати, напекти, напалювати, напалити, насмалювати, насмалити кого, що;

3) -вать на чём - вигравати, затинати на чому; см. Наяривать. Нажаренный -

1) насмажений, напряжений, напечений, понасмажуваний и т. п. [Тараня у маслечку напряжена (Квітка)];

2) нажарений, напалений, понажарюваний, понапалюваний; нажарений, напечений, напалений, насмалений. -ться -

1) насмажуватися, насмажитися, понасмажуватися; бути насмажуваним, насмаженим, понасмажуваним и т. п.;

2) (сильно нагреваться) нажарюватися, нажаритися, понажарюватися; бути нажарюваним, нажареним, понажарюваним и т. п.; (на солнце) нажарюватися, нажаритися, вижарюватися, вижаритися, напікатися, напектися, насмалюватися, насмалитися. [За день (бички) так вижарилися на тому сонці, - де вже його по такій спеці пастись! (Мирний)].

* * *

несов.; сов. - наж`арить

1) (жаря, приготовлять) нажа́рювати, нажа́рити и мног. понажа́рювати, насма́жувати, насма́жити и мног. понасма́жувати, сов. напрягти́, напряжи́ти; напіка́ти, напекти́, и мног. понапіка́ти, сов. напра́жити; (преим. в сале, масле, сало), нашкварювати, нашква́рити

2) ( накалять) нажа́рювати, нажа́рити; (ната́пливать; о солнце) напа́лювати, напали́ти, и мног. понапа́лювати; ( напекать) напіка́ти, напекти́, и мног. понапіка́ти

3) (несов.: делать что-л. энергично, увлечённо; бить) шква́рити, тя́ти (тну, тнеш), тну́ти, жа́рити, рі́зати (рі́жу, рі́жеш); ( на музыкальном инструменте) виграва́ти

накоптить

1) (о продуктах) накопчувати, накоптити, (зап.) навуджувати, навудити, (о мног.) понакопчувати, понавуджувати що и чого. [Накоптили гусей (Сл. Ум.)];

2) (стекло) задимлювати, задимити, підкурювати, підкурити, (о мног.) позадимлювати, попідкурювати що. [Задимив скло над лямпою і став дивитися на сонце (Київ)]. Лампа -тила - лямпа накуріла (надиміла, начаділа). Накопчённый -

1) накопчений, навуджений, понакопчуваний, понавуджваний;

2) задимлений, підкурений, позадимлюваний, попідкурюваний. -ться -

1) накопчуватися, накоптитися, понакопчуватися; бути накопчуваним, накопченим, понакопчуваним и т. п.;

2) задимлюватися, задимитися, позадимлюватися; бути задимлюваним, задимленим, позадимлюваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) накоптитися, навудитися, (о мног.) понакопчуватися, понавуджуватися.

* * *

несов.; сов. - накопт`ить

1) нако́пчувати, накопти́ти, -пчу́, -пти́ш; (мяса, рыбы диал.) наву́джувати, наву́дити, -джу, -диш

2) (сов.: напустить копоти) накопти́ти; ( с угаром) начади́ти, -джу́, -ди́ш

настоять

1) (жидкость) настоювати, настояти що на чому. [Горілку на калгані настоюю (Канівщ.)];

2) (наживать стояньем, достаиваться до чего) настоювати, настояти, вистоювати, вистояти що, достоюватися, достоятися чого и до чого, достоювати, достояти до чого. -ять противного ветру - достоятися (су)противного вітру;

3) (стоять на своём) стояти на чому, обстоювати за чим, що и (редко) за що, обстояти за чим и що, обставати за чим и за що, (реже) настоювати, настояти на чому, (редко) устоювати за що, наставати, (усиленно просить, требовать, подчеркивать) наполягати, наполягти на що, налягати, налягти на що и (редко) на чому, напосідати, напосісти на що, (добиваться) домагатися, домогтися, допоминатися, допевнятися, допевнитися чого, намагатися, намогтися, (твердить своё) правити своє, (вульг.) товкти своє, (делать по-своему) повертати, повернути на своє. [А ви не так гадаєте? на своїм стоїте? (Крим.). Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). «Треба так зробити, щоб схотів», - обстоював за своє Рябченко (Грінч.). Чемберлен обстоював у палаті громад, щоб Гендерсон дав відповідь на запитання (Пр. Правда). Вона все встоювала, щоб Терлецька дала Олесі багато гусей (Н.-Лев.). «Чому-ж Ярина не чергується з тобою?» - наставала Юзя (Л. Укр.). Дівчинка наполягала (-вала на том, чтобы) винищити квітки (М. Вовч.). А я все наполягаю: «скажи та скажи!» (М. Вовч.). «Давай хліба!» - налягав уперто Бовдур (Франко). Старий почав був налягати, щоб… (Кониськ.). Домагається, щоб було так, як він хоче (Київщ.). Я на з'їзді допоминався, але не підтримано мене (Київщ.). «Ми приїдемо» - допоминалася сваха (Н.-Лев.). Я таки допевнюся свого (М. Грінч.). Жінка намагалася, щоб Прокіп ночував дома (Коцюб.). Він намігся, щоб я одягнувся в його хутра (Корол.). Олеся й собі намоглася їхати (-яла на том, что поедет) на поле (Н.-Лев.). Я вже чого їй не казав, - не йметься, своє править (Кониськ.)]. Он -вает, -ял на своём - він стоїть на своєму, він домагається (допоминається) свого, він налягає на своє, він обстоює своє, він домігся (допевнився) свого, він повернув на своє. [Газіс заспокоїв хана і таки повернув на своє (Леонт.)]. Он -вает, -ял, на своём требовании - він обстоює свою вимогу, він обстає за своїм, він стоїть на своєму, він править своє, він обстояв свою вимогу, він домігся того, чого вимагав (на чому наставав), він допевнився свого жадання, він свого жадання діп'яв, (фамил.) він свого торгу добив;

