(судження)

1. n

1) око

2) здеб. pl погляд

3) перен. погляди, думка; судження

4) вічко; оглядове віконце

5) вушко (голки)

6) петелька

7) кільце

8) ніздря (у твердому сирі)

9) розм. сищик, детектив

10) розм. екран телевізора

11) мор. рим

12) гірн. устя шахти

2. v

1) дивитися; оглядати; розглядати

2) стежити; тримати під наглядом; не спускати з очей

3) бачити

4) мати на увазі

5) здаватися, уявлятися

* * *

1) око; частіше pl погляд; погляди, думка, переконання; судження

2) смак ( до чого-небудь); розуміння ( чого-небудь)

3) увага до чого-небудь, догляд ( за дитиною); нагляд ( за багажем); (to) план, задум

4) окомір

5) центр; осередок (освіти, науки)

6) вічко ( для спостереження); оглядове віконце

7) тex. вушко ( голки)

8) петелька ( для гачка); колечко ( до якого що-небудь причіпляється)

9) ніздря, вічко ( у сирі)

10) cл. сищик, детектив

11) cл. екран телевізора

12) тex. вушко; вічко; коуш

13) мop. рим

14) гipн. устя шахти

15) c-г., бoт. вічко

16) = bull's-eye

1) розглядати; дивитися

2) тримати під наглядом, стежити ( за ким-небудь), не зводити очей ( з кого-небудь)

3) робити вічка, петельки, вушка

1) метод, спосіб

2) спосіб дій; манера

3) форма, вид

4) мода, звичай

5) грам. спосіб

6) муз. лад, тональність

7) лог. модальність судження

* * *

1) метод, спосіб

2) спосіб дій; манера

3) форма, вид

4) мода, звичай

5) гpaм.; icт. спосіб

6) мyз. лад, тональність

7) лог. модальність судження

8) гeoл. дійсний мінералогічний склад породи

9) мода ( у математичній статистиці)

10) фiз. тип руху; мода (тип. коливань)

1. n

1) лицьовий бік (монети, медалі)

2) доповнення, складова частина

2. adj

1) лицьовий, верхній

2) додатковий; що є складовою частиною

* * *

1) лицьова, верхня сторона (монети, медалі); аверс

2) лицьова сторона предмета; передня, головна, основна частина ( чого-небудь)

3) еквівалент, відповідність

4) конверсне судження

1) лицьовий, звернений вгору

2) додатковий, який є складовою або невід'ємною частиною

3) бoт. який розширюється від основи до верхівки

4) зворотний ( про судження)

1. n грам.

розділове слово

2. adj

1) грам. розділовий, партитивний

2) роздрібнений

3) окремий, особистий

* * *

1) гpaм. розділовий, партитивний

2) дробовий; окремий

1) пропозиція; план

2) твердження; заява

3) розм. захід

4) справа; проблема; заняття

5) людина, з якою мають справу

6) мат. теорема

7) судження

* * *

1) твердження, заява

2) пропозиція ( ділова); план; проект

3) cл.

4) справа, починання; афера; справа, заняття, проблема; людина, з якою ведуться справи

5) мaт. теорема; положення або твердження, що вимагають доказів

6) судження

7) непристойна пропозиція ( жінці)

1) запропонувати (план, угоду)

2) зробити непристойну пропозиція ( жінці)

1) мудрість, премудрість

2) розумність, розсудливість

3) правильне судження; добрий смак

* * *

1) мудрість, премудрість; розважливість, педантизм

2) icт. правильне судження; гарний смак

упевнений у собі; який покладається на власні сили (на своє судження)

* * *

1) юр. вердикт, рішення присяжних засідателів

2) судження, висновок, рішення; думка

* * *

1) юр. вердикт, рішення присяжних; open verdict вердикт присяжних, котрим встановлюється факт здійснення злочину, але не встановлений злочинець; вердикт присяжних, котрим встановлюється причина смерті, але не вказується, чи є вона природною, випадковоб, самогубством або вбивством; verdict of acquіttal виправдання підсудного вердиктом присяжних; to brіng іn /to return/ a verdict of guіlty [n.ot guіlty] винести вердикт про винність [невинності]

2) судження, висновок, думка; рішення; the popular verdict думка громадськості

1) пожолоблений; деформований, покривлений

2) перекручений, викривлений, спотворений

* * *

1) пожолоблений, деформований, скривлений

2) перекручений

1) осуд, осудження

2) icт. думка, судження, критична оцінка

3) поправка; перегляд, виправлення ( тексту)

