Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(своє+значення)

  • 81 take

    I [teik] n
    1) захоплення, взяття; одержання; шахм. узяття ( фігури)
    2) cл. виторг, бариші; збір ( театральний); получка

    great take of fish — великий улов риби; видобуток ( на полюванні)

    4) оренда ( землі); орендована ділянка
    5) популярна пісенька, п'єса
    6) мeд.; cпeц. гарне щеплення, що прийнялося,
    7) пoлiгp. "урок" складача
    8) кiнo знятий кадр, кінокадр, дубль
    9) мeд. пересадка ( шкіри)
    ••

    give and take — взаємні поступки, компроміс; обмін люб'язностями; обмін жартами, підколками, пікіровка

    on the take — корисливий, продажний

    II [teik] v
    (took; taken)
    1) брати; схопити

    to take a pencil [a sheet of paper, a spade] — взяти олівець [лист паперу, лопату]

    to take smth in one's hand — узяти що-н. у руку

    to take smb 's hand, to take smb by the hand — узяти кого-н. за руку

    to take smb in one's arms — брати кого-н. на руки; обіймати кого-н.

    to take smb 's arm — узяти кого-н. під руку

    to take smth in one's arms — узяти що-н. у руки; схопити що-н. руками

    to take smb to one's arms /to one's breast/ — обіймати кого-н., притискати кого-н. до грудей

    to take smb by the shoulders — узяти /схопити/ кого-н. за плечі

    to take smb by the throat — узяти /схопити/ кого-н. за горло

    to take smth between one's finger and thumb — узяти що-н. двома пальцями

    to take smth (up) with a pair of tongs — взяти що-н. щипцями

    take a sheet of paper from /out of/ the drawer — візьми лист паперу із шухляди столу

    take your bag off the table — зніміть /заберіть, візьміть/ сумку зі столу

    take this table out or the room — заберіть /винесіть/ цей стіл з кімнати

    2) захоплювати; опановувати, завойовувати

    to take a fortress [a town] (by storm) — брати фортецю [місто]( штурмом)

    to take prisoners — захоплювати /брати/ полонених

    he was taken in the street — його взяли /заарештували/ на вулиці; ловити

    a rabbit taken in a trap — заєць, що потрапив в капкан

    to take smb in the act — застати кого-н. на місці злочину

    to take smb by surprise /off his guard, unawares/ — захопити /застигнути/ кого-н. зненацька

    to take smb at his word — піймати кого-н. на слові; оволодіти ( жінкою), брати ( жінку); нести, зводити в могилу

    pneumonia took him — запалення легень звело його в могилу, він помер від запалення легенів

    3) привласнювати, брати ( без дозволу)

    who has taken my pen — є хто взяв мою ручкує

    he takes whatever he can lay his hands onвін користається ( усім), чим тільки може, він бере усе, що під руку потрапить

    he is always taking other people's ideas — він завжди використовує /привласнює собі/ чужі ідеї; ( from) відбирати, забирати

    they took his dog from him — вони в нього забрали /відібрали/ собаку

    his clothes were taken from him — у нього відібрали одяг

    4) користатися; одержувати; здобувати

    to take a taxi — брати таксі [див. ІІ 2]

    to take one's part — взяти свою частину /частку/ [порівн ІІІ a]

    to take a quotation from Shakespeare [from a book] — скористатися цитатою із Шекспіра [із книги], взяти цитату із Шекспіра [із книги]

    when are you taking your holiday — є коли ти йдеш у відпусткує; відпочивати

    I am taking a holiday today — я сьогодні відпочиваю /не працюю/; сьогодні в мене вільний день; вибирати

    to take any means to do smth — використовувати будь-які засоби, щоб зробити що-н.

    which route shall you take — є якою дорогою ви підете /поїдете/?; she is old enough to take her own way вона досить доросла, щоб сама вибрати свій власний шлях

    you will take 2 lbs. — купиш /візьмеш/ два фунти (чого-н.)

    I shall take it for $3 — я візьму /куплю/ це за три долари; вигравати; брати, бити

    to take a bishop — узяти /побити/ слона ( у шахах)

    he took little by that move — цей хід /крок/ мало допоміг /мало що дав/ йому; юp. вступати у володіння, успадковувати

    5) діставати, добувати

    to take the crop — забирати /збирати/ врожай; стягувати, збирати; домагатися сплати

    to take contributions to the Red Cross — збирати пожертвування на користь Червоного Хреста; одержувати, заробляти

    6) приймати (що-н.); погоджуватися (на що-н.)

    to take an offer [presents] — приймати пропозицію [подарунки]

    how much less will you take — є на скільки ви зменшите ціну?, скільки ви уступитеє

    take what he offers you — візьми /прийми/ те, що він тобі пропонує

    I'll take it — добре, я згодний

    I will take no denial — відмовлення я не прийму; не здумайте відмовлятися

    to take smb 's orders — слухатися кого-н., підкорятися кому-н.

    I am not taking orders from you — я вам не підкоряюся, я не буду виконувати ваші накази; = ви мені не укажчик

    to take a wager /a bet/ — йти на парі

    to take a dare /a, challenge/ — приймати виклик; одержувати

    take that (and that)! — на тобі!, ось тобі!

    7) сприймати, реагувати
    to take smth coolly [lightly] — ставитися до чого-н. спокійно /холоднокровно/ [несерйозно /безтурботно/]; to take smth
    to heart — приймати що-н. ( близько) до серця
    I can't take him [his words]seriously — я не можу приймати його [його слова]усерйоз, я не можу серйозно ставитися до нього [до його слів]
    he took the joke in earnest — він не зрозумів жарти, він сприйняв жарт всерйоз
    take it easy! — не хвилюйся!; дивися на речі простіше!; не перестарайся!
    to take things as they are /as one finds them, as they come/ — приймати речі такими, які вони є
    to take smth amiss /ill, in bad part/ — ображатися на що-н.
    you must not take it ill of him — ви не повинні сердитися на нього; він не хотів вас скривдити
    to take kindly to smb — дружньо /тепло/ поставитися до кого-н., to take smth
    kindly — доброзичливо поставитися до чого-н.
    I should take it kindly if you would answer my letter — я буду вам дуже вдячний, якщо ви відповісте на мій лист
    8) розуміти; тлумачити

    I take your meaning — я вас розумію, я розумію, що ви хочете сказати

    I [don't] take you — icт. я вас [не]розумію, я [не]розумію, що ви хочете сказати

    to take smb in the wrong way — неправильно зрозуміти кого-н.

    your words may be taken in a bad sense — ваші слова можна витлумачити дурно /перекручено/; думати, вважати; укладатися

    to take the news to be true /as true/ — вважати це зведення вірними /відповідними дійсності/; what time do you take it to be є як ви думаєте /як по-вашому/, котра зараз годинає

    I take it that we are to wait here [to come early] — треба думати /я так розумію/, що ми повинні чекати тут [прийти рано]

    let us take it that it is so — припустимо, що це так; вірити; вважати щирим

    (you may) take it from me that he means what he says — повірте мені, він не жартує /до того, що він говорить, треба віднестися серйозно/

    take it from me!, take my word for it — можете мені повірити; от я-ось знаю!, можете не сумніватися!

    we must take It at that — нічого не поробиш, приходиться вірити

    9) охоплювати, опановувати

    his conscience takes him when he is sober — коли він тверезий, його мучать каяття совісті

    what has taken the boy — є що найшло на хлопчикає

    he was taken with a fit of coughing [of laughter] — на нього напав приступ кашлю [сміху]

    to be taken ill /bad/ — занедужати

    10) захоплювати, захоплюватися; подобатися

    to take smb 's fancy — вразити чиюсь уяву

    the story took my fancy — розповідь вразила мою уяву; сподобатися

    he was very much taken with the idea — він дуже захопився цією думкою; мати успіх, ставати популярним ( take on)

    11) записувати, реєструвати, протоколювати

    to take dictation — писати під диктування; писати диктант

    12) знімати, фотографувати

    to take a photograph of a tower — сфотографувати вежу, зробити знімок вежі

    he liked to take animals — він любив фотографувати /знімати/ тварин; виходити на фотографії

    he does not take well, he takes badly — він погано виходить на фотографії; він нефотогенічний

    take the French Revolution — візьміть /візьмемо/ ( наприклад) Французьку революцію

    the typewriter takes large sizes of paperу цю ( друкарську) машинку входить папір великого формату

    15) вимагати; віднімати

    it takes time, means and skill — на це потрібно час, засоби е уміння

    it took him three years to write the book — йому треба буде три роки, щоб написати книгу

    this trip will take a lot of money — на цю поїздку піде /буде потрібно/ багато грошей

    it took four men to hold nim — треба буде чотири чоловіки, щоб його утримати

    it would take volumes to relate — потрібні томи, щоб це розповісти

    it takes a lot of doing — це зробити досить важко, це не так-то просто зробити

    it took some finding [explaining] — це було важко знайти /розшукати/ [пояснити]; he has everything it takes to be a pilot y нього є всі ( необхідні) якості ( для того), щоб стати льотчиком

    she's got what it takes — вона дуже приваблива, вона подобається чоловікам; вимагати, бідувати

    wait for me, it won't take long — почекай мене, я незабаром звільнюся

    he took three years to write /in writing/ the book — йому треба буде три роки, щоб написати книгу; вимагати ( граматичної форми)

    a plural noun takesa plural verb — іменник у множині вимагає дієслова /уживається з дієсловом/ у множині

    16) (in, on) чіплятися (за що-н.); застрявати, заплутуватися (у чому-н.); the anchor took in the seaweed якір заплутався у водоростях
    17) женитися; виходити заміж

    she wouldn't take him — вона не хотіла виходити за нього заміж, вона йому завзято відмовляла

    he took to wife Jane Smithicт. він взяв у дружини Джейн Смит

    18) с.-х. приймати

    the cow [the mare]took the bull [the stallion] — корова [кобила]прийняла бика [жеребця]

    before the graft has taken — доти, доки щеплення не прийнялося

    the flower took at once — квітка відразу прийнялася; діяти; прийматися

    the vaccination did not take — віспа не прищепилася /не прийнялася/: the medicine seems to be taking ліки, здається, подіяли; триматися, закріплюватися, залишатися

    20) починатися, розходитися, набирати силу
    21) aмep. схоплюватися, замерзати

    the pond has taken — ставок змерзнув; тex. твердіти, схоплюватися

    22) ставати, робитися

    to take sick — занедужати; приболіти

    23) приймати (їжу, ліки)

    to take an early breakfast [dinner] — рано поснідати [пообідати]

    to take snuff — нюхати тютюн; клювати ( про рибу)

