Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(уйти)

  • 1 уйти

    Русско-украинский словарь > уйти

  • 2 недалеко

    и Недалеко нрч.
    1) недалеко, (ум. недалечко), неподалеку, (ум. неподалечку), (пров.) неподалеці, неподалець, (вблизи) поблизу, (близко) близько. [Він живе недалеко (Київ). Довбишів двір був недалеко (Н.-Лев.). Махніть навпрошки, - це недалечко (А. Любч.). Тут поблизу лежить людина (Крим.). Побачивши так близько берег той (Грінч.)]. -ко от кого, от чего - недалеко (ум. недалечко) від кого (редко кого), чого (редко від чого), неподалеку (ум. неподалечку) кого, чого, (пров.) неподалеці від кого, від чого, (друг от друга ещё) неподалець з ким, (вблизи) близько, поблизу кого, чого. [Недалеко Стародуба стали відпочити (Рудан.). Став возик недалечко од мене (М. Вовч.). Недалечко села пасеться свиня (Рудч.). Неподалечку нас майнула постать (Корол.). Той другий дуб, - од першого неподалеці, - і той обтрушено (Борз.). Ми неподалець з ними живемо (Новомоск.). Близько ліжка неньки спали в колисці (діти) (Л. Укр.)]. -ко уйти (уехать) (перен.) - недалеко заїхати;
    2) сказ. безл. предл. - недалеко. [Недалеко до кінця (П. Тичина). До Жилянської вулиці було недалеко (В. Підмог.)]. До берега -ко - до берега недалеко. -ко от счастья, от тюрьмы - недалеко від (до) щастя, від (до) в'язниці. -ко и праздник - скоро (незабаром) і свято. -ко ходить за примером - недалеко йти (ходити) по приклад; недалеко шукати прикладу.
    * * *
    тж. недалек`о; нареч.
    недале́ко

    \недалеко ко идти́ (ходи́ть) [за приме́ром] — недалеко́ іти́ (ходи́ти) [за прикладом]

    \недалеко ко́ уйти́ (уехать) — перен. недале́ко піти́ (поїхати)

    Русско-украинский словарь > недалеко

  • 3 восвояси

    нареч.
    додо́му

    возврати́ться \восвояси — поверну́тися (верну́тися) додо́му (несолоно хлебавши: ні з чим)

    уйти́ \восвояси — піти́ додо́му; ( прочь) піти́ геть [собі́]

    Русско-украинский словарь > восвояси

  • 4 глаз

    око (ум. - очко, очечко, оченя, оченятко; мн. - очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебр. - очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху. В глаза - в очі, у вічі, притьма, очевисто. [Як маєш казати по-за очі, - притьма (в-вічі) кажи. Йому самому очевисто повідати хочу]. Прямо в глаза - у живі очі. За глаза - а) позаочі, позаочима. [Так я скажу і в-вічі, і позаочі. А позаочима що він виробляє!] б) аж надто. [Цього аж надто стане]. На глазах, перед глазами - перед очима, при очах, перед віччю, в оці, під оком, увіччю, в-очу, в-очевидьки, в-очевидь, в-очевидячки. [Увіччю вона та й вона (Мирн.). Христі, мов живе, усе те стало в-очевидячки (Мирн.). Голова в-очевидь сивіє]. В глазах - в очу. [Од сонця так пожовтіло в очу]. Во все глаза - на все око, у дві оці. На глаз - як глянути, як на око. [Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне]. С глазу на глаз - віч-на-віч, сам-на-сам з ким, у чотири очі, на дві парі очей, на самоті. [Я та мама зосталися на самоті (Крим.)]. С глаз чьих - сперед кого. Своими глазами - на свої очі, на власні очі, очевидячки, наочне, очевисто. [Як не віриш, то побачиш сам очевидячки (Звин.)]. Дурной глаз (сглазящий), порча - наврочливе око, урічливі очі, прозір. Человек с дурным глазом - лихий на очі. От глазу (от сглаза) - з очей, від уроків. Простым, невооружённым глазом - на просте (голе) око, простим (голим) оком. Одним глазом - на одно око. [Тільки на одно око може бачити]. С блестящими ясными глазами - ясноокий, яснозорий. Со светлыми глазами - білозорий. С глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны - видроокий. И в глаза не видал - і на очі не бачив, і на очах не бу(ва)ло. Для отвода глаз - про людське око. Куда глаза глядят - куди очі, куди ведуть очі, світ за очі, навмання, навмани, галасвіта. Не на чем и глаз остановить - нігде й оком зачепитися. Не показаться на глаза - на очі не датися. Прочь с глаз - геть з-перед очей, згинь мені з очей! Глаз не отведешь от чего - очі бере на себе що. Глазки строить - бісики пускати, бісики очима посилати, очима прясти, моргати на кого. Глаза закрывши - сліпма, осліп. Ни в одном глазе - ані же, ані трішечки. [Пили разом однаково, ті двоє п'янісінькі, а цей - ані же].
    * * *
    о́ко