1) гудити, осуджувати

2) icт. судити; мати судження, думку; оцінювати

1) лицьова, верхня сторона (монети, медалі); аверс

2) лицьова сторона предмета; передня, головна, основна частина ( чого-небудь)

3) еквівалент, відповідність

4) конверсне судження

1) лицьовий, звернений вгору

2) додатковий, який є складовою або невід'ємною частиною

3) бoт. який розширюється від основи до верхівки

4) зворотний ( про судження)

1) вид, пейзаж, панорама; a room wіth a view of the mountaіns кімната з видом на гори

2) вид, пейзаж, зображення (малюнок, картина, фотознімок); to do [to take] a view of smth. малювати [фотографувати] що-н.

3) видимість, поле зору (тж. fіeld ofview); angle of view кут зору; out of view поза полем зору; out of human view недоступний людському оку; to the view відкрито, на очах, в усіх на очах; to rіse to view з’явитися, стати перед очима; to burst іnto /upon the/ view раптово з’явитися; to fade from view поступово зникнути, щезнути з очей; іn view на очах; у межах видимості [див. тж. 6]; to come іn view (of) побачити; потрапити в поле зору; he came іn view or the castle а) він побачив замок; його стало видно з замку; land іn view земля ( видно землю)!; he fell off the horse іn full view of hіs frіends він упав з коня на очах у друзів

4) погляд, думка, судження; точка зору (тж. poіnt or view); exchange of view s обмін думками; іn my view по-моєму; на мій погляд; to state one’s views m /about/ smth. викласти /висловити/ свою думку /своє розуміння/ про що-н.; pl. погляди, переконання; tо hold extreme views іn polіtіcs дотримувати екстремістських політичних поглядів

5) оцінка, судження, уявлення; the scіentіfіc view of the world науковий світогляд; to take a favourable view of smth. позитивно оцінити что-л.; to take a grave view of smth. строго засудити що-н., різко негативно поставитися до чого-н.; hіs view іs that we are wrong він вважає, що ми неправі

6) ціль, намір; план, припущення, задум; іn view з метою, з наміром; do you have anythіng іn view for tomorrowº які у вас плани на завтраº; he dіd іt wіth a view to /wіth the view of/ savіng trouble він зробив це для того, щоб уникнути неприємностей; the law has two objects іn view закон має дві мети; у надії, з розрахунком; [див. тж. 3]; to have -s on a rіch man’s daughter мати плани щодо багатої нареченої; І have view s on a meal at the next town я розраховую пообідати в найближчому місті

7) перспектива; майбутнє, що передбачається; to muster troops wіth a view to іmmіnent war мобілізувати війська в передбаченні неминучої війни; to keep /to have/ smth. іn view мати що-н. на увазі, розраховувати на що-н.; wіth no view of success ніякої перспективи на успіх; no alteratіons are іn view ніяких змін не передбачається; іn the long view у перспективі, у віддаленому майбутньому; іn the short view з точки зору найближчих результатів; to take the long view виявляти передбачливість /далекоглядність/, піклуватися про майбутнє; to take short views виявляти недалекоглядність, не думати про майбутнє, не загадувати на майбутнє

8) огляд, перегляд, огляд; a prіvate view вернісаж; on view виставлений для огляду; the latest fashіons are now on view зараз демонструються останні моди; at fіrst view з першого погляду; the fіrst view would dіsplease many на перший погляд це багатьом, ймовірно, не сподобається; І should lіke to get a nearer view of іt я хотів би розглянути це ближче; the ruіn іs well worth our view ці руїни варто подивитися; юр. огляд присяжними місця злочину ; the jury had a view or the body присяжні зробили огляд тіла

9) вид, аспект, сторона, план; перспектива; проекція; front view вид попереду; top view вид зверху; спец. вигляд у плані; dіstant view кіно далекий чи віддалений план ( пейзажу); sectіonal view вигляд у розрізі; general view спец. загальний план; perspectіve view спец. вигляд у перспективі, перспектива; close view зображення великим планом; exploded view тривимірне /стереоскопічне/ зображення; зображення якого-н. предмета в розібраному вигляді; he presented quіte a new view of the affaіr он презентував справу в зовсім новому світлі /плані, вигляді, аспекті/; він показав справу з зовсім іншої сторони

10) резюме; огляд; the author gave abrіef view of hіs book автор дав резюме своєї книги; автор коротенько розповів зміст своєї книги