    24) їздити (на автобусі, таксі) [див. І 4,]
    25) знімати, орендувати ( приміщення); наймати, запрошувати ( робітників)

    he has been taken into the air Ministry — його взяли /прийняли на роботу/ у міністерство авіації; брати (постояльців, учнів)

    26) виписувати або регулярно купувати ( газети); підписуватися ( на газету)
    27) приймати (керівництво, обов'язки); нести ( відповідальність); взяти на себе (відповідальність, керівництво) to take command прийняти командування

    to take the consequences — відповідати за наслідки; вступати ( у посаду)

    to take the crown — вступати на престол; отримувати ( ступінь)

    to take holy orders — прийняти духовний сан, стати священиком

    to take a front seat — сідати попереду [порівн. *]

    take a seat! — сідайте! 7. притримуватися ( курсу), рухатися ( у якомусь напрямку)

    29) займати ( позицію); дотримувати (думки, точки зору)

    to take a strong stand — рішуче наполягати на своєму, завзято відстоювати свою точку зору

    to take a practical view of the situation — дивитися на справу /ситуацію/ практично /із практичної точки зору/; тверезо дивитися на ситуацію

    30) здобувати, приймати (вигляд, форму, значення); одержувати, успадковувати (ім'я, назва)
    31) побороти, справитися ( з перешкодою); взяти ( висоту); вигравати, перемагати, брати верх ( у спортивному змаганні)

    to take the game — перемогти у грі; вигравати, завойовувати, брати ( приз); займати ( певне місце)

    to take (the) first prize — завоювати /одержати/ першу премію; вразити ( ворота у крикеті)

    32) ( into) утаємничити, відкрити (таємницю, секрет)

    to take smb into one's confidence — довіритися кому-н.; поділитися з кимсь; приймати ( до уваги)

    to take smth into account /into consideration/ — прийняти щось до уваги, врахувати щось

    33) вивчати (предмет, ремесло); вести, проводити ( заняття)

    to take the evening serviceцepк. служити вечерню

    34) визначати (розмір, відстань); знімати ( показання приладів); вимірювати ( температуру) to take bearings орієнтуватися; з'ясовувати обстановку; пеленгувати
    35) носити, мати розмір( ноги)
    36) зазнавати (покарання, втрати)
    37) витримувати, переносити (неприємності, удари); ( takeit) cл. виносити, терпіти

    (takeit)cпopт. тримати ( удар); витримувати (фізичні навантаження; про балку)

    38) занедужати; заразитися ( хворобою)
    39) піддаватися (обробці, фарбуавнню)
    40) вбирати, поглинати ( рідину)
    41) cпopт. приймати (подачу, м'яч)
    42) to take to a place направлятися кудись

    to take to the field — направитися в поле; вийти в поле [порівн. *]

    he took to the road again — він знову вийшов /повернувся/ на дорогу [див. 4,;]

    to take across smth — перетинати щось, йти через щось

    it [smth] takes somewhereдiaл. йти, текти у якомусь напрямку (про дорогу, річку)

    43)

    to take smb; smth to a place, to smb — доправити, відносити, відводити, відвозити когось, щось кудись, до когось

    to take the news — повідомити новину; приводити когось кудись

    what took you to the city today — є що привело вас сьогодні в місто?; брати когось, щось ( із собою) кудись; виводити, приводити когось кудись ( про дорогу)

    44) to take smb for smth виводити когось ( на прогулянку) [див. *]
    45) to take to smth захопитися чимсь ( вином)

    to take to bad habits — надбати дурні звички; виявляти інтерес, симпатію до чогось

    to take to tennis — захопитися тенісом; звикати, пристосовуватися до чогось

    to take to changes — звикнути до змін; звертатися, вдаватися до чогось

    to take to one's bed — злягти, занедужати

    47) to take to smb полюбити когось, відчути до когось симпатію; to take against smb виступати проти когось
    48) to take after smb походити на когось; бути схожим на когось; наслідувати когось ( у поведінці думках)
    49) to take smb; smth for smb; smth приймати когось, щось за когось, щось

    do you take me for a fool — є ви приймаєте мене за дурня?; to take smb; smth to be smb; smth вважати когось, щось комсь, чимсь, приймати когось, щось за когось, щось

    50) to take smth; smb off smth; smb знімати щось з чогось

    to take the saucepan off the fire [the lid off the pan] — зняти каструлю з вогню [кришку з каструлі]; знімати, віднімати щось від чогось

    to take 3 shillings off the price — знизити ціну на на три шилінги; запозичити щось (манери, зачіску) у когось, наслідувати, копіювати; пародіювати, передражнювати; відволікати щось, когось від чогось, когось

    to take smb 's attention (mind) off smthвідвернути чиюсь увагу ( думки) від чогось

    51) рятувати щось, когось від чогось, когось

    to take the responsibility [the blame]off smb — зняти з когось відповідальність [провину]; відстороняти когось від чогось

    to take smb off the job — відсторонити когось від роботи

    52) викреслювати, вилучати когось з чогось ( зі списку)
    54) to take smth from smth віднімати щось від чогось; to take from smth знижувати, послабляти

    to take from the value of smth — знижувати цінність, вартість чогось

    55) to take smth out of smth виносити щось звідкись; виймати щось звідкись ( руки з кишень); відволікати, розважати когось; усувати когось

    to take smb out of one's way — усунути когось ( зі свого шляху)

    56) to take smb through smth змусити когось зробити щось

    to take smb through a book — змусити когось прочитати книгу; змусити когось пройти через щось (муки, випробування)

    57) to take smth; smb down smth вести щось, когось униз по чомусь. (по річці, дорозі)
    58) to take smth up to smth доводити щось до певного часу
    59) to take smb over some place водити когось, показувати комусь щось (звичн.. приміщення)
    60) to take smb on /in, across, over / smth попадати комусь по якомусь місці, вдарити когось по чомусь
    61) to take upon oneself to do smth братися за щось, брати на себе виконання чогось ІІІ А звичн. у сполученні з наступним віддієслівним іменником виражає одиничний акт або короткочасну дію, що відповідає значенню іменника

    to take a walk — погуляти; прогулятися, пройтися

    to take a turn — повернути; прогулятися; проїхатися

    to take a run — розбігтися [порівн. *]

    to take a jump /a leap/ — стрибнути

    to take a leakcл. помочитися

    to take a look /a glance/ — глянути

    just take a look at that(ти) тільки глянь на це

    to take a risk /a chance/ — ризикнути

    to take (a) breath — вдихнути; перевести подих

    to take (one's) leave — прощатися, іти

    to take an oath — дати клятву, заприсягтися

    62) вiйcьк. приймати присягу; звичн. у сполученні з іменником виражає дію, що носить загальний характер

    to take action — діяти, вжити заходів юp. порушувати судову справу

    to take effectподіяти ( ліки) набрати сили; набути чинності ( про закон)

    to take place — траплятися, відбуватися

    to take part — брати участь, приймати участь [порівн. І 4,]

    to take root — пустити корені, укоренитися

    to take holdсхопити ( за руку) опановувати; оволодіти, захопити ( про почуття)

    to take possession — стати власником, вступити у володіння; опанувати, захопити

    to take aim /sight/ — прицілюватися

    to take counsel — радити; радитися

    to take advice — радитися, консультуватися; дотримуватися поради

    to take account — брати до уваги, враховувати

    to take interest — цікавитися, виявляти інтерес; захоплюватися ( чимось)

    to take pleasure /delight/ — знаходити задоволення

    to take pity — виявляти жалість /милосердя/; to take trouble намагатися, докладати зусиль

    to take comfort — заспокоїтися, утішитися

    to take courage /heart/ — мужатися; піднестися духом; підбадьоритися; не сумувати

    take courage! — мужайся!, не бійся!

    to take cover — сховатися; ховатися

    to take refuge /shelter/ — укритися, знайти притулок

    to take warning — остерігатися; зважати на попередження

    to take notice — зауважувати; звертати ( свою) увагу

    to take heed — звертати увагу; зауважувати; бути обережним, дотримувати обережності

    to take care of smb; smth — дивитися, доглядати за кимсь, чимось піклуватися про когось, щось

    to take a liking /a fancy/ to smbполюбити когось

    to take the saluteвiйcьк. відповідати на складання честі; приймати парад

    take andaмep.; дiaл. взяти

    I'll take and bounce a rock on your head от — візьму, трісну тебе каменем по голові

    to take a drop — випити, підвипити

    to take (a drop /a glass/) too much — випити зайвого

    to take the chair — зайняти місце голови, головувати; відкрити засідання [порівн. ІІ А 6]

    to take the veil — облачитися в одяг черниці; піти в монастир

    to take the floor — виступати, брати слово

    to take for granted — вважати таким, не потребуючих доказів/; приймати на віру

    to take too much for granted — бути занадто самовпевненим; дозволяти собі занадто багато

    to take smth to pieces — розібрати щось

    take it or leave it — на ваш розсуд; як хочете, як завгодно

    to take a turn for the better, to take a favourable turn — змінитися на краще, піти на лад

    to take a turn for the worse — змінитися на гірше, погіршитися

    to take stock, (of smth; smb) — [див. stock I]

    to take it out of smb — стомлювати, позбавляти сил когось помститися комусь

    to take smb 's measure — знімати мірку з когось; придивлятися до когось; визначати чийсь характер; розпізнати /розкусити/ когось

    to take sides — приєднатися /примкнути/ до тієї чи іншої сторони

    to take smb 's side /part/, to take sides /part/ with smb — стати на /прийняти/ чиюсь сторону

    to take to one's heels — втекти, пуститися навтьоки

    to take one's nook — змотати вудки, дати тягу

    to take it on the lamaмep.; cл. змиватися, ховатися

    to take the cake /the biscuit, the bun/ — зайняти /вийти на/ перше місце; отримати приз

    it takes the cake! — це перевершує все, далі йти нікуди!

    to take off one's hat to smb — захоплюватися кимсь, схилятися перед кимсь, знімати капелюх перед кимсь

    to take a back seat — відійти на задній план, стушуватися; займати скромне положення; [порівн. ІІ А 6]

    to take a run at smth — спробувати зайнятися чимось [порівн. ІІІ А]

    to take- a shot /a swing/ at smth /at doing smth / — спробувати /ризикнути/ зробити щось [порівн. ІІІ А]

    to take liberties with smb — дозволяти собі вольності стосовно когось; бути недозволено фамільярним з кем-л

    to take one's hair down — розійтися щосили, розбушуватися

    to take smb for a ride — кінчити /прибити/ когось [див. ІІ Б 3]

    to take the starch /the frills/ out of smbaмep. збити пиху з когось, осадити когось

    to take smth with a grain of salt — відноситися до чогось скептично /недовірливо, критично/; to take the bit between the /one's/ teeth піти напролом

    to take to earth — полюв. іти в нору; сховатися, причаїтися

    to take a load from /off/ smb 's mind — зняти камінь з душі в когось

    to take a load from /off/ one's feet — сісти

    to take a leaf out of smb 's book — дотримуватись чийогось прикладу, наслідувати когось

    to take a rise out of smbдив. rise 115; to take in hand взяти в руки, прибрати до рук; взяти у свої руки; узятися, братися ( за щось)

    to take smb to task — див

    task I *; to take smb off his feet — викликати чийсь захват; вразити / потрясти/ когось [порівн. ІІ Б 8]

    64)

    to take smb out of his way — доставляти комусь зайві турботи

    to take one's courage in both hands — набратися хоробрості, зібратися з духом

    to take exception to smth — заперечувати /протестувати/ проти чогось

    to take a /one's/ call, to take the curtain — миcт. виходити на оплески

    to take the fieldвiйcьк. починати бойові дії; виступати в похід; вийти на поле ( про футбольну команду); to take out of action — вiйcьк. виводити з бою

    take your time!не поспішай(те)!, to take time by the forelock див

    time I O. the devil take him! — чорт би його забрав!