    глаза́ — мн. о́чі, род. п. оче́й

    в глаза́ говори́ть, сказа́ть — в о́чі (у вічі) говори́ти, сказа́ти

    в глаза́ не вида́ть кого́ — і на о́чі (в о́чі, у ві́чі) не ба́чити кого́

    в глаза́х (пе́ред \глаз за́ми) стоя́ть — в оча́х (пе́ред очи́ма) стоя́ти

    куда́ глаза́ глядя́т [идти́, брести́] — світ за о́чі (куди́ о́чі сві́тять, куди́ о́чі ди́вляться, куди о́чі ба́чать, куди́ о́чі спа́ли; наобум, наугад: навмання́) [іти́, брести́]

    с глаз доло́й [уйти, убра́ться] — геть з-пе́ред (з) оче́й [зійти́, піти́]

    с гла́зу на \глаз — віч-на́-віч, сам на сам, на самоті́

    смотре́ть (гляде́ть) во все глаза́ (в оба гла́за) — пи́льно диви́тися, видивля́тися

    Русско-украинский словарь > глаз

  • 5 жительство

    житло, пробування, перебування, прожиток (р. -тку), мешкання. [Ідуть люди на житло в степ. Знудило мене пробування в лісі - до людей хочеться. До запорожців донці з Дону тисячами на прожиток приходили (Куліш). У домівці на мешканні]. См. Жизнь где. Место жительства - місце пробування, мешкання. Уйти с места жительства неведомо куда - змандрувати. Вид на жительство - посвідка на перебування (на пробування).
    * * *
    1) ( проживание) прожива́ння, ме́шкання; ( пребывание) пробува́ння

    разде́льное \жительство во — окре́ме прожива́ння

    ме́сто постоя́нного \жительство ва — мі́сце пості́йного прожива́ння

    2) (населённая местность, селение) се́лище, посе́лення; ( усадьба) сели́тьба, обі́йстя; диал. осе́ля

    Русско-украинский словарь > жительство

  • 6 заменять

    заменить (кого, что) заміняти, замінити, переміняти, перемінити, заступати, заступити кого, що, ставати, стати за кого, замість кого; (служить чем) відбувати за що, за кого. [Це слово треба замінити иншим. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів (Чуб. II). А на господарстві заступити мене нікому (Мова). У залі містечкового клубу, що заступала театр, було повно народу (М. Левиц.). Вона мені замість матери стала. Та воно не піч, а тільки за піч тут одбува (М. Вовч.)]. -нить чем - замінити, об[д]мінити що на що. [Досить тільки одмінити деякі старі слова на наші теперішні (Єфр.)]. -нить тюремное заключение денежным штрафом - замінити ув'язнення на грошову пеню. Одна мысль быстро -няет другую - думка думку побиває. Не могу уйти из дому, некому меня -нить - не можу піти з хати (з дому), бо нема кому заступити мене; ні від кого мені піти з дому, бо сама-одна. Он -нён новым лицом - його замінила (заступила) нова людина. Заменённый - замінений, перемінений (на кого, на що), заступлений.
    * * *
    несов.; сов. - замен`ить
    заміня́ти и замі́нювати, заміни́ти, -міню́, -мі́ниш и мног. позаміня́ти и позамі́нювати; (занимать место кого-чего; приходить на смену) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш

    Русско-украинский словарь > заменять

  • 7 запропаститься

    заподітися, подітися, задітися, запро(в)торитися, заправторитися, завіятися, зашитися, (в суете) зашамотатися, (во что: зарыться) запорпатися, (диал.) спрянчитися. [I де та смерть моя заподілася? (Коцюб.). Ой де пішла, де поділася Марусина мати? (Метл.). Десь книжка заподілася. Сина дома нема, завіявсь десь (М. Вовч.). От не найду ножа: десь запорпався, як перевозилися (Проск. п.)].
    * * *
    запропасти́тися, -пащу́ся, -пасти́шся, поді́тися, -ді́нуся, -ді́нешся, заподі́тися; ( уйти) заві́ятися, -ві́юся, -ві́єшся

    Русско-украинский словарь > запропаститься

  • 8 зло

    I. сущ.
    1) зло (р. зла), лихо (-ха), лихе (р. лихого), (редко) худо (-да). [Ну, брате, - кажуть: як ти жив? добро чи зло робив? (Гліб.). Люди не однаково розуміють добро і зло, правду і неправду (Наш). Хто сіяв зло, той пожинав скорботу (Куліш). Піп людей карає, а сам лихо робить (Номис). Романе! лихим живеш, литвином ореш (Номис). Я їм добра не зичу, худа не мислю (Чуб. V)]. Делать зло - лихо коїти, чинити, учинити (сделать) кому, (образно) лихо кувати кому. Ом сделал страшное зло - він вчинив (зробив, скоїв) страшне лихо. Желать зла кому - мислити зло кому, бажати (зичити) лиха кому. На зло научать кого - на лихо вчити кого. Употреблять во зло - вживати на зле що, зловживати що; см. Злоупотреблять. Считаться за зло - йти (вважатися) за зле;
    2) (беда) лихо, біда, (неожид.) лиха година; см. Беда. Общественное зло - громадське лихо. Рабство есть величайшее из зол - рабство - це найгірше лихо (зло). Из двух зол выбирай меньшее - котре лихо меншеє те й вибирай. Постигло зло кого - спіткало лихо кого, побила кого лиха година. Как на зло (на беду) - як на зло, як на ту пеню, як на те. [Як на ту пеню й мати приходять (Сл. Гр.)]. Избежать зла - уникнути, втекти лиха (біди). Уйти от зла - втекти від лиха (біди). Вещать зло - лихо (біду) віщувати кому;
    3) (злость) злість (-ости). На зло (делать) - на збитки, на злість, на прикрість, на пеню, на капі[о]сть, (на перекор) навкір, навкірки, наперекір, насукір кому (чинити). [Це він на збитки отак робить (Кам. п.). На злість моїй жінці нехай мене б'ють (Приказка). Усе на капость робить (Сл. Гр.)]. Зло взяло меня - зазлісно мені стало, люто зробилося мені. Сорвать зло на ком - зігнати сердце (оскому) над ким на кому. [Щоб над ким-небудь серце своє зігнати (Квітка)]. Со зла - зо-зла, зі-зла, з серця, з пересердя. [Трохи з серця не сказивсь (Стор.)].
    II. нрч.
    1) (злостно) люто, злісно, зло[і]сливо, зо-зла; (плохо) зле; срвн. Злобно, Жестоко. Зло раскритиковали его книгу - злісно розкритикували його книгу. Он зло (плохо) обращается с людьми - він зле поводиться з людьми;
    2) (ретиво) завзято. Зло браться за что - завзято братися до чого.
    * * *
    I сущ.
    1) зло; ( беда) ли́хо, біда́
    2) (досада, злость) злість, род. п. зло́сті, зло