11) військ. огляд; radar view зона огляду радіолокатора; aіr view огляд з повітря; all-round/panoramіc/ view круговий огляд; іn view of через (що-н.); беручи до уваги (що-н.); враховуючи (що-н.), з огляду на (що-н.); у зв’язку з (чим-н.); іn view of recent developments, we do not thіnk thіs step advіsable через останні події /з огляду на останні події/ ми вважаємо цей крок недоцільним; a bіrd’s-eye view (of smth.) а) вид із пташиного польоту /зверху/ (на що-н.); б) поверхневий, неглибокий погляд, уявлення ; a worm’s-eye view детальне, реалістичне уявлення (про що-н.)

1) оглядати, дивитися; to view a house and grounds оглянути будинок та ділянку; to view pіctures розглядати /дивитися/ картини; to view the body юр. зробити огляд тіла; order to view дозвіл на огляд (будинку, ділянки)

2) розглядати у певному світлі, оцінювати, судити; the proposal іs viewed unfavourably пропозиція отримала негативну оцінку; he іs viewed unfavourably його вважають поганою людиною; the subject may be viewed іn dіfferent ways до цього питання можна підходити з різних сторін

3) вивчати, розглядати; to view all sіdes of a questіon розглянути всі аспекти питання, розглянути питання у всіх аспектах

4) бачити; поет. побачити; зріти

5) дивитися (телевізор, кінофільм)

I n

1. погляд, думка, точка зору; судження; pl погляди, переконання

2. намір, мета; задум, план

3. аспект, сторона, вид

4. резюме, огляд, висновок

- common views загальні погляди; погляди, які поділяють обоє партнерів, сторін

- conservative views консервативні погляди, переконання

- differing views відмінні погляди

- diverging views відмінні погляди

- extreme views крайні погляди

- opposite views протилежні погляди

- predominant views переважаючі погляди, переважаюча думка

- progressive views прогресивні/ передові погляди

- reactionary views реакційні погляди/ переконання

- religious views релігійні погляди/ переконання

- scientific view of the world науковий світогляд

- exchange of views обмін думками

- in view з метою, з наміром

- in view of зважаючи на щось, через щось

- in view of recent developments у зв'язку з останніми подіями

- negotiation with a view to an alliance переговори з метою укладення договору

- to advance a view висловити думку/ погляд

- to be in view передбачатися

- to form a clear view of smth. скласти чітке/ ясне уявлення про щось

- to have other views for smth. мати інші плани стосовно чогось

- to have smth. in view мати щось на увазі, розраховувати на щось

- to have views on smth. розраховувати на щось

- to hold extreme views in politics притримуватися крайніх політичних поглядів

- to meet smbd.'s views виконати побажання, задовільнити прохання

- to state one's views on smth. висловити свою думку/ позицію стосовно якогось питання

- to take a correct view of smth. вірно оцінити щось

- to take a different view of smth. по-іншому дивитися на щось, мати свою думку про щось

- to take a favourable view of smth. позитивно оцінити щось

- to take long views проявити передбачливість/ далекоглядність, піклуватися про майбутнє

- to take short views проявити недалекоглядність, не думати про майбутнє, не загадувати з позиції далекого прицілу

- on a long view з позиції далекого прицілу

- on a short view беручи до уваги найближчі/ безпосередні результати

- will this meet your views? чи відповідає це вашим намірам?

- with this in view з цією метою

- with a view to imminent war у зв'язку з неминучістю війни

- with the (a) view of/ to з наміром, з метою

- with a view to preventing (to prevent) a catastrophe щоб відвернути катастрофу

II v розглядати; оцінювати; судити, мати судження

- he views the matter in a different light він інакше дивиться на це

- to view a proposal favourably позитивно оцінити пропозицію

Баумгартен, Александр Йоган (1714, Берлін - 1762) - нім. філософ, який належав до школи Вольфа, теоретик мистецтва. Б. перший виокремив специфічну філософську сферу, назвавши її "естетика". У гносеології Б. розмежовував дві форми пізнання - естетику і логіку. Перша пов'язана з "нижчим", тобто чуттєвим, а друга - з "вищим", тобто інтелектуальним пізнанням. Логіка, досліджуючи судження розуму, має за мету пізнання істини. Естетика ж розглядає судження смаку і пізнає прекрасне. Окреслюючи предмет естетики як самостійний, Б. наголошував на важливості поняття "досконале". В естетиці Б. вирізняв два рівні - теоретичний і практичний. Теоретичний - це рівень дослідження специфіки чуттєвого сприйняття краси дійсності, практичний вивчає проблеми розвитку мистецтва. Б. зробив великий внесок у розвиток філософської термінології, вживав терміни "для себе", "об'єктивний" та ін.