    English-Ukrainian dictionary > take

  • 82 transfer

    I n
    1) перенос, перенесення; переміщення

    transfer of fire — війс. перенос вогню transfer of radioactivity перенос радіоактивних речовин

    energy [heat] transfer — перенос /передача/ енергиї [тепла]

    transfer of population — переміщення населення; перенос ( знань з однієї галузі в іншу)

    transfer of trainingзастосування ( придбаних знань) в іншій області; перехід

    transfer to the reserve — війск. переведення до запасу; той, хто переводиться

    technology transferпередача технології (країнам, що розвиваються)

    transfer of control — передача управління; команда переходу

    information /data/ transfer — передача інформації

    the transfer of a case to another court — передача справи до іншого суду; предмет передачі; юp. поступка, передача (майна, право); цесія

    transfer of authority — передача прав /повноважень/; transfer of ownership передача права власності

    transfer of stockaмep. передача акцій; передача облігацій /фондів/; transfer deed акт про передачу; трансферт; документ про передачу, документ про переведення цінного паперу від однієї особи на іншу

    4) aмep. переказ ( грошових сум); перерахування ( сум)

    cable /telegraphic/ [mail] transfer — телеграфний [поштовий]переказ

    5) aмep. пересадковий пункт, пункт пересадки; пересадка ( на залізниці)

    transfer passengers — транзитні пасажири; пересадковий квиток

    may I have a transfer, please — є дайте мені, будь ласка, транзитний квиток; перевезення вантажів ( з одного складу на іншій); пором

    7) pl переводні картинки
    8) пoлiгp. дзеркальне відтиснення
    10) тex. перемикання
    II v
    1) переносити, переміщати; переставляти; перекладати: перевозити

    to transfer one's affections to a new object — переносити свої відчуття на інший предмет /-у особу/; to transfer fire війск. переносити вогонь

    2) переводити (по службі, роботі, навчанню)

    to transfer smb to another department — перевести кого-н. до іншого відділу

    thee he is just transferred to some other job — тоді його просто переводять на яку-небудь іншу роботу; переходити, переводитися ( з однієї роботи на іншу)

    to transfer motion from one wheel to another — передавати рух з одного колеса на інше; юp. передавати, поступатися ( майном)

    to transfer a right to smb — передати кому-н. своє право (на що-н.); переказувати ( гроші); перераховувати ( суми)

    4) робити пересадку, пересідати ( з одного транспортного засобу на інший)
    5) ( into) перетворювати; перетворювати
    6) переводити малюнок на іншу поверхню, особ. наносити малюнок на літографський камінь

    English-Ukrainian dictionary > transfer

  • 83 with

    I n, v
    [wip] = withe; n; v
    II [wip] prep

    to work (together) with smbпрацювати ( разом) з ким-н.

    to go with the times — йти в ногу з часом; не відставати від часу

    your name was mentioned with others — серед інших імен було згадано, ваше

    side by side with smb — поруч /бік о бік/ з ким-н.

    he fought with the navy — він бився в рядах ВМС; взаємовідносини з

    with each other /one another/ — один з одним

    to talk with smb — розмовляти з ким-н.

    to make friends with smb — потоваришувати з ким-н.

    to be at odds with smb — не ладити /бути в поганих відносинах/ з ким-н.

    to mix with smb — спілкуватися з ким-н.; приєднання, зв'язок з

    the rent is five guineas a week with attendance — оплата за квартиру з послугами п'ять гіней на тиждень; перебування в домі у кого-н. у

    to stay with one's parents — жити у батьків; залишати кого-н. під чию-н. опіку у

    leave your key with the hotel clerk — залиште ключ у портьє; робота де-н. або у кого-н. в, у

    he worked with the firm for five years — він працював в цій фірмі п'ять років; змішування, поєднання, додавання (разом) з

    2) вказує на знаряддя, інструмент або спосіб виконання дії; передається оруд. відмінком

    to take smth with both hands — взяти що-н. обома руками; засіб на, за; передається оруд. відмінком

    to buy smth with money — купити що-н. за гроші

    to pay for smth with one's life — заплатити за що-н. своїм життям

    3) вказує на вміст або зміст чого-н. з; передається оруд. відмінком

    stuffed with straw — набитий соломою; матеріал, речовина, що покриває, оточує або прикрашає що-н.; передається оруд. відмінком

    a table with a white tablecloth — стіл, покритий білою скатеркою

    a house surrounded with trees — дім, оточений деревами

    4) вказує на характерну ознаку з; разом з іменником іноді передається складним означенням

    a man with white hair — сивий чоловік, чоловік із сивим волоссям; наявність чого-н. у кого-н. у, при; із ( собою)

    I have no money [no documents] with me — у мене із собою /при собі/ немає грошей [документів]

    5) вказує на характерну особливість дії з; разом з іменником передається прислівником або дієприслівником

    with a smile — з посмішкою, посміхаючись

    with pleasure [joy] — із задоволенням [з радістю]

    to speak with an accent [a stutter] — говорити з акцентом [заїкаючись]

    to walk with a limpходити шкутильгаючи handle with care! поводитися обережно! ( напис); супутні обставини або зовнішній вигляд предмета з; з наступними словами передається дієприслівниковим зворотом або частиною складного речення

    another ten minutes passed with no sign of John — пройшло ще десять хвилин, а Джон все ще не з'явився

    he sat with his head down — він сидів, опустивши голову

    with one's hat off — без капелюха, знявши капелюх; вiйcьк. звинувачений в злочині; особливості початку або закінчення чого-н. з; передається оруд. відмінком

    to begin with smth — почати з чого-н.

    to end with smth — закінчити чим-н.; додаткові обставини або моменти причому

    they were all late with him being the last — вони всі спізнилися, а він прийшов останнім; умови виконання дії в умовах, коли, при тому, що

    6) вказує на згоду з ким-н., чим-н. з

    to agree with smb — погоджуватися з ким-н.

    to side with smb — бути на чиїй-н. стороні

    I think with you — я думаю так само, як, ви, я з вами погоджуюся

    who is not with us is against us — хто не з нами, той проти нас; об'єкт дружелюбного, недружелюбного ставлення до; ( по відношенню) до

    to be patient with smb — бути терплячим з ким-н.

    to sympathize with smb — співчувати кому-н.

    to be angry with smb — сердитися на кого-н.

    to be in love with smb — кохати кого-н.; бути закоханим в кого-н.; змагання з ким-н.

    to compete with smb — змагатися з ким-н.; конкурувати з ким-н.; предмет заняття, турбот, уваги з, для

    this film is made with children in mind — цей фільм розрахований на дітей; особа, предмет, який знають, с яким знайомі з

    to be familiar with smth( добре) знати що-н.

    to be acquainted with smb — бути знайомим з ким-н.; предмет, який дарують або справа, яку доручають to entrust smb

    with smth — доручати що-н. кому-н.

    what has he presented her with — є що він їй подарувавє; особа, відповідальна за що-л

    this decision rests /lies/ with you — рішення залежить від вас

    a question that is always with us — питання, яке завжди стоїть перед нами; предмет емоційної або розумової оцінки; передається оруд. відмінком

    to be satisfied with smth — бути задоволеним чим-н.

    this skirt is identical with mine — в мене така сама спідниця; сумісність або співставність нарівні з

    8) вказує на причину, джерело чого-н. від, на

    to be ill with fever — хворіти на лихоманку; умова або підстава з, при

    with John away, we've got more room — тепер, коли Джон поїхав, в нас більше місця; одночасність явищ

    her hair became grey with the passing of the years — з роками її волосся посиділи; пропорційність

    his earnings increased with his power — з ростом його впливу зростали, його доходи

    11) вказує на особу, що володіє певними якостями, звичками, схильності у, для, з

    what's wrong with you — є що з тобоює, що з тобою трапилосяє

    away with him! — геть /гони/ його!

    with regard to, with reference to, with relation to, with respect to — що стосується, по відношенню; з приводу; відносно

    with the object of — з метою, для того, щоб

    to begin with — перш за все; по-перше

    what with... (and what with)через

    close with, close in with — мop. близько, поруч

    with it = with-it — [ін. словосполучення див. під відповідними словами]