    со зла — спересе́рдя, із (зі, зо, від) зло́сті, зі зла

    II нареч.
    зло; зо́зла; ли́хо; злі́сно, злости́во; серди́то; лю́то

    зло пошути́ть над кем — зло (зле, недо́бре) пожартува́ти над ким

    Русско-украинский словарь > зло

  • 9 покой

    1) спокій, упокій, супокій (-кою), покій (-кою). [На віщо я тобі збентежив, сину, ясний душі твоєї спокій? (Самійл.). Все село обіймав упокій, тихий, святковий упокій (Грінч.). За дурною головою нема ногам упокою. Супокій навкруг панує (Грінч.)]. Нет минуты -коя (отдыха) - нема просвітлої (промитої) години; просвітку нема кому. Нет -коя кому - спокою немає кому, не має спокою хто. От детей -коя нет - діти спокою не дають; за дітьми спокою нема. В -кое - з упокоєм, спокійно. [Хліба-соли з упокоєм уживати]. Жить в -кое - жити з упокоєм, жити с(у)покійно. [Дітей подружили, тепер живемо вдвох, тихо, з упокоєм]. Не давать -коя кому - не давати спокою кому, непокоїти, турбувати, клопотати кого, долягати кому, муляти кому. [Думки не дають мені спокою та й мені долягають. Всередині щось гризе та муляє (Крим.)]. Оставить в -кое кого - дати святий (чистий) спокій кому. [Дайте мені чистий спокій з тією справою, не хочу я про неї чути]. Нарушить чей -кой - збентежити (збурити, зламати) спокій кому. Вечный -кой - вічний спокій. Об'ятый -коем - оповитий спокоєм (упокоєм, супокоєм), утихлий. [Ліс дрімав, оповитий спокоєм. Подивіться на двері позачинювані, на втихлий двір (М. Вовч.)]. Мёртвый -кой - мертва тиша (спокій);
    2) (отдых) спочив[н]ок (-нку), опочивок (-вку). [Кістки давно просяться на спочинок]. Уйти на -кой - піти на спочинок. Жить на -кое - на спочинку жити. [Він уже покинув служити - на спочинку живе]. Нет -коя от чего - немає спочинку, немає просвітку за чим. [Немає просвітку за роботою; ніколи не спочиваю];
    3) покій (-кою), кімната, світлиця, горниця. [Чотири покої маємо, а живемо тісно, бо сім'я велика]. Богатые -кои - пишні (багаті) покої. [Жила у пишних покоях панських]. Приёмный -кой - приймальня. Мёртвый (приёмный) -кой - см. Покойницкая.
    * * *
    I
    1) спо́кій, род. п. споко́ю и спо́кою; (спокойствие, мир) по́кій, -ко́ю, супокі́й, -ко́ю
    2) ( отдых) спочи́нок, -нку, спочи́н, -у, спочи́вок, -вку, спочи́в и спо́чив, -у
    II
    ( комната) покі́й, -ко́ю

    поко́и — мн. поко́ї, -ко́їв

    приёмный \покой — ( в больнице) прийма́льна пала́та, прийма́льна

    III
    (старинное название буквы "п") поко́й, -я

    поко́ем — в знач. нареч. лі́терою (бу́квою) "п"

    Русско-украинский словарь > покой

  • 10 поубраться

    1) (управиться с чем) упоратися з чим, упорати що. С рожью уже -лись - жито вже упорали, з житом уже упоралися;
    2) (принарядиться) убратися, прибратися (трохи), (о мн.) повбиратися, поприбиратися;
    3) (откуда) повибиратися, повиходити, піти собі геть. [Один по одному всі повибиралися (повиходили) з хати]. Срв. Убраться.
    * * *
    1) ( уйти) позабира́тися, піти́ (пі́демо, пі́дете) собі́ геть
    2) ( прибраться) [тро́хи] убра́тися, [тро́хи] прибра́тися