[br]

Осн. тв.: "Метафізика"(1739); "Естетика". У 2 т. (1758).

ДОВЕДЕННЯ, доказ - логічна форма встановлення істинності тієї чи іншої думки на основі знань, істинність яких безсумнівна. В Д. розрізняють тезу - судження, істинність якого треба довести; аргументи - судження, за допомогою яких доводять істинність тези; демонстрацію - спосіб логічного виведення тези з аргументів. Д. поділяють на прямі й непрямі. В прямих Д. аргументи безпосередньо підтверджують істинність тези; в непрямих Д. істинність тези встановлюють доведенням помилковості супротивного твердження - антитези. Типовим різновидом цього Д. є "доведення від супротивного". Коли в Д. метою є доказ істинності тези, то це Д. є захистом; коли ж доводиться хибність чи сумнівність думки, то таке Д. є спростуванням. Теза, аргументи і демонстрація підлягають певним правилам (див. правила доведення). При порушенні правил у ході Д. виникають логічні помилки. Д. нерозривно пов'язане з практикою як основою пізнання і критерієм істини. Структура Д. склалася внаслідок відображення у мисленні певних сторін і відношень між предметами та багаторазового повторення цих відношень у практичній діяльності людини. Сучасна логіка формалізує процеси Д., надаючи їм чіткої і послідовної форми.

ЕСТЕТИКА ( від грецьк. αίσυητιυόζ - здатний відчувати) - загальна характеристика певної сфери пізнання ("нижчої теорії пізнання" у порівнянні з логікою) (Баумгартен). Це визначило в подальшому долю Е. порівняно із "філософією мистецтва", яка мала попередню багатовікову історію. Кант ("Критика здатності судження") сформулював принцип автономії Е. та мистецтва, показавши, що його не можна зводити до чуттєвоприємного, утилітарно-доцільного та раціонально-дискурсивного. Доцільність Е. міститься не в самих речах та їхніх об'єктивних властивостях, а у відношенні їх до суб'єкта та його здібностей, в почутті задоволення, обумовленому вільною грою розуму та уяви при безпосередньому спогляданні речей. У європейській традиції Е. остаточно визначилась як галузь філософського знання, виробленого нім. класичною філософією В. ирішальним поштовхом до розвитку Е. послужила кантівська ідея "незацікавленості судження смаку". Кантівські ідеї автономії естетичного і розуміння його як ланки між емпіричною необхідністю та моральною свободою були розвинуті Шиллером ("Листи про естетичне виховання") у тлумаченні Е. як самостійної сфери "гри" та "видимості", як образу, що поєднує форму і матерію, чуттєвість і духовність людини. Якщо Кант ще залишається на позиції Баумгартена і називає Е. наукою про "правила чуттєвості взагалі", то Гегель ототожнює Е. з "філософією мистецтва", оскільки її предметом є "царство прекрасного", або художня творчість. У зв'язку з цим категорія Е. не знаходить у Гегеля безпосередньої розробки, хоч категорія "прекрасного" як "чуттєвого явлення ідеї", як єдності ідеї та її індивідуального втілення в дійсності певною мірою є також характеристикою Е. в сфері мистецтва. З розвитком позитивізму проблеми "філософії мистецтва" залишаються поза увагою естетиків, які намагаються пояснити естетичні феномени з огляду на емпіричні дослідження та дані конкретних наук З. відси бере свій початок проблема розмежування та визначення своєрідності "художнього" та Е., естетичної діяльності і мистецтва тощо. Водночас набувають поширення соціологічні (Спенсер, Конпг), психофізіологічні (Фехнер), психологічні (Ліппс), культурологічні (Тейлор) дослідження феноменів Е. як таких, що вийшли за межі мистецтва і ототожнюються з усією сферою культури. З кін. XIX ст., особливо під впливом неокантіанської школи філософії, що запровадила ціннісне розуміння естетичного, ідей Кассирєра про символічну природу культури та мистецтва, принципової спорідненості естетичної і міфологічної свідомості в герменевтиці Гадамера на нових засадах сформувалось уявлення про всезагальність Е. як ціннісної експресивної форми, властивої людській культурі в цілому. Іншим шляхом до обґрунтування всезагальності Е. йшов марксизм, який пов'язував Е. із практичною діяльністю людини, через дослідження загальних закономірностей практично-духовного освоєння людиною дійсності, яка робить спроможним естетичне відношення і сприйняття. Марксистське уявлення про всезагальність Е. знайшло свій розвиток у критиці репресивної тотальності й афірмативного мистецтва Адорно, а також запропонованій Бодріяром концепції "трансестетики". Наголошення всезагальності у марксистській Е. суголосне апології сакрального теургічного призначення естетичного у рос. релігійній філософії (Флоренський, Федоров). Проблеми співвідношення Е. та раціонального, Е. та етичного, Е. та утилітарного, Е. та художнього залишаються актуальними теоретичними проблемами сучасної Е.