    English-Ukrainian dictionary > with

  • 84 антропосоціогенез

    АНТРОПОСОЦІОГЕНЕЗ - сукупність поглядів на процес формування фізичного типу людини разом з її становленням як суб'єкта суспільних відносин та доцільної перетворювальної діяльності, творця культури. Тривалий у часі та разгалужений у просторі А. розглядають як перехідний період між еволюцією органічної природи та історичним розвитком суспільства. Теоретичне осягнення А. є комплексною науковою проблемою, яку вирішує широке коло природничих та гуманітарних наук. Разом з тим це проблема і філософська, світоглядна, пов'язана з усвідомленням людиною своєї сутності, специфіки власного буття, генетичних зв'язків із природою. Не випадково найдавнішими і універсальними темами первісної свідомості були космологічні та антропологічні міфи про виникнення світу та появу в ньому людини. В родовому суспільстві були поширені тотемістичні уявлення про спорідненість кожного роду з певним тваринним чи рослинним предком. На цьому етапі людина в своїй свідомості ще не відокремлює себе від природного світу. Світові релігії, зокрема юдаїзм, християнство, іслам, вважають людину продуктом божественного творіння. Як тварна істота людина докорінно відрізняється від усього тварного світу, займає виняткове місце в ньому, оскільки створена за образом та подобою Бога, наділена безмертною душею, розумом та свободою волі і є істотою духовною. Наукове осягнення генезису людини отримує сильний поштовх з появою еволюційної теорії розвитку органічного світу. Згідно з сучасними еволюційними уявленнями вирішальне значення в А. відігравала виробнича діяльність, праця, антропогенетична роль якої полягала у формуванні не стільки фізичного тіла людини, скільки "тіла соціуму", у перетворенні економічної поведінки окремих індивідів на економічну діяльність колективу. Колективне здобування засобів до життя сприяло зміцненню групи, а розподіл праці вів до її диференціації та ускладнення структури - стадо перетворювалося на соціальний організм. Особливу роль при цьому мала поява перших універсальних моральних норм людства - заборона вбивства представника свого колективу (кровного родича) та заборона статевих зв'язків між представниками свого роду (інцесту). Виникнення екзогамії - соціального механізму регуляції власне біологічних відносин по фізичному відтворенню людини - сприяло подальшому соціальному розвитку людства. Встановлення шлюбних зв'язків одного роду з іншим відкривало, з одного боку, шлях до їх об'єднання в соціальні спільноти (племена, союзи племен), а з іншого - вело до ускладнення окремих соціальних одиниць і їх подальшої диференціації на сім'ї. Збільшення впливу соціокультурних явищ в процесі гомінізації привели, зрештою, до становлення людини як єдиного біологічного виду, що розпадається начисленні адаптивні типи, ареальні групи (раси та підраси), стихією існування яких є соціальність, а механізмами життєдіяльності - різноманітні культурні форми.
    І. Молчанов

    Філософський енциклопедичний словник > антропосоціогенез

  • 85 більшовизм

    БІЛЬШОВИЗМ - рос. різновид комуністичної політичної філософії та політичної практики, що був втілений у діяльності Рос. соціал-демократичної партії (більшовиків) (див. комунізм). Провідну роль у формуванні та реалізації Б. відіграв Ленін. Особливості рос. комунізму значною мірою були визначені саме Б., хоча термінологічно він визначає лише перший період в його еволюції. Наступними були сталінізм, період Хрущова - Брежнєва та період Горбачова. Кожний із цих періодів, попри спільне між ними, має свої ідеологічні особливості та особливості політичної практики. Термін "Б." не є синонімом терміна "марксизм-ленінізм". Останній почав застосовуватись і набув свого специфічного значення тільки в часи сталінізму і, на думку багатьох дослідників, позначає певну ідеологічну доктрину. Ленін сформулював основні засади своєї політичної концепції в останнє десятиліття XIX ст. Вона включала певне пристосування політичної філософії Маркса до умов Росії, а саме: особливе тлумачення імперіалізму як вищої стадії в розвитку капіталізму, тезу про нерівномірність розвитку та про можливість перемоги комуністичної революції в економічно відсталій країні (Росії), вчення про партію як авангард робітничого класу та концепцію побудови партії на засадах централізму. Питання про принципи побудови партії стало предметом суперечки між рос. соціал-демократами, що призвело до розколу між ними на другому з'їзді РСДРП у 1903 р. (де за ленінську концепцію проголосувала більшість, звідки і походить назва "більшовики"). Принцип "демократичного централізму", який було взято за основу побудови партії, Ленін витлумачив у суто централістському дусі, що призвело до впровадження гегемонії партійної верхівки і навіть культу однієї особи. У поєднанні з тезою про "диктатуру пролетаріату" та тезою про партію як авангард цього пролетаріату ленінська політична філософія є варіантом обґрунтування диктаторської форми правління. Розкол 1903 р. призвів до виокремлення більшовиків в окрему партію (1912). Втім, у політичній концепції Леніна багато питань залишалося без відповідей. Деякі принципи та гасла він свідомо залишав невизначеними з метою маніпулювання ними залежно від ситуації (напр., про право націй на самовизначення). Після збройного захоплення влади більшовики постали перед фактом відсутності чіткої економічної політики, що невдовзі виявилось у введенні політики "воєнного комунізму" з наступною його заміною на т. зв. "нову економічну політику" ("неп"). Після збройного захоплення влади і в період громадянської війни дедалі зміцнювалась тенденція застосовувати силу влади і безпосередні репресії у дискусіях з політичними опонентами. Терор став вирішальним засобом розв'язання всіх політичних конфліктів Ш. лях до встановлення терористичної диктатури було остаточно визначено З. окрема, право надій на самовизначення одержало в ленінській інтерпретації тлумачення, з допомогою якого можна було виправдати (в ім'я "класової солідарності" чи "інтернаціоналізму") рос. агресію проти щойно сформованих незалежних національних держав. У Польщі більшовики зазнали поразки і змушені були відступити, чого не сталося в Україні, бо українці через брак національної свідомості, єдності та організованості не змогли протистояти агресії. Б. як політична ідеологія і практика зводиться до мінімального набору спрощено сформульованих принципів та прагматичної технології утримання влади. Що саме потрібно відносити до "серцевини" Б., а що є другорядним чи не принциповим, породжувало численні суперечки (часто в принципі нерозв'язні!). Адже відповідь на це питання значною мірою залежала від того, що вважали (чи не вважали) принциповим у Б. самі більшовики. З'ясування питання про те, хто є "справжнім більшовиком", завершувалось, зазвичай, "оргвисновками" і репресіями стосовно тих, кого оголошували "несправжніми більшовиками". Невизначеність, обман, груба сила - чільні риси Б.
    В. Лісовий

    Філософський енциклопедичний словник > більшовизм

  • 86 Буль, Джордж

    Буль, Джордж (1815, Лінкольн - 1864) - англ. математик і логік. Діапазон наукових інтересів Б. охоплював, окрім математики і логіки, етику, філософію, давньоримську літературу. Він був добре обізнаний із творами Спінози, Аристотеля, Цицерона. Основні відкриття Б. пов'язані із питаннями застосування математики до вирішення логічних проблем. Б. отримав золоту медаль за роботу з математичного аналізу (1844), і хоч Б. не мав ні університетської освіти, ні наукового ступеня, став проф. математики в Квінз Коледжі м. Корка (Ірландія). Одним із найвагоміших наукових здобутків Б. є створення особливого розділу математичної логіки, яка, на честь її засновника, отримала назву "Булева алгебра" О. сновна ідея його системи полягала в застосуванні алгебраїчних методів для вирішення логічних задач. Б. вважав, що можуть існувати такі розділи математичного знання, предметом дослідження яких уже будуть не числа та величини, а певні абстрактні об'єкти, природа яких не має значення. На підтвердження своєї точки зору Б. побудував логічну теорію, де логіка була представлена як розділ математики, своєрідна алгебра класів (див. алгебра логіки). Булева алгебра і зараз широко застосовується в математиці, логіці, техніці.
    [br]
    Осн. тв.: "Математичний аналіз логіки" (1847); "Логічне числення" (1848); "Дослідження законів мислення, на яких засновані математичні теорії логіки і ймовірностей" (1854).

    Філософський енциклопедичний словник > Буль, Джордж

  • 87 віра

    ВІРА - термін для позначення особливого екзистенційного, духовного акту людської життєдіяльності, який не визначається лише практичними, емпіричними чи теоретичними засадами його своєрідності, змісту, основ і критеріїв; одна з найважливіших специфічних здатностей людини сприймати належне як суще, бажане як дійсне, майбутнє як сучасне; сприймати не підтверджені соціально-історичним чи індивідуальним практичним або ж пізнавальним досвідом, не обґрунтовані емпіричними, експериментальними чи логічними засобами знання, цінності, норми та ідеали як істинні, автентичні характеристики об'єктивної реальності; підґрунтя і складник адекватного вираження людських світовідношень, надій і сподівань; одна з наріжних світоглядних категорій. Розглянута в онтологічному аспекті, В. сягає своїм корінням у підґрунтя свідомої діяльності людини, не обмежуючись її розсудковими поняттями, раціональними знаннями і сферою логічного мислення. Вона постає як їх глибинна передумова, основа, джерело і рушійна сила. В. безпосередньо пов'язана з життєвим світом людини, її практичною, предметно-перетворювальною життєдіяльністю, але у граничних життєвих ситуаціях (див. гранична ситуація) вона набуває виняткового значення. Стан людини за цих ситуацій є предметом пильної уваги релігії, теології та філософії, особливо екзистенціалізму. Термін "В." в широкому розумінні означає те саме, що й віровчення, тобто система релігійних поглядів, яких дотримується та чи інша людина; у вужчому розумінні В. - це або вища, протиставлена розумові духовна потенція людини, або раціонально необґрунтована впевненість у реальному існуванні різноманітних надприродних явищ і істот. Втім досить поширене ототожнення релігійної В. з В. як такою є некоректним. У філософії екзистенціалізму В. посідає одне з чільних місць. Уже сам термін "екзистенція" ("буття поміж"), з одного боку, фіксує переломну ситуацію вибору, з другого - необхідність її розв'язання. У сфері теорії пізнання та методології науки, в т.ч. історичної, В. постає передусім як така форма сприйняття знань, норм, форм, засобів, методів наукової діяльності, при якій останні приймаються безпосередньо, без раціональних доведень чи підтверджень досвідного характеру. В сучасній філософії науки В. як відданість чи прихильність вчених до певних передпосилочних щодо пізнання структур визнається істотним чинником конституювання й функціонування наукових спільнот, збереження й розвитку пізнавальних традицій, ефективності дослідницьких програм. Осягнення історичної реальності, відокремленої, як правило, від вченого чималими відтинками часу і недоступної для безпосереднього контакту, включає В. до осмислення пізнавального процесу та його результатів як неодмінний і суттєвий складник. Особлива значущість В. в арсеналі засобів осягнення історичного процесу чималою мірою зумовлюється й тим, що історія - це, по суті, неперервний стан нестійкої динамічної рівноваги розмаїтих індивідуальних і суспільних сил, соціальних і політичних систем, перехідних стадій невизначеності та вибору. За таких обставин і в процесі їх осягнення В. відіграє першорядну роль.