4) см. Настоять 2 и 3. Настоенный - настояний. -ная водка - настояна горілка, настоянка (шутл.) мочена (-ної); срв. Настойка 2. [Будем мочену пити (Квітка)]. Настоянный - настояний, вистояний. -ться -

1) (о жидкости) настоюватися, настоятися, натягати(ся), натяг(ну)ти(ся); бути настоюваним, настояним. [Чай добре настоюється Київ). Вишнівка настоялася (Брацл.). Зварила сливок, та ще не натягнулось добре (Київщ.). Поставте чай на самовар, нехай натягне (Київ.)];

2) см. Настаивать 3. На этом -ется в сферах - на цьому стоять (за цим обстоюють или обстають) у сферах (у вищих колах);

3) (вдоволь) настоюватися, настоятися, попостояти, вистоюватися, вистоятися, (о мног.) понастоюватися, повистоюватися. [Ми сьогодні в черзі настоялися добре (Київ). Добре, що перша прийшла, а то-б попостояла (Г. Барв.). Вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко (Основа 1862)]. Настоявшийся (о жидкости) - (добре) настояний, вистояний, натяглий.

* * *

догляд (-ду), нагляд (-ду), дозір (-зору). Иметь -смотр за чем - мати догляд за чим, мати нагляд над чим; срв. Присматривать 2. Рости без -смотра - рости без догляду. Ходить, пастись без -смотра (без пастуха) - ходити, пастися без догляду, самопас, ходити самопасом, самопаски, самопасно. [Про гусей він не дбав зовсім і вони ходили самопас (Франко)]. Под -тром - під доглядом, під оком. [Купа дітей під оком няньок (Франко)]. Быть под -тром - бути під доглядом, під наглядом, під дозором, бути за руками.

* * *

пил (-лу, мн. пили, ум. пилок, пилочок), порох (-ху, мн. порохи, ум. порошок); (в воздухе) курява, курево и куряво, кура, копіт(ь) (-поту и -тю), кіпоть (-птю), кіптяга, кушпела. [І в пилу на шляху діямант він найшов (Самійл.). Не пили пилили, не тумани вставали, як з города Озова, в тяжкої неволі три брати втікали (Мартин.). Сухий, гарячий, весь у поросі день вже гас за вікном (Коцюб.). Малі босі ноженята підкидали порох - три рази в один бік, три рази в другий (Коцюб.). Вірли крильми землю збили, порохами скопотили (Ант.-Драг.). У хаті по стінах порохи (Кам'ян.). Ох, як тяжко тим шляхом ходити, широким, битим, курявою вкритим (Л. Укр.). Курява стовпом від коней та коліс знялася над шляхом (Боров.). Сіріла курявом широка проїжджа дорога (Мирн.). Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Грінч.). За коником став копіть (Чуб.). Збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (Свидн.)]. До Пречистої коноплі потіпать, а після Пречистої мички микать, щоб надворі, а то в хаті кіптю повно (Борз.). - Не продам, - обзивається дядько з кіптяги-куряви за возом (Неч.-Лев.)]. Пыль снежная - сніговий пил. Облако -ли - хмара пилу, куряви. [Густа хмара сірого в'їдливого пилу закривала від його все (Грінч.)]. Он весь в -ли - він увесь у пилу, в поросі. Сметать пыль - змітати пил, порох и порохи. Поднимать, поднять пыль - збивати, збити, спилити; пил, пилюгу, куряву и курево, кіптягу, копіт, курити, пилити; срв. Пылить, Напылить. [Він збивав у номері страшенну пилюгу (Яворн.). Хіба я курю? Я злегка мету (Мирн.). Їду я, - це-ж як подме вітер, так і спилив кіптюгу поперед мене (Катерин.)]. Поднялась облаком пыль - знялася хмарою курява, кіптяга, закуріла хмарою курява, кіптяга, знявся хмарою пил, кіпоть, закуріло, запиліло, закушпелило. Покрыть -лью - прибити, укрити пилом, порохом. Покрыться -лью - припасти, укритися пилом, порохом, закуритися, запорошитися, закуріти. [Не жаль мені доріженьки, що пилом припала (Пісня)]. Покрытый -лью - запорошений пилом, порохом припалий, прибитий. [Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива дощем неполита (Манж.). Втер хусточкою припале пилом лице (Неч.-Лев.)]. Пускать пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) кому и на кого, перед ким, туманити кого, (гал.) бляхманом очі заносити кому. [Отак Антосьо ману пускав і камбраттям (товаришам), і перед урядом, і по селах (Свид.)]. Цветочная пыль - краска, квітковий пилок.

* * *

1) пил, -у, по́рох, -у, порохня́ва; ( в воздухе) ку́рява; кі́птява, кіптяга́, кіптюга

2) бот. пило́к, -лку́; пил

напаковать напаковувати, напакувати, (о мног.) понапаковувати що, чого. [Всячини напакували: і курей, і гусей, і всього, всього (Свидн.)]. Напакованный - напакований, понапаковуваний. -ться -

1) напаковуватися, напакуватися, понапаковуватися; бути напаковуваним, напакованим, понапаковуваним;

2) (вдоволь, сов.) напакуватися.