КОНКРЕТНІСТЬ ІСТИНИ - залежність істини від певних умов і обставин, простору і часу. Проблема К.і. виникає внаслідок того, що істина як ідеальне утворення має загальний і тому абстрактний характер, дійсність же завжди конкретна (див. абстрактне і конкретне). Цим покладається невідповідність між ними, що негативно впливає на всю діяльність людини. К.і. має три основних аспекти - теоретичний, практичний і логічний. 1) Теоретичний, або пізнавальний, стосується двох способів функціонування істини - її походження і застосування для пізнання нових об'єктів чи вирішення теоретичних завдань. Знання має характер істини, якщо воно виникає на певній об'єктивній основі і в своєму подальшому розвитку не пориває з нею С. формовані знання стають знаряддями його поширення і розвитку. Для цього треба мати уміння вибирати для даної конкретної ситуації єдино адекватні поняття, образи, правила і підводити під них об'єкти чи вирішувати задачу. Таке застосування абстрактного до конкретного Кант називав здатністю судження В. она - відмітна риса природного розуму, навчити їй не можна, на відміну від власне теоретичних знань. Як вміння вона виробляється прикладами і діяльністю З. датність судження - це мистецтво, хист до вибору адекватних ідей або їх створення для ще не пізнаних явищ. 2) К.і. в практичному плані - це адекватність ідеальних засобів для потрібної людині зміни речей, явищ та процесів. Уміння застосовувати такі засоби дається теж прикладами та практичною діяльністю. 3) В діалектичній логіці К.і. досягається методом сходження від абстрактного до конкретного. Таке сходження є одночасно рухом в середині самої думки і її наближенням до конкретної дійсності.

I НОРМА (лат. norma - правило, взірець, міра, закон, що походить від давньогрецьк. і означає висок, масштаб, правило) - як термін вперше застосовується в будівельній справі - "справедливість косинця". В такий спосіб потрактоване поняття "norma" було поширене також і на сферу духовно-практичної діяльності людини, зокрема, морально-етичних стосунків. Цицерон у філософії права застосував поняття "norma" поряд з поняттям "regula", витлумачуючи "закон" за допомогою метафорики, запозиченої із будівельної справи, тобто як "масштаб права чи безправ'я". Тлумачення Н. чи закону мають як прескриптивний, так і дескриптивний характер, що віддзеркалює не тільки те, що має бути, а й те, що є, підґрунтя чого міститься у природі, бутті. Поняття "Н." - як правила, взірця, стандарту - визначає такий рівень взаємних очікувань, що постає у своєму узагальненому вигляді. Тут Н. є суспільно усталеною; за словами Парсонса, вона є "генералізованим визначенням очікування". Н. утворюють систему, яка складається із таких видів: а) категоричні Н., значущість яких є абсолютною (якщо навіть вони не завжди і не скрізь реалізуються); б) імплікативні Н., значущість яких залежить від рамок історичних умов; в) консенсуальні Н., значущість яких установлюється лише шляхом розумного (демократичного) рішення, а зміст рішення формується на підставі доброї волі учасників (Гесле). Завдяки Н. вимоги та установлення суспільства, соціальних груп трансформуються в еталони, моделі, стандарти модального та обов'язкового в поведінці представників цих груп, виконуючи мотиваційну, орієнтаційну та інтегративну функції.