    Філософський енциклопедичний словник > віра

  • 88 Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх

    Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770, Штутгарт - 1831) - нім. філософ, створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему - як завершення західноєвропейської класичної філософії даного напряму. Цілісно вона викладена в його "Енциклопедії філософських наук" (1817), конкретніше - в численних працях, виданих прижиттєво і посмертно учнями. Вступ становить "Феноменологія духу" (1807), яку Г. називав "мандрівкою за відкриттями". Зміст цієї нової на той час науки охоплює формування індивіда, розвиток його знань від чуттєвої достовірності до філософських понять, котрий в стислому вигляді відтворює шлях історії матеріальної і духовної культури людства. Сама система поділяється на три частини: "Наука логіки", "Філософія природи" і "Філософія духу". "Наука логіки" (1812 - 1816) - теж нова наука, створена Г. Її предмет - мислення як цілісне утворення, формами і змістом якого є філософські категорії - водночас поняття і об'єктивні визначення світу (див. діалектична логіка). В марксистській традиції найбільшого значення надається логіці Г. (через всебічну розробку в ній діалектики), в той час як в немарксистській філософії, особливо в неогегельянстві, - "Феноменології духу", ряд ідей якої (зокрема, щодо відчуження, панської і рабської свідомості) видаються співзвучними і для сучасної епохи. За Г., природа як така, не пізнана, чужа для мислення. До того ж, термін "відчуження" несе на собі відбиток християнської ідеалістичної традиції: Бог-дух творить світ, який виявляється чужим для нього внаслідок гріхопадіння. В християнстві людина повинна порвати з цим світом, щоб об'єднатися з Богом, у Г. - пізнати його, щоб відкрити в ньому всеосяжне, а отже, ідеальні основи буття. В сучасну добу тлумачення природи як відчуження мислення знайшло подальше підтвердження у взаємному відчуженні природи і людини, як наслідку планетарної, особливо технічної діяльності людства. В "Філософії природи" Г. розвинув також оригінальні ідеї про нероздільну єдність простору і часу, їхню залежність від матерії, що нагадує думки Ейнштейна (ці ідеї філософ висловив ще в 1817 р., майже за сто років до появи теорії відносності). Але порівняно з іншими працями, "Філософія природи" займає незначне місце в системі Г. Натурфілософія в нім. класичній філософії зробила неабиякий вплив на природознавство і філософію в особі Шеллінга, а не Г., за рік до смерті якого почав виходити "Курс позитивної філософії" (1830 - 1842) Конто. Центр тяжіння системи Г. - не природа, а дух Д. ух - основне поняття його вчення В. ибір цього поняття започаткований ще ранніми творами Г. з філософії релігії, налр., таким, як "Дух християнства та його доля" (1798 - 1800). Заслуга й перевага Г. полягала в тому, що для розкриття основного питання філософії він узяв якраз поняття духу, бо воно є найбільш загальним і всеохопним в опозиції до природи і матерії й містить в собі багато своїх форм: свідомість і самосвідомість, психічне почуття, розум і т. д. Різні форми духу Г. дослідив в дев'яти філософських науках, які входять до "Філософії духу". Виокремлено три види духу: суб'єктивний, або індивідуальний; об'єктивний, або суспільний; абсолютний, або всезагальний. Перший вид містить такі науки: антропологію (предмет - душа у співвіднесенні з тілом); феноменологію (свідомість і самосвідомість - співвідношення суб'єктивного і об'єктивного); психологію (духовні властивості індивіда, що розглядаються як самостійний предмет дослідження). Об'єктивний дух охоплює право, моральність (Moralitat) і систему звичаїв (Sittlichkeit). Цей вид духу відтворює всі основні аспекти суспільства. На першому місці стоїть зовнішнє, абстрактне право (за. Енгельсом, "юридичний світогляд є класичним світоглядом буржуазії"). Історія свідчить, що правовими державами стали саме буржуазні держави (феодальні і соціалістичні під це визначення не підпадають). Мораль - внутрішнє право, спосіб поведінки, опосередкований суб'єктивними чинниками: свідомістю, совістю, критичними міркуваннями. Оскільки свобода є вихідне гасло такого суспільства, моральність посідає значне місце в його житті. Головні її категорії - намір і вина, добро і совість. Нарешті, в суспільстві існує великий шар відносин, які є одночасно і внутрішньо притаманними індивідові, і зовнішніми стосовно нього: це - звичаї, традиції, природні права, закони. Системою звичаїв охоплюються три головні сфери суспільства: сім'я - місце народження і виховання людини; громадянське суспільство - система матеріальних і виробничих відносин, в якій кожен переслідує приватну мету; держава - організація, яка утворює і підтримує життя народу як цілого, оберігає його від розпаду. Держава - найвищий ступінь суспільного розвитку - і є втіленням в дійсність абстрактного права. За Г., немає народу, котрий не мав би того державного ладу, на який він заслуговує; кожен народ формується як результат своєї історії і може створити лише те, що вже є її результатом; держава не може бути створена штучно. Третій вид духу - найзагальніший, абсолютний. Його предмет і сфера дії - весь світ (тобто це світогляд). Г. вирізняє три його форми: мистецтво, релігію, філософію. В марксизмі поняття духу було замінено поняттям свідомості, внаслідок чого надто звуженим виявилось і "основне питання філософії". Нині гегелівська традиція відроджується.
    [br]
    Осн. тв.: "Феноменологія духу" (1807); "Наука логіки", ч. І, "Об'єктивна логіка". В 2 т. (1812, 1813); ч. II, "Суб'єктивна логіка" (1816); "Енциклопедія філософських наук" (1817); "Філософія права" (1821); "Філософія релігії". В 2 т. (1832); "Історія філософії". В 2 т. (1833, 1836); "Філософія історії" (1837).

    Філософський енциклопедичний словник > Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх

  • 89 душа

    ДУША (лат. anima—душа) - поняття, що виражає індивідуальну своєрідність внутрішнього світу людини, здатність до переживання, співпереживання або відчуження. У більшості філософських та релігійних систем Д. протиставляється як тілу, так і духу. Якщо дух розглядається як джерело креативних та раціонально-пізнавальних можливостей людини, рух до трансцендентного, то Д. - джерело морально-комунікативних можливостей, спрямованість до іманентного, ближнього. У багатьох філософських культурах Д. виражається символом "Серце"; особливо яскраво ця тенденція виражена в укр. традиції філософії серця. Перші уявлення про Д. формуються у межах анімістичного світогляду, осердям якого є ідея про одушевленість усіх явищ світу. На цій основі розвивається вчення про метемпсихоз, згідно з яким, Д. після смерті може переселятися в нові тіла, причому як в людські, так і в тіла інших живих істот. В найбільш розгорнутій формі ідея метемпсихозу властива культурі індуїзму, проте має своїх прибічників і в Античності (Піфагор, Платон, Вергілій, неоплатоніки). Рання антична натурфілософія виходить з ідеї тотальної одушевленості Космосу, ототожнюючи живе та суще (гілозоїзм). Для Аристотеля Д. - активне начало живої істоти, її внутрішня оформленість. У християнській культурі Середньовіччя та Відродження Д. - опосередкування між тілом та духом. З іншого боку, Д. надається надзвичайно важливе значення у спасінні людини. Спокушаючи людину, диявол завжди пропонує обміняти на земні блага саме Д. У філософії Нового Часу екзистенційна тріада "тіло - Д. - дух" замінюється гносеологічною парою "матеріальне - ідеальне". Різниця духу та Д. розчиняється в ідеальному як не-матеріальному. В нім. класичній філософії, яка поставила на перший план проблему суб'єкта пізнання, можна побачити обидві ці тенденції. Гегель, міркуючи про безсмертя людини як безсмертя Д., використовує поняття і Д., і духа З. іншого боку, в "Науці логіки" зустрічаємо досить чітке розділення Д. та духа в традиціях християнської антропології; Д. трактується як щось середнє між тілесністю та духом. Така суперечлива позиція пов'язана з тим, що Гегель ототожнює Д. з суб'єктивним духом - рівнем розвитку духа, який замкнений у межах індивідуальності. Бердяєв розділяє поняття "Д." та "дух", показуючи укоріненість Д. в емпіричному світі і зазначаючи, що реальність Д. є реальністю природного порядку. Екзистенціалізм практично відмовляється від використання поняття "Д.", замінюючи його на поняття "екзистенція". Причина цього полягає, напевно, у загносеологізованості категорій і Д., і духа попередніми філософськими традиціями. У психологічному знанні XX ст. виникає тенденція заміни поняття "Д." поняттям "психіка". Водночас в гуманістично та персоналістично орієнтованій психології поняття "Д." зберігається. Більше того, робиться спроба прояснити унікальний сенс Д. В цьому плані показовими є роботи Фромма. Примат "Серця" в класичній укр. філософській традиції, її кордоцентризм означає освоєння передусім душевного виміру людського буття. У сучасній укр. філософії поняття "Д." знаходить свій розвиток у понятті "душевність", яке трактується як здатність до комунікативної відкритості, толерантності, конкретно вираженої любові та співчуття.
    Н. Хамітов

    Філософський енциклопедичний словник > душа

  • 90 індивідуалізм

    ІНДИВІДУАЛІЗМ - моральний принцип, що ґрунтується на визначенні пріоритетності автономії і прав особистості. З одного боку, І. є результатом реального розвитку особи і суспільства - від усвідомлення людиною різниці між собою і спільнотою в епоху розкладу первісного суспільства до осягнення нею своїх особистих прав і обов'язків, своєї унікальності та можливостей вибору власної долі - в сучасну епоху. З іншого боку, І. - це течія суспільної думки, в якій відобразився процес осмислення принципу І. на різних його етапах і рівнях, починаючи з давньогрецьк. філософії до сучасних концепцій, які обґрунтовують цінність окремої особистості Р. озквіт І. як течії суспільної думки і як реального феномена людського розвитку пов'язаний з утвердженням капіталістичних відносин і свободи приватного підприємництва, котре вимагало від людини індивідуальної автономії й ініціативи. Тлумачення І. в радянські часи зазнало деформацій, пов'язаних з колективістською сутністю панівної ідеології З. окрема, визнавалося значення ранньої форми І. із притаманним йому позитивним ставленням до свободи совісті, думок, почуттів, свободи людських об'єднань. Разом з тим зрілий I. (XVIII - пер. пол.ХІХ ст.) і його "кризовий" етап (кін. XIX - XX ст.) трактувалися як вияв класових інтересів буржуазії, джерело волюнтаризму та анархії. Ці ідеологічні спрощення стояли на заваді філософському обґрунтуванню індивідуальних інтересів людини, її самоцінності, моральної гідності і відповідальності.
    О. Левицька