    Русско-украинский словарь > поубраться

  • 11 прощаться

    проститься
    1) страд. - прощатися, проститися, бути прощеним, даруватися, подаруватися, бути подарованим, (о грехах) відпускатися, відпуститися, бути відпущеним. [Не простились їм гріхи (Єв.). Коли-б же що було проти звичаю, дарується те нам, бо прикрий час (Грінч.). Такий чоловік, хочби мав гріхів як в морі піску, як листя на дереві, то всі йому відпустяться (Рудан.)]. Первая вина -щается - на перший раз (для першого разу) прощається;
    2) взаим.: с кем - прощатися, попрощатися, проститися, попроститися, розпрощуватися, розпроститися з ким, опрощення брати (приймати), взяти (прийняти) з ким, прощати, попрощати кого, що; срв. Распрощаться. [І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною (Метл.). Попрощайся просто та й їдь собі (Куліш). Гості попрощались, порозходились (Коцюб.). Він розпрощується з усіма (Н.-Лев.). От попростивсь він і пішов собі (Манж.). То він з своєю матір'ю опрощення приймає, у чужу сторону од'їжджає (Чуб.). Ми з отцем, з матір'ю і з родом опрощення брали (Макс.). Серед ночи дім свій попрощала, геть із Відня рушила в дорогу (Франко)]. Уйти не -стившись - піти не попрощавшися;
    3) (просить прощения у всех перед исповедью и т. п.) прощатися, попрощатися и попроститися з ким. [Кожного року йде в Київ говіти, то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: простіть Христа ради, в чому я винна (Н.-Лев.)].
    * * *
    несов.; сов. - прост`иться
    1) ( при расставании) проща́тися, попроща́тися и прости́тися
    2) ( оказываться простительным) проща́тися, прости́тися, пробача́тися, проба́читися, дарува́тися, подарува́тися
    3) страд. (несов.) проща́тися; вибача́тися, пробача́тися, дарува́тися

    Русско-украинский словарь > прощаться

  • 12 спрятаться

    1) схова́тися, захова́тися, мног. похова́тися, позахо́вуватися, -хо́вуємося, -хо́вуєтеся
    2) ( уйти в себя) замкну́тися

    \спрятаться ться в себя́ — замкну́тися в собі́

    Русско-украинский словарь > спрятаться

  • 13 удалять

    несов.; сов. - удал`ить
    1) ( отдалять) віддаля́ти, віддали́ти
    2) ( заставлять уйти) виво́дити, ви́вести и повиво́дити; ( выпроваживать) випрова́джувати, ви́провадити; ( высылать) висила́ти, ви́слати; ( выгонять) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати и повиганя́ти и повиго́нити
    3) (из организма, с территории) видаля́ти, ви́далити; ( изымать) вилуча́ти, ви́лучити; ( убирать) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти; ( вырезывать) вирі́зувати, ви́різати и повирі́зувати; ( отрезывать) відрі́зувати, відрі́зати и повідрі́зувати; ( извлекать) вийма́ти, ви́йняти и повийма́ти, витяга́ти и витя́гувати, ви́тягти и ви́тягнути и повитяга́ти и повитя́гувати; ( выдёргивать) вирива́ти, ви́рвати и повирива́ти; ( уничтожать) ни́щити и вини́щувати ви́нищити и пони́щити, зни́щувати, зни́щити и позни́щувати
    4) ( пятно) виво́дити, ви́вести и повиво́дити
    5) (отстранять, устранять) усува́ти, усу́нути

    Русско-украинский словарь > удалять

  • 14 упереть

    I прост.
    1) ( уйти) попе́рти, попе́ртися
    2) ( унести) попе́рти, відпе́рти
    3) ( украсть) спе́рти, потягти́, потягну́ти, поцу́пити
    II см. упирать

    Русско-украинский словарь > упереть

  • 15 упереться

    I
    ( уйти) прост. попе́ртися, попе́рти
    II см. упираться

    Русско-украинский словарь > упереться

  • 16 что

    I мест.
    1) що, род. п. чого́

    а что? — а [хіба́] що?; або що́?