[br]

II НОРМА у філософії науки - органічна частина оцінки, що співвіднесена з тим відтинком шкали, на якій розміщується стереотипне уявлення про об'єкт з відповідною ознакою. Проте це не означає, що Н. знаходиться посередині шкали; вона може бути орієнтована й на крайні відтинки шкали оцінок. Емпірична верифікація істинності оціночних висловлювань неможлива без знання стандартних ознак стереотипів. Оцінка завжди за кожною ознакою стереотипу передбачає її відповідність Н. Якби цього не було, оціночні висловлювання не могли б виконувати свою основну функцію - забезпечувати комунікативні зв'язки О. ціночні стереотипи включають як нормативні набори ознак предметів (об'єктивні фактори оцінки), так і певні уявлення суб'єкта оцінки про їх місце у ціннісній картині світу (суб'єктивні фактори). Характер стереотипу, а отже й Н., суттєво залежить від об'єкта оцінки і відбивається у семантиці відповідних значень. Зсув у значенні слова зі зміною денотата змінює всю структуру нормативних стандартів стереотипу. Нормативні судження та поняття можуть бути об'єктом логічного дослідження. Дослідження логічних властивостей Н., зв'язків Н. і оцінки необхідне для розв'язання питання про місце і роль Н. у науковому пізнанні, в обґрунтуванні знання. Логіка Н. (див. логіка нормативна) формулює критерії раціонального судження в сфері норм та раціональну основу для дії З. гідно з принципом деонтичної повноти, нормативним кодексом повинні бути охоплені всі людські дії. До засадничих принципів у розвитку логіки Н. відноситься встановлення відмінностей між фактичним твердженням, з одного боку, та нормативними й оціночними твердженнями - з іншого, а також доведення самої можливості логічного переходу від суджень зі зв'язкою "є" до суджень зі зв'язкою "повинен" (неможливість такого переходу відстоювали Г'юм, Поппер, Пуанкаре та ін.). Обернення цінностей на Н. є повсякденною практикою людського буття. Через ціннісно-нормативні системи знаходять свій остаточний вияв смислові структури людської культури.

Пірс, Чарлз Сандерс (1839, Кембридж - 1914) - амер. філософ, логік, природознавець; засновник прагматизму. Визначальне місце у філософському вченні П. посідає проблематика наукового методу, який дозволяє отримати знання про "справжній" стан речей, про "реальність", з якою мають узгоджуватися людські поняття і судження. На думку П., запропонований ним прагматичний метод не є ані метафізичною доктриною, ані спробою визначити будь-яку істину про предмет. Його ефективність вбачається у поєднанні філософських і власне наукових (математика, логіка) засобів дослідження. Центральний пункт епістемологічної системи П. становить концепція пізнавального процесу - перетворення "сумнівного уявлення" про речі і пов'язаної з ним проблематичної ситуації на "вірування", тобто на визнанні знання. Істина, за П., є узгодженням абстрактного твердження з ідеальною межею, до якої можуть привести судження вчених унаслідок нескінченних досліджень. Епістемологія П. - органічна частина його прагматичного методу: поняття про об'єкт забезпечується розглядом всіх практичних наслідків, що випливають із дій з цим об'єктом. Крім того, прагматичний аспект епістемології П. охоплював специфічне розуміння впливу персональної людської ситуації на перебіг та результати наукового дослідження (див. фаллібілізм). Т. зв. "принцип Пірса", який наголошує на "включенні розуму" у практичну діяльність - кредо прагматизму, що зумовлює синтетичність прагматистської установки, її гнучку праксеологічність. Першоосновою буття як такого, згідно з П., виступає "Космічна Свідомість", яка еволюційним способом реалізує свої інтенції ("персоніфікується") у певній "досконалій, раціональній і симетричній системі", у надрах якої у нескінченно віддаленому майбутньому має відбутися "кристалізація свідомості". Сформульовані П. концепти у галузі методології науки, логіки, семіотики, соціогуманітарного знання зумовили подальшу розробку проблематики прагматизму у XX ст. (неопрагматизм), стимулювали теоретичні ініціативи філософів (Патнем, Девідсон, Реслер, Рорті), які багато у чому повертаються до первісної трактовки прагматизму як широкої доктрини, яка має не лише методологічне, а й світоглядне, соціальне значення.

[br]

Осн. тв.: "Зібрання статей". Т. 1 - 6 (1931 - 1935), Т. 7 - 8 (1958); "Листи до леді Велбі" (1953).

ПОДВІЙНОГО ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЗАКОН - закон формальної логіки, за яким операція заперечення, двічі послідовно застосована до якогось судження, дає вихідне судження. Отже, подвійне заперечення рівнозначне ствердженню. Цей закон застосовують у двозначній логіці. В багатозначній логіці П. з. з. має дещо інший зміст, а в інтуїціоністській логіці не є логічним законом.