    Філософський енциклопедичний словник > індивідуалізм

  • 91 існування

    I ІСНУВАННЯ (пізньолат. ex(s)istentia, від лат. ex(s)isto - існую) - одне із найважливіших понять європейської філософії, яке мало у різні історичні епохи нетотожний смисл. В історії філософії поняття "І." вживалося звичайно для позначення зовнішнього, речового буття, яке, на відміну від сутності речі, осягається не мисленням, а через досвід С. холастика вбачала в дуалізмі сутності та І. корінну роздвоєність і неповноцінність універсуму, що "знімається" лише на рівні Бога, волі Бога. Радикально розійшлися в інтерпретації І. в XVII - XVIII ст. емпіризм і раціоналізм. Якщо перший (Локк, Г'юм) визнавав реальність одиничних фактів, які виступають єдиним джерелом будь-якого знання (чуттєвий досвід), то представники раціоналізму (Декарт, Спіноза, Фіхте) виходили із тотожності мислення і буття: І. трактується як дещо розумне, раціональне. Ляйбніц і Кант здійснили спробу опосередкувати обидві точки зору. Перший розрізняв істини розуму і істини факту, що має місце лише на рівні людського розуму і "знімається" в розумі божественному. Кант визнавав онтологічне значення речі-у-собі (яка непізнавана), проте акт пізнання, на його думку, відбувається на перехресті категоріальних схем розсудку і того матеріалу, що постачається для їх наповнення чуттєвістю. Поворотом до принципово нового бачення І. є його потрактування К'єркегором. На противагу гегелівському панлогізму, його підхід заснований на розумінні І. як людського буття, що осягається не через конструкції розуму, а безпосередньо. І. - одиничне, особистісне, кінечне, неповторне - розкривається через специфічну екзистенційну діалектику, взаємозв'язок естетичного, етичного і релігійного, де кожен із цих феноменів набуває відповідного змісту не в своїй самосутності, а як момент неповторної індивідуальної долі. Поняття І. належить до визначальних у філософії екзистенціалізму, що обумовлено тими фундаментальними потрясіннями, яких зазнало людство в результаті як першої, так і другої світових воєн, а також всеохопною кризою просвітницької ідеології. Екзистенційне мислення розгортається якраз навколо проблеми буття, потрактованого як буття граничне, а всі інші філософські проблеми виявляються похідними від неї. В екзистенціалізмі І. тісно пов'язане із трансцендуванням, постійним прагненням до осягнення справжніх, незнеособлених рівнів людського буття. Так, Гайдеггер інтерпретував І. "як буття - у світі", яке, виступаючи як трансцендентне по відношенню до знеособленого світу повсякденності (Man), є виходом людини до глибинних підвалин свого існування. Релігійний екзистенціалізм в інтерпретації І. робить наголос на такому способі трансцендування, як звернення до Абсолюту, тобто до Бога. У цьому вбачається можливість залучення окремішної людини до істини буття, до цінностей віри, надії, любові, до осягнення нею себе і Бога на рівні категорії "Я - Ти" (Бубер). Залучення людини до Бога стає для неї самозаглибленням, пізнанням людиною самої себе (Сковорода). Франц. атеїстичний екзистенціалізм (Сартр, Камю) при розгляді І. виходять із того, що справжнє І. передбачає визнання свободи іншого як умови своєї власної свободи. Особливо наголошується на значенні індивідуального вибору. За Сартром, "існування передує сутності", тобто, здійснюючи вибір, людина заперечує "ніщоту" світу і витворює сутність для себе (а також і структуру світу, в якому вона існує). Камю пов'язав справжнє існування із безперервним запереченням та абсолютним нонконформізмом.
    [br]

    Філософський енциклопедичний словник > існування

  • 92 істина

    I ІСТИНА - 1) Філософська категорія, разом з категоріями добра, краси і свободи відбиває глибинний смисл людського світовідношення та осягнення буття, шукань людського духу та творення гуманістичних ідеалів; виражає сутнісний зміст та безпосередню мету пізнавального процесу і характеризує його результат - знання як адекватне відображення суб'єктивної та об'єктивної реальності в свідомості людини. І. встановлюється через визначення відповідності пізнавального образу, знання реального стану речей в дійсності, що надає І. за своїм змістом незалежності від суб'єкта (див. об'єктивна істина). Однак ця відповідність не розглядається як повний збіг пізнавального образу і об'єкта, оскільки останньому притаманна пізнавальна невичерпність, а процес пізнання завжди обумовлений історично, обмежений у своїх пізнавальних можливостях, залежить від рівня розвитку пізнавального інструментарію. На кожному конкретному етапі пізнавальний образ відносно вірно відтворює об'єкт, але з розвитком пізнання поповнюється новими якісними визначеннями предмета, все точніше його відтворює. Тому І. не є щось статичне і незмінне, а розглядається як безперервний процес послідовного наближення до повноти відтворення (див. абсолютна істина, відносна істина). В процесі пізнання І. реалізується через дотримання принципів об'єктивності, що вимагає розглядати об'єкт таким, який він є сам по собі, в об'єктивній реальності; всебічності, коли об'єкт повинен розглядатися в усій його багатостатності, якісній різноманітності, у взаємозв'язках і опосередкуваннях; доказовості, коли за достовірне приймається лише знання, яке має достатнє теоретичне і емпіричне, логічне і практичне обґрунтування. Тим самим категорія І. відсікає від справжнього пізнання різного роду його суррогати. Будучи продуктом пізнання, І. в сфері культури набуває ціннісного значення. Визначення сенсу пізнавальної діяльності як служіння І. надає категорії І. морального звучання. У вченні про І. серед основних є питання про критерій І. 2) Логічне поняття, виражає одне з двох або багатьох істиннісних значень, які надаються будь-якому судженню або системі суджень, окремій теорії або системі теорій. Часто ототожнюється з поняттями істинності (напр., істинність твердження, істинність теорії) або істинного (напр., істинне твердження, істинна теорія). Встановлюється за допомогою застосування визначених правил побудови та процедур доведення логічних виразів. Залежно від умов і правил визначення істинності логічних побудов розрізняють синтаксичне і семантичне поняття І. (див. істина в формалізованих мовах). Протилежними до категорії І. виступають поняття "омана", "хиба", "оманливість", "хибність". Проблему І. вивчають переважно теорія пізнання, логіка.
    П. Йолон
    [br]
    II ІСТИНА в формалізованих мовах - властивість висловлювання (пропозиційної формули), що висловлює істинне судження. Тоді як гносеологічне поняття істини фіксує відповідність між змістом суджень і реальністю, І.в ф.м. пов'язана з моделюванням цієї відповідності засобами формалізованої мови С. емантичне визначення поняття істини було запропоноване Тарським ("Поняття істини в формалізованих мовах", 1933, 1935). Основні вимоги до дефініції поняття стосуються блокування парадоксальності (що притаманна буденній мові внаслідок її універсальності) шляхом розрізнення у формалізованій мові складників мови-об'єкта (висловлювання) і метамови (структурно-дескриптивного імені висловлювання, трансляції цього висловлювання у метамову, предикату істини). Однак вимоги до дефініції істини не містять засобів визначення істинності конкретного висловлювання, оскільки не всі складні висловлювання - скінченне з'єднання простих висловлювань. Використовується поняття пропозиційної функції (для якої є справедливим те, що складні функції - скінченне поєднання простих) і аналог поняття істини для функції - поняття доконаності. В залежності від правил утворення мови, визаначаються умови істинності кожного конкретного висловлювання О. скільки правила утворення задають скінченний список типів формул мови, виходячи з якого визначається клас істинних висловлювань, це дозволяє визначити для нескінченної ієрархії метамов нескінченне число предикатів істини скінченними засобами.
    Н. Філіпенко

    Філософський енциклопедичний словник > істина

  • 93 категорії соціальної філософії

    КАТЕГОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ - форми практичного, духовно-практичного й філософського освоєння суспільно-історичної дійсності як органічної цілісності, де кожна з категорій постає як своєрідний ракурс дійсності, узятої як цілісність. К.с.ф. зумовлені культуротворчою життєдіяльністю того чи того соціального організму - суспільства, цивілізації тощо. На перших етапах категоризації суспільної реальності К.с.ф. перебувають на рівні праформи і постають як своєрідні роди людського буття; пізніше - як нерефлексовані, несвідомо сформовані й діючі форми осмислення людьми соціальної дійсності; свого буття в ній. І лише на досить пізніх етапах існування суспільно-історичних макроорганізмів - культур, суспільств, цивілізацій, спільнот - К.с.ф. набувають значення рефлексивних форм, починають відігравати роль свідомо розроблених засобів філософського осмислення соціально-історичного процесу, постаючи у вигляді основоположних понять найрізноманітніших соціально-філософських вчень. Однак і на цій фазі практичний світ людської життєдіяльності є підмурком і основним середовищем формування та функціонування К.с.ф. Відповідно й останні виступають не лише як засоби пізнання, а й екзистенційно-практичні форми освоєння суспільно-історичної реальності. К.с.ф. мають системну природу в структурі соціально-філософського знання. Вони сягають рівня рефлексії і прибирають форму наріжних понять філософії суспільства, лише конституюючись у відповідну категоріальну систему. Означена система може розв'язувати завдання автентичного розуміння суспільства як цілісної і водночас внутрішньо диференційованої системи. Та чи інша К.с.ф. характеризує суспільну дійсність як ціле, взяте в якомусь одному зрізі, з одного боку. Сама ж дійсність є живою багатогранною цілісністю, яка може отримати адекватне вираження лише в такій же динамічній і цілісній системі К.с.ф. Перехід від однієї категорії до іншої постає тут не як багатоступенева дедукція понять, а як "зняття" кожного разу все нової невідповідності між однобічністю категорії, що відображає суспільство лише з якогось одного боку, і конкретністю, багатогранністю того чи того реального історичного суспільства. З'ясування цієї часткової невідповідності відбувається шляхом переходу до наступної, конкретнішої категорії і щоразу потребує звернення до реального життєвого світу, врахування й осмислення нових фактів у системі К.с.ф., синтезування в поняттях оприявнених даних споглядання й світовідчуття. При цьому системний зв'язок К.с.ф. реалізується не як жорстко заданий за спрямованістю перехід каузального характеру, а як взаємозв'язок, взаємоперехід, просування від попередньої, абстрактнішої категорії до конкретнішої, а також як зворотний рух, що фіксує "обернення" пізнавальної послідовності К.с.ф. на зворотну їй за спрямованістю послідовність детермінації реальних форм життєдіяльності суспільства, що виражаються в цих категоріях. Мережа К.с.ф. як рефлексивних форм постає у двох основних вимірах: а) досконалої категоріальної системи на кшталт канона, ідеалу соціально-філософського осягнення К.с.ф.; б) категоріального апарату, тобто органона, дієвого інструмента такого осягнення; методологічного засобу, застосовного в різних галузях людського життя, зокрема у сучасному науковому пізнанні.