    во что бы то ни ста́ло — хоч би там що [було́], будь-що́, будь-що-бу́дь, за вся́ку ціну́

    за что? — за що?, за ві́що?

    не́ за что — нема́ за що́ (за ві́що), ні́ за що

    не́ к чему — в знач. сказ. ні́ до чого; ( нечего) нема́ (нема́є) чого́, нічо́го

    ни во что не ста́вить кого́, ни во что ста́вить (цени́ть, счита́ть) кого́, ни за что счита́ть кого́ — ма́ти (вважа́ти) кого́ за ніщо́ (ні за що́); за неві́що ма́ти кого́; не ма́ти кого́ за бо́же пошиття́

    ни за что [на све́те] — (нареч.: никоим образом) ніза́що [в сві́ті]

    ни за что, ни за что ни про что, ни про что, ни за что ни про что — ( напрасно) ні за що; ні за́ що ні про́ що

    ни к чему́ — ні до чо́го

    ни при чём [быть] — ні при чо́му [бу́ти]

    ни с чем [уйти́, верну́ться] — ні з чим [піти́, поверну́тися]

    [ну] что ж (же)?, что [ж, же] де́лать? — ( ничего не поделаешь) [ну] що ж?, що [ж] зро́биш (поро́биш)?

    смотря́ что к чему́ — зважаючи на те, що до чо́го

    хоть бы что кому́ — в знач. сказ. хоч би що кому́

    что говори́ть — в знач. вводн. сл. що [й] каза́ти

    что до ко́го-чего́ — щодо ко́го-чо́го

    что [ни] попа́ло — що [не] попа́ло; ( всё) будь-що

    что придётся — що доведе́ться, що прийде́ться

    что уго́дно — що завго́дно, будь-що́, аби́що

    что [вам] уго́дно? — чого́ [ви] хо́чете?

    что с во́зу упа́ло, то пропа́ло — посл. що з во́за впа́ло, те пропа́ло

    3) (при сопоставлении нескольких предложений: одно - другое - третье) одно́ - і́нше - і́нше, що - що - що, де́що - де́що - де́що
    4) (в знач. сказ.: в каком состоянии или положении находится кто-что) як; (каков, какой) яки́й; ( кем или чем является) що
    5) ( сколько) скі́льки; ( иногда) що
    6) (в риторических вопросах и восклицательных предложениях: как) як; ( изредка) що; ( какой) яки́й

    [уж] на что — вже ж яки́й (перед сущ. или прил.) вже ж як (перед нареч. или глаг.)

    что-что, а... — що-що, а

    чего́-чего́, а... — чого́-чого, а

    чему́-чему́ а... — чому́-чому́, а

    что ну́жды? — яка потре́ба?; ( к чему) наві́що?, на́що?

    что по́льзы? — яка́ ко́ри́сть?

    что то́лку? — яка́ ра́ція?, яки́й сенс?

    7) (почему, зачем) чого́; ( по какой причине) чому́, чом; ( с какой целью) для чо́го, наві́що, на́що

    с чего́, из чего́ — зві́дки (на основании чего, откуда); чого́ ( почему)

    к чему́? — ( зачем) наві́що?, на́що?

    к чему́? что? — наві́що (на́що, до чо́го) це?

    чего́ ра́ди?, ра́ди чего́?, для чего́? — чого́?; что так? чого́ [ж] це [так]?, чому́ [ж] це [так]?

    что так по́здно? — чого́ так пі́зно?