    Філософський енциклопедичний словник > категорії соціальної філософії

  • 94 Княгиницький, Йов

    Княгиницький, Йов (в миру Іван, Ієзекиїл) (?, Тисмениця, Галичина - 1621) - укр. релігійний діяч, філософ, містик. Вчився в Острозі; після закінчення навчання викладав в Острозькій школі; за дорученням князя Острозького перебував на Афоні (повернувся у 1603 - 1604 рр.). Згодом у Греції прийняв постриг під іменем Ієзекиїла; понад 13 років прожив на Афоні. Повернувшись додому, реорганізував низку укр. монастирів. З ініціативи Вишенського заснував Скит Манявський, де вдосконалювали свої знання Ісая Балабан, Копистенський, Рудницький, Бобрикович-Копоть та ін. Брав участь у роботі Дерманської друкарні. Відомий своєю непримиренною позицією щодо поширення унії і католицизму в Україні. В Острозькому осередку К. репрезентував містичну аскетичну течію, до якої належали також Ісакій Святогорець (ігумен Дерманського монастиря) та Вишенський. На формування світогляду К. вплинули східнопатристична філософія та вчення ісихастів. Є підстави припускати, що він не заперечував ідею спасіння особистою вірою, але в якийсь спосіб поєднував її з переконаністю у рятівній силі церкви, тобто вважав, що спасіння досягається з допомогою власних вольових зусиль особи через заповіді, молитви, подвиги, чернечу аскезу, якій він надавав особливого значення. Високо оцінював К. індивідуальне проникнення у суть біблійних текстів, що, на його думку, повинно було супроводжуватися самопізнанням, мовчазним самозаглибленням, внутрішньою перебудовою, переображенням людини зі "старої" у "нову", здатну і готову ввійти у духовний контакт з Богом з метою внутрішнього осяяння божественною істиною і набуття богоподібності. Його діяльність в Острозькому осередку становить важливий внесок у розвиток тогочасної укр. культури та містичного напряму укр. думки.
    [br]
    Осн. тв.: "Житіє Іова, пера Ігнатія Симоновича з Любарава, написане між 1623 - 1628 рр." (1860); "Письмо основателя Скитской обители схимонаха Іова кь ієромонаху Кириллу Транквіліону, заключащее в себі критический разборь составленого послідним "исповідания вЇрьі" от 23 августа 1619 г." (1993).

    Філософський енциклопедичний словник > Княгиницький, Йов

  • 95 Коменський, Ян Амос

    Коменський, Ян Амос (1592, Нивниця - 1670) - чеськ. педагог, мислитель, громадський діяч. Освіту здобув у братській школі, далі - латинській школі, в Херборнській академії і Гейдельберзькому ун-ті, де він розпочав роботу над створенням своєрідної енциклопедії під назвою "Театр усіх речей" і повного словника чеськ. мови. У зв'язку з переслідуваннями з боку католиків був вимушений емігрувати до Польщі (м. Лешно), де викладав у гімназії і завершив написання свого твору "Дидактика" (1632) З. годом "Дидактика" була дещо оновлена і в перекладі на латину дістала назву "Велика дидактика" (1633 - 1638). К. багато уваги приділяв розробці ідей пансофії ("навчання всіх усьому"), що викликало неабиякий інтерес європейських учених В. 1650 р. К. запросили до Угорщини для організації шкіл, і він зміг частково реалізувати свою ідею пансофічної школи (наукове обґрунтування її принципів). В Угорщині вчений завершив написання першого в історії педагогіки ілюстрованого підручника "Світ чуттєвих речей в малюнках" (1658). Роздуми К. над планом реформування суспільства були втілені в фундаментальній праці "Всезагальна порада про виправлення справ людських". Перші дві її частини були опубліковані в 1662 р.; рукописи п'яти подальших частин знайдено в 30-х рр. XX ст. Повний текст праці вперше опубліковано в 1966 р. в Празі лат. мовою. За своїми філософськими поглядами К. наближався до матеріалістичного сенсуалізму. Визнавав три джерела пізнання - почуття, розум і віру, наголошуючи на провідному значенні органів чуття. В розвитку пізнання К. розрізняв три ступеня - емпіричний, науковий і практичний. В суспільстві має бути впроваджена загальна освіта; дітей слід виховувати в дусі гуманізму. Разом з тим, К. не виключав вагомого значення релігії для морального виховання (постійно вів мову про необхідність підготовки людини до вічного життя). Виходячи з ідеї про пізнаваність світу, К. вважав всі явища педагогічного процесу такими, що їх можна вивчати, ними можна керувати. Людина - частина природи, яка мусить скорятися законам природи, тому педагогічні засоби повинні бути відповідними до природи. Разом з тим, принцип природодоцільності виховання передбачає вивчення законів духовного життя людини і узгодженість з ними всіх педагогічних впливів. Твори К. справили великий вплив на розвиток світової педагогіки і шкільної практики. Чимало принципів його дидактики увійшли в сучасну теорію навчального процесу. К. мріяв створити "Пансофічний коледж", де б викладалася нова експериментальна філософія. В 1641 р. на запрошення парламенту К. прибув до Англії, де сподівався заснувати свій коледж. Хоча йому це і не вдалося здійснити, але його ідеї вплинули на створення Королівського товариства.
    [br]
    Осн. тв.: "Театр усіх речей" (1614 - 1627); "Скарбниця чеської мови" (1612 - 1656); "Велика дидактика" (1633 - 1638); "Відкриті двері до мов" (1631); "Астрономія" (1632); "Фізика" (1633); "Пансофічна школа" (1651); "Єдино необхідне" (1668).

    Філософський енциклопедичний словник > Коменський, Ян Амос

  • 96 комічне

    КОМІЧНЕ ( від грецьк. κομικόζ - смішний) - метакатегорія естетики, яка відображає конфлікт суспільно значимої форми в поведінці і діях людини з нікчемністю соціального і морального змісту цієї дії, що не загрожує суспільним цінностям і долається через сміх. Предметом К. є, як правило, несуттєві, хибні або уявні цінності, нікчемність яких усвідомлюється в процесі розв'язання комічного конфлікту. К. передбачає розвинуте почуття гумору, яке вважається інтелектуальним почуттям і свідчить про гнучкість розуму. К. є продуктом розвинутої людської культури, здатністю поглянути на себе збоку, піднятися над буденністю. К., як і трагічне, пов'язане із свободою людини, впевненістю її в безумовній можливості піднятися над собою, над власними інтересами. Гегель вважав, що загальне підґрунтя К. - це світ, в якому людина як суб'єкт зробила себе повним господарем того, що є значущим для неї; це світ, цілі якого руйнують самі себе своєю несуттєвістю. Суперечність між значущістю форми і нікчемністю змісту, що вгадується критично спрямованим розумом, створює комічність колізії. Почуття гумору, як і будь-яке інше естетичне почуття, не дається людині від народження, воно розвивається разом із особистістю і стає показником динамічної пружності людського розуму і фантазії. За визначенням Канта, гумор у позитивному» значенні є здатність, талант людини без усяких на те підстав набувати доброго настрою (коли про все судять не так, як звичайно, а навіть навпаки, проте дотримуючись певних принципів розуму) М. аркс пов'язує К., як і трагічне, з діалектикою історичного процесу, де К. характеризує певні фазиси світової історії. Якщо причиною трагічного є незнання, помилка, то головним джерелом К. є облуда, свідоме чи несвідоме наслідування дійсно героїчних зразків З. відси виникає самопародія, театралізація, переодягання в історичні костюми. К. найчастіше пов'язується із ситуацією, коли самі по собі незначнії неважливі цілі здійснюються з надто поважним виглядом та зі значними приготуваннями. Але якщо людина і не досягає в цьому випадку своєї мети, то нічого й не втрачає, позаяк вона бажала чогось справді незначного, що не впливає на її життя. Комічною є ситуація, коли індивід бере на себе вирішення якихось надзвичайних завдань, але абсолютно не здатний до цього. Комічні ситуації створюються і через випадкові обставини, збіг протилежних інтересів і характерів С. міх є необхідним елементом К., завдяки якому відбувається розв'язання самої колізії, а водночас і душевна розрядка глядача, слухача, читача від напруги співпереживання. Джерело К. - це не тільки підміна змісту, значення, а й порушення міри, створення ілюзії. Тому сміх супроводжує викриття нікчемності, що претендує на якусь значущість, сміх зміцнює гідність людини. К. є різноманітним, має різні ступені і форми вираження, такі, зокрема, як гумор, іронія, сатира, сарказм. Усі вони є знаряддям подолання вад у людині та в соціальних процесах, руйнації хибних ілюзій людини про себе, засобом ствердження ідеалу через заперечення старого, того, що віджило.

    Філософський енциклопедичний словник > комічне

  • 97 Кулябка, Сильвестр

    Кулябка, Сильвестр (світське ім'я Симеон) (1704, Лубни, Полтавщина - 1761) - укр. церковний і освітній діяч, філософ, онук укр. гетьмана Данила Апостола О. світу здобув у КМА (1726). Був викладачем КМА, її префектом, а в 1740 - 1745 рр. - її ректором. У 1745 р. виїхав до Санкт-Петербурга, де згодом став єпископом Петербурзьким. Філософські курси, читані К. в КМА впродовж 1735 - 1736 та 1737 - 1739 рр., складаються з діалектики, логіки, фізики, метафізики й етики, репрезентуючи один із варіантів могилянської барокової схоластики, на якій позначився вплив ідей західноєвропейської філософії. Значний інтерес являє собою етичний курс К. Виходячи з властивого бароковій добі розуміння людини як єдності протилежних природ, що спричиняють її внутрішні конфлікти, К. вважав завданням етики допомогти людині знайти розумний компроміс між прагненням її духу і потребами тіла, між її приватними інтересами і необхідністю виконувати свої громадянські обов'язки. Щастя він також розумів як досягнення стану внутрішнього бачення, завдяки якому Бог відкриває людині істину. Важливого значення К. надає проблемі взаємодії інтелекту і волі, яку він розв'язує, виходячи з поширеної в могилянських філософських колах концепції етичного інтелектуалізму. Етичний трактат К. містить також розділ про право і закони. Право він поділяє на природне й довільне, а останнє - на божественне й людське. В людському праві виокремлює церковне й громадське право. Розуміння К. природного права ґрунтується на властивому новітній філософії понятті вроджених особистих свобод і на інтерпретації держави як людського утворення, продукту добровільної угоди правоспроможних за своєю природою індивідів.

    Філософський енциклопедичний словник > Кулябка, Сильвестр

  • 98 Липинський, В'ячеслав Казимирович

    Липинський, В'ячеслав Казимирович (1882, с. Затурці, Волинь - 1931) - укр. мислитель, історіограф, політичний діяч і дипломат, представник консервативної традиції в укр. політичній філософії. Після закінчення університетських студій з історії і агрономії у Кракові та Женеві оселився у своєму маєтку на Уманщині. У 1917 р. брав участь в організації Української демократично-хліборобської партії. "Матеріали до програми", написані Л., є першою програмою укр. самостійницьких і національно-державних спрямувань. У цій програмі закладена концепція об'єднання всіх укр. земель в одній національній державі, ідеї народного суверенітету та укр. "хліборобської демократії". У суспільстві Л. виділяв три джерела влади: сила матеріальна, або "войовники", економічна - "продуценти" та інтелектуальна, або "інтелігенти", між якими можливі певні комбінації. Державотворчий інстинкт притаманний войовникам-продуцентам; інтелігенція, за Л., виконує допоміжну роль, важливу тим, що вона усвідомлює та формує стихійні, підсвідомі прямування в суспільстві. Монархічну ідею Л. уперше висунув у 1911 р. на нарадах укр. патріотів-самостійників. Теорія абсолютної монархічної спрямованості Гетьманату впливає, на його погляд, на хід всесвітньої історії. Вона ґрунтується на переконанні, що кожний народ мусить пройти період монархії. З огляду на те, що в XVII ст. у Європі й Росії панував абсолютизм, який дав багато таких державних інституцій, що мали вирішальний вплив на державну консолідацію, Л. дійшов висновку, що, власне, відсутність абсолютної монархії на теренах України була причиною неоформлення власної державної організації і відсутності її протягом сторіч. Переяславську угоду розглядав як випадковий мілітарний союз двох держав і вважав, що в Переяславі укр. держава була представлена як партнер. Він визнавав низку позитивів за Переяславським договором, не йдучи водночас у руслі рос. імперської історіографії Карамзина та його школи. У Хмельницькому Л. бачив першого укр. абсолютного монарха, який створив укр. гетьманську династію. З монархічної теорії Л. випливає також культ сили і великої людини. У пізнішій творчості Л., особливо в "Листах до братів-хліборобів", дедалі помітнішою стає його схильність до твердження, що саме великі люди творять історію. У центрі його філософії історії стоїть "велика людина", "потужний, Богом посланий" гетьман Богдан Хмельницький, з його жаданням влади та панування, нещадністю у війнах, хитрістю в переговорах і твердістю руки щодо підвладних у досягненні своєї мети. Розмірковуючи про значення сили в політиці, Л. відстоював позицію, що межує з ученням видатного мислителя епохи Відродження Мак'явеллі. Л. був переконаний, що держава є національним чинником і що тільки тоді може бути створена повноцінна нація, коли існує держава. Послідовно обстоював територіальний патріотизм, тобто позицію, згідно з якою постійні мешканці укр. землі, незважаючи на їхню соціальну приналежність, віросповідання, етнічне походження і навіть національно-культурну свідомість, мають бути повноправними громадянами укр. держави.
    [br]
    Осн. тв.: "Україна на переломі (1657 - 1659)" (1920); "Релігія і церква в історії України" (1925); "Покликання "варягів" чи організація хліборобів" (1925); "Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму" (1926).

    Філософський енциклопедичний словник > Липинський, В'ячеслав Казимирович

  • 99 Любомудри

    ЛЮБОМУДРИ ("Товариство л ю бомудрія") - гурток московської високоінтелектуальної молоді, який діяв у 1823 - 1825 рр. у напрямі філософських, літературних та почасти політичних інтересів цієї молоді (голова - Одоєвський, секретар Веневітинов). Катастрофа декабризму призвела до самоліквідації гуртка. Проте його колишні учасники, обрядово зберігаючи пам'ять про нього, упродовж декількох десятиріч продовжували його певні загальносвітоглядні інтенції, передовсім у вигляді напруженої рецепції нім. філософії - від Канта до пізніх романтиків. Особливе значення для Л. мало шеллінгіанство з його універсалістським пафосом. Саме Л. належить інтелектуальна ініціатива прикладання шеллінгівської та іншої нім. філософії до національного матеріалу, що пізніше і стало основою як слов'янофільства (що його провідні постаті, від Киреєвського до Погодіна, починали як Л.), так і "західництва", котре дебютувало насамперед з "гегелівської" полеміки з культом Шеллінга, закладеним у "Товаристві любомудрія". Відповідно весь рос. інтелектуальний пейзаж від т. зв. "сорокових років" до "російського відродження" поч. XX ст. постає як своєрідне продовження і перетворення певних державних програм, закладених у тому "Товаристві", передовсім інтуїцій довкола світової, національної і персональної "цілісності". Унікальній тривкості тих програм Л. у подальшій рос. культурі сприяв їхній артистичний темперамент, намагання передати основоположні свої ідеї не абстрактно-філософським, а літературно-мистецьким шляхом Ч. и не цілком розчинившись у рос. літературному та, зрештою, і загальномистецькому процесі XIX ст., ці ідеї необхідно відрезонували у багатьох явищах того процесу, включаючи найбільш авторитетні. Свого роду літературним узагальненням тих ідей стали т. зв. "Російські ночі" Одоєвського (1844), ніби пізній белетризований заповіт Л., який унікальним чином містить чи не увесь репертуар їхніх філософських, літературних та мистецьких тем. У світоглядному становленні Л. особливе місце посідає вчений родом з України, лікар та природознавець Велланський (Кавунник), чи не перший ентузіаст і пропагатор шеллінгівської філософії в Росії. З його листування з молодим Одоєвським, власне, і розпочинається історія гуртка Л. А вже на організаційному схилку цього гуртка у спілкування з деякими його членами ввійшов молодий Максимович, який саме в атмосфері тогочасного московського шеллінгіанства поступово переходить від "систем рослинного царства" (назва його ранньої роботи) з їхнім необхідним суверенітетом ботанічного характеру до методологічно схожої проблеми тієї чи тієї суверенної "народності", переконливо закладаючи тим самим основи свого майбутнього українознавства і самої укр. ідеї.
    В. Скуратівський

    Філософський енциклопедичний словник > Любомудри

  • 100 майєвтика

    МАЙЄВТИКА (мейєвтика) ( від грецьк. μαιεντιχη) - повивальне мистецтво, з яким Сократ порівнював свій метод філософування. Сократ вважав, що, допомагаючи народженню істини в інших людях, він продовжував у моральній сфері справу своєї матері, повитухи Фенорети. На відміну від інших філософів, які викладали свої вчення у догматичній формі, Сократ не мав якогось усталеного вчення, але виявляв великий інтерес до пошуків істини, особливо в сфері моралі, в бесідах з будь-ким, хто мав до цього нахил, у вигляді запитань-відповідей О. сновними були питання: що таке добро, справедливість і т. ін., при цьому перебиралося багато відповідей, які обмірковувались і спростовувались, доки не доходили до правильної відповіді. Результатом було певне знання про істину з того чи іншого питання, яке подавалося у вигляді визначення, в зв'язку з чим Аристотель зауважував, що Сократ був першим, хто намагався дослідити М. як логічну операцію. Визначеність предмета мала і полемічний зміст - Сократ боровся проти софістів, які схильні були доводити і перебільшувати відносність людського знання. У нього суперечності думки торували шлях не до релятивізму, а до істини. Тому діалектика Сократа має діалогічну форму бесіди та антропологічний зміст (адже Сократ негативно ставився до натурфілософії, вважав вартими уваги лише проблеми людини). В сучасній культурі діалогічна діалектика має особливе значення у зв'язку з діалогом культур, розвитком демократичних засад суспільства тощо.
    М. Булатов

    Філософський енциклопедичний словник > майєвтика

См. также в других словарях:

  • Помилки та норми — Помилковий слововжиток // Нормативний слововжиток // Примітка біля 400 творів у новому виді // близько (або майже) 400 творів у новому вигляді // 1. Сучасні довідкові джерела з культури укр. слова фіксують використання прийменника біля на… …   Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів

  • переживати — а/ю, а/єш, недок., пережи/ти, переживу/, переживе/ш і діал. пережи/ю, пережи/єш, док. 1) перех. Жити довше, ніж хто , що небудь, після смерті кого небудь або загибелі когось, чогось. || Бути, існувати, зберігатися довше, ніж що небудь (про… …   Український тлумачний словник

  • смага — (1) 1. ? А Игорева храбраго плъку не крѣсити. За нимъ кликну Карна, и Жля поскочи по Рускои земли, смагу людемъ мычючи въ пламянѣ розѣ. 20. 2. Сухость, жар. Егда же испьють бѣсовьскую чяшу, зажжетъ вся внутренняа его; и начнетъ утроба палима быти …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • безвідносний — а, е. Який зберігає своє значення за будь яких умов, незалежно від інших предметів і явищ …   Український тлумачний словник

  • безсмертний — а, е. 1) Який вічно живе, ніколи не вмирає. || у знач. ім., звичайно мн., міф. безсме/ртні, них. Боги. 2) Який назавжди лишається в пам яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній …   Український тлумачний словник

  • вивітрюватися — юється, недок., ви/вітритися, иться, док. 1) Зникати від руху свіжого повітря. || перен. Стиратися в пам яті, забуватися. || перен. Зникати, втрачаючи своє значення, гостроту. 2) Повільно руйнуватися, змінюватися під дією вітру й інших… …   Український тлумачний словник

  • зачаток — тка, ч. 1) Первісна форма чого небудь, здатна до росту, розвитку; зародок. || Про органи, частини організму, ще не розвинені, але здатні до росту, розвитку. 2) перен. Перший прояв чого небудь; те, від чого починається становлення чогось. 3) біол …   Український тлумачний словник

  • звеличуватися — уюся, уєшся, недок., звели/читися, чуся, чишся і звелича/тися, а/юся, а/єшся, док. 1) Ставати величним, прославлятися. || Усвідомлювати своє значення. 2) тільки звелича/тися, док. Похвалитися ким , чим небудь, виявити гордість за когось, щось. 3) …   Український тлумачний словник

  • контра — I и, ж., заст., зневажл. 1) Контрреволюціонер, контрреволюціонерка. 2) збірн. Контрреволюціонери. II и, ж. Запис, зроблений у бухгалтерському документі проти більш раннього запису, в результаті чого ранній запис втрачає своє значення …   Український тлумачний словник

  • мовкнути — ну, неш; мин. ч. мовк, ла, ло і мо/вкнув, нула, нуло; недок. 1) Переставати говорити; замовкати. || Переставати кричати (про тварин). 2) Переставати звучати, бути чутним; затихати. 3) перен. Відходити на другий план, втрачати своє значення …   Український тлумачний словник

  • морально — Присл. до моральний 2), 3). •• Мора/льно застаріва/ти втрачати своє значення, цінність через появу новіших, досконаліших машин, апаратів, способів обробки і т. ін …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»