    8) (что-нибудь, что-то) що, щось, що-не́будь; ( кое-что) де́що
    9) в знач. вопросит. част. що
    10) (в знач.: что я говорю, даже не) та що там
    II союз
    1) що
    2) (при сравнении: как) фольк. як; ( словно) на́че, нена́че, немо́в, мов
    3) (с повторением в знач.: ли - ли, хоть - хоть) чи - чи
    4) ( если) якщо́, коли́, як
    5) (после того, как; как только) як, як ті́льки, ті́льки-но, ті́льки що, щойно; ( когда) коли́
    6) в знач. част. фольк. як

    что го́род, то но́ров — посл. що край, то й звича́й; що крини́ця, то й води́ця; що сторона́, то і́нша новина́; що ха́тка, то і́нша га́дка

    Русско-украинский словарь > что

  • 17 Заветриться

    1) см. Заветренеть;
    2) (уйти неизвестно куда) завіятися десь. [Сина дома нема, завіявсь десь (М. Вовч.)].

    Русско-украинский словарь > Заветриться

См. также в других словарях:

  • УЙТИ — уйду, уйдёшь, прош. ушёл, ушла; ушедший; уйдя и (простореч.) ушедши, сов. (к уходить (1)). 1. Пойти, отправиться откуда н., покинув, оставив какое н. место. «За малиною ушли подружки в бор.» Некрасов. «Беловзоров откланялся; я ушел вместе с ним.» …   Толковый словарь Ушакова

  • уйти — уйду, уйдёшь; ушёл, ушла, ушло; ушедший; уйдя и (разг.) ушедши; св. 1. Удалиться, покинуть какое л. место, какое л. общество, ступая, передвигаясь шагом. Быстро у. У. из кино. У. от знакомых. Ушёл на большое расстояние. У. вперёд. У. неожиданно… …   Энциклопедический словарь

  • уйти — См. избегать душа в пятки ушла... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. уйти выйти, удалиться, скрыться, ускользнуть, ретироваться, отлучиться; оставить, покинуть; убраться,… …   Словарь синонимов

  • Уйти — Уйти, вернуться (фильм) Уйти, вернуться Partir Revenir Жанр драма Режиссёр Клод Лелуш В главных ролях Анни Жирардо Жан Луи …   Википедия

  • уйти — (чиїх) рук (420) (ujść rąk) [MО,III] (уйти біди (73); уйти гладко (252); уйти погоні (74) [без причини непояснене OM,I] …   Толковый украинский словарь

  • УЙТИ — УЙТИ, уйду, уйдёшь; ушёл, ушла; ушедший; уйдя; совер. 1. Идя, удалиться; покинув какое н. место, отправиться куда н. У. из школы домой. Поезд ушёл утром. У. вперёд (оказаться впереди других; также перен.). У., чтобы остаться (перен.: лишь о… …   Толковый словарь Ожегова

  • УЙТИ — УЙТИ, см. уходить. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • уйти́ — уйти, уйду, уйдёшь; ушёл, ушла, ушло, ушли; пов. уйди …   Русское словесное ударение

  • Уйти — I сов. неперех. 1. Отправиться куда либо, покинув, оставив какое либо место. отт. перен. Умереть. 2. перен. Попасть, пойти куда либо (о чём либо продаваемом, отправляемом). отт. Быть проданным (о товаре). 3. Скрыться из вида, переместившись из… …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • уйти — уйти, уйду, уйдём, уйдёшь, уйдёте, уйдёт, уйдут, уйдя, ушёл, ушла, ушло, ушли, уйди, уйдите, ушедший, ушедшая, ушедшее, ушедшие, ушедшего, ушедшей, ушедшего, ушедших, ушедшему, ушедшей, ушедшему, ушедшим, ушедший, ушедшую, ушедшее, ушедшие,… …   Формы слов

  • уйти — глаг., св., употр. наиб. часто Морфология: я уйду, ты уйдёшь, он/она/оно уйдёт, мы уйдём, вы уйдёте, они уйдут, уйди, уйдите, ушёл, ушла, ушло, ушли, ушедший, уйдя, ушедши 1. см. нсв. уходить 2. Когда вы говорит …   Толковый словарь Дмитриева